Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №722/507/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/507/26

Номер провадження 2/722/556/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Припхан І.І.,

з участю секретаря судових засідань Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Радамовським Миколою Миколайовичем, до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на самочинне будівництво,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Радамовський М.М., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області із вказаним вище позовом.

Посилався на те, що 04.08.2011 року позивач придбала за договорами купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р.В. за реєстровим номером 1381 нежитлову будівлю магазину літ. «А», загальною площею 215,40 кв. м., що розташована на земельній ділянці, наданої для будівництва нежитлової будівлі магазину, розмір якої складає 0,0395 га, кадастровий номер 7324088000:01:001:0579 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, 24.07.2015 року позивач набула права власності на суміжну з нежитловою будівлею магазину земельну ділянку, загальною площею 0,061 га, кадастровий номер 7324088000:01:001:1303, цільове призначення якої на той час було для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: с. Романківці, Дністровського р-ну, Чернівецької області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Маючи на меті здійснити на цій земельній ділянці будівництво нежитлової будівлі (СТО), на моє замовлення відповідною землевпорядною організацією було здійснено зміну цільове призначення земельної ділянки 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».

На зазначеній земельній ділянці позивач за власні кошти здійснила будівництво нежитлової будівлі СТО загальною площею 257, 30 м. кв. На теперішній час позивач закінчила будівництво вказаної будівлі. З метою узаконення самочинно побудованої нежитлової будівлі СТО, отримання на неї всіх необхідних правовстанолюючих документів, позивач звернулась через ЦНАП Сокирянської міської ради до Державної інспекції архітектури та містобудування України, проте їй в цьому було відмовлено. Зазначила, що при самовільному будівництві цієї нежитлової будівлі права інших осіб не були порушені, а побудована нежитлова будівля СТО за межі належної їй земельної ділянки не виходять.

Враховуючи викладене просив суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно: - нежитлову будівлю СТО літ. «А», загальною площею будівлі 257,30 м. кв., вимощення площею 66 м. кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та судові витрати залишити за позивачем.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, однак представник позивача подав до суду заяву за змістом якого просив провести розгляд справи без їй участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області направив до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи, проти задоволення позову не заперечив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 24.07.2015 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41162041 від 24.07.2015 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7324088000:01:001:1303, площею 0,061 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Чернівецька область, Дністровський район, с. Романківці.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-4801316772025 від 30.10.2025 року змінено цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 7324088000:01:001:1303, площею 0,061 га, з «для ведення особистого селянського господарства» на «12.11. Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».

Як вбачається з договору купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину від 04.08.2011 року ОСОБА_1 купила належну Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСЕРВІС», нежитлову будівлю, магазин, що знаходиться в АДРЕСА_3 . На земельній ділянці розташовано: нежитлова будівля - піт А., шлакобетон, загальною площею 215, 40 кв. м. Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14725000 від 16.12.2013 року.

Згідно технічного паспорту ОСОБА_1 здійснила будівництво нежитлової будівлі (СТО) загальною площею 257, 30 м. кв. та вимощення 66 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії Витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про звернення до ЦНАП Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер CA01:0073-7721-8286-5265 вбачається, що позивачу відмовлено у внесенні відомостей в систему.

З копії Витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер Т101:3793-8685-9657-7956, тип технічної інвентаризації: первинна, адреса об`єкта: АДРЕСА_4 , згідно якого площа об`єкта становить 257,3 га, цільове призначення з ДЗК 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Згідно звіту про оцінку майна від 17.02.2026 року наданого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 підтверджується, що ринкова вартість об`єкта оцінки без урахування ПДВ, нежитлової будівлі СТО (літера «А») загальною площею 257,30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., складає 1611472 грн.

Відповідно до звіту технічного обстеження об`єктів будівництва № 06-26 від 24.02.2026 року, за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта: нежитлова будівля (СТО) літ. «А» - загальна площа - 257,3 м2, площа забудови - 143,9 м2, будівельний об`єм - 1295,0 м3, АДРЕСА_4 встановлено його готовність до експлуатації.

Відповідно до змісту статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст.376 цього Кодексу.

Згідно з ч.1-ч.3 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Таку правову позицію висловила Велика палата Верховного Суду в постанові №916/2791/13 від 07.04.2020 року.

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що для того щоб визнати об`єкт самочинним будівництвом, достатньо однієї з ознак, а саме:

об`єкт нерухомості збудований або будується на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети;

об`єкт нерухомості збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту;

об`єкт нерухомості збудований або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 року в справі № 910/2939/193 висловив таку правову позицію: «Зміст приписів статті 376ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного».

За вказаною правовою позицією, існують випадки, коли можна визнати право власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду. Такими випадками є:

надання земельної ділянки в установленому порядку особі, яка здійснила самочинне будівництво, під уже збудоване майно і визнання права власності за цією особою;

визнання права власності на нерухоме майно на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, на якій майно збудовано, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 309/3887/17, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Таким чином, судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 було здійснено будівництво на належній їй на вказаних вище правових підставах земельній ділянці по АДРЕСА_4 та встановлено їх готовність до експлуатації.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

За змістом частини 3 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 здійснила будівництво нежитлової будівлі на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці, будівництво вказаного об`єкту не порушує прав та інтересів будь-яких інших третіх осіб, суд вважає, що наявні всі правові підстави для задоволення поданого нею позову, з метою захисту її порушеного права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.14, 41, 124 Конституції України, ст.6, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.328, 331, 373, 375, 376, 627, 628 ЦК України, ст.ст.4-6, 13, 48, 76-81, 83, 175, 258-259, 268, 273, 354-356 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Радамовським Миколою Миколайовичем, до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на самочинне будівництво – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю СТО літ. «А», загальною площею будівлі 257,30 м. кв., вимощення площею 66 м. кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.І. Припхан