Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №462/1869/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1869/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2026 року, близько 02:30 год., обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на вул. Тракт Глинянський у м. Львові, діючи умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поширена ним інформація є неправдивою, із власного мобільного телефону марки «BlackBerry Bold 9650» IMEI: НОМЕР_1 із абонентським номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , здійснив телефонний дзвінок в систему екстреної допомоги населенню за єдиним номером 112 та повідомив завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху Головного залізничного вокзалу м. Львова, що за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 та «Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького», що за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, які, згідно примітки до ст. 259 КК України є критично важливими об`єктами інфраструктури, що призвело до евакуації близько 350 осіб із залізничного вокзалу та близько 18 працівників із аеропорту та до дезорганізації функціонування будівель та безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою винність у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що дійсно усвідомлюючи, що поширена ним інформація є неправдивою, із власного телефону здійснив дзвінок за номером 112 та повідомив інформацію про загрозу вибуху залізничного вокзалу м. Львова, та «Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького». Так, вказав, що його спонукав до цього відчай через відсутність належного та стабільного матеріального стану, житла та смерті його батьків від ковіду. Крім того, вказав, що вирішив здійснити такий дзвінок, хоч і розумів що це є протиправним і неправильним, через наявність в нього психічного захворювання. Також підкреслив, що дійсно при фіксуванні повідомлення зазначив свої анкетні дані та місце проживання. Відтак, вказав, що обставини викладені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності, щиро розкаявся. Визнання ним вини є добровільним, без застосування тиску та примусу.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 , повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 259 КК України, оскільки він здійснив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибелі людей чи іншими тяжкими наслідками, об`єктами якого стали критично важливі об`єкти інфраструктури.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, відсутність завданої шкоди, особу обвинуваченого, який раніше не суджений, перебуває на амбулаторному лікуванні КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» з 14 листопада 2014 року, а також те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, що є обставинами, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Обставини, які обтяжують покарання - відсутні.

На основі наведеного суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції статті за якою кваліфіковано злочини у виді позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження нових злочинів, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, та на переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, оскільки обвинувачений перебував під вартою з 14 січня 2026 року, суд приходить до переконання про необхідність негайного звільнення його з під варти в залі суду. Тривале перебування під вартою є суттєвим аспектом процесуального покарання, яке вже саме по собі має вагомий вплив на обвинуваченого. Суд враховує, що час, проведений під вартою, є достатнім для врахування при винесенні остаточного рішення, оскільки обвинувачений вже відчув на собі обмеження, пов`язані з тимчасовим позбавленням волі. Таким чином, на переконання суду, негайне звільнення обвинуваченого з під варти є справедливим і обґрунтованим рішенням, яке враховує всі обставини справи та забезпечить баланс між інтересами правосуддя і правами обвинуваченого ОСОБА_4 .

Речові докази: CD-R диск, - слід зберігати в матеріалах кримінального провадження, кнопочний мобільний телефон «BlackBerry Bold 9650» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , в який вставлена сім карта оператора «Vodafone» НОМЕР_2 , - слід повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .

Заходи забезпечення вижиті ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 14 січня 2026 року, - слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 323 324 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України та обрати йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбуття призначеного покарання із визначенням 1 /один/ рік іспитового строку.

Відповідно до ч.1 статті 76 Кримінального кодексу України зобов`язати ОСОБА_4 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: CD-R диск, -зберігати в матеріалах кримінального провадження, кнопочний мобільний телефон «BlackBerry Bold 9650» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , в який вставлена сім карта оператора «Vodafone» НОМЕР_2 , - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .

Заходи забезпечення вижиті ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 14 січня 2026 року, - скасувати.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти у залі суду негайно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду протягом 30 діб з моменту проголошення.

Суддя: ОСОБА_1