Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №336/2707/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 03 травня 2026 р.

Справа: №336/2707/26

Суддя: Звєздова Н. С.

ЄУН: 336/2707/26

Провадження №: 2/336/2656/2026

04.05.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С. за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання малолітньої дитини, -

без учасників справи, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_1 , звернулась до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину у розмірі 3 960,00 гривень; стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 5 500,00 гривень щомісячно, починаючи з березня 2026 року. Судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі, який на даний час розірвано. Під час шлюбу у них народився сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з народження має порушення опорно-рухливого апарату, моторну дизартрію, затримку психічного та мовного розвитку, як наслідок перінотального гіпоксичного ураження центральної нервової системи. Крім того, сину надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів на підставі розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 223р від 03.04.2025.

Згідно рекомендацій лікарів та висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 12.02.2025, син потребує занять з психологом, логопедом, корекційним педагогом, вчителем-дефектологом, реабілітологом, рекомендовані масажі, ЛФК, зайняття плаванням, що потребує додаткових витрат для виконання зазначених рекомендацій та гармонійного розвитку дитини. Щомісячні додаткові витрати становлять 8 000 грн. та складаються із зайняттів з психологом по 1 год. на тиждень (2800 грн.), зайняття з логопедом по 1 год. На тиждень (2400 грн.), зайняття з корекційним педагогом по 1 год. На тиждень (2800 грн.). Вважає, що додаткові витрати сягають щонайменше 11 000 гривень щомісячно.

Крім того, у жовтні 2025 року нею було витрачено 7 920 гривень на оплату послуг няні, які не будуть відшкодовані державною, оскільки дитина почала відвідувати навчальний заклад.

Дитина проживає та перебуває на її утриманні. Між сторонами не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання дитини. Відповідач надає дитині певну фінансову допомогу, однак вона є недостатньою та не покриває необхідних витрат на утримання, та лікування дитини. Тягар забезпечення потреб дитини лежить на позивачці, тому вважає за необхідним стягнути з відповідача аліменти в законодавчо встановленому розмірі та додаткові витрати на лікування та утримання дитини з урахуванням його фізичних та розумових вад у розмірі 5 500 гривень щомісячно з дня звернення до суду з позовом, а також половину додаткових витрат на оплату послуг няні у розмір 3 960 гривень. Судові витрати просить покласти на відповідача.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.03.2026 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.

26.03.2026 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь надійшла 31.03.2026.

Ухвалою суду від 02.04.2026 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачем на позовну заяву відзиву подано не було.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 1 СК України - Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Судовим розглядом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 05 червня 2020 року у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2024 року було розірвано (а.с. 6-7).

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 8).

Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, визначено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.10 ст.7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий із батьків зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися післяїх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст.185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.

Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.

Так, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на медичне лікування їх спільного з відповідачем сина.

Отже розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, обстеження, на санаторно-курортнелікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

На думку суду, однією із відмінностей додаткових витрат від аліментів є їх передбачуваність. Тобто при зверненні до суду позивач має довести розмір коштів витрачених або тих, які будуть витрачені періодично і їх зв`язок із існуванням особливих обставин, як позитивних (наприклад розвиток здібностей), так і негативних (витрати, пов`язанііз станом здоров`я дитини).

Відповідно до наданих позивачкою документів: виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 йому встановлено діагноз плоскоьвальсугсна деформація гомілковостопних суглобів та стоп. Інші ураження нервової системи, не класифіковані в інших рубриках, розпорядження голови районної адміністрації запорізької міської ради по Шевченківському району № 223р від 03.04.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, прайс послуг реабілітаційного центру.

Згідно рекомендацій лікарів та висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 12.02.2025, син потребує занять з психологом, логопедом, корекційним педагогом, вчителем-дефектологом, реабілітологом, рекомендовані масажі, ЛФК, зайняття плаванням, що потребує додаткових витрат для виконання зазначених рекомендацій та гармонійного розвитку дитини (а.с. 20-24).

Щомісячні додаткові витрати становлять 8 000 грн. та складаються із зайняттів з психологом по 1 год. на тиждень (2800 грн.), зайняття з логопедом по 1 год. На тиждень (2400 грн.), зайняття з корекційним педагогом по 1 год. На тиждень (2800 грн.), що відповідає ціновій політиці визначеній у прасі послуг реабілітаційного центру (а.с. 16-18), а тому посилання позивачки, що додаткові витрати становлять саме у розмірі 11 000 гривень не знайшли свого підтвердження.

Крім того, згідно висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 12.02.2025 період надання психологічно-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг до 31.08.2027 року.

На підставі викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку що розмір дотикових витрат на дитину становить 4 000 гривень (8000грн/2) щомісячно, стягнення яких підлягає з дня подання позову і до 31.08.2027 року, тобто до закінчення періоду надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг у відповідності до висновку.

Крім того, позивачка понесла у жовтні 2025 року витрати на оплату послуг няні у розмірі 7 920 гривень (а.с. 14), які не будуть відшкодовані державною, оскільки дитина почала відвідувати навчальний заклад (а.с. 15, 19), тому у даному випадку з відповідача підлягають стягненню фактично понесені додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 3 960,00 гривень.

За приписами ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів наявності обставин для звільнення відповідача від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину чи зменшення розміру його участі у додаткових витратах на дитину стороною відповідача суду надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно із ч.1 ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. 183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

При визначені розміру аліментів суд враховує, що дитина, яка в силу віку потребує утримання від батьків, стан здоров`я дитини, зростання його потреб з досягненням відповідного віку, а також майновий стан сторін, їх працевлаштування, відсутність інших утриманців у відповідача.

На підставі наданих позивачкою та не спростованих відповідачем доказів обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та для забезпечення реальної матеріальної підтримки та стягнення аліментів у в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що, з урахуванням коштів від батька дасть можливість утримувати дитину на належному гідному рівні, починаючи з дня подачі в суд позовної заяви і до повноліття дитини.

При цьому суд враховує, що відповідач, у свою чергу, не надав суду відомості щодо того, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу, або має на утриманні інших дітей та непрацездатних членів сім`ї, або має поганий стан здоров`я.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч.1 ст.191 СК України).

Згідно зі ст.430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Позивачка, як одержувач аліментів, від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції звільнена (п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»), відтак, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір в сумі 1 331,20 грн. за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання малолітньої дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів доходу (заробітку) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.03.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3 960,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000,00 гривень, щомісячно, починаючи з 25.03.2026 і до 31.08.2027 року, включно.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 331,20 гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Н.С. Звєздова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua