Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №727/15865/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 03 травня 2026 р.

Справа: №727/15865/25

Суддя: Калмикова Ю. О.

Справа № 727/15865/25

Провадження № 2/727/140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Калмикової Ю. О.,

за участю секретаря Лепчук О.І.,

за участю представника позивача Фодчук О.В.,

за участю представника відповідача Бацей Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання відсутнім права вимоги заборгованості в іноземній валюті,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання відсутнім права вимоги заборгованості в іноземній валюті.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 06 червня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є AT КБ «ПриватБанк») та Позивачем - ОСОБА_1 - був укладений кредитний договір № SAMDN03000007618053.

За умовами цього Кредитного договору Банк зобов`язався відкрити Позивачеві картковий рахунок та надати у кредит грошові кошти в сумі 3 000,00 доларів США, а Позивач повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі та строки.

Договір є класичним споживчим кредитним договором у іноземній валюті з вираженням основної суми боргу в доларах США.

Унаслідок неналежного виконання Позивачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів і неустойки, за даними Банку, станом на 10.02.2010 року заборгованість за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 становила 4 166,86 доларів США, у тому числі: 3000,00 дол. США - заборгованість за основною сумою кредиту; 820,29 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 118,42 дол. США - заборгованість за комісією; 31,21 дол. США - штраф (фіксована частина); 196,94 дол. США - штраф (процентна складова).

Відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/52 від 09.02.2010 зазначена сума в іноземній валюті 4 166,86 дол. США еквівалентна 37 210,05 грн.

Отже, 37 210,05 грн - це гривневий еквівалент заборгованості за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 станом на момент звернення Банку до суду.

ПАТ КБ «ПриватБанк», реалізуючи право на судовий захист та дострокове стягнення всієї суми заборгованості, звернувся до Жовтневого-районного суду м. Дніпропетровська з позовом у справі № 2-5703/11 про стягнення заборгованості за трьома кредитними договорами, у тому числі за договором № SAMDN03000007618053.

У позовній заяві, зокрема, було заявлено вимоги: стягнути з ОСОБА_1 (Позичальника) у рахунок погашення заборгованості за договором № SAMDN03000007618053 4 166,86 дол. США.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 року у справі №2-5703/11 (заочним):

встановлено наявність заборгованості за договором № SAMDN03000007618053 у розмірі 4 166,86 дол. США, що за курсом НБУ відповідає 37 210,05 грн;

стягнуто з ОСОБА_1 ( Позичальника ) - на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 37 210,5 грн. у рахунок погашення кредитного договору № SAMDN03000007618053;

стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «Верус» та ОСОБА_3 200 грн на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок заборгованості за тим самим договором.

Таким чином, заборгованість за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 була остаточно зафіксована судом у національній валюті - гривні - у розмірі 37 210,05 грн + 200 грн, а виконання зобов`язань за цим договором трансформовано у примусове виконання грошового зобов`язання в натурі (ч. 5 ст. 16 ЦК України), що ототожнюється із стягненням боргу за кредитним договором.

Укладення Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 до Кредитного договору № SAMDN03000007618053

24.01.2023 року між AT КБ «ПриватБанк» та Позивачем була укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 (далі - Додаткова угода № 1).

Згідно з п. 1.1 цієї Додаткової угоди Банк здійснює прощення частини заборгованості, що виникла за Договором, у частині основного боргу на 1 143,30 дол. США, при цьому: прострочені проценти - 0,00 дол. США; проценти за ст. 625 ЦК України - 0,00 дол. США: комісія - 0,00 дол. США; неустойка - 0,00 дол. США; судові витрати - 0,00 дол. США.

Пунктом 1.2 Додаткової угоди встановлено, що на дату її підписання заборгованість за Договором становить 999,76 дол. США, що за курсом НБУ становить 36 560,00 грн, при цьому: заборгованість за основним боргом 999,76 дол. США.

Пункт 1.4 фактично передбачає, що загальна сума заборгованості за Договором - 2143,06 дол. США (1143,30 ( «основний борг») + 999,76( «проценти») має бути погашена шляхом сплати Позивачем 999,76 дол. США у визначений строк, а сума 1143,30 дол. США підлягає «прощенню» за умови належного виконання Позивачем умов Додаткової угоди.

Пункт 1.5 Додаткової угоди містить припис про те, що Позичальник усвідомлює, що процентні та інші суми прощеної заборгованості є його доходом у вигляді додаткового блага, підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором і мають бути відображені в річній податковій декларації.

Фактично Додаткова угода № 1 побудована, як правочин, укладений під відкладальною обставиною: у разі виконання Позичальником обов`язку зі сплати 999,76 дол. США загальна сума боргу 2 143.06 дол. США вважається погашеною частково шляхом «прощення» 1143,30 дол. США.

Саме ця «прощена» сума використовується Банком ,як підстава для формування податкового «додаткового блага» Позивача.

Таким чином, у 2023 році Банк фактично безпідставно повернув зобов`язання за Кредитним договором № SAMDN03000007618053, визначеного судовим рішенням у гривні тау встановленому судом розмірі ( у валютне зобовязання ) та задекларував «прощення» 1 143,30 дол. США основного боргу за умови сплати Позивачем 999,76 дол. США, попри те. що після рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 р. розмір заборгованості за цим договором уже був остаточно визначений у гривні - 37 210,05 грн + 200 грн.

З моменту, коли ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення повної заборгованості за договором № SAMDN03000007618053, а Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська 12.01.2011 ухвалив рішення у справі № 2-5703/11. Кредитний договір № SAMDN03000007618053:

•перестав бути джерелом нових договірних нарахувань (процентів, штрафів, пені) у доларах США;

•був трансформований у судове грошове зобов`язання в гривні у розмірі 37 210,5 грн + 200 грн.

З тексту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 у справі № 2-5703/11 прямо вбачається, що:

•Банк скористався передбаченим договором правом вимагати дострокового стягнення всієї заборгованості за договором № SAMDN03000007618053 у сумі 4 166,86 дол. США;

•суд, застосувавши норми ст. 524 ЦК України, зафіксував цю заборгованість у гривні, визначивши її розмір як 37 210,05 грн;

•на користь Банку стягнуто 37 210,05 грн з Позичальника та 200 грн - солідарно з Позичальника і поручителя.

Отже, суд прямо підтвердив, що:

•Банк належним чином реалізував договірне право на дострокове стягнення боргу за договором № SAMDN03000007618053;

•з цього моменту правовідносини сторін існують у формі гривневого судового зобов`язання, а не валютного кредитного договору, який продовжує «нараховувати» нові борги.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 у справі № 2-5703/11:

•визначено загальну суму заборгованості за низкою кредитних договорів у гривні;

•окремо зафіксовано заборгованість за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 у розмірі 37 210,05 грн + 200 грн як еквівалент 4 166,86 дол. США станом на 10.02.2010;

•обрано спосіб виконання зобов`язання у формі примусового виконання грошового зобов`язання в національній валюті.

За ст. 524 ЦК України грошове зобов`язання має бути виражене в гривні. Визначивши заборгованість за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 у гривні, суд фактично трансформував валютне кредитне зобов`язання в гривневе судове зобов`язання.

Після ухвалення зазначеного рішення: право Відповідача вимагати виконання зобов`язань за договором № SAMDN03000007618053 у валюті (долар США) припинилося; обсяг права вимоги Банку зводиться до права на отримання гривневої суми 37210,5 грн + 200 грн у порядку виконання судового рішення; самостійне «паралельне» існування права вимоги в доларах США за тим самим боргом є юридично неможливим.

Незважаючи на наявність судового рішення, яким: визначено остаточний розмір заборгованості за договором № SAMDN03000007618053 у гривні (37 210,05 грн + 200 грн); трансформовано зобов`язання у форму примусового виконання грошового зобов`язання в гривні.

Відповідач у 2023 році безпідставно продовжив облік «валютної» заборгованості і уклав з Позивачем Додаткову угоду № 1, у якій:

•сума 1 143,30 дол. США визначена як «частина основного боргу, що підлягає прощенню»;

•сума 999,76 дол. США визначена як «залишок боргу, що підлягає сплаті»;

•загальна сума 2 143,06 дол. США позиціонується як «загальний борг за договором»;

•передбачено податкові наслідки у вигляді виникнення доходу Позивача (додаткового блага) у розмірі «прощеної» частини.

Ці суми не ґрунтуються на судовому рішенні, яким борг уже був конвертований у гривню і зафіксований у розмірі 37 210,05 грн + 200 грн. Після такого рішення:

•Банк не мав права надалі формувати нові «валютні» залишки за тим самим договором;

•будь-які посилання на існування «валютного боргу» у 2023 році носять суто внутрішньо обліковий, а не правовий характер.

На момент укладення Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 єдиною юридично існуючою заборгованістю за договором № SAMDN03000007618053 була сума, зафіксована в рішенні Жовтневого районного суду - 37 210,05 грн + 200 грн, частина якої могла бути предметом прощення, але вже, як гривневий борг ( за судовим рішенням), а не як «валютна заборгованість».

Отже, правова основа, на якій ґрунтуються положення Додаткової угоди № 1 про «прощення» 1 143,30 дол. США.

Оспорювані положення Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023:

•виходять з того, що на дату її укладення існувала реальна валютна заборгованість за договором № SAMDN03000007618053 у розмірі 2 143,06 дол. США, з яких 1 143,30 дол. США підлягають «прощенню»;

•декларують «анулювання (прощення)» цієї суми як підставу для виникнення у Позивача доходу - додаткового блага у розумінні податкового законодавства.

Натомість:

•фактичний і юридичний розмір заборгованості за договором № SAMDN03000007618053 був зафіксований у гривні - 37 210,05 грн + 200 грн - рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011;

•право Банку на подальші договірні нарахування у валюті після цього рішення було вичерпано;

•жодної самостійної «валютної заборгованості» у розмірах 1 143,30 дол. США. 999,76 дол. США або 2 143,06 дол. США на момент укладення Додаткової угоди № 1 у правовому полі не існувало.

Отже, предмет «прощення» у вигляді 1 143,30 дол. США є юридично неіснуючим, а зміст відповідних положень Додаткової угоди № 1 суперечить ст. ст. 203,215, 524, 605,217 ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду.

Узагальнюючи наведене:

1.Станом на момент звернення Банку до суду (10.02.2010) заборгованість за договором № SAMDN03000007618053 становила 4 166,86 дол. США, що за курсом НБУ дорівнює 37 210,05 грн.

2.Рішенням Жовтневого районного суду від 12.01.2011 у справі № 2-5703/11 цю заборгованість остаточно зафіксовано у гривні - 37 210,05 грн + 200 грн, а кредитне зобов`язання трансформовано в судове грошове зобов`язання.

3.Після цього у Банку:

відсутнє окреме, самостійне триваюче право вимоги «валютної» заборгованості за договором № SAMDN03000007618053;

право на «прощення» може стосуватися лише реально існуючого гривневого судового боргу, а не додатково сформованих внутрішнім обліком валютних сум.

Відтак у Відповідача відсутнє право:

•вимагати від Позивача сплати будь-якої самостійної «валютної» заборгованості за кредитним договором № SAMDN03000007618053;

•розглядати суму 1143,30 дол. США як реально існуючий «борг», який може бути «прощений»;

•використовувати зазначену суму як підставу для формування додаткового блага Позивача та відповідних податкових зобов`язань.

Узагальнюючи, станом на дату звернення до суду:

заборгованість за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 становила 4 166,86 дол. США, що відповідно до курсу НБУ дорівнює 37 210,05 грн;

Банк реалізував право на дострокове стягнення всієї суми боргу, звернувшись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, і заочним рішенням від 12.01.2011 р. у справі № 2-5703/11 заборгованість остаточно зафіксовано у гривні - 37 210,05 грн (та 200 грн солідарно з ТОВ «УФА «Верус»).

Після ухвалення цього рішення:

правовий режим зобов`язання за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 змінився - воно існує у формі примусового виконання обов`язку в натурі (як зобов`язання в гривні у розмірі 37 210,05 грн + 200 грн);

у Банку відсутнє окреме, самостійне триваюче право вимоги «валютної» заборгованості за цим договором;

право Банку на «прощення» може стосуватися лише реально існуючого гривневого судового боргу, а не додатково сформованих внутрішнім обліком валютних сум.

Відтак у Відповідача відсутнє право:

вимагати від Позивача сплати будь-якої самостійної «валютної» заборгованості за Кредитним договором № SAMDN03000007618053;

формувати та безпідставно обліковувати як «борг» суму у розмірі 1 143,30 («основний борг») дол.США

На підставі викладеного, просив суд:

1 Визнати відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) права вимоги будь-якої самостійної заборгованості в іноземній валюті (доларах США) за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, у тому числі:

«основного боргу» у розмірі 1 143,30 дол. США, визначеного в п. 1.1 Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 як заборгованість, що підлягає «прощенню»;

«основного боргу» у розмірі 999,76 дол. США, визначеного в п. 1.2, 1.4 Додаткової угоди № 1 як заборгованість, що підлягає сплаті,

як такої, що не існує після ухвалення та набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 у справі № 2-5703/11 і не може бути предметом окремого «валютного» права прощення Банком.

2 Визнати недійсними окремі положення Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006 в частині, в якій:

2.1.визначено «заборгованість» Позичальника перед Банком:

у розмірі 1143,30 дол. США як суму, що підлягає «прощенню»;

у розмірі 999,76 дол. США як суму, що підлягає сплаті

та передбачено використання зазначених сум як підстави для формування у Позивача доходу у вигляді «додаткового блага» .

2.2.передбачено, що оформлення Банком документа про «прощення» суми 1 143,30 дол. США та/або іншої «валютної» заборгованості за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 породжує для Позивача обов`язок:

•декларувати таку суму як дохід у вигляді анульованого боргу;

•сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із цієї суми,

як такі положення, що ґрунтуються на юридично неіснуючій після рішення у справі № 2-5703/11 валютній заборгованості і суперечать ст. ст. 16, 203, 215, 524, 598-599 ЦК України.

3 В іншій частині Додаткову угоду № 1 від 24.01.2023 до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, зокрема в частині встановлення розміру та строку остаточного погашення та порядку виконання зобов`язань у гривні, (36560, 00 грн.) - залишити чинною.

4 Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з поданням цього позову (судовий збір та інші витрати, підтверджені документально).

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

02.01.20026 суддя ухвалою відкрила провадження у справі № 727/15865/25 у цій цивільній справі та призначила справу до розгляду.

12.02.2026 позивач надав заяву про доповнення підстав позову порушення прав та законних інтересів позивача, де зазначив, що У зв`язку з переданням Банком до контролюючого органу відомостей про анулювання (прощення) валютної заборгованості за кредитним договором, Державною податковою службою було призначено та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача. За результатами цієї перевірки 05 серпня 2024 року складено акт о ППР (копія додається), у якому контролюючий орган прямо виходив із того, що так зване «прощення» валютного боргу є доходом Позивача у вигляді додаткового блага.

Саме на підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.08.2024 року, якими Позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, дії Банку щодо формування та декларування неіснуючої валютної заборгованості вже призвели не до гіпотетичних, а до реальних негативних майнових наслідків для Позивача.

Отже, порушення прав Позивача полягає не лише у формальному включенні до договору несправедливих та юридично необґрунтованих умов, а у фактичному втручанні у її майнову сферу шляхом створення підстав для виникнення податкових зобов`язань, які не ґрунтуються на реальному отриманні доходу.

При цьому податкові донарахування стали прямим та безпосереднім наслідком саме дій Відповідача, який, всупереч судовому рішенню від 26.05.2010 року, сформував та задекларував як «прощену» валютну заборгованість, що юридично не існувала після трансформації кредитного зобов`язання у гривневе судове зобов`язання.

Без фіксації Банком у Додатковій угоді № 1 відповідних сум та без подальшого інформування контролюючого органу жодних підстав для проведення податкової перевірки та визначення податкових зобов`язань у Позивача не виникло б.

Таким чином, на момент звернення до суду:

- позивач уже зазнав негативних майнових наслідків у вигляді донарахованих податкових зобов`язань і штрафних санкцій;

- правова невизначеність щодо обсягу та природи зобов`язання призвела до втручання у її майнову сферу;

- існує реальний ризик повторного використання Банком інформації про так звану валютну заборгованість у податкових та інших правовідносинах.

За усталеною практикою Верховного Суду, порушенням права є не лише позбавлення особи майна, а й створення стану правової невизначеності та покладення на особу обов`язків або фінансових тягарів, які не мають законної підстави. Саме такий стан був створений у даному випадку діями Відповідача.

Отже, оспорювані положення Додаткової угоди № 1 безпосередньо порушують права та законні інтереси Позивача, а заявлені позовні вимоги спрямовані не на абстрактне тлумачення договору, а на усунення вже реалізованих негативних правових і майнових наслідків, що відповідає завданню цивільного судочинства та критерію ефективності судового захисту.

Щодо ефективності способів захисту та необхідності усунення правової невизначеності.

У даній справі правова невизначеність сформувалася внаслідок того, що після ухвалення та набрання законної сили рішенням суду, яким було остаточно визначено розмір заборгованості за кредитним договором у гривні та спосіб її погашення, Банк у 2023 році фактично відновив припинені валютні правовідносини шляхом укладення Додаткової угоди № 1 та фіксації у ній неіснуючої валютної заборгованості.

З метою усунення зазначених порушень позивач - ОСОБА_1 - заявив два взаємопов`язані, але різні за правовою природою способи захисту, кожен з яких спрямований на усунення окремого аспекту порушення його прав.

Першим способом захисту є визнання недійсними окремих положень Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 року, якими Банк визначив до «анулювання (прощення)» валютну заборгованість у вигляді основного боргу, процентів та пені, що юридично не існувала після ухвалення судового рішення.

Ефективність цього способу захисту полягає у тому, що саме спірні умови Додаткової угоди стали формальною підставою для подальшого використання Банком інформації про так званий «прощений борг», у тому числі для формування податкових наслідків для Позивача як фізичної особи. Визнання цих положень недійсними унеможливлює їх подальше застосування, позбавляє Банк юридичної підстави посилатися на неіснуючу валютну заборгованість та тягне усунення наслідків недійсного правочину відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України.

Разом із тим, визнання недійсними спірних положень Додаткової угоди саме по собі не усуває першопричину спору. Навіть у разі задоволення цієї вимоги залишається принципове питання - чи існує у Банку право вимоги у валюті після судового рішення, яким остаточно визначено обсяг і валюту зобов`язання.

За відсутності вирішення цього питання правова невизначеність зберігається, оскільки Банк і надалі може посилатися на існування валютної заборгованості у своїх внутрішніх обліках, довідках, листах, податковій інформації та у взаємовідносинах з контролюючими органами, що створює реальний ризик повторного порушення прав Позивача.

Саме тому другим способом захисту є визнання відсутності у Банку права вимоги валютної заборгованості за кредитним договором № E/V06280. Такий спосіб захисту прямо передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України та відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою визнання відсутності права спрямоване на усунення правової невизначеності та запобігання повторному порушенню прав особи.

Визнання відсутності права вимоги має визначальне значення у даному спорі, оскільки право Банку на прощення боргу відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України є похідним від права вимоги. За відсутності самого права вимоги не може існувати й право на його припинення шляхом прощення.

Отже, лише сукупне застосування двох способів захисту - визнання недійсними положень договору у відповідній частині та визнання відсутності права вимоги - забезпечує повне, реальне та ефективне відновлення порушених прав ОСОБА_1 . Такий підхід усуває неправомірні договірні конструкції, ліквідує правову невизначеність щодо обсягу прав кредитора, унеможливлює існування паралельних валютних вимог та гарантує обов`язковість і виключність судового рішення від 26.05.2010 року.

За відсутності хоча б одного з цих способів захисту спірні правовідносини залишаються неврегульованими, а ризик повторного формування негативних майнових і податкових наслідків для Позивача зберігається. Саме тому обрані способи захисту є не альтернативними, а взаємодоповнюючими, системними та такими, що повністю відповідають критерію ефективності у розумінні практики Верховного Суду.

Щодо несправедливості умов договору та порушення прав споживача.

Позивач - ОСОБА_1 - є споживачем фінансових послуг у розумінні пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кредитний договір укладався з метою задоволення його особистих, сімейних та житлових потреб і не був пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідач - АТ КБ «ПриватБанк» - є професійним учасником ринку фінансових послуг, який відповідно до закону зобов`язаний діяти добросовісно, розумно та прозоро, з урахуванням інтересів споживача як слабшої сторони договірних відносин.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору, наслідком застосування яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Оспорювані положення пункту 1.1 Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 року не відповідають зазначеним вимогам та є несправедливими, оскільки:

- ґрунтуються на неіснуючому валютному зобов`язанні, яке після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням було остаточно трансформоване у гривневе грошове зобов`язання (sine causa);

- передбачають включення до так званого «прощеного боргу» процентів і пені, нарахування яких є недопустимим після дострокового стягнення заборгованості та визначення остаточного розміру боргу судом;

- фактично перекладають на споживача негативні податкові наслідки, зумовлені штучно сформованим «додатковим благом», яке не ґрунтується на реальному отриманні доходу.

Саме такими є спірні положення Додаткової угоди № 1, які шляхом маніпулятивного визначення розміру боргу у валюті створюють штучну, економічно необґрунтовану заборгованість, що не відповідала реальному стану правовідносин між сторонами.

Отже, валютні суми, зазначені у пункті 1.1 Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 року, не відповідали реальному обсягу прав та обов`язків сторін і не могли бути належним предметом правочину.

Заявлені Позовні вимоги спрямовані не на повторне вирішення кредитного спору, який був остаточно врегульований судовим рішенням, а на усунення правової невизначеності, створеної Банком після його ухвалення.

Після набрання законної сили судовим рішенням між сторонами існувало виключно гривневе грошове зобов`язання, визначене судом. Формування Банком у 2023 році валютної заборгованості та її подальше «прощення» суперечить судовому рішенню, імперативним нормам матеріального права та принципу правової визначеності.

Щодо меж свободи договору та недопустимості підміни судового рішення.

Свобода договору реалізується виключно в межах вимог закону та не може використовуватися для створення правового режиму, який суперечить імперативним нормам або підміняє наслідки судового рішення.

Саме такими є спірні положення Додаткової угоди, які шляхом маніпулятивного визначення розміру боргу у валюті створюють штучну та економічно необґрунтовану заборгованість. З огляду на викладене, оспорювані умови Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 р. є несправедливими у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», порушують баланс інтересів сторін та підлягають визнанню недійсними. Отже, валютні суми, зазначені у пункті 1.1 Додаткової угоди, не відповідали реальному стану правовідносин між сторонами та не могли бути предметом правочину. Відповідно до статті 203 ЦК України правочин повинен ґрунтуватися на реальному та законному предметі. За відсутності такого предмета правочин у відповідній частині є недійсним. Отже, Позовні вимоги спрямовані не на повторне вирішення кредитного спору, а на усунення правової невизначеності, створеної Банком після ухвалення судового рішення.

Після ухвалення судового рішення між сторонами існувало виключно гривневе грошове зобов`язання.

Формування Банком у 2023 році валютної заборгованості та її «прощення» суперечить судовому рішенню, нормам матеріального права та принципу правової визначеності Через збої в роботі елетронного суду, не завантажувалися додатки до цієї заяви ,а тому даний лист з технічних причин не змін бути відправлений 11.02.2026 року.

Просив суд визнати поважними причини пропущення строку подачі заяви про доповнення підстав позову та його поновити, якщо суд дійде висновку про його пропущення, а також вирішувати справу за первісними та додатковими підставами позову.

16.02.2026 представник відповідача надав клопотання про залучення третьої особи у справі, що було вирішено на підставі ухвали суду від 27.04.2026.

16.02.2026 відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позов не визнає і заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.

Щодо виконання кредитного договору.

Посилання позивача про те, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням від 12.01.2011 р. остаточно зафіксовано обсяг грошових вимог Банку до Позивача, кредитні зобов`язання трансформувалися в судове грошове зобов`язання, право Банку на подальше нарахування договірних процентів, пені, комісій не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 ЦК України «Припинення зобов`язання».

Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Рішення суду, на яке посилається позивач, про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 не виконувалося тривалий час, в примусовому порядку в тому числі, існувала значна заборгованість, яка не сплачувалась позивачем і банк правомірно продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами, відповідно до умов укладеного договору.

Надаємо суду документи виконавчого провадження, а саме постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа у справі №2-5703/11 по рішенню Жовтневого районного суду м. Дніпро від 12.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором №SAMDN0300000761853 від 06.06.2006 року в сумі 37210 грн. 05 коп. у зв`язку із відсутністю майна та виявленням заставного майна на території Івано-Франківської області.

Для підтвердження заборгованості позивача, яка існувала до укладення додаткової угоди, відповідач надає суду виписку по рахунку позивача та розрахунок заборгованості по кредитному договору №SAMDN0300000761853 від 06.06.2006 року станом на 16.10.2016 рік.

З огляду на наведене, банківські виписки по рахункам ОСОБА_1 є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх грошових зобов`язань за договором у встановлених договором розмірі та строки.

З метою позасудового врегулювання питання щодо сплати позивачем наявної у нього заборгованості за кредитним договором, між сторонами спору укладено додаткову угоду №1 від 24.01.2023р. до кредитного договору №SAMDN0300000761853 від 06.06.2006 року.

Відповідно до п.1.1. умов викладених у додатковій угоді, позивач та відповідач дійшли згоди, що анулюванню (прощенню) підлягає заборгованість позичальника перед кредитором, що виникла за Договором, в частині заборгованості по сплаті основного боргу на 1143,30 дол.США, процентів на 00,009 дол. США, процентів за ст. 625 Цивільного кодексу України 0.00 дол. США, по сплаті комісії на 00,00 грн, пені на 00,00 дол. США, за умови виконання умов цієї Додаткової Угоди та Договору.

Зазначене дає підстави для висновку, що укладена між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 додаткова угоді №1 від 24.01.2023р. містить підстави та умови прощення боргу на які погодилися обидві сторони, що відповідає вимогам статей 6 і 627 ЦК України.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 756/984/17.

Безпідставними є і твердження позивача про те, що визначені банком суми заборгованості не відповідають обставинам, встановленим у справі про стягнення кредитної заборгованості за договором, з посиланням при цьому на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпро від 12.01.2011 р. у справі №2-5703/11 (далі - судове рішення від 12.01.2011 р.), яким визначено розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №SAMDN0300000761853 від 06.06.2006 року. перед AT КБ «ПриватБанк», оскільки вказане судове рішення було прийнято задовго до укладення позивачем з AT КБ «ПриватБанк» додаткової угоди 24.01.2023 року.

Зауважує, що підписавши додаткову угоду №1 від 24.01.2023 до кредитного договору №SAMDN0300000761853 від 06.06.2006 року ОСОБА_3 фактично визнав та погодився з її умовами, в тому числі і щодо вказаних у ній сум заборгованості, прощеного основного боргу, процентів, комісії, пені. Додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору.

В цілому слід розуміти, що загальні умови визначені сторонами додаткової угоди є дуже вигідними для позивача, оскільки певну суму заборгованості йому прощено (розмір кредиту 3 тис доларів США, а погасив банку за умовами додаткової угоди тільки 999,76 доларів США, що за курсом НБУ на день погашення складає 36560 грн. в той час ,як станом на 2016 року заборгованість по тілу кредита складала - 2952,99 дол. США.

При цьому в рішенні суду від 12.01.2011 р., на яке посилається позивач, Банку задоволено позовну заяву та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 37210,05 грн., яка позивачем не погашалась значний період часу і в 2023 р. позивач погасивши Банку тільки 36560 грн. повністю закриває перед Банком свій борг по кредитній угоді.

З огляду на зазначене, вважаю, позивач обрав неналежний спосіб захисту, який ніяким чином не поновлює його порушених прав, оскільки порушення прав позивача відсутнє, більше того умови додаткової угоди є надзвичайно вигідними для позивача і погіршення майнового стану після укладення додаткової угоди між сторонами, про який вказує позивач, не відповідає дійсності позивача і погіршення майнового стану після укладення додаткової угоди між сторонами, про який вказує позивач, не відповідає дійсності.

1. Позов боржника про визнання відсутності у кредитора права вимоги.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником);

- спосіб захисту інтересу від юридичної невизначеності є належним лише у разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (Постанова ВП ВС від 19.01.2021 року по справі № 916/1415/19).

В нашій справі жодний з перелічених випадків відсутній.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (Постанова ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 71), Постанова ВП ВС від 22.09.2022 року у справі № 462/5368/16-ц). Такий спосіб захисту як визнання відсутності права відповідача не може застосовуватись до всіх без виключення «спорів щодо правової визначеності при виконанні договірних зобов`язань», оскільки без аналізу змісту конкретних правовідносин у тій чи іншій справі неможливо абстрактно виснувати щодо єдиного можливого належного способу захисту у такій широкій категорії спорів. Подібні загальні висновки будуть проявом надмірного та невиправданого формалізму (Окрема думка судді ВП ВС на постанову ВП ВС від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20).

Слід зауважити, що позивач просить суд визнати недійсними положення пункту 1.1 Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 р.

В іншій же частині Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 р. позивач просить залишити чинною, зокрема в частині визначення фактичного залишку основного боргу та порядку його погашення. Тобто позивач, прагне в судовому порядку закріпити заборгованість в розмірі 36560.00 грн.

Таким чином, вважаю, що позивач явно зловживає своїми правами та прагне в даній справі суду змінити суму заборгованості, яка визначена рішенням суду від 12.01.2011 р., при цьому хоче уникнути сплати податкового зобов`язання державі.

Кінцевою метою позивача є уникнення відповідальності у вигляді повернення заборгованості за кредитом. Так, заборгованість у розмірі 182800 грн., яка зафіксована у додатковій угоді між сторонами спору позивач визнає, така заборгованість "влаштовує" позивача і він не просить в цій частині додаткову угоду визнати недійсною. Однак, паралельно, позивач не погоджується з виникненням податкового зобов`язання, яке зазначене в додатковій угоді; при цьому заборгованість встановлену рішенням суду, на яке позивач сам посилається, останній не сплачує значний період часу.

При укладені додаткової угоди сторони узгодили «перезавантажили», тобто оновили свої відносини, нові умови повернення кредиту (новація) та дійшли спільної згоди щодо викладених у них умов, жодних зауважень чи пропозицій щодо внесення змін від ОСОБА_2 не поступало.

Натомість, ОСОБА_1 своєчасно виконав свої зобов`язання за додатковою угодою, визначені у їх пунктах 1.2 та 1.3; банком, у свою чергу, виконані свої зобов`язання визначені пунктами 1.1 додаткової угоди.

На виконання вказаної додаткової угоди позивачем погашено відповідачу АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредиту в розмірі 36560,00 грн. , що за курсом НБУ становить 999,76 дол. США.

На підтвердження виконання ОСОБА_1 зобов`язань за додатковою угодою надаємо платіжні доручення від 24.01.2023р.: за №@2PL329311 на суму 36560, грн.

Надалі відповідач всі отримані кошти від ОСОБА_1 платіжним дорученням від 26.01.2023р. за №152133140 перерахував на погашення тіла кредиту в валюті отриманого кредиту відповідно до п. 1.2. додаткової угоди.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при укладенні спірної Додаткової угоди було відсутнє його волевиявлення. Рівно, як і не надає доказів, що додаткова угода вчинена без наміру створення правових наслідків, чи з приховуванням справжніх намірів учасників правочину, що її зміст не відповідає вимогам пунктів 1, 5 частини першої статті 203 ЦПК України, при цьому сторонами було погоджено усі істотні умови договору, які не можна вважати несправедливими, незбалансованими, оманливими щодо позичальника або такими, що завдали шкоди позичальнику, який на власний розсуд добровільно розпорядився своїми цивільними правами, взяв на себе та виконував цивільні обов`язки за додатковою угодою, фактично вже у повному обсязі виконав свої зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором.

Спірна Додаткова угода спрямована на реальне настання обумовлених нею правових наслідків щодо погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, підписуючи додаткову угоду №1 від 24.01.2023р. ОСОБА_1 усвідомлювала зміст такої угоди, отже визнала та погодила наявність у неї заборгованості перед Банком, зокрема за отриманим кредитом та здійснила виконання додаткової угоди перед Банком.

Вважаю, твердження позивача про те, що Банк у 2023 році сформував і задекларував як «прощену» «валютну заборгованість», односторонньо та безпідставно донарахував після ухвалення судового рішення від 12.01.2011 р. та поза його межами є безпідставним.

Сторони спору перед підписанням додаткової угоди неодноразово обговорювали всі умови майбутньої додаткової угоди, погоджували усно ті чи інші умови.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість, це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Поведінка позивача є суперечливою, не відповідає попереднім його заявам та поведінці.

Щодо відсутності порушених прав позивача зазначають також наступне.

Позивач, як на порушення своїх прав посилається, що в оспорюваній угоді зазначена «безпідставно» нарахована заборгованість, яка прощена та зумовлює виникнення його обов`язку відобразити такий дохід у річній податковій декларації про майновий стан та доходи фізичної особи, що суперечать законодавству та порушуює права позивача.

Наведені посилання позивача є надуманими та спростовуються наступним.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

- основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

- сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності;

- основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності;

- сума боргу платника податку за договором про споживчий кредит або іншим договором (у тому числі сума процентів, комісій та інших платежів), анульована згідно з пунктами 12 і 16 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", а також сума процентів, комісій та інших платежів за таким договором, що не підлягають сплаті платником податків згідно з пунктом 11 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку.

Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, а також неустойка (пеня/штраф) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, а також неустойки (пеня/штраф) відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №420/6296/20.

Таким чином, позивачем не доведено порушення його прав та інтересів оспорюваною угодою про прощення боргу та зазначення в ній суми заборгованості з якою позивач не згодний.

Щодо недоведеності позивачем підстав для визнання угоди недійсною.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде

спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 у справі №754/5554/16-ц зазначив, що тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорення правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними і достатніми доказами порушення відповідачем прав та інтересів, обставин на які посилається позивач у позові, а також умов за яких можливе визнання недійсним додаткової угоди, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Просив суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк».

16.03.2026 представник відповідача надав клопотання про долучення доказів.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що позивач оспорює окремі положення кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору і визначення порядку сплати суми заборгованості за договором.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, представлений захисником Фодчук О.В..

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила факти, викладені в позовній заяві, та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві, відзив підтримала.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд уважає встановленими наступні фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи встановлено, що згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 у справі №2-5703/11, встановлено наявність заборгованості за договором № SAMDN03000007618053 у розмірі 4 166,86 дол. США, що за курсом НБУ відповідає 37 210,05 грн.

стягнуто з ОСОБА_1 ( Позичальника ) - на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 37 210,5 грн. у рахунок погашення кредитного договору № SAMDN03000007618053;

стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «Верус» та ОСОБА_3 200 грн на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок заборгованості за тим самим договором.

Згідно з договором № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006 АТ КБ «ПриватБанк» -, з однієї сторони та ОСОБА_1 - з іншої сторони домовились, про кредит в сумі 3000,00 доларів США, на умовах визначених договором.

Згідно з додатковою угодою №1 від 15.06.2006 до договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, АТ КБ «ПриватБанк» -, з однієї сторони та ОСОБА_1 - з іншої сторони домовились про наступне:

1. Викласти пункт 1.1 договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, заключного між Клієнтом і Банком в наступній редакції:

1.1 Для здійснення операцій, вказаних в п. 2 цього договору, Банк відкриває Клієнту картковий рахунок (далі-Картрахунок) і випускає клієнту Платіжну картку (далі-Картку). Тип картки - Visa Platinum. Вид картки - особиста міжнародна, строк дії Картки - один рік. Валюка Картрахунку - дол. США.

Кредитний ліміт «Фінансовий» в розмірі 3000 USD (три тисячі доларів США 0 центів). Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Забезпечення зобов`язань Клієнта передбачене. Базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання Договору 1.1% в місяць із розрахунку 360 днів на рік. На протязі перших 30 днів з моменту виникнення заборгованості по Кредитному ліміту (Пільговий період) проценти нараховуються по ставці 0,01% річних. У випадку непогашення цієї заборгованості в 30-денний строк з моменту її виникнення Клієнт сплачує комісію за несвоєчасне погашення кредитного ліміту в Пільковий період - 1.1% від заборгованості. З 31-го дня виникнення заборгованості по Кредитному ліміту нарахування процентів за користування Кредитним лімітом проводиться по Базовій процентній ставці. Проценти за користування кредитного ліміту належать сплаті щомісячно в строк до 30 числа кожного місяцю.

Виписки по картрахунку представляються про особистому зверненні клієнта в Банк.

Згідно з додаткової угоди №1 від 24.01.2023 до договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, заключного між Клієнтом і Банком про прощення Банком частини заборгованості, що виникла за Договором, в частині заборгованості по сплаті основного боргу на 1143,30 дол. США, прострочених відсотків в сумі 0,00 дол. США, відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 0,0 дол. США, комісії в сумі 0,0 дол. США, неустойки в сумі 0,0 дол. США, судових витрат в сумі 0,0 дол. США.

Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 №2-5703, вирішено:

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) у рахунок погашення кредитного договору № Е/V062384 від 01 вересня 2006 року -3 738 974 (три мільйона сімсот тридцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири грн.) 86 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № Е/V062384 від 01 вересня 2006 року -200 грн. (двісті гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) у рахунок погашення кредитного договору № Е/V06271 від 24 лютого 2006 року -1 572 988 (один мільйон п`ятсот сімдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім грн.) 53 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № Е/V06271 від 24 лютого 2006 року -200 грн. (двісті гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок погашення кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06 червня 2006 року -37 210 (тридцять сім тисяч двісті десять грн.) 05 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 )на користь держави судовий збір -1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень ) 00 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120 грн. (сто двадцять) грн. 00 коп.

Згідно з паспортом громадянина України № НОМЕР_3 , виданим 7310 від 28.06.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Чернівці Чернівецької області.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 24.09.2024, виданим ДП «Дія» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з актом №8958/Ж5/24-13-24-04/2835118293 від 05.08.2024, наданим ГУ ДПС у Чернівецькій області ДПС України встановлено, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1

- пункт 36.1 статті 36, підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт „д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.3 пункту 168.1, підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами), а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага на суму 15 961 321,80 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 2 873 037,92 грн.

- пункт 36.1 статті 36, підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт, д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.3 пункту 168.1, підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункти 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами), а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага на суму 15 961 321,80 грн., результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 239 419,83 грн.

- підпункт 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпункт 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, підпункт 73.3.3 пункту 73.3, статті 73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а саме: ненадання інформації, визначеної в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2024 року № 00000/10268/Ж10/24-13-24-04, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ, повідомляє ОСОБА_6 на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 і пункту (ів) 121.2 статті (ей) 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі сім тисяч сто гривень 00 копійок. сплата грошових зобов`язань по акту перевірки №8958/Ж5/24-13-24-04/2835118293 від 05.08.2024.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2024 року № 00000/10268/Ж10/24-13-24-04, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ, повідомляє ОСОБА_6 у зв`язку з цим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та на підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами і доповненнями) а платежем збільшено суму грошового зобов`язання (збільшено зменшено) Військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування двісті дев`яносто дев`ять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 79 копійок.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2024 року № 00000/10268/Ж10/24-13-24-04, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ, повідомляє ОСОБА_6 У зв`язку з цим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та на підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування три мільйона п`ятсот дев`яносто одна тисяча двісті дев`яносто сім гривень 40 копійок.

Згідно з Виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором № SAMDN03000007618053 вiд 06.06.2006, укладеного мiж ПриватБанком та клiєнтом - ОСОБА_1 , станом на 16.10.2016 Валюта кредиту USD, Заборгованiсть за кредитом 3000 = 77422,20 UAH, заборгованість за процентами 6104,54 = 157542,31 UAH, несплаченi проценти на поточну заборгованість 58,9 = 4100,80 UAH, несплаченi проценти на прострочену заборгованість 5945,64 = 153441,51 UAH, комiсiя 0 = 0,00 UAH, нарахована комiсiя 0 = 0,00 UAH, прострочена комiсiя 0 = 0,00 UAH, заборгованість по пенi 0 = 0,00 UAH, разом 9104,54 = 234964,51 UAH.

Згідно з платіжною інструкції № @2PL329311 від 24-01-2023 Референс проводки D2P7N0124A5927, Надавач платіжних послуг платника АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Сума операції цифрами 36560 грн., Призначення платежу: погашення кредиту_ Платiж за власнi кошти, ОСОБА_1 .

Згідно з платіжною інструкції № 152133140 від 26-01-2023 Референс проводки DNH0N1QW04TIYD, Надавач платіжних послуг платника АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Сума операції цифрами 36560 грн., Призначення платежу: @p Реструктуризация дог. SAMDN03000007618053 заявка ОТС Z230NPB600003X.

Згідно з постановою про закриття виконавчого провадження від 28.10.2011, виданою старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького управління юстиції Кристюк Д. І. постановлено виконавче провадження з примусового виконання: виконавчого листа №2-2703 виданого 07.07.2011, про стягнення коштів з боржника на користь ЗАТ «ПриватБанк» у сумі 37210,05 грн. закінчено.

Згідно з заявою ОСОБА_1 від 21.03.2022, до АТ КБ «ПриватБанк» просив погодити реструктуризацiю по кредитному договору, який укладався ним особисто, а також по кредитним договорам, якi укладалися членами його ciм'i шляхом погодження заборгованостi фiксованим платежем.

Зокрема: 1. Кредитнi договора № Е/V062384 та № Е/V06271, укладенi iз ОСОБА_8 (IПН НОМЕР_1 );

2. Кредитнi договора № Е/V07869 та № Е/V06280, укладенi iз ОСОБА_9 (IПН НОМЕР_2 );

3. Кредитнi договора № Е/V06281 та № E/V072143, укладенi iз ОСОБА_11 (IПН НОМЕР_7);

4. Кредитний договiр корпоративний № 4, укладений iз ОСОБА_10 (IПН НОМЕР_4 ).

На повне погашення заборгованості по вказаним вище кредитним договорам можу надати кошти в cyмi 70 000 (сiмдесят тисяч) дол. США.

Процедуру реструктуризацiї прошу провести з пiдписанням додаткових угод до кредитних договорiв.

Згідно з довідкою № 4L181K3USSVB11O1 від 14.03.2023, наданою АТ КБ «ПриватБанк» про те, що ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЗАГАЛЬНОГРОМАДЯНСЬКИЙ ПАСПОРТ НОМЕР_5 , виданий ШЕВЧЕНКІВСЬКИМ РВУМВС УКРАІНИ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛ 06.06.2011, Адреса реєстрації: АДРЕСА_3 . Станом на 14.03.2023 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що даний спір між сторонами виник з приводу порядку стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, дійшов наступних висновків.

Судовим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 року у справі № 2-5703/11 встановлено обов`язок позивача сплатити на користь банку заборгованість у розмірі 37 210,05 грн.

Сам факт ухвалення такого рішення не припинив зобов`язання, однак змінив характер правовідносин сторін: із регулятивних вони перейшли в охоронні, спрямовані на примусове виконання встановленого судом обов`язку.

Як роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості змінює порядок, умови та строк виконання зобов`язання, а судове рішення фіксує такі зміни. Після цього право кредитора на нарахування передбачених договором процентів припиняється, а можливими є лише наслідки, визначені статтею 625 ЦК України.

Отже, після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням між сторонами існувало грошове зобов`язання, визначене судом у національній валюті, а його розмір є остаточним для цілей виконання.

З огляду на викладене, доводи відповідача про існування у 2023 році самостійної валютної заборгованості суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з правовими наслідками зазначеного судового рішення.

Посилання відповідача на банківські виписки як підтвердження наявності валютного боргу не можуть бути прийняті судом як належне обґрунтування, оскільки такі документи відображають бухгалтерський облік операцій, але не змінюють правової природи зобов`язання, встановленої судовим рішенням.

Суд також враховує, що спірні правовідносини виникли з кредитного договору, укладеного фізичною особою для задоволення особистих потреб, а відтак позивач є споживачем фінансових послуг у розумінні пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач, як суб`єкт, що надає фінансові послуги, є професійною стороною правовідносин та повинен діяти добросовісно, з урахуванням інтересів споживача.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживача.

Судом встановлено, що положення пункту 1.1 Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 року передбачають визначення та подальше «прощення» заборгованості позивача перед банком, зокрема: основного боргу у розмірі 1 143,30 доларів США; процентів, комісій та штрафних санкцій (пеня), визначених банком у складі так званої заборгованості; а також визначають суму до сплати позивачем у розмірі 999,76 доларів США (еквівалент 36 560 грн), яка була фактично сплачена позивачем на виконання умов зазначеної угоди.

Водночас суд встановив, що після ухвалення судового рішення від 12.01.2011 заборгованість позивача була визначена у національній валюті України у розмірі 37 210,05 грн., у зв`язку з чим валютна складова зобов`язання втратила самостійне правове значення.

За таких обставин визначення у 2023 році окремої заборгованості в іноземній валюті у розмірі 1 143,30 доларів США не відповідає встановленому судом обсягу зобов`язання та не ґрунтується на чинних правовідносинах сторін.

Крім того, включення до складу так званого «прощеного боргу» процентів, комісій та штрафних санкцій є неправомірним, оскільки після звернення кредитора до суду та зміни строку виконання зобов`язання право на їх подальше нарахування припинилося.

Суд також враховує, що саме сума визначеної відповідачем «прощеної» заборгованості, зокрема в частині 1 143,30 доларів США, була використана відповідачем для формування податкової інформації, що стало підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань.

Таким чином, зазначені положення Додаткової угоди фактично створюють для позивача обов`язок нести податкові наслідки щодо суми, яка не є реальним доходом та не ґрунтується на існуючому зобов`язанні.

Такі умови фактично покладають на позивача додатковий фінансовий тягар та порушують баланс інтересів сторін.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до несправедливих умов, зокрема, належать ті, що створюють для споживача надмірні фінансові обтяження, при цьому перелік таких умов не є вичерпним.

За наведених обставин суд доходить висновку, що спірні положення Додаткової угоди не відповідають вимогам добросовісності та призводять до істотного дисбалансу прав сторін.

Посилання відповідача на принцип свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони не вправі відступати від імперативних норм закону.

Свобода договору не може використовуватися для встановлення умов, які суперечать правовим наслідкам судового рішення або створюють правові конструкції, що не мають під собою реального підґрунтя.

Суд враховує, що на момент укладення Додаткової угоди валютна заборгованість як самостійний предмет зобов`язання була відсутня.

Таким чином, включення до правочину умов щодо неіснуючого зобов`язання свідчить про відсутність реального предмета правочину.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину повинен відповідати закону та ґрунтуватися на реальному предметі.

Згідно з статтею 215 ЦК України правочин, який не відповідає вимогам закону, є недійсним.

Суд також бере до уваги, що саме на підставі спірних умов відповідачем було сформовано інформацію про «прощений борг», яка стала підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, що свідчить про реальне втручання у його майнову сферу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні положення Додаткової угоди не відповідають вимогам закону, є несправедливими та такими, що порушують права позивача як споживача фінансових послуг.

Доводи відповідача про неналежність обраного позивачем способу захисту суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання, зокрема шляхом визнання права.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем у 2023 році сформовано інформацію про наявність у позивача заборгованості в іноземній валюті та її подальше «прощення», що стало підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань.

За таких обставин між сторонами виник спір щодо наявності у відповідача права вимоги відповідної заборгованості.

З огляду на це вимога про визнання відсутності у відповідача права вимоги є належним способом захисту, оскільки спрямована на усунення правової невизначеності та запобігання подальшому порушенню прав позивача.

Разом з тим, підставою для формування спірних правовідносин стали положення Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 року.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України правочин або його частина, що не відповідає вимогам закону, може бути визнана недійсною.

Згідно зі статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність правочину в цілому, якщо інші його положення можуть існувати самостійно.

Оскільки спір стосується лише положень договору, якими визначено та «прощено» валютну заборгованість, позивач обґрунтовано просить про визнання правочину недійсним у цій частині.

Інші умови Додаткової угоди, зокрема щодо порядку виконання зобов`язання, можуть існувати самостійно та не є предметом спору.

Таким чином, поєднання вимог про визнання відсутності права та визнання частини правочину недійсною відповідає характеру спірних правовідносин і спрямоване на повне усунення їх наслідків.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання відсутнім права вимоги заборгованості в іноземній валюті.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16, 203, 215, 217 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання відсутнім права вимоги заборгованості в іноземній валюті.

Визнати відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) права вимоги будь-якої самостійної заборгованості в іноземній валюті (доларах США) за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, у тому числі:

- «основного боргу» у розмірі 1 143,30 дол. США, визначеного в п. 1.1 Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 як заборгованість, що підлягає «прощенню»;

- «основного боргу» у розмірі 999,76 дол. США, визначеного в п. 1.2, 1.4 Додаткової угоди № 1 як заборгованість, що підлягає сплаті,

як такої, що не існує після ухвалення та набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011 у справі № 2-5703/11 і не може бути предметом окремого «валютного» права прощення Банком.

Визнати недійсними окремі положення Додаткової угоди № 1 від 24.01.2023 до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006 в частині, в якій:

1. визначено «заборгованість» Позичальника перед Банком:

- у розмірі 1143,30 дол. США як суму, що підлягає «прощенню»;

- у розмірі 999,76 дол. США як суму, що підлягає сплаті

та передбачено використання зазначених сум як підстави для формування у Позивача доходу у вигляді «додаткового блага» .

2. передбачено, що оформлення Банком документа про «прощення» суми 1 143,30 дол. США та/або іншої «валютної» заборгованості за Кредитним договором № SAMDN03000007618053 породжує для Позивача обов`язок:

•декларувати таку суму як дохід у вигляді анульованого боргу;

•сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із цієї суми,

як такі положення, що ґрунтуються на юридично неіснуючій після рішення у справі № 2-5703/11 валютній заборгованості і суперечать ст. ст. 16, 203, 215, 524, 598-599 ЦК України.

В іншій частині Додаткову угоду № 1 від 24.01.2023 до Кредитного договору № SAMDN03000007618053 від 06.06.2006, зокрема в частині встановлення розміру та строку остаточного погашення та порядку виконання зобов`язань у гривні у сумі 36560 (тридцять шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 грн. - залишити чинною.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Відповідач: АТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження за адресою: вул. Набержна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Ю.О.Калмикова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua