Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №336/11782/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/11782/25

Провадження №: 2/336/1087/2026

30.04.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Звєздової Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

представника позивача – адвоката Кузнєцова Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Кузнєцов Д.О., звернувся до суду з означеним позовом, в якому просив визначити ОСОБА_1 додатковий строк на прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті брата ОСОБА_3 , яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 проживає у Федеративній Республіці Німеччина. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому за життя майно. Спадкоємицею першої черги є дружина брата ОСОБА_2 , яка 23.06.2025 звернулась до приватного нотаріуса Кузнєцової К.В. із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка. На підставі цієї заяви 23.06.2025 нотаріусом було заведено спадкову справу № 24/2025, яку зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 74243643.

Нотаріус за даними Спадкового реєстру виявив наявність заповіту, складеного від імені померлого та посвідченого П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 09 лютого 2016 року за реєстровим №2-125 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Про існування заповіту позивачу повідомила ОСОБА_1 наприкінці липня 2025 року, але як виявилось, вже після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини.

Як на час смерті брата, так і на теперішній час позивач перебуває за межами території України. Дізнавшись про існування заповіту, позивач 26 серпня 2025 року звернувся до нотаріуса м. Ерфурт Федеративної Республіки Німеччина, Д-р Тобіаса Геншке для посвідчення довіреності для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

18 листопада 2025 року уповноважена позивачем особа - ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 09 лютого 2016 року за реєстровим №2-125, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

18 листопада 2025 року Приватний нотаріус Кузнєцова К.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою мені відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки шестимісячний строк на прийняття спадщини сплинув.

Таким чином, позивач не може вирішити питання щодо прийняття спадщини в позасудовому порядку, а тому вимушений звернутись до суду з означеним позовом.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.12.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.

08.12.2025 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки, відповідь надійшла 12.12.2025.

Ухвалою суду від 15.12.2025 у справі відкрито провадження, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. Позов забезпечено шляхом витребування копії спадкової справи.

19.02.2026 на виконання вимог ухвали від 15.12.2025, приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Кузнєцовою К.В. скеровано на адресу суду копію спадкової справи № 24/2025, яка була заведена після померлого ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 19.03.2006 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник адвокат Кузнєцов Д.О. в судове засідання не з`явились, представником позивача подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, та задоволення вимог у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів, при цьому, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 40).

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому за життя майно.

23 червня 2025 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кузнєцової К.В., звернулася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - чоловіка, ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку зареєстровано Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 70 та заведено спадкову справу № 24/2025, яку зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 74243643.

За даними Спадково реєстру було виявлено наявність заповіту, складеного від імені померлого ОСОБА_3 та посвідченого П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 09 лютого 2016 року за реєстровим № 2-125 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18 листопада 2025 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кузнєцової К.В., звернулася представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, посвідченим П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 09 лютого 2016 року за реєстровим № 2-125, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку зареєстровано в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 121.

Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кузнєцовою К.В. винесено постанову про відмову у видачі позивачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що позивачем пропущено встановлений законом шестимісячний строк на прийняття спадщини.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно з ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Враховуючи наведені приписи, граничним строком для подання заяви про прийняття спадщини було 12.07.2025.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалим відрядженням, в тому числі, закордонним; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.03.2020 у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначає, що про існування заповіту дізнався лише наприкінці липня 2025 від відповідачки по справі ОСОБА_5 , яка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , тобто вже після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини за заповітом після смерті брата ОСОБА_3 , яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_5 . На момент смерті брата та теперішній час він проживає у Федеративній Республіці Німеччина, що дуже ускладнило оформлення належних документів на звернення до нотаріуса з відповідною заявою на прийняття спадщини за заповітом після смерті брата. Оформлення документів зайняло тривалий час, а тому строк на прийняття спадщини пропущено від незалежних від нього обставин.

Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Отже, виходячи із вказаної правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов`язковими для застосування, позивач, пропустив шестимісячній строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини, з поважних причин і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, поміж іншим, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у пункті 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Наявність вищенаведених обставин свідчить про те, що у позивача були поважні причини, пов`язані з істотними труднощами на вчинення дій щодо вчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи, визнання відповідачкою заявлених вимог, та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті брата.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 200, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване згідно позову): АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Н.С. Звєздова