Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №149/665/25 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/665/25

Провадження №2/149/57/26

Номер рядка звіту 71

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.04.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Робак М.В.,

за участі секретаря Поліщук Л.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Хмільницької міської ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Хмільницької міської ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами 16.03.2018 був укладений шлюб. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя у сторін не склалося, в результаті чого 28.12.2021 р. шлюб між подружжям було розірвано. Батько малолітнього ОСОБА_3 після розірвання шлюбу проживає окремо та жодного з покладених законом на батьків обов?язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Станом на день подання позову відповідач має заборгованість по сплаті аліментів. Всі питання щодо виховання сина вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Син знаходиться на повному утриманні матері. У зв`язку із чим просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 06.03.2025 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Розпорядженням від 23.05.2025 у зв`язку зь відставкою головуючого судді Войнаревича М.Г. справу було призначено на повторний автоматизований розподіл між суддями.

23.05.2025 протоколом повторного автоматизованого розподілу між суддями, справа була розподілена судді Робак М.В.

Ухвалою суду від 02.06.2025 справу було прийнято до свого провадження суддею Робак М.В. та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.01.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з"явились. Аозивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності та у відсутність її представника.

В минулому судовому засіданні позивачка, представник позивачки підтримали позов та просили задовольнити його. Позивачка пояснила, що відповідач не бачиться з сином, не цікавиться його життям, не приймає участі у вихованні та утриманні дитини. Родичі відповідача, зокрема його мати, життям дитини також не цікавляться та допомоги не надають. ОСОБА_3 батька бачив останній раз в травні 2025 року, отримавши від відповідача пачку чіпсів. Нового чоловіка позивачки називає батьком.

Відповідач у судове засідання не з`явився, заяв по суті справи не подавав. Про день та час розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмільницької міської ради в судове засідання не з"явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, підтримує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Малолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що бабусю (мати відповідача) він не знає. З ОСОБА_2 не контактує та останній раз весною він купив йому пачку чіпсів. Батьком називає чоловіка позивачки.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини.

Позивач та відповідач у період з 16.03.2018 по 11.01.2022 перебували в шлюбі (копія рішення суду про розірвання шлюбу а.с.9), вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (копія на а. с. 14).

Малолітній ОСОБА_4 разом з матір`ю, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають по АДРЕСА_1 . Батько ОСОБА_2 не навідується до дитини, не бере участі у його вихованні, що підтверджується Довідкою центру надання адміністративних послуг №08-74/1445 від 29.10.2024 (а.с.6) та Актом обстеження умов проживання (а.с.12).

Довідкою з Ліцею №3 м. Хмільника від 25.09.2024 року № 102 підтверджено, що ОСОБА_10 навчається в 1-А класі, сином займається мати ОСОБА_1 , батько, ОСОБА_2 контакту з ліцеєм не підтримує, з вчителями не спілкується, на батьківських зборах відсутній (а.с. 7).

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.8) борг відповідача ОСОБА_2 станом на 01.11.2024 року становить 43582,71 грн.

Довідкою КНП «Хмільницький ЦПМСД» від 09.10.2024 року № 01-23/1137 підтверджено, що ОСОБА_4 хронічних захворювань немає, його матір ОСОБА_1 приводить дитину до лікаря, у тому числі на профілактичні щеплення (а.с. 10-11).

Актом обстеження умов проживання від 03.03.2025 підтверджено створення належних умов проживання та розвитку дитини по АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 260 від 15.04.2025 (а.с. 33-36) клопотав перед судом прийняти рішення із врахуванням матеріалів наявних у судовій справі на розсуд суду, крім того надав пояснення (а.с.37-39) Вподальшому, на виконання ухвали, до суду було направлено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 (а.с. 164-169)

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №5464 від 18.07.2025, наданої на запит суду, ОСОБА_2 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 29.07.2023 року до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби (а.с.77)

Згідно листа військової частини НОМЕР_3 №18968 від 20.12.2025 військовослужбовець, ОСОБА_2 з 17.01.2024 року самовільно залишив межі військової частини (а.с.120-121)

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.78) борг відповідача ОСОБА_2 станом на 01.06.2025 року становить 65940,71 грн.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, думку малолітньої дитини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789 ХІІ) (далі - Конвенція) дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

За змістом ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

В абзаці 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 520/17217/13-ц).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей (ч.ч. 1, 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Приймаючи до уваги встановлені обставини, думку малолітньої дитини, які узгоджуються як між собою, так і з письмовими доказами у справі, суд дійшов висновку, що факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків стосовно сина, ОСОБА_3 , знайшов своє підтвердження, оскільки відповідач з 2022 року не виховує, не цікавиться, не піклується про здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання сина, не готує його до самостійного життя, не спілкується з ним, не утримує, тобто фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Протягом тривалого розгляду справи в судове засідання жодного разу не з"явився, заперечень щодо позбавлення батьківських прав не висловив, доказів, які б спростовували твердження позивача не надав.

За встановлених обставин позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав підлягають задоволенню, що відповідатиме інтересам дитини.

При цьому відповідачеві належить роз`яснити, що згідно з ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги те, що позов підлягає задоволенню повністю, суд, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягує судові витрати у розмірі 1211,20 грн

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 19, 150, 155, 164-166 СК України, ст.ст. 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити .

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жит. АДРЕСА_2 ) батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жит. АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , жит. АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Марина РОБАК