Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №481/825/25 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/825/25

Провадж.№ 2/481/22/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

04.05.2026 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Уманської О.М., з участю секретаря судового засідання Кузьміної Н.П., представника позивача Захарчук В.О., представника відповідача Задерецького В.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нового Бугу, Миколаївської області цивільну справу позовного провадження за позовом органу опіки та піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

Установив:

30.05.2025 року позивач орган опіки та піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області звернувся з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на його утримання.

Позовна заява обґрунтована тим, відповідачка ОСОБА_3 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відомості про батька записані зі слів матері на підставі ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України. Малолітній ОСОБА_4 в період з 2014 по 2017 роки перебував на обліку служби у справах дітей Новобузької районної державної адміністрації, а на даний час він перебуває на обліку у служби у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, як дитина, яка потрапила у складні життєві обставини через ухилення матері від виконання батьківських обов`язків. Мати дитини ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, не займається підготовкою до його самостійного життя, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд дитини, не спілкується із сином в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не створює належних життєвих умов. Відповідачка ніде не працює і не намагається працевлаштуватися, живе за рахунок випадкових заробітків.

В січні 2025 року до служби у справах дітей Новобузької міської ради надійшло звернення від директора Новобузького ліцею №1 про те, що учень 5 класу ОСОБА_2 відмовляється від повернення додому, боїться знаходитися поруч з матір`ю, так як мати постійно знаходиться під дією наркотичних засобів, веде себе агресивно, не адекватно. 24.01.2025 працівники служби у справах дітей разом із правоохоронними органами відвідали родину і з`ясували, що сім`я проживає в аварійному будинку: стіни частково зруйновані, дах протікає, відсутні комунікації, в кімнатах брудно, речі не упорядковані, постільна білизна відсутня, для життя та розвитку дитини не створено жодних умов , запаси продуктів відсутні, відповідачка була у нетверезому стані і вела себе агресивно. Було прийнято рішення відібрати дитину та помістити до дитячого відділення КНП «Новобузька багатопрофільна лікарня». За час перебування сина в лікарні відповідачка жодного разу не відвідала дитину.

30.01.2025 ОСОБА_2 було вміщено в родину патронатного вихователя ОСОБА_5 , де дитина знаходиться по теперішній час.

07.05.2025 представниками позивача було повторно проведено огляд умов проживання відповідачки, однак жодних змін на краще не відбулось.

Кім того відповідачка перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога. З 2014 року перебувала в програмі ЗПТ, однак з 05.03.2025 за власним бажанням покинула дану програму.

Проживання малолітнього ОСОБА_2 , в біологічній сім`ї наразі є недоцільним та суперечить інтересам дитини, тому виникла необхідність звернення до суду з позовом про позбавлення матері хлопчика, ОСОБА_3 , батьківських прав. Прийняття рішення про позбавлення матері батьківських прав дасть можливість надати дитині статус «дитини, позбавленої батьківського піклування», забезпечити подальше влаштування дитини в сімейні форми виховання, надасть право на користування усіма пільгами та на отримання усіх видів допомог, передбачених для дітей цієї категорії.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 02.06.2025 року провадження по справі відкрито в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 16.07.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Захарчук В.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній зачві.

Відповідачка в судове засідання не з`явився повторно, вважається належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявні докази. Клопотань про перенесення розгляду справи від відповідачки не надходило.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Задерецький В.А. вважав можливим розглянути справу без участі відповідачки, оскільки він представляє її права та захищає інтереси, і їх позиція узгоджена. Можливо відповідачка знаходиться на заробітках, про що вона висловлювала раніше намір. Крім того представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження своїх обґрунтувань не надав суду жодного доказу.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачки, вивчивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд вважає, що неявка відповідачів не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, у відповідачки та її представника було достатньо часу для надання своїх доказів, а тому виходячи із наявних матеріалів позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 21.06.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новобузького районного управління юстиції у Миколаївській області ( а.с.8) Відомості про батька дитини записані зі слів матері на підставі ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України ( а.с.13)

Згідно наказу № 82 від 27.08.2014 Служби у справах дітей Новобузької РДА Миколаївської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поставлений на облік, як дитина, що потрапила у складні життєві обставини ( а.с.16)

Як видно із актів обстеження умов проживання ОСОБА_3 , які були проведені представниками служби у справах дітей, сектору захисту прав дітей, управління ССДМ, ювенальної поліції - 27.08.2014, 10.07.2015, 28.11.2026, 24.01.2025, та фотокарток долучених позивачем, встановлено, що належних умов для проживання дитини відповідачкою не створені, в приміщенні антисанітарія, відсутні необхідні меблі для нормального проживання, а місце та умови для навчання дитини взагалі не створені. За усі роки перебування під наглядом відповідачка не зробила належних висновків та не поліпшила умови проживання свого сина. Крім того дана справа перебувала в провадженні суду з 30.05.2025 однак відповідачка не надала доказів на спростування наведених обставин у вказаних актах обстеження, жодним чином їх не заперечила.

Наказом Служби у справах дітей Баштанської міської ради Миколаївської області від 30.01.2025 за № 9 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 передано в сім`ю патронатного вихователя у місті Баштанка, Миколаївської області ( а.с.16а)

ОСОБА_3 з 2012 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога. З 2014 року перебувала в програмі ЗПТ. З 05.03.2025 за власним бажанням покинула програму ЗПТ, про що свідчить довідка КНП «Новобузької багатопрофільної лікарні» від 14.03.2025 від 12-01-09 (а.с.22)

Крім того, як видно із листа Служби у справах дітей Баштанської міської ради Миколаївської області від 06.05.2025 за № 01-11/136 за час перебування ОСОБА_2 з 30.01.2025 року у сім`ї патронатного вихователя мати жодного разу не виявляла бажання побачити сина, не цікавилась його життям, здоров`ям, розвитком ( а.с.17).

Згідно характеристики на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складеної директором Новобузького ліцею №1 та класним керівником, малолітній ОСОБА_2 з початку 2 семестру почав проживати з бабусею і за цей час має певні успіхи у навчанні, спостерігаються позитивні зміни в поведінці. Саме бабуся проводжала хлопчика на уроки і зустрічала в кінці навчання. Мати не приділяє належної уваги вихованню сина ( а.с.18)

24.01.2025 до Новобузького ліцею №1 прийшла мама ОСОБА_2 , учня 5-Б класу, ОСОБА_3 , хотіла забрати сина додому, однак той плакав і в категоричній формі відмовлявся із нею йти. Мати дитини поводилась агресивно, неадекватно. Про даний факт були повідомлені служба у справах дітей, поліція та бабуся хлопчика, про що свідчать клопотання директора Новобузького ліцею №1 Трофименко А. від 24.01.2025 № 27 ( а.с.19), та доповідна класного керівника Рибалко Т.В. від 24.01.2025 ( а.с.20)

Фахівцями Новобузького МЦСССДМ було проведено роботу із ОСОБА_3 в результаті якої зроблено висновок про недоцільність повернення малолітнього ОСОБА_2 до матері, про що зазначено у листі від 08.05.2025 № 51/01-07 ( а.с.21)

19.03.2025 постановою Новобузького районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП ( а.с.23)

22.05.2025 за № 931-02-12 орган опіки та піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області прийняв Висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28-29)

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою

статті 164 СК України.

Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 позивач посилається на те, що вона ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання сина, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не цікавиться його життям та досягненнями, припинила з ним будь-яке спілкування після поміщення в патронатну сім`ю. Крім того відповідачка перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 2012 року, а з 2025 за власним бажанням припинила участь у програмі ЗПТ. Фактично матір`ю не були створені умови для нормального життя та розвитку сина до моменту його відібрання, так само вони не змінились і за час його відсутності.

Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав позивачка визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані

статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року

у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19,

від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі

№213/2822/21.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі

№ 753/2025/19).

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №459/3411/18 зазначено, що факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

У цій справі Верховний Суд зазначив, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

ЄСПЛ, розглядаючи справи на підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення національними судами всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведення збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей (див. рішення у справах Sahin v. Germany [GC], № 30943/96, §§ 64-68, ECHR 2003-VIII; Sommerfeld v. Germany [GC], № 31871/96, §§ 62-64, ECHR 2003-VIII (витяги); C. v. Finland, № 18249/02, § 52, 09 травня 2006 року; та Z.J. v. Lithuania, № 60092/12, §§ 96-100, 29 квітня 2014 року).

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши системно сімейне законодавство та правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина ОСОБА_2 , оскільки вона не піклується тривалий час про фізичний і духовний розвиток сина, його навчанням, підготовку до самостійного життя, взагалі не спілкується з дитиною з часу його відібрання, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Не створила навіть мінімально необхідним умов для нормального розвитку хлопчика. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

Суд вбачає винну поведінку матері в цьому та свідоме нехтування нею своїми обов`язками.

Докази того, що вона проявляла інтерес до виховання сина, у матеріалах справи відсутні. Відповідачка не вчинила жодних дій для здійснення своїх батьківських прав та обов`язків.

Таким чином, після повно, всебічно та об`єктивно встановлених обставин справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, та враховуючи, що відповідачка не цікавляться життям та розвитком сина, не виконує обов`язки по утриманню дитини належним чином, його матеріальному забезпеченню, не вчиняє будь-яких дій, спрямованих на забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини, його навчання, підготовки до самостійного життя, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, суд вважає необхідним позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.

Суду також не надано будь-яких доказів на підтвердження здійснення перешкод відповідачці у реалізації батьківських прав та обов`язків щодо сина.

Суд роз`яснює, що згідно ч.1 ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

У відповідності до ст. 180 СК України відповідачка, будучи матір`ю дитини, зобов`язана утримувати його до досягнення повноліття. При цьому згідно ч.2 ст.166 СК України особи, позбавлені батьківських прав, не звільняються від обов`язку щодо утримання дитини.

Обставини, які б унеможливлювали виконання обов`язку відповідачкою по утриманню дитини за станом його здоров`я або за іншими поважними причинами, судом не встановлені. Відповідачка є особою працездатного віку.

Відповідно ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

У пункті 17 в абзаці 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин та на підставі ст. ст. 180, 182, 183 СК України позов в цій частині також підлягає задоволенню з визначенням розміру стягуваних аліментів - 1/4 частини усіх видів заробітку відповідачів.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Оскільки позивач звернулась до суду із позовом 30.05.2025 р., то аліменти слід стягувати з цієї дати.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позов органу опіки та піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь того закладу, де в подальшому буде перебувати дитина, або особи яка буде опікуватися дитиною, аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі частини заробітку (доходу) матері, але не менше не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.05.2025 і до повноліття дитини.

Подальше влаштування малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати органу опіки та піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 (однієї тисячі двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Орган опіки та піклування Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, адреса місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, Площа Свободи, 42, код ЄДРПОУ 43940912.

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений та проголошений 04.05.2026 року.

Суддя