Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №462/1734/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1734/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Ліуша А.І.

секретаря Поляниці А.М.

позивачки Струк М.І.

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови, посилаючись на те, що постановою інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в м. Тернопіль, відносно неї складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст.121 КУпАП. Згідно вказаного протоколу, ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобом пасивної безпеки та пасажир був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушила п.2.3 ПДР. Вважає, що постанова є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів з порушенням вимог чинного законодавства. Покликається на те, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення вказаного адміністративного правопорушення, працівниками поліції не встановлено факту порушення саме під час руху транспортного засобу, а також, вказала, що їй не було роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, та не надано можливості надати свої заперечення. Враховуючи вищевикладене, просить суд її позовні вимоги задовільнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2026 року, замінено первісного відповідача інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області лейтенанта поліції Прийдун Івана Петровича на належного відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції.

В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала, просила такі задовільнити з підстав, що викладені в ньому.

Відповідачем було подано до суду відзив, в якому він вказав наступне. До матеріалів відзиву долучено відеозаписи, з нагрудних камер поліцейських. Так, відеозаписом, який було здійснено на нагрудну камеру працівника поліції, зафіксовано, що поліцейський стверджує, що на пасажирському сидінні заглушка, що пасажир та водій не заперечує /17:13:32/. Поліцейський відразу після зупинки транспортного засобу підійшов до автомобіля, в якому сиділи водій та пасажир, який вже сидів непристебнутий, що також зафіксовано відеозаписом. Так, пасажир безпосередньо після зупинки транспортного засобу знаходився за кермом без пристебнутого ременя безпеки. Жодних активних дій спрямованих, на те, щоб відстебнути ремінь безпеки після зупинки, відеозаписом не зафіксовано. Відтак, позивачем не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов?язковість використання яких була б встановлена законом. Відтак, доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об?єктивності відповідача щодо позивача не вказано. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв?язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників адміністративного провадження, суд дійшов до наступного переконання.

Судом встановлено, що постановою інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в м. Тернопіль від 22 лютого 2026 року, відносно ОСОБА_1 , складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст.121 КУпАП. Згідно вказаної постанови, 22 лютого 2026 року, о 17 год.16 хв., на дорозі М09,35км, ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобом пасивної безпеки та пасажир був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушила п.2.3 ПДР.

Судом було також переглянуто наявні в матеріалах справи відеозаписи, з яких вбачається наступне. О 17 год. 13 хв., працівник поліції звернув увагу на те, що зі сторони пасажира наявна заглушка, в замку паска безпеки. Жодних ознак того, що свідок ОСОБА_2 , вставив заглушку саме в цей момент коли виходив з автомобіля – на відео не зафіксовано. Навпаки, наявний в матеріалах справи відеозапис зафіксував те, що заглушка в замку паска безпеки зі сторони пасажира була вставлена з самого початку спілкування працівників поліції та водія, та сам пасажир не був пристібнутий ременем безпеки.

О 17 год.14 хв., зафіксовано, як працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 , її права. На запитання чи має ОСОБА_1 , будь-які клопотання чи заяви – не вказала нічого.

О 17 год. 19 хв., ОСОБА_2 , вказав, що дійсно він як пасажир не був пристібнутий, та просив працівників поліції скласти протокол відносно нього, а не відносно водійки ОСОБА_1 ,

В ході розгляду справи також було допитано свідка ОСОБА_2 , який повідомив, що працівниками поліції було складено відносно водійки ОСОБА_1 , два протоколи про адміністративне правопорушення, тоді як на його переконання, одні поліцейські могли складати лише один протокол. Крім того, вказав, що він був пристебнутий, а заглушку він поставив в момент, коли вже виходив з машини.

Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає, що порушення правил користування ременями безпеки, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КпАП України (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, заподіяння майнової шкоди, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Так, позивачкою не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 Кодекс України про адміністративні правопорушення. Її доводи про те, що в матеріалах справи відсутні фактичні дані, на підставі яких можна встановити наявність чи відсутність правопорушення, а також про нібито відсутність доказів з боку інспектора, не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом досліджено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які містять чітку фіксацію адміністративного правопорушення. Більше того, на цих відеозаписах й сам свідок фактично підтвердив зазначену обставину. Зміна його позиції вже під час судового розгляду, коли він почав стверджувати протилежне, не узгоджується з об`єктивними доказами та не має належного обґрунтування. На переконання суду, така зміна показань спрямована на надання допомоги позивачці в уникненні адміністративної відповідальності.

Так, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки в ході розгляду справи, встановлено, що пасажир транспортного засобу ОСОБА_2 , не користувався паском безпеки, а застосовував заглушку в замку паска. Такий висновок ґрунтується на безпосередньо досліджених судом доказах, зокрема відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції. Саме ці відеозаписи спростовують пояснення, надані в судовому засіданні свідком ОСОБА_2 , який стверджував, що був пристебнутий. Водночас, на відео чітко зафіксовано, що ОСОБА_2 , перебуваючи як пасажир у транспортному засобі Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , не був пристебнутий ременем безпеки, а також не заперечував цього факту безпосередньо під час зупинки, навпаки - підтвердив порушення та висловив готовність нести відповідальність за свої дії.

Крім того, суд погоджується з загальним твердженням позивачки про те, що всі учасники дорожнього руху зобов`язані користуватися ременями безпеки під час руху транспортного засобу, що прямо передбачено вимогами Правила дорожнього руху України. Водночас, саме по собі посилання на відповідну норму без підтвердження її фактичного дотримання не може свідчити про відсутність правопорушення. Позивачкою не надано жодного доказу, який би підтверджував, що пасажир дійсно був пристебнутий ременем безпеки у момент руху транспортного засобу. Натомість досліджені судом відеозаписи однозначно підтверджують протилежне - порушення п.2.3 ПДР, оскільки ОСОБА_2 не був пристебнутий під час зупинки автомобіля.

Щодо твердження позивачки про те, що їй не було роз`яснено її права та не надано можливості надати пояснення і заперечення, суд зазначає наступне. З матеріалів справи, зокрема з відеозаписів, встановлено, що працівником поліції було належним чином виконано обов`язок щодо роз`яснення прав особи. Так, на відеозаписі, зафіксованому о 17 год. 14 хв., чітко вбачається, як поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 її процесуальні права, після чого ставить запитання щодо наявності клопотань або заяв. На це запитання позивачка не висловила жодних зауважень, клопотань чи заперечень. Вказане свідчить про те, що позивачка була обізнана зі своїми правами та мала можливість їх реалізувати, однак добровільно не скористалася цим правом у момент розгляду справи на місці події.

Крім того, суперечливою є твердження свідка щодо використання заглушки вже після виходу пасажира з транспортного засобу у зв`язку з нібито технічною несправністю. Така версія не узгоджується з іншими встановленими обставинами справи та не підтверджена жодними доказами.

Водночас, навіть у випадку наявності технічної несправності паска безпеки, це не звільняє водія від відповідальності, оскільки експлуатація транспортного засобу з несправностями, які впливають на безпеку дорожнього руху, заборонена та може тягнути іншу юридичну відповідальність, передбачену КУпАП.

Суд окремо наголошує, що використання ременів безпеки є не формальною вимогою, а ключовим елементом забезпечення безпеки як водія, так і пасажирів, а тому будь-які спроби імітації їх використання, зокрема шляхом застосування заглушок, свідчать про свідоме ігнорування встановлених правил безпеки дорожнього руху.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та ним застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, а відтак, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7-12, 71, 86, 100, 102, 159-163, 167 КАС України, -

У Х В А Л И В :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.І. Ліуш