Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №462/2065/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2065/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2026 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Лихачова Р.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України,яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №212972 від 27.02.2026 року, ОСОБА_1 , будучи матір?ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконала передбачені ст.150 СК України обов`язки по вихованню сина, що проявилося в тому, що 30.01.2026 року близько 11.15 год., неповнолітній ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні школи №68, що за адресою: м.Львів, вул.Дозвільна, 3, нецензурно виражався в сторону ОСОБА_3 та плював у нього, чим міг спричинити шкоду його психологічному здоров?ю, а також порушити громадську гідність та мораль, чим ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

В суд ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, не з`явилася, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по даній справі не є обов`язковою. За наведеного, справу слід розглядати без участі ОСОБА_1 , оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду і прийняття рішення по такій.

У суді захисник ОСОБА_1 – адвокат Лихачов Р.Б. зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, тому просив провадження у справі закрити. При цьому, просив врахувати його доводи, наведені у письмових поясненнях від 17.03.2026 року.

Заслухавши доводи адвоката Лихачова Р.Б., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством(ст.1 КУпАП).

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.251, 252 КУпАП приймаючи рішення у справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов?язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia»,рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи наведене, суддя при розгляді даної справи виходить з того, що не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поряд з цим, відповідно до положень ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подавати докази. Виходячи зі змісту ст.269 КУпАП, таким правом наділений і потерпілий.

За таких обставин суддя не вчиняв жодних процесуальних рішень, ініціювання чи здійснення яких у змагальній судовій процедурі належало б до повноважень сторони обвинувачення. Відтак, суддею досліджено і дано оцінку лише письмовим матеріалам, наданим уповноваженим правоохоронним органом, доводам і доказам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.08.2023 року в справі № 208/712/19.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну.

Відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх або/та неповнолітніх дітей.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, за ч.1 ст.184 КУпАП батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав, обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №212972 від 27.02.2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, їй у вину ставиться ухилення від виконання батьківських обов`язківза тих обставин, що вона, не виконала передбачені ст.150 СК України обов`язки по вихованню сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявилося в тому, що 30.01.2026 року близько 11.15 год., неповнолітній ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні школи №68, що за адресою: АДРЕСА_2 , нецензурно виражався в сторону ОСОБА_3 та плював у нього, чим міг спричинити шкоду його психологічному здоров?ю, а також порушити громадську гідність та мораль.

В поданій 05.02.2026 року начальнику ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області заяві ОСОБА_4 просить вжити заходів щодо батьків неповнолітніх дітей, які 30.01.2026 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , у приміщенні школи №68, у вбиральні, зі слів його сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрили його, насміхалися з нього, плювали, нецензурно виражалися, і обливали сечею, чим принизили його честь і гідність, за завдали травми психологічному здоров?ю.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 від 05.02.2026 року, ОСОБА_4 пояснив, що 30.01.2026 року його син повернувся зі школи і розповів йому про інцидент, який стався з ним на перерві, а саме: зайшовши в туалет на перерві він побачив візуально знайомих хлопців зі старших класів, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Після того як син зайшов в кабінку, вони його зачинили та не давали змоги вийти з кабінки, насміхалися з нього, словесно принижували, плювали, обливали сечею, чим здійснювали психологічний тиск, принижували його честь та гідність, у зв?язку з чим у сина після цієї події погіршився загальний моральний стан, порушився режим сну, підвищилася тривожність.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_9 від 26.02.2026 року, останній повідомив, що зі слів сина, 30.01.2026 року у вбиральні у примішенні школи №68, що за адресою: АДРЕСА_2 , йог осин був присутній, але жодних протиправних дій відносно ОСОБА_3 не вчиняв.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_10 від 23.02.2026 року, остання повідомила, що зі слів сина, 30.01.2026 року її син перебував у приміщенні шкільного туалету разом з іншими двома учнями. Один із учнів знаходився у зачиненій кабінці та не міг самостійно її відкрити. ЇЇ син намагався допомогти відкрити двері кабінки, але у нього це не вийшло. Після цього він зайшов з іншої туалетної кабінки з метою скористатися туалетом, після чого через короткий проміжок часу вийшов з туалету. Її син заперечує вчинення будь-яких умисних дій щодо ОСОБА_3 , зокрема заперечує факт справляння природніх потреб на нього або вчинення будь-яких інших дій.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 27.02.2026 року, остання повідомила, що зі слів сина, він не бачив, що відбулося 30.01.2026 року у вбиральні школи №68. Її син зазначив, що кабінка туалету була зачинена, хто знаходився за дверима йому не відомо. Можливо її син плюнув через плече, однак він не мав наміру заподіяти комусь шкоди.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_11 від 27.02.2026 року, остання повідомила, що зі слів її сина, 30.01.2026 року він був присутній в туалеті школи, проте жодних дій не вчиняв. Також, її син вказав, що в туалеті закрився хлопчик ОСОБА_12 і не міг відкрити двері. В коридорі туалету стояли декілька хлопців ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ), які сміялися та говорили між собою, що ОСОБА_12 не може вийти з туалету. Також він бачив, як ОСОБА_2 плював через кабінку.

Також, в ході розгляду справи, суддею було досліджено і інші докази, долучені до матеріалів справи, зокрема довідку про результати проведення перевірки від 04 .03.2026 року, скріншот листування з невстановленими особами, характеристики ОСОБА_16 та ОСОБА_2 , рапорт.

При цьому, слід зазначити, що надані характеристики за своєю правовою природою відображають загальну оцінку особи за місцем навчання, формуються на підставі суб`єктивного сприйняття третіх осіб і не містять відомостей про конкретні події, час, місце та спосіб вчинення інкримінованого діяння. Такі документи не здатні підтвердити або спростувати фактичні дані, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки не містять жодної інформації щодо предмета доказування, визначеного законом, і не відповідають критеріям належності доказів.

Враховуючи наведене, в ході судового розгляду даної справи не встановлено жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП

Окрім цього, суд зазначає, що постановою судді Залізничного районного суду м.Львова від 31.01.2026 року протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №212972 від 27.02.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП з доданими до нього матеріалами було повернуто ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, для доопрацювання, оскільки у вказаному протоколі у відповідних графах «підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи», «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності», «другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення отримав» відсутній підпис ОСОБА_1 , відсутній відповідний запис, у разі, якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, відмовилася від підпису, а також не заповнена графа «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення».

23.04.2026 року до Залізничного районного суду м.Львова після доопрацювання надійшли матеріали справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП.

До матеріалів адміністративної справи, після доопрацювання, долучено рапорт СЮП ВП ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 22.04.2026 року, згідно з яким інспектор доповідає про те, що під час складання протоколу ОСОБА_1 усно відмовилася від його підписання, про що зазначено у заяві, зареєстрованій і ІКС ІПНП №4401 від 27.02.2026 року. У зазначеній заяві ОСОБА_1 вказала, що відмовилася від підписання протоколу для ознайомлення із матеріалами справи та просить надати їй можливість подати письмові пояснення у даній справі, після чого вона підпише протокол. Вказане свідчить, що ОСОБА_1 була присутня під час складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Стадія адміністративного розслідування завершується складанням протоколу про адміністративне правопорушення, що фактично є пред`явленням особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки саме в протоколі викладається суть та обставини правопорушення, а також кваліфікація діяння.

Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами.

Натомість, рапорт працівника правоохоронних органів – офіційне письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і проханням у зв`язку з цим, та відповідно до п.2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012 року №747, належить до внутрішніх документів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року по справі №335/6977/22, зазначила, що невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, викладене в протоколі обвинувачення є недоведеним, не відповідає дійсним обставинам події, встановленим під час судового розгляду.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а.

У справі Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ч.1 ст.247 КУпАП, вважаю, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Лихачова Р.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України,яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №212972 від 27.02.2026 року, ОСОБА_1 , будучи матір?ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконала передбачені ст.150 СК України обов`язки по вихованню сина, що проявилося в тому, що 30.01.2026 року близько 11.15 год., неповнолітній ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні школи №68, що за адресою: м.Львів, вул.Дозвільна, 3, нецензурно виражався в сторону ОСОБА_3 та плював у нього, чим міг спричинити шкоду його психологічному здоров?ю, а також порушити громадську гідність та мораль, чим ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

В суд ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, не з`явилася, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по даній справі не є обов`язковою. За наведеного, справу слід розглядати без участі ОСОБА_1 , оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду і прийняття рішення по такій.

У суді захисник ОСОБА_1 – адвокат Лихачов Р.Б. зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, тому просив провадження у справі закрити. При цьому, просив врахувати його доводи, наведені у письмових поясненнях від 17.03.2026 року.

Заслухавши доводи адвоката Лихачова Р.Б., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством(ст.1 КУпАП).

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.251, 252 КУпАП приймаючи рішення у справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов?язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia»,рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи наведене, суддя при розгляді даної справи виходить з того, що не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поряд з цим, відповідно до положень ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подавати докази. Виходячи зі змісту ст.269 КУпАП, таким правом наділений і потерпілий.

За таких обставин суддя не вчиняв жодних процесуальних рішень, ініціювання чи здійснення яких у змагальній судовій процедурі належало б до повноважень сторони обвинувачення. Відтак, суддею досліджено і дано оцінку лише письмовим матеріалам, наданим уповноваженим правоохоронним органом, доводам і доказам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.08.2023 року в справі № 208/712/19.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну.

Відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх або/та неповнолітніх дітей.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, за ч.1 ст.184 КУпАП батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав, обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №212972 від 27.02.2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, їй у вину ставиться ухилення від виконання батьківських обов`язківза тих обставин, що вона, не виконала передбачені ст.150 СК України обов`язки по вихованню сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявилося в тому, що 30.01.2026 року близько 11.15 год., неповнолітній ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні школи №68, що за адресою: АДРЕСА_2 , нецензурно виражався в сторону ОСОБА_3 та плював у нього, чим міг спричинити шкоду його психологічному здоров?ю, а також порушити громадську гідність та мораль.

В поданій 05.02.2026 року начальнику ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області заяві ОСОБА_4 просить вжити заходів щодо батьків неповнолітніх дітей, які 30.01.2026 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , у приміщенні школи №68, у вбиральні, зі слів його сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрили його, насміхалися з нього, плювали, нецензурно виражалися, і обливали сечею, чим принизили його честь і гідність, за завдали травми психологічному здоров?ю.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 від 05.02.2026 року, ОСОБА_4 пояснив, що 30.01.2026 року його син повернувся зі школи і розповів йому про інцидент, який стався з ним на перерві, а саме: зайшовши в туалет на перерві він побачив візуально знайомих хлопців зі старших класів, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Після того як син зайшов в кабінку, вони його зачинили та не давали змоги вийти з кабінки, насміхалися з нього, словесно принижували, плювали, обливали сечею, чим здійснювали психологічний тиск, принижували його честь та гідність, у зв?язку з чим у сина після цієї події погіршився загальний моральний стан, порушився режим сну, підвищилася тривожність.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_9 від 26.02.2026 року, останній повідомив, що зі слів сина, 30.01.2026 року у вбиральні у примішенні школи №68, що за адресою: АДРЕСА_2 , йог осин був присутній, але жодних протиправних дій відносно ОСОБА_3 не вчиняв.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_10 від 23.02.2026 року, остання повідомила, що зі слів сина, 30.01.2026 року її син перебував у приміщенні шкільного туалету разом з іншими двома учнями. Один із учнів знаходився у зачиненій кабінці та не міг самостійно її відкрити. ЇЇ син намагався допомогти відкрити двері кабінки, але у нього це не вийшло. Після цього він зайшов з іншої туалетної кабінки з метою скористатися туалетом, після чого через короткий проміжок часу вийшов з туалету. Її син заперечує вчинення будь-яких умисних дій щодо ОСОБА_3 , зокрема заперечує факт справляння природніх потреб на нього або вчинення будь-яких інших дій.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 27.02.2026 року, остання повідомила, що зі слів сина, він не бачив, що відбулося 30.01.2026 року у вбиральні школи №68. Її син зазначив, що кабінка туалету була зачинена, хто знаходився за дверима йому не відомо. Можливо її син плюнув через плече, однак він не мав наміру заподіяти комусь шкоди.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_11 від 27.02.2026 року, остання повідомила, що зі слів її сина, 30.01.2026 року він був присутній в туалеті школи, проте жодних дій не вчиняв. Також, її син вказав, що в туалеті закрився хлопчик ОСОБА_12 і не міг відкрити двері. В коридорі туалету стояли декілька хлопців ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ), які сміялися та говорили між собою, що ОСОБА_12 не може вийти з туалету. Також він бачив, як ОСОБА_2 плював через кабінку.

Також, в ході розгляду справи, суддею було досліджено і інші докази, долучені до матеріалів справи, зокрема довідку про результати проведення перевірки від 04 .03.2026 року, скріншот листування з невстановленими особами, характеристики ОСОБА_16 та ОСОБА_2 , рапорт.

При цьому, слід зазначити, що надані характеристики за своєю правовою природою відображають загальну оцінку особи за місцем навчання, формуються на підставі суб`єктивного сприйняття третіх осіб і не містять відомостей про конкретні події, час, місце та спосіб вчинення інкримінованого діяння. Такі документи не здатні підтвердити або спростувати фактичні дані, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки не містять жодної інформації щодо предмета доказування, визначеного законом, і не відповідають критеріям належності доказів.

Враховуючи наведене, в ході судового розгляду даної справи не встановлено жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП

Окрім цього, суд зазначає, що постановою судді Залізничного районного суду м.Львова від 31.01.2026 року протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №212972 від 27.02.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП з доданими до нього матеріалами було повернуто ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, для доопрацювання, оскільки у вказаному протоколі у відповідних графах «підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи», «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності», «другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення отримав» відсутній підпис ОСОБА_1 , відсутній відповідний запис, у разі, якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, відмовилася від підпису, а також не заповнена графа «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення».

23.04.2026 року до Залізничного районного суду м.Львова після доопрацювання надійшли матеріали справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП.

До матеріалів адміністративної справи, після доопрацювання, долучено рапорт СЮП ВП ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 22.04.2026 року, згідно з яким інспектор доповідає про те, що під час складання протоколу ОСОБА_1 усно відмовилася від його підписання, про що зазначено у заяві, зареєстрованій і ІКС ІПНП №4401 від 27.02.2026 року. У зазначеній заяві ОСОБА_1 вказала, що відмовилася від підписання протоколу для ознайомлення із матеріалами справи та просить надати їй можливість подати письмові пояснення у даній справі, після чого вона підпише протокол. Вказане свідчить, що ОСОБА_1 була присутня під час складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Стадія адміністративного розслідування завершується складанням протоколу про адміністративне правопорушення, що фактично є пред`явленням особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки саме в протоколі викладається суть та обставини правопорушення, а також кваліфікація діяння.

Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами.

Натомість, рапорт працівника правоохоронних органів – офіційне письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і проханням у зв`язку з цим, та відповідно до п.2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012 року №747, належить до внутрішніх документів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року по справі №335/6977/22, зазначила, що невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, викладене в протоколі обвинувачення є недоведеним, не відповідає дійсним обставинам події, встановленим під час судового розгляду.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а.

У справі Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ч.1 ст.247 КУпАП, вважаю, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний