Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №308/2360/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2360/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участю секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Калинич Оксана Іллівна, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між сторонами 28.04.2017 року укладено шлюб. У шлюбі у подружжя народилося спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначає те, що з народження дитини через певний проміжок часу до кінця 2018 року між позивачем та відповідачем припинено шлюбні відносини. Позивач вважає, відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають в сім`ї, не здатний підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Також зазначає з початку 2019 року та станом на день подання позовної заяви позивач з відповідачем взагалі не спілкується. Позивачці не відомо де перебуває відповідач чи в Україні, чи виїхав за кордон. Зазначає, що зі слів знайомих на 2019 рік ніби його депортували до країни народження. Оскільки на протязі тривалого часу ведення між позивачем та відповідачем спільного господарства припинено. На думку позивачки, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини не має, оскільки як в неї, так і у відповідача на ґрунті сімейно-побутових проблем та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася. 04.05.2026 представник позивача, адвокат Калинич О. І., подала до суду заяву про розгляд без її участі та участі позивачки, проти заочного розгляду спарив не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином, шляхом публікації оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України та за останнім відомим місцем проживання відповідача. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано. Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За загальним правилом ч.1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивачки, наданою у письмовій заяві про розгляд справи без участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 28.04.2017 року між ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), громадянином Республіки Азербайджан, та ОСОБА_5 (прізвище після одруження – ОСОБА_6 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), громадянкою України, був укладений шлюб, який зареєстрований Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що складено актовий запис №13, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.04.2017 року.

У сторін у шлюбі народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження від 25.04.2025 серії НОМЕР_2 , реєстрацію народження проведено Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 08.06.2018, про що складено актовий запис №633.

Станом на день розгляду справи шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство позивач та відповідачка не ведуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачкою має формальний характер, фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне господарство вони не ведуть, відтак суд дійшов висновку про недоцільність подальшого збереження шлюбу, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до ч. 2 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 56, 110, 112,160 Сімейного кодексу України та, керуючись ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 200, 258, 265, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений 28.04.2017 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що складено актовий запис №13.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: невідомо.

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка