Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №308/8716/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8716/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участю секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, за твердженням позивачки, відповідачка систематично поширювала щодо неї недостовірну та негативну інформацію, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію.

Позивачка зазначає, що починаючи з серпня 2024 року, після того як співвласники ОСББ «Газда-2015» ініціювали проведення загальних зборів та висловили намір змінити голову правління, рекомендувавши на цю посаду позивачку, відповідачка, яка обіймала посаду голови правління протягом тривалого часу, почала поширювати серед мешканців будинку негативну та, на думку позивачки, неправдиву інформацію про неї.

У подальшому, 06.02.2025, позивачку було зареєстровано керівником ОСББ «Газда-2015», у зв`язку з чим вона відкрила рахунок в АТ «А-Банк» для здійснення розрахунків співвласників за комунальні послуги. Як зазначає позивачка, у ході виконання обов`язків голови правління нею здійснювалося використання коштів ОСББ на потреби будинку, зокрема на прибирання, придбання обладнання та інвентарю, оплату комунальних послуг, обслуговування ліфтів та інші господарські витрати.

Крім того, рішенням правління ОСББ «Газда-2015» було погоджено необхідність проведення термінового ремонту каналізаційної системи у підвальному приміщенні, у зв`язку з чим позивачці було надано дозвіл на зняття готівкових коштів з рахунку ОСББ для закупівлі матеріалів та проведення відповідних робіт. За твердженням позивачки, про зазначені обставини співвласники були повідомлені у будинковому чаті та під час зборів.

Разом з тим, наприкінці березня 2025 року позивачці стало відомо про реєстрацію ОСОБА_3 як голови правління ОСББ «Газда-2015» на підставі протоколу загальних зборів від 19.02.2025, про проведення яких, за словами позивачки, співвласники не були належним чином повідомлені.

Позивачка стверджує, що відповідачка поширювала серед мешканців будинку недостовірну інформацію про нібито привласнення нею коштів ОСББ, при цьому суми таких нібито привласнених коштів, за її словами, змінювалися від 26 000 грн до 100 000 грн. Таку інформацію відповідачка, як зазначає позивачка, доводила до відома співвласників шляхом розміщення оголошень на дверях будинку та в ліфтах, а також шляхом розповсюдження відповідних повідомлень через поштові скриньки.

Крім того, відповідачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, як зазначає позивачка, у неї наявні витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які вона демонструє мешканцям будинку, що, на думку позивачки, свідчить про систематичний характер поширення відповідної інформації.

Позивачка також вказує, що зміст поданого відповідачкою повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 01.04.2025 був відтворений у розповсюджених серед мешканців письмових повідомленнях.

За словами позивачки, у зв`язку з поширенням зазначеної інформації окремі мешканці будинку висловлювали на її адресу та адресу її родичів образливі висловлювання.

Позивачка зазначає, що вона особисто зверталася до працівників поліції, надавала пояснення та ознайомлювалася з матеріалами відповідних кримінальних проваджень, однак отримала відмову у наданні копій матеріалів у зв`язку з відсутністю у неї процесуального статусу у таких провадженнях.

Крім того, позивачка повідомляє, що вона працює головним бухгалтером у фінансовій установі та у своїй професійній діяльності співпрацює з банківськими установами, зокрема АТ «А-Банк» та АТ «Ощадбанк».

27.05.2025 позивачку було зареєстровано головою правління ОСББ «Газда-2015». Водночас, за її твердженням, у зв`язку з поширенням відповідачкою негативної інформації вона зазнавала упередженого ставлення з боку представників органів влади та контрагентів ОСББ, що вимагало від неї додаткових зусиль для спростування таких відомостей.

Також позивачка зазначає, що під час оформлення її як керівника в АТ «Ощадбанк» від неї вимагалося надання письмового пояснення щодо зміни керівництва ОСББ, а згодом їй стало відомо про наявність листа відповідачки до банку, який, на думку позивачки, містить недостовірні відомості та негативно впливає на її ділову репутацію, у тому числі за основним місцем роботи.

Позивачка вказує, що внаслідок поширення відповідачкою зазначеної інформації вона зазнала моральних страждань, які полягали у переживаннях, приниженні честі та гідності, погіршенні ділової репутації, необхідності докладати додаткових зусиль для спростування недостовірної інформації, а також у негативному впливі на її професійну діяльність.

Посилаючись на викладене, позивачка просить суд стягнути з відповідачки на її користь моральну шкоду у розмірі 120 000,00 грн.

Представником відповідачки, адвокатом Сливичем В. І., подано відзив на позовну заяву, за змістом якого у задоволенні позову просить відмовити. Повідомляє про відсутність протиправності у діях відповідачки. Стверджує, що відповідачка скористалася конституційним правом на звернення до правоохоронного органу для перевірки інформації щодо можливого вчинення позивачем кримінального правопорушення. Вказує на недоведеність позивачем моральної шкоди та причинного зв`язку. Крім того, на думку сторони відповідача, позивачем необґрунтовано розмір компенсації моральної шкоди.

Позивачка у відповіді на відзив не погоджувалась з доводами, наведеними у відзиві на позов, оскільки поширення відповідачем недостовірної інформації щодо неї, призвело до того, що позивачка відчувала себе морально подавленою, що перешкоджало реалізації її життєвих планів, у зв`язку з чим, просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25.06.2025 позовну заяву залишено без руху. 14.07.2025 позивачем усунуто вказані недоліки .

Ухвалою від 22.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою від 20.03.2026 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті. Відмовлено у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів та про надання дозволу на виготовлення копій матеріалів кримінального провадження. Задоволено клопотання позивача про виклик свідків.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Зазначила, що між позивачкою та відповідачкою виник конфлікт з приводу зайняття посади голови правління ОСББ «Газда-2015». За 2025 рік неодноразово змінювалося правління ОСББ – почергово на підставі протоколів загальних зборів здійснювалася зміна голови з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 . Вважає, що відповідачка могла підробляти підписи мешканців будинку, однак не стверджує про це, оскільки це є предметом перевірки правоохоронних органів. Також просила взяти до уваги, що відповідачка була співавтором звернення-скарги власників ОСББ «Газда-2015» до Ужгородської міської ради.

Поширення відповідачкою недостовірної інформації, шляхом розміщення неправдивих оголошень про позивачку у під`їзді та у поштових скриньках, подання заяв до поліції про викрадення коштів, про підробку документів, звернення до банку спричинило їй моральних страждань та завдало шкоду її діловій репутації – позивачці довелося пояснювати банкам і іншим контрагентам, з яким вона співпрацює за своїм місцем роботи щодо заяв відповідачки.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що позовні вимоги не доведені та необгруннтовані наявними матеріалами справи. Вказує, що позивачка не довела заподіяння їй моральної шкоди відповідачко. Дійсно, відповідачка зверталася до правоохоронних органів з заявами про вчинення злочинів, однак такі дії передбачені законом і не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди. Щодо звернення відповідачки до банку, таке звернення було поясненням щодо підстав зміни керівництва ОСББ. Зазначає, що жодних порушень прав позивачки не відбулося. Звернення до правоохоронних і інших офіційних органів не може вважатися заподіянням моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши учасників судового розгляду, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку створено Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Газда-2015». Означена обставина не оспорюється сторонами.

Між сторонами існує міжособистісний конфлікт, що стосується обставин обрання та перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на посаді голови правління ОСББ «Газда-2015» за адресою: місто Ужгород, проспект Свободи, будинок 2.

Суд встановив, що відповідачка неодноразово зверталась до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області з повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень(у порядку ст. 214 КПК України) стосовно ОСОБА_1 .

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження №12024078030000882 від 10.09.2024 вбачається, що підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України стало отримання Ужгородським РУП ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/14490/24 від 06.09.2024 про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_3 .

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження №42024072030000073 від 13.09.2024 вбачається, що підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України стало отримання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі від 06.09.2024 про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_3 на дії членів ініціативної групи зі скликання і проведення загальних зборів ОСББ за адресою: АДРЕСА_1 .

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження №12025078030000182 від 06.03.2025 вбачається, що підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України стало отримання Ужгородським РУП ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/2127/25 від 24.02.2025 про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_3 .

З повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 01.04.2025 вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження №12025078030000236 від 02.04.2025 вбачається, що 01.04.2025 до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява ОСОБА_3 , яка просить прийняти міри до ОСОБА_1 , яка на її думку, шляхом зловживання довірою заволоділа грошовими коштами з рахунку ОСББ «Газда-2015» в розмірі 60 000 грн та розпорядилася ними на власний розсуд. Відомості про кримінальне правопорушення внесені за ч. 1 ст. 190 КК України.

З листа відповідачки ОСОБА_4 , голови правління ОСББ «Газда-2015» адресованого АТ «Ощадбанк» від 12.05.2025 вбачається, що такий лист є відповіддю на лист банку щодо надання пояснень причин несвоєчасності реєстрації змін в ЄДР щодо актуалізації даних про керівника. У листі вказано: «Упродовж вересня 2024 - січня 2025 року ОСББ «Газда-2025» піддалось атаці недобросовісних осіб, які шляхом підробки офіційних документів внесли зміни до відомостей про юридичну особу в частині зміни керівника, а саме голови правління. З цього приводу за моїми зверненнями Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області зареєстровано низку кримінальних проваджень. У подальшому, на підставі рішення зборів власників багатоквартирного будинку мене, ОСОБА_3 , було повторно обрано головою правління, у зв?язку із чим 17.03.2025 внесено відповідні зміни в ЄДР. Водночас, незважаючи на правові підстави для здійснення мною діяльності та виконання функцій голови правління, фактично моя діяльність була заблокована колишньою головою - ОСОБА_5 , оскільки я не мала доступу до документації ОСББ. Крім того, мною було виявлено факт привласнення ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених мешканцями ОСББ в якості комунальних платежів. Відновлення документації потребувало значного часу, в зв?язку із чим і виникла затримка у зверненнях як до органів державної влади так і до Вашого Банку».

У матеріалах справи міститься надане позивачкою оголошення без дати та підпису такого змісту: «Шановні мешканці нашого будинку! Не йдіть на збори, які збирає т.з. «ініціативна група» на чолі з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вас обдурюють. Це чергова провокація, щоб зібрати ОСОБА_8 підписи під своє рішення. Вас вводять в оману щодо додаткових можливостей отримання субсидій і ремонту ліфтів. Доводимо до Вашого відома, що питання ремонту ліфтів було піднято правлінням ОСББ ще в 2015 році і зараз вирішено позитивно міською радою, яка планує здійснити їх заміну в листопаді ц.р. Питання додаткових можливостей отримання субсидій - це брехня. Існує загальний порядок отримання субсидій через відповідні органи і не входить в компетенцію ОСББ, яке видає тільки довідку про склад сім?ї. Щодо субсидій на опалення, повідомляємо, що правлінням ОСББ порушено клопотання про виділення дотацій на споживання електроенергії для всього дому, в результаті чого питання субсидій на електроенергію стане неактуальним. Просимо Вас не піддаватися на чергову провокацію, оскільки ці збори під прикриттям ліфтів і субсидій насправді скликаються, щоб зірвати приватизацію нашої прибудинкової території. Правління ОСББ «Газда-2015».

Також в матеріалах справи наявне оголошення без дати та підпису такого змісту «Шановні мешканці 16-типоверхівки! Мною закрито рахунок ОСББ в А-Банку, тож велике прохання сплачувати за ОСББ за моїми квитанціями на рахунок Ощадбанку. Колишня самообрана голова нашого ОСББ, ОСОБА_9 , зняла з рахунку ОСББ всі кошти, не заплативши ні за освітлення коридорів, ні за споживання та технічне обслуговування ліфтів, ні за прибирання, ні за вивіз сміття. На даний час наше ОСББ, завдяки їй, заборгувало 40 тис.грн. Мною вже подана заява в поліцію за цим фактом. ОСОБА_10 разом з родичами ОСОБА_11 готується оновити себе на посаді голови та підняти оплату за ОСББ до 10 грн.за м2. Хоче за наш рахунок виплачувати собі та своїм наближеним великі зарплати. Тож, будьте пильними, не ведіться на її за-клики, та не підписуйте вже з її рук, та з рук її помічників ніяких документів. З повагою Голова Правління ОСББ Казьмірова В.В.».

Також у матеріалах справи наявне звернення-скарги власників ОСББ «Газда-2015» до Ужгородської міської ради, підписантом якого, серед інших громадян, є і ОСОБА_3 . У листі мешканці просять вжити заходів до депутата Прозора Є, який, разом з ОСОБА_12 , вчиняє дії для усунення з посади голову ОСББ ОСОБА_13 .

У судовому засіданні 12.02.2026 суд допитав свідків позивача ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_14 повідомила, що є мешканкою будинку АДРЕСА_1 . Позивачка та відповідачка є її сусідками. Зазначила, у будинку є дві групи мешканців – одні підтримують обрання головою ОСББ ОСОБА_3 , яка вже більше 15 років є головою, а інші – ОСОБА_1 . Відповідачка, як голова ОСББ, неналежно виконувала свої обов`язки. При спробі мешканців змінити голову правління ОСББ ініціативній групі чинилися перешкоди. Свідок зазначає, що сусіди розповідали їй про те, що ОСОБА_3 розклеювала оголошення у будинку про те, що ОСОБА_1 злодійка, краде гроші, що вона не має жодного стосунку до цього ОСББ. Особисто свідок не бачила, щоб ОСОБА_3 розклеювала якісь оголошення щодо ОСОБА_1 . Зазначила, що сусіди розповідали їй, що ОСОБА_3 розповідала про те, що за її заявами відкриті кримінальні справи стосовно того, що ОСОБА_9 крала гроші.

Свідок ОСОБА_15 є сусідкою позивачки та відповідачки. Зазначила, що відповідачка звела наклеп на позивачку щодо викрадення суми 60 тис. грн., однак це спростовувалося чеками, які підтверджували оплату вказаних коштів за рахунками ОСББ. Зазначає, що відповідачка постійно писала до поліції вигадані заяви до правоохоронних органів за неправдивими підставами: щодо проникнення до офісу ОСББ, щодо викрадення звідти коштів та документів. Зазначила, що зміна голови правління ОСББ з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 відбулася у чіткій відповідності до статуту та законодавства України.

Свідок ОСОБА_17 повідомив, що є сусідом сторін у справі. Зазначив, що колишня голова правління ОСББ ОСОБА_3 неналежно виконувала свої повноваження. Вказує, що в поширених в коридорі оголошеннях містилася неправдива інформація про ОСОБА_1 . Ці оголошення могли поширювати ОСОБА_3 або правління.

Свідок ОСОБА_16 повідомила, що між сусідами відповідачкою була поширена неправдива інформація. Сусід повідомив їй, що ОСОБА_3 повідомила йому про те, що ОСОБА_1 вкрала кошти. Особисто свідку відповідачка такого не говорила. ОСОБА_3 у листі заборонила сусідам брати участь у зборах мешканців ОСББ, брати участь у голосуванні та підписувати документи. Зазначила, що мешканці будинку незадоволені роботою голови ОСОБА_3 . Вважає, що позивачці діями та висловлюваннями відповідачки була спричинена моральна шкода.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень ст. 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказувала, що ОСОБА_3 поширювала недостовірну інформацію щодо привласнення позивачем грошових коштів з рахунків ОСББ «Газда-2015», а саме: зверталась з Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області з повідомленнями про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; розповсюджувала недостовірні відомості співвласникам ОСББ «Газда-2015», шляхом розповсюдження оголошень; надала лист-пояснення до філії ЗОУ АТ «Ощадбанк»; була співавтором звернення-скарги власників ОСББ «Газда-2015» до Ужгородської міської ради.

Позивач оцінила завдану їй моральну шкоду у розмірі 120000,00 грн, яку просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 .

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 ППВС визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу зазначених положень, вбачається, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов`язки, а обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог норм ЦПК України позивач повинен довести обставини, на які він посилається в позовній заяві, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконання нею трудових, службових, громадських інших обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

На підтвердження моральних страждань, яких позивачка зазнала внаслідок поширення відносно неї неправдивої інформації, було надано, зокрема, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненнями ОСОБА_3 та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (у порядку ст. 214 КПК України) до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області стосовно неправомірних дій позивача.

Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення ст. 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»).

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 752/5766/16-ц (провадження № 61-9541св19) зазначено, що у разі, якщо особа звертається до юридичної особи із зверненням про проведення перевірки певних обставин і в якому міститься та чи інша інформація, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою права, передбаченого Законом України «Про звернення громадян», а не поширення недостовірної інформації.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 638/9228/18 вказано, що звернення особи до правоохоронних органів не може розглядатися як дії, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки таке звернення здійснене в рамках закону і спрямоване на захист та відновлення порушених конституційних прав заявника.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 501/3208/19 (провадження № 61-7771св21).

Судом встановлено, що відповідач з метою перевірки компетентними органами незаконних, на її думку, дій позивача зверталась із заявами до правоохоронних органів. Таким чином, відповідач реалізувала своє право на звернення, передбачене ст. 40 Конституції України, що не можна вважати поширенням недостовірної інформації.

Викладене стосується і звернення-скарги власників ОСББ «Газда-2015» від 17.09.2025 до Ужгородської міської ради.

Стосовно відомостей, що містяться у листі-поясненні відповідача до філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», суд зазначає, що у листі повідомлено інформацію, яка водночас була предметом звернення до правоохоронних органів у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, викладене не може бути розцінене як поширення відповідачем неправдивих відомостей. У матеріалах справи відсутні відомості щодо результатів вказаних кримінальних проваджень.

У справі «Дюльдін і Кіслов проти росії» (рішення від 31 липня 2007 року) Європейський суд з прав людини зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження № 61-319св21), від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20 (провадження № 61-18186св20).

Що стосується наявних у матеріалах справи оголошень, адресованих мешканцям будинку, суд зазначає таке.

Судом під час розгляду справи не встановлено ані точної дати їх розміщення, ані належних та допустимих доказів того, що саме відповідачка є їх автором або особою, яка безпосередньо здійснювала їх поширення. Надані позивачкою фотокопії оголошень не містять підпису, ідентифікуючих реквізитів чи інших відомостей, які б достовірно підтверджували походження таких повідомлень саме від відповідачки, що виключає можливість покладення на неї відповідальності за їх зміст.

Показання свідків у цій частині мають переважно характер припущення, ґрунтуються на словах інших осіб та не підтверджують безпосереднього факту розповсюдження оголошень відповідачкою, а відтак не можуть бути визнані належними і достатніми доказами у розумінні статей 76, 77, 80 ЦПК України.

Крім того, аналіз змісту вказаних оголошень свідчить, що значна частина викладеної у них інформації має характер оціночних суджень, критичних зауважень та суб`єктивної оцінки дій позивачки у контексті конфлікту щодо управління ОСББ. Зокрема, заклики «не піддаватися провокаціям», «бути пильними», твердження щодо неналежного виконання обов`язків, можливих намірів чи оцінки діяльності позивачки не містять конкретно визначених, перевірюваних фактів, а є вираженням особистої позиції та бачення ситуації.

Навіть ті формулювання, які містять твердження про можливе неправомірне використання коштів, не можуть оцінюватися ізольовано від загального контексту, оскільки, як встановлено судом, такі обставини були предметом звернень відповідачки до правоохоронних органів і відображають її суб`єктивне сприйняття ситуації та припущення щодо можливих порушень, що перевіряються компетентними органами.

Сам по собі факт поширення критичної чи навіть різкої інформації в умовах існування конфлікту між співвласниками ОСББ та боротьби за управління об`єднанням не свідчить про наявність протиправної поведінки, якщо така інформація є оціночними судженнями або відображає позицію особи щодо спірних обставин.

Окрім цього, позивачкою не доведено, що саме зміст вказаних оголошень спричинив їй конкретні душевні страждання чи інші втрати немайнового характеру. Надані пояснення мають загальний характер, не підтверджені жодними об`єктивними даними (медичними документами, доказами істотного погіршення соціальних зв`язків чи ділової репутації), а причинний зв`язок між поширенням оголошень та заявленою моральною шкодою належним чином не обґрунтований.

Щодо наданих у судовому засіданні показань свідків, суд зазначає таке.

Допитані свідки підтвердили наявність конфлікту між сторонами та існування напружених відносин серед співвласників ОСББ, однак їхні показання не містять конкретних, безпосередніх та достовірних відомостей про вчинення відповідачкою протиправних дій, які б полягали у поширенні саме нею недостовірної інформації, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію позивачки.

Зокрема, значна частина показань свідків ґрунтується на повідомленнях третіх осіб, власних припущеннях або загальному сприйнятті ситуації, а не на особистому безпосередньому спостереженні відповідних обставин.

Крім того, висловлені свідками оцінки щодо правдивості чи неправдивості поширеної інформації, а також щодо наявності моральної шкоди у позивачки, носять суб`єктивний характер і не можуть підміняти собою належні та допустимі докази у розумінні процесуального закону.

За таких обставин, оцінюючи показання свідків у сукупності з іншими доказами у справі, суд доходить висновку, що вони не підтверджують факту поширення відповідачкою недостовірної інформації, а також причинного зв`язку між її діями та заподіянням позивачці моральної шкоди.

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Таким чином, досліджені у судовому засіданні докази як кожен окремо, так і в їх сукупності не підтверджують обставин, на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог. Надані матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів заподіяння позивачці моральної шкоди саме протиправними діями відповідачки, а також не встановлено наявності причинного зв`язку між діями відповідачки та заявленими негативними наслідками. За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати пов`язані із розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя В. В. Чепка