Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №333/3704/22 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Cправа № 333/3704/22

Пр.2/336/22/2026

01.05.26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м.Бердянськ

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №333/3704/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України, військова частина № НОМЕР_2 Національної гвардії України, про припинення стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення безпідставно утриманих аліментів, -

за відсутності сторін, третіх осіб та їх представників, -

В С Т А Н О В И В :

Представниця позивача адвокат Плецька Ю.В. в інтересах позивача 26.08.2022 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із вказаним позовом, за змістом якого просить припинити обов`язок позивача щодо щомісячної сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.03.2022 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 18.06.2022, які він сплачує на користь відповідачки в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 13.07.2017, ухваленого по цивільній справі №311/1625/17, пр.2/311/780/2017; а також стягнути з відповідачки на користь позивача безпідставно утримані із грошового забезпечення ОСОБА_1 аліменти у сумі 31 934,77 гривень за період з березня по липень 2022 року.

За змістом позову, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 13.07.2017 у цивільній справі № 311/1625/17, пр.2/311/780/2017 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду, тобто, з 26.06.2017, до досягнення найстаршою дитиною повноліття. На виконання даного рішення судом видано виконавчий лист, відкрито виконавче провадження ВП №54466616, в межах здійснення якого винесено постанову від 10.08.2017 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 . На час звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 НГУ. Як стверджує сторона позивача, з 18.06.2022 син та донька фактично мешкають у м. Запоріжжі разом із позивачем, відповідно, з вказаної дати у нього припинився обов?язок сплачувати аліменти, тому, за відсутності можливості позасудового врегулювання спору, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають аліменти у сумі 31 934,77 гривень за період з березня по липень 2022 року.

З підстав, передбачених ст.18, 179-181, 273 СК України, враховуючи викладені обставини справи, сторона позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2022 справу передано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя для розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.

Ухвалою судді від 17.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 09.03.2024 у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено; клопотання сторони позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третьої особи задоволено, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - військову частину № НОМЕР_2 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14.11.2024 клопотання представника позивача адвоката Плецької Ю.В. задоволено частково, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, військова частина № НОМЕР_2 Національної гвардії України, про припинення стягнення аліментів на утримання дітей, в частині вимог про припинення обов`язку позивача щодо щомісячної сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.03.2022 на підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 13.07.2017, залишено без розгляду; зупинено провадження по даній цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №333/3265/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про визначення місця проживання дитини, що розглядається Комунарським районним судом м.Запоріжжя.

15.10.2025 представником позивача адвокатом Плецькою Ю,В. подано до суду клопотання про поновлення провадження по справі та призначення її до подальшого розгляду, посилаючись на те, що 16.12.2024 Комунарським районним судом м.Запоріжжя у пов?язаній справі постановлено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визначено місце проживання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком – ОСОБА_1 . Зазначене рішення після перегляду в апеляційному порядку залишено без змін, що підтверджується постановою Запорізького апеляційного суду від 17.09.2025 по цивільній справі №333/3265/22, провадження №22-ц/807/542/25, відповідно, - набрало чинності.

Ухвалою суду від 17.10.2025 постановлено поновити провадження у даній справі.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було за відсутності відповідних клопотань. Зустрічної позовної заяви до суду не надходило.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, просив задовольнити позовні вимоги, також просив здійснювати розгляд за відсутності представника.

Відповідачка в судовому засіданні пояснила, що частково визнає позовні вимоги – щодо першої вимоги - в період з дати набрання законної сили рішенням суду у справі про визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 із батьком. Відповідачка наголосила, що дитина до цього часу мешкала періодично у кожного з батьків з їх обопільної згоди. Сторона відповідача також наголошує, що дитина знаходиться на повному утриманні матері, хоча і часто перебуває за місцем проживання з батьком. Відповідно, у задоволенні другої позовної вимоги відповідачка просить відмовити, крім того, сума, заявлена до стягнення, сплачувалась на обох дітей, зокрема, частина – добровільно на утримання повнолітнього сина.

В судовому засіданні 04.02.2026 був присутній представник військової частини НОМЕР_1 НГУ Клименко Я.Я., який просив ухвалити рішення по суті вимог на розсуд суду.

Згідно з письмовими поясненнями представника військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_5 , в період з 25.12.2013 по 15.02.2023 ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у вказаній частині на посаді заступника командира з озброєння – начальника технічної частини. До пояснень додані звіти щодо розміру відрахувань з доходу позивача в рахунок аліментів.

Представник третьої особи – військової частини НОМЕР_2 Ляховецька С.С. згідно з заявою, вх.№ від 12.10.2023, а також від 31.01.2024, просить розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Також 12.10.2023 до справи скеровано письмові пояснення третьої особи, за змістом яких відповідно до наказу командира частини від 07.03.2023 №74 майор ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини. У військовій частині НОМЕР_2 НГУ з ОСОБА_1 аліменти не стягуються.

В судовому засіданні оголошено перерву перед дослідженням письмових доказів відповідно до порядку розгляду справи, що визначений судом.

Судом визнано за можливе продовжити розгляд справи за відсутності сторін та третіх осіб, їх представників.

01.05.2026 суд дослідив письмові докази, постановив ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та дослідження доказів, перейшов до стадії ухвалення рішення.

Розглянувши позовну заяву, інші заяви по суті спору, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні письмові докази у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню частково у зв`язку із таким.

Судом встановлено, що у цивільній справі №333/3265/22, пр.2/333/118/24 Комунарським районним судом м.Запоріжжя ухвалено рішення від 16.12.2024, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про визначення місця проживання дитини, - задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123959532). Рішення суду набрало законної сили 17.09.2025.

Вказаним рішенням встановлено, що 18.10.2018 року між ОСОБА_1 та Відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб. Даний факт підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_5 . Від шлюбу сторони мають двох дітей: повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 від 25.03.2004 року та малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_7 . Зазначені докази надані сторонами й у даній справі, досліджені судом, а також визнані доведеними й Запорізьким апеляційним судом під час перегляду вказаного рішення в апеляційному порядку.

За змістом мотивувальної частини рішення також встановлено, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08.09.2017 року у справі №311/1624/17 шлюб між Позивачем та Відповідачкою було розірвано. Після розлучення, за домовленістю з Відповідачкою, діти проживали деякий час із Відповідачкою, але у зв`язку із початком бойових дій за місцем їх проживання, введенням військового стану, вони були змушені переїхати до м. Запоріжжя. Саме з цього часу, як встановив суд у цивільній справі 333/3265/22, діти проживають разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначені обставини підтверджуються Актом оцінки потреб сім`ї та Висновком оцінки потреб сім`ї за соціальною карткою П/478/22 від 18.08.2022 року. Донька – ОСОБА_4 зареєстрована разом із Позивачем за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 26.10.2020 року за вих. № 04-28/3-15322.

Крім того, рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 13.07.2017 року по справі № 311/1625/17, провадження №2/311/780/2017, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 (однієї третій) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 26 червня 2017 року, та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Суд також встановив, що у Позивача відсутня заборгованість по сплаті аліментів. Виконавчий лист пред`явлений до виконання Позивачем в добровільному порядку, що підтверджується звітами про здійснення відрахувань та виплат №41 та №42 від 28.07.2022.

Згідно з постановою Запорізького апеляційного суду у цивільній справі №333/3265/22, пр.22-ц/807/542/25 від 17.09.2025, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2024 року у цій справі залишено без змін (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130561700).

Крім того, у цивільній справі №333/3265/22, пр.2-др/333/8/25 постановлено додаткове рішення від 12.11.2025, яким заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плецької Юлії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про визначення місця проживання дитини – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132362743). Додаткове рішення набрало законної сили 15.12.2025.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт перебування сторін у шлюбі, наявність двох спільних дітей, стягнення аліментів в судовому порядку на їх утримання вже було предметом судового розгляду, сторонами у даній справі не спростовані.

Враховуючи судові рішення у наведеній вище цивільній справі, суд вважає встановленою й ту обставину, з моменту набрання судовим рішенням у цивільній справі №333/3265/22 законної сили (17.09.2025) неповнолітня (на даний час) дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час розгляду справи судом досліджено акт оцінки потреб сім`ї та висновок оцінки потреб сім`ї за соціальною карткою П/478/22 від 18.08.2022. За даними акта з 18.06.2022 діти мешкають з позивачем по АДРЕСА_2 . Проте, як вказано в акті, ця дата зафіксована зі слів батька та сина.

Відповідно до наданих стороною позивача доказів, а саме довідки №41 від 29.04.2022, за підписом першого заступника командира частини, майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 НГУ з 25.12.2013 по час надання довідки. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №15 від 15.01.2023 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Згідно з наказом від 03.03.2023 №13-ос позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 НГУ (копія військового квитка НОМЕР_10 ).

Згідно з постановою заступника начальника відділу Василівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області у виконавчому провадженні ВП №54466616 від 10.08.2017, на виконанні перебуває виконавчий лист №2/311/780/2017, виданий 08.08.2017. Оскільки встановлено, що боржник ОСОБА_1 проходить службу в військовій частині, виконавцем звернуто стягнення на доходи боржника – ОСОБА_1 , у розмірі 33,34% всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Наявні у матеріалах справи звіт №42 про здійснені відрахування та виплати, виданий військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, а також довідка від 12.10.2023 військової частини НОМЕР_2 НГУ містять відомості про утримані з ОСОБА_1 аліменти за період, що не узгоджується з позовними вимогами, відповідно, вказані докази критеріям належності не відповідають.

Разом з цим, згідно зі звітом №41 від 22.07.2022, за підписом головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_7 , у березні 2022 року з ОСОБА_1 в рахунок аліментів утримано 6 723,02 гривні, у квітні 2022 року – 9 151,53 гривень, у травні 2022 року – 6 869,71 гривень, у червні 2022 року – 7 863,01 гривні, у липні 2022 року – 8 050,52 гривень. Вказані відомості узгоджуються зі звітом, наданим представником військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_5 у додатках до письмових пояснень третьої особи.

Крім того, з наданих відповідачкою виписок по картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» за період з 24.02.2022 по 07.08.2024 суд не може визнати ці докази належними відносно предмета доказування, позаяк із врахуванням періоду стягнення аліментів, а також призначення платежів, що містяться у виписці, не можна дійти висновку про їх спрямованість та цільове призначення (переказ з картки).

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Згідно з положеннями ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» (зі змінами) на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з положеннями ст.160, ч.1 ст.161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до норми ч.3 ст.29 ЦК України у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

На думку сторони позивача, на час звернення до суду мають місце обставини, які зумовлюють припинення обов`язку ОСОБА_1 щодо щомісячної сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 18.06.2022, які він сплачує на користь відповідачки в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 13.07.2017, ухваленого по цивільній справі №311/1625/17, пр.2/311/780/2017, позаяк дитина мешкає із ним. Крім того, враховуючи час проживання дітей із батьком, на думку сторони позивача, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача безпідставно утримані із грошового забезпечення ОСОБА_1 аліменти у сумі 31 934,77 гривень за період з березня по липень 2022 року. Розмір щомісячних відрахувань за вказаний період є підтвердженим за результатами дослідження судом звіту №41 від 22.07.2022, за підписом головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_7 , як про це зазначено вище по тексту рішення.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, ч.8 ст.7 СК України, дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Також суд враховує, що відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 2,3 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Також суд вважає за можливе за аналогією закону (ст.10 СК України) застосувати положення ч.1 ст.273 СК України, відповідно до якої якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до способів захисту, встановлених законодавчо, вказаних у ч.2 ст.18 СК України, до переліку віднесено й припинення правовідношення, а також його анулювання, припинення дій, які порушують сімейні права.

Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів (ст.192 СК України), визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України) та не встановлює чіткий перелік підстав припинення сплати аліментів.

При цьому, згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно, з урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина та на якій підставі.

Так, беручи до уваги дату набрання законної сили рішенням у цивільній справі №333/3265/22, саме з 17.09.2025 місцем проживання неповнолітньої (на даний час) дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є місце проживання її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто з вказаною дати позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 підлягає задоволенню. В частині припинення стягнення аліментів на утримання сина відповідні позовні вимоги залишені без розгляду згідно з ухвалою суду.

Крім того, розглядаючи позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно утриманих із грошового забезпечення ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей у сумі 31 934,77 гривень за період з березня по липень 2022 року, суд виходить з приписів глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, норми ст.1212, 1215 ЦК України).

Суд враховує, що дана позовна вимога є похідною від першої, а, беручи до уваги час, з якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає з батьком, що встановлено в судовому порядку, -підстав для задоволення даної вимоги в частині стягнення аліментів, які утримувались з грошового забезпечення ОСОБА_1 на утримання доньки, за період з березня по липень 2022 року, не встановлено. Разом з цим, стороною позивача не надано доказів, які свідчать про час, з якого спільний син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав з батьком, відповідно, в цій частині позовна вимога також залишається без задоволення. Суд також наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 досяг повноліття, тобто, стягнення аліментів саме на виконання рішення суду, а не в добровільному порядку, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Окремо суд зауважує, що в цій частині сторона позивача також просила залишити позов без розгляду, але, як видно з мотивувальної частини ухвали суду від 14.11.2024, суд частково відмовив у задоволенні заяви сторони позивача із наведених у ній мотивів.

При цьому, стосовно доводів сторони відповідача про те, що діти весь час перебувають на повному утриманні матері, вказані твердження не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду справи за відсутності належних доказів. Власне сплата страхових платежів в інтересах дитини та пояснення щодо придбання необхідних речей (одягу тощо) суд не може покласти в основу відповідного висновку. Так, фінансове забезпечення та виховання, всебічний розвиток дітей є обопільним обов?язком батьків.

В цьому контексті суд також вважає за необхідне роз?яснити, що відповідно до норми ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89, 213 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

За нормою ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі наведеного, виходячи із загальних засад регулювання сімейних правовідносин, способів захисту сімейних прав, з огляду на відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, а також встановлену судом обставину проживання молодшої дитини сторін разом із батьком в період з 17.09.2025, сплата ОСОБА_1 аліментів на користь відповідачки на утримання доньки, що здійснюється на підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 13.07.2017, ухваленого по цивільній справі №311/1625/17, пр.2/311/780/2017, підлягає безумовному припиненню з вказаної дати шляхом ухвалення відповідного рішення про задоволення позову в цій частині. На підставі наведеного суд вважає вимоги позивача обґрунтованими у вказаній частині, проте в частині вимог про стягнення безпідставно утриманих аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судом встановлено підстави для відмови у задоволенні позову.

Як передбачено ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Тому, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України суд стягує із відповідачки на користь позивача судовий збір у сумі 496,20 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог та враховуючи суму сплаченого позивачем судового збору. В іншій частині витрати зі сплати судового збору суд залишає за позивачем. Клопотань про розподіл інших судових витрат сторонами не заявлено.

Керуючись ст.12-13, 19, 76-82, 89, 95, 128, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України, військова частина № НОМЕР_2 Національної гвардії України, про припинення стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення безпідставно утриманих аліментів, - задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 13.07.2017, ухваленого по цивільній справі №311/1625/17, пр.2/311/780/2017 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 17.09.2025.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496,20 гривень (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_6 .

Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_12 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Військова частина № НОМЕР_2 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 01.05.2026.

Суддя Л.А. Вайнраух