Рішення від 27 липня 2025 р. у справі №752/11486/23 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11486/23

Провадження № 2/752/612/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 липня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання права власності на нерухоме майно -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2023 року адвокат Шипілов О.В., від імені в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яким позивається до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ..

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шипілов О.В. послався на те, що квартира АДРЕСА_1 належала рідному брату відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25.06.2009 між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицаєнко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 1417. 29.08.2017 між ОСОБА_2 та позивачем був укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири, зареєстрований в реєстрі за № 479. 24.10.2017 спірна квартира була продана позивачем ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2017, зареєстрованого за № 1739, індексний номер 37736583 від 24.10.2017. Оскільки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то за заявою його рідної сестри була заведена спадкова справа № 61123100. Крім того, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.04.2023 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений 29 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. за № 479; витребувано дану квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ; скасовано номер запису про право власності: 22985009 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на вищезазначену квартиру, житловою площею 17,8 кв.м, загальною площею 32,77 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2017, зареєстрованого за № 1739, індексний номер 37736583 від 24.10.2017 - власник ОСОБА_4 .. Як вбачається із документів ОСОБА_3 не була ніколи власником спірної квартири, що позбавляє її права вимагати з чужого незаконного володіння квартиру, тому позивач як добросовісний набувач набуває права власності на цю квартиру, оскільки маке майно не може бути витребуване у нього відповідно до ст. 388 ЦК України.

Позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 11 червня 2023 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Шипілов О.В., залишено без руху, надано строк на виправлення недоліків (а.с. 16-17).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 22 листопада 2023 року, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 27-28). Відповідачам був наданий строк для надання відзиву.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року заяву представника позивача - адвоката Шипілова О.В. про забезпечення позову у вказаній справі залишено без задоволення (а.с. 49-50).

У підготовче засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача подав до суду заяву про закриття підготовчого провадження без участі сторони позивача (а.с. 94-96).

Відповідачі з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися, відзиву на позовну заяву не подали.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 7 листопада 2024 року підготовче провадження по вказаній справі закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 99-100).

У судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шипілов О.В. просив розглянути справу за його та позивача відсутності, заявлений позов просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі.

Відповідачка ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень не подали.

Судові повістки, направлені судом по місцю реєстрації відповідачки ОСОБА_2 та третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , повернулися до суду з довідкою, в якій причинами повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд доходить наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шупеня О.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний О.С. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, задоволено. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що був укладений 29 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею Олександром Миколайовичем за номером 479 недійсним. Витребувано вказану квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 .. Скасовано номер запису про право власності: 22985009 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на вищевказану квартиру, житловою площею 17, 8 кв.м., загальною площею 32, 77 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2017 року зареєстрованого за № 1739, індексний номер 37736583 від 24.10.2017 року - власник ОСОБА_4 ..

Зазначене вище рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року.

Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року, ОСОБА_7 належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим Сектором приватизації Московської держадміністрації 03.06.1993 року, зареєстрованим в КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 09.06.1993 року за № 4695.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, спадщину після смерті якого прийняла його сестра, відповідачка у справі, що розглядається ОСОБА_3 , звернувшись у встановленому законом порядку та у визначений законом строк до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурлак О.В. із заявою про прийняття спадщини.

В процесі оформлення спадщини, ОСОБА_3 дізналася, що вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29.08.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. за № 479.

Продавцем за зазначеним вище договором купівлі-продажу є ОСОБА_2 , право власності у якої на квартиру, що є об`єктом спадкування, виникло на підставі договору дарування, посвідченого 25.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицаєнком В.В. за № 1417.

Вказаним рішенням також встановлено, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 , що ніби то укладався 25.06.2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є нікчемним відповідно до положень ст. 220 ЦК України, оскільки нотаріально не посвідчувався, а відповідно, укладений 29.08.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений 29.08.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. за № 479 є недійсним, оскільки ОСОБА_2 не могла бути стороною такого правочину, так як не була власницею предмету договору купівлі-продажу квартири ні в момент його укладення, ні раніше, ні після його укладення.

Спірну квартиру було витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та скасовано номер запису про право власності: 22985009 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на вищевказану квартиру, житловою площею 17, 8 кв.м., загальною площею 32, 77 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2017 року зареєстрованого за № 1739, індексний номер 37736583 від 24.10.2017 року - власник ОСОБА_4 .

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно з чужого незаконного володіння а з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, також і від його добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач ОСОБА_3 не була ніколи власником спірної квартири, що позбавляє її права вимагати з чужого незаконного володіння квартиру, а позивач як добросовісний набувач, набуває права власності на таку квартиру.

Однак, як зазначалося вище, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року, яке постановами Київського апеляційного суду від 1 лютого 2024 року та Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року залишено без змін, визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що був укладений 29 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. за номером 479 недійсним; витребувано вказану квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 .. А відповідач ОСОБА_3 , як спадкоємець після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 брата ОСОБА_7 , набула право власності на дану квартиру, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають з огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 83, 141, 263-265, 268, 273 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк