Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №466/11140/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 466/11140/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – Мруць І. С.,

за участю секретаря судового засідання – Булавки Х.Н.

справа №46611140/25

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

встановив:

з Шевченківського районного суду м. Львова, за підсудністю, на підставі ст. 31 ЦПК України, передано справу 466/11140/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами у якому просить стягнути з ОСОБА_1 137792,69 грн. заборгованості за договорами та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.07.2021 року та 23.08.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договори про споживчий кредит №4028817, №100572862. Окрім цього? 24.07.2021 року між ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75956838. Зазначає, що первісними кредиторами виконані умови договорів та відповідачу перераховані грошові кошти відповідно до договорів, однак відповідач свої зобов`язання за договорами не виконала у результаті чого утворилась заборгованість за договорами. Відповідно до договорів відступлення права вимоги до ТзОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами від 27.07.2021року №4028817, 23.08.2021 року №100572862, 24.07.2021 року №75956838. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 20 січня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та в подальшому недоліки усунено.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала, про розгляд справи повідомлялася належним чином шляхом неодноразового направлення поштової рекомендованої кореспонденції за зареєстрованим місцем її проживання, та оголошенням на офіційному сайті суду.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 27.07.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4028817 підписаний відповідачем разом з паспортом споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с.70-77).

На підтвердження укладання договору позивачем долучено довідку про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 . (а.с.78)

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 10000 грн, строк 30 днів з 27.07.2021 року, термін дату повернення кредиту 26.08.2021 р., процентну ставку 0.63% за кожен день користування кредитом. Відповідно до Анкети –заяви на кредит, погоджено наступні умови кредиту: строк 30 днів, сума 10000 грн., комісія 5,00% одноразово, ставка процентів 0.63% за кожен день користування. (а.с.70-77)

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів за кредитним договором №4028817 у розмірі 10000 грн. 27.07.2021 року на картковий рахунок номер НОМЕР_1 підтверджується довідкою від 13.11.2024 року виданою директором ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» Вороніним А.В. (а.с.79).

Згідно розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором за договором №4028817 заборгованість становить 38523.50 грн. з яких 9000 грн заборгованість за тілом кредиту, 29023,50 заборгованість за відсотками, 500 грн. заборгованість за комісією. Відповідачем сплачено за договором 2717 грн. (а.с.81-81)

29.11.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-11-102. Відповідно до реєстру боржників від 29.11.2021 року до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №4028817. (а.с.84-85)

10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №4028817. (а.с.111-116)

Окрім цього:

23.08.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №100572862 підписаний відповідачем разом з паспортом споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с.86-92).

На підтвердження укладання договору позивачем долучено довідку про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 . (а.с.94)

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 5000 грн, строк 30 днів з 23.08.2021 року, термін дату повернення кредиту 22.09.2021 р., процентну ставку 0.01% за кожен день користування кредитом. Відповідно до Анкети –заяви на кредит, погоджено наступні умови кредиту: строк 30 днів, сума 5000 грн., комісія 0,00% одноразово, ставка процентів 0.01% за кожен день користування. (а.с.86-93)

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів за кредитним договором №100572862 у розмірі 5000 грн. 23.08.2021 року на картковий рахунок номер НОМЕР_1 підтверджується довідкою від 07.02.2025 року виданою директором ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» Вороніним А.В. (а.с.95).

Згідно розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором за договором №100572862 заборгованість становить 20015 грн. з яких 5000 грн заборгованість за тілом кредиту, 15015 заборгованість за відсотками. (а.с.96-97)

30.11.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-11-65. Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2021 року до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №100572862. (а.с.100-101)

10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №100572862. (а.с.111-116)

Також:

24.07.2021 року між ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75956838 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с.102).

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 8500 грн, строк 30 днів з 24.07.2021 року, дату повернення кредиту 23.08.2021 р., знижену процентну ставку 0.70% за кожен день користування кредитом, базову процентну ставку 1.99%. (а.с.102)

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів за кредитним договором №75956838 у розмірі 8500 грн. 24.07.2021 року на картковий рахунок Бойцун наталії номер НОМЕР_1 підтверджується довідкою від 05.02.2025 року виданою директором ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» Губіною О. (а.с.103).

Згідно розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором за договором №75956838 заборгованість становить 28798,63 грн. з яких 8500 грн заборгованість за тілом кредиту, 20298,63 заборгованість за відсотками. Відповідачем сплачено за договором 1716,80 грн. (а.с.105-106)

27.01.2022 року між ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №27/01/2022. Відповідно до реєстру боржників від 27.01.2022 року до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №75956838. (а.с.109-110)

10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №100572862. (а.с.111-116)

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором за договором №4028817 заборгованість становить 38523.50 грн. з яких 9000 грн заборгованість за тілом кредиту, 29023,50 заборгованість за відсотками, 500 грн. заборгованість за комісією. Відповідачем сплачено за договором 2717 грн. (а.с.81-81)

Згідно розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором за договором №100572862 заборгованість становить 20015 грн. з яких 5000 грн заборгованість за тілом кредиту, 15015 заборгованість за відсотками. (а.с.96-97)

Згідно розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором за договором №75956838 заборгованість становить 28798,63 грн. з яких 8500 грн заборгованість за тілом кредиту, 20298,63 заборгованість за відсотками. Відповідачем сплачено за договором 1716,80 грн. (а.с.105-106)

Також позивачем долучені розрахунки заборгованості, здійснені ТзОВ «Вердикт капітал» та позивачем, однак судом такі не беруться до уваги, оскільки вони не відповідають умовам кредитних договорів та п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Суд приймає до уваги розрахунки заборгованості здійснені первісними кредиторами, надані позивачем, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказані розрахунки суми боргу, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов кредитних договорів. Водночас, щодо розміру такої заборгованості у таких, суд зауважує наступне.

Договором №4028817 від 27.07.2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів, (дата повернення кредиту 26.08.2021 року) саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки. Згідно положень договору, сторони погодили суму у розмірі 10000 грн., відсоткову ставку 0.63% в день, строк дії договору – 30 днів з 27.07.2021 року дату повернення 26.08.2021 року. Суд також звертає увагу на те, що позивачем не долучено доказів, які підтверджують пролонгацію дію договору відповідачем відповідно до умов договору. Договором визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позичальник мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Договором №100572862 від 23.08.2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів, (дата повернення кредиту 22.09.2021 року) саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки. Згідно положень договору, сторони погодили суму у розмірі 5000 грн., відсоткову ставку 0,01% в день, строк дії договору – 30 днів з 23.08.2021 року дату повернення 22.09.2021 року. Суд також звертає увагу на те, що позивачем не долучено доказів, які підтверджують пролонгацію дію договору відповідачем відповідно до умов договору. Договором визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позичальник мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Договором №75956838 від 24.07.2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів, дата надання кредиту 24.07.2021 року, дата повернення кредиту (останній день) 23.08.2021 року, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки. Згідно положень договору, сторони погодили суму у розмірі 8500 грн., відсоткову ставку 0,70 % в день, строк дії договору – 30 днів з 24.07.2021 року дату повернення 23.08.2021 року. Суд також звертає увагу на те, що позивачем не долучено доказів, які підтверджують пролонгацію дію договору відповідачем відповідно до умов договору. Договором визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позичальник мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Велика Палата виснувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Слід зазначити, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту після прострочення виконання грошового зобов`язання нараховуються проценти за порушення грошового зобов`язання у розмірі, визначеному законом або договором (частина друга статті 625 ЦК України).

Водночас, у пунктах 15,18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Крім того, згідно із п.6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19) (втому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по кредитах поза межі строки дії кредитів, нараховувалась відповідно до ст.625 ЦПК України (штрафні санкції згідно розрахунку заборгованості), а відтак не можуть бути стягнуті з відповідача оскільки такий звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, під час дії карантину (дія карантину припинилась 01 липня 2023 року).

Також, щодо заявленої позовної вимоги про стягнення із відповідача комісії за надання кредиту №4028817 суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такої виходячи з такого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Така ж позиція наведена і постановах Львівського апеляційного суду, зокрема у справі № 465/1967/25 від 16.10.2025, № 459/231/24 від 29.09.2025, № 459/1113/24 від 17.04.2025.

Враховуючи наведене, виходячи із суми позики, узгодженої процентної ставки та строку кредитування (строку договору), заборгованість відповідача:

за договором №4028817 від 27.07.2021 року складає 9173 грн. яка складається з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 1890 грн. (10000*30*0,63%=1890 грн) заборгованості по процентам з вирахуванням 2717 грн. сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості за кредитом відповідно до розрахунку заборгованості долученого позивачем.

за договором №100572862 від 23.08.2021 року складає 5015 грн. яка складається з 5000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 15 грн. (5000*30*0,01%=15 грн) заборгованості по процентам.

за договором №75956838 від 24.07.2021 року складає 8568,20 грн. яка складається з 8500 грн. заборгованості по тілу кредиту та 1785 грн. (8500*30*0,70%=1785 грн) заборгованості по процентам з вирахуванням 1716,80 грн. сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості за кредитом відповідно до розрахунку заборгованості долученого позивачем.

Таким чином, загальна заборгованість за договорами №4028817 від 27.07.2021 року, №100572862 від 23.08.2021 року, №100572862 від 23.08.2021 року складає 22756,20 грн. (9173+5015+8568,20=22756,20)

Представник позивача при подачі позовної заяви просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 02-09/2024 від 02.09.2024 року, заявки на надання юридичної допомоги №7 від 01.10.2025 року, витяг з Акту №16 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року. (а.с.118-125).

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, вважаю, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2422.40 грн. що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи (а.с.10). Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 399 грн. 94 коп. (16.51 % від 2422,40 грн.) судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - заборгованість за договорами №4028817 від 27.07.2021 року, №100572862 від 23.08.2021 року, №100572862 від 23.08.2021 року у розмірі 22756 (двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) гривень, 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - 399 (триста дев`яносто дев`ять) гривень, 94 копійки судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - 5000 (п`ять тисяч) гривень, 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» , місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 , ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду складено 04 травня 2026 року.

Суддя: І.С. Мруць