Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №646/11951/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/11951/25

Провадження № 2/646/2640/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий – суддя Серпутько Д.Є.,

за участі секретаря судового засідання – Соболь Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник КП «Харківські теплові мережі» Лещенко С.О. звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 42924 грн. по 17827,82 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, а також по 2172,60 грн – інфляційні втрати, та по 1461,58 грн – 3% річних, з кожного з відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Харківські теплові мережі» як теплопостачальна організація, відповідно до законодавства, надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будівників м. Харкова. Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг станом на 01.10.2025 у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 42924 грн по 17827,82 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, а також по 2172,60 грн – інфляційні втрати, та по 1461,58 грн – 3% річних, з кожного з відповідачів.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 04.12.2025 року вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 06.01.2026 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь КП «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ: 31557119) заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 по 17827 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 82 копійки за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, а також по 2172 (дві тисячі сто сімдесят дві) гривні 60 копійок – інфляційні втрати та по 1461 (одній тисячі шістдесят одній) гривні 58 копійок – 3% річних з кожного та судові витрати по 1211 (одній тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору з кожного та 25 (двадцять п`ять) гривень 00 копійок поштових витрат з кожного.

03.02.2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Могильової Ірини Анатоліївни про перегляд заочного рішення у справі № 646/11951/25 за позовною заявою КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій зазначається, що заочне рішення підлягає перегляду, оскільки обставини справи встановлені не в повному обсязі, відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи та позовні вимоги відповідач не визнає.

Ухвалою суду від 10.02.2026 прийнято заяву представника ОСОБА_1 адвоката Могильової Ірини Анатоліївни про перегляд заочного рішення у справі № 646/11951/25 за позовною заявою КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначено судове засідання з розгляду заяви.

24.02.2026 ухвалою суду скасовано заочне рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 06.01.2026 у справі № 646/11951/25 за позовною заявою КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, подала клопотання в якому просила розгляд справи провести без участі відповідача та його представника та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.03.2026 представником ОСОБА_1 адвокатом Могильовою І.А. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила про те, що до позовної заяви в якості додатків позивачем було надано довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13.06.2024, а також Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 448521763 від 21.10.2025 року. Так з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13.06.2024 року вбачаються наступні особи, які були зареєстровані у квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_2 (дата реєстрації місця проживання 04.07.2013, дата зняття з реєстрації 18.08.2021), ОСОБА_3 (дата реєстрації місця проживання -інформація відсутня, дата зняття з реєстрації-23.11.2017), ОСОБА_4 (дата реєстрації місця проживання - інформація відсутня, дата зняття з реєстрації 04.08.2016). Стосовно ж відповідача ОСОБА_1 жодна інформація щодо реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання у даній Довідці від 13.06.2024 року не зазначається. Крім того, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 448521763 від 21.10.2025 року доданого позивачем до позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 01.06.2013 року став власником 1/4 частини квартири яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; 03.02.2021 року став власником 1/6 частини цієї ж квартири; 03.02.2021 року став власником 1/12 частини цієї квартири та 15.02.2021 року став власником 1/2 частини цієї ж квартири. Як вбачається із змісту позовних вимог позивач бажає стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за теплопостачання у сумі 17827,82 грн за період з 01.10.2017 по 15.01.2021, також інфляційні втрати у розмірі 2172,60 грн. та 3% річних у розмірі 1461,58 грн.

Представник відповідача зазначила про те, що у період з жовтня 2017 року по січень 2021 року стягнення з відповідача ОСОБА_1 вище зазначених коштів за заборгованість по теплопостачанню є неправомірним у зв`язку із тим, що з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року відповідач ОСОБА_1 володів лише 1/4 частиною квартири.

10.03.2026 від представника позивача КП «Харківські теплові мережі» Лещенка С.О. надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив про те, що в період часу з 01.10.2017 р по 15.01.2021р., відповідно до ЄДР відповідач ОСОБА_1 мав на праві власності 1/2 (одну другу) частку у праві приватної спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 . Також відповідач ОСОБА_2 згідно до договору міни від 15.01.21 мав на праві приватної власності 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_2 . Тому вважає, що заборгованість нарахована правомірно, та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

09.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Могильової І.А. до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому остання просила суд: витребувати у КП «ХТМ» відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання за період з 01.10.17 року по 15.01.21 року та окремо відомості про нарахування та оплати за послуги з постачання гарячої води з 01.10.17 року по 15.01.21 року.

Ухвалою суду від 25.03.2026 вищевказане клопотання задоволено та постановлено витребувати в КП «ХТМ» відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року та окремо відомості про нарахування та оплати за послуги з постачання гарячої води з 01.10.2017 року по 15.01.21 року, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

13.04.2026 нa виконання ухвали суду, по вказаній справі, позивачем надано відомості за теплопостачання за період з 10.2017 року по 01.2021 року по АДРЕСА_1 .

15.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Могильової І.А. до суду надійшли пояснення, в яких остання зазначила про те, що позивачем було враховано нарахування за послуги з постачання гарячої води при визначенні загальної суми заборгованості відповідачів за період з 01.10.17 по 15.01.21, а саме були враховані нарахування за січень 2019 року у розмірі 559,32 грн., за лютий 2019 року у розмірі 559,32 грн та за березень 2019 року у розмірі 559,32 грн, разом за ці три місяці - 1677,96 грн. Тому вважає, що ця сума - 1677,96 грн є зайво нарахована та не має стягуватись із відповідача ОСОБА_1 адже останній не був зареєстрований у квартирі в цей період.

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду після скасування заочного рішення правовий статус сторін відновлюється до положення, яке існувало до заочного розгляду, при цьому справа зберігає свій предмет спору і потребує повного розгляду по суті.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, відповідач – ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас відповідно до відповіді № 2030456 з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач – ОСОБА_2 був зареєстрований за вказаною вище адресою до 18.08.2021 року.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 448521763 відповідач – ОСОБА_1 , є власником квартири на час розгляду справи за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач – ОСОБА_2 був власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності до 15.01.2021 року, коли таке право було припинено.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «ХТМ» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом ст. 24 ч. 3 Закону України «Про теплопостачання» послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за послуги опалення, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія – товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Тобто регулювання відносин здійснюється щодо постачання теплової енергії, яка призначена для купівлі- продажу. Основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За Правилами користування теплової енергії від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової енергіє є фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно договору.

КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182.

У відомості про нарахування та оплату за послуги теплопостачання з урахуванням періоду платежів, доданої до матеріалів справи, зазначено тарифи на опалення та гарячу воду, що застосовувались у певний період, опалювальна площа квартири, кількість зареєстрованих в квартирі осіб, нараховані суми та сплачені споживачами кошти.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі ст. 4 вказаного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. КП «Харківські теплові мережі» надавало послуги з централізованого теплопостачання, а відповідач їх отримував.

Отже, отримуючи комунальні послуги, відповідачі зобов`язані вносити за них плату, яка відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 здійснюється щомісяця, не пізніше 20-го числа, що настає за розрахунковим періодом (місяцем).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином i у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 162 Житлового кодексу України, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом.

Щодо застосування судом до позовних вимог строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 не були сплачені в повному обсязі отримані послуги у розмірі 35655,65 грн, і така заборгованість відповідачами не спростована.

Згідно з розрахунком суми заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , споживачами здійснювались часткові сплати заборгованості.

Доказів того, що послуги споживачам у період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року не надавались, або отримувались «частково та незадовільно» належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості з оплати ЖКП переривається у разі часткового погашення боржником відповідної заборгованості. Таким чином, період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року не є пропущеним, оскільки відповідачами періодично вчинялись дії, що свідчать про визнання ними боргу.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що зроблені позивачем розрахунки заборгованості є обґрунтованими та не викликають сумніву.

Досліджуючи вимоги позивача в частині періоду виниклої заборгованості, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта.

Такий же висновок зроблений і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказано, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу, при цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Судом встановлено, що відповідачі здійснювали часткову сплату заборгованості з комунальних послуг, що свідчить про визнання боргу, внаслідок чого перебіг позовної давності перервався та почався заново.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Крім того, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України – у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконували, із заявою щодо застосування строку позовної давності не зверталися.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги – суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За положенням частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Також, згідно із пунктом 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підтвердження зазначеної заборгованості відповідачів за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, міститься у відомостях про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання; про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, де зазначено інформацію щодо об`єму поставлених відповідачам послуг, їхню вартість, згідно із встановленими тарифами, а також відображено всі здійснені відповідачами оплати.

Також суд враховує, що маючи у власності у зазначений позивачем період часу 1/4 частку вказаної квартири з 01.06.2013, та вступивши у спадок на ще 1/12+1/6=1/4 частку квартири 03.02.2021, ОСОБА_1 набув не тільки речові права на вказане нерухоме майно, а і зобов`язання, у тому числі боргові щодо вказаної квартири.

Зважаючи на викладене та з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачі мали зобов`язання щодо оплати отриманих ними комунальних послуг з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, яке на час розгляду справи відповідачами не виконано.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Згідно із розрахунком інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період до лютого 2022 року нараховано інфляційні втрати у розмірі 4345,19 грн та 3% річних у розмірі 2923,16 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та індексу інфляції, нараховані за період до лютого 2022 року, оскільки позивачем правильно застосовані приписи статті 625 Цивільного кодексу України щодо зобов`язання боржників сплатити інфляційні втрати та 3% річних в разі прострочення виконання грошового зобов`язання, розрахунок здійснено відповідно до вимог закону, він є арифметично вірним та не спростовано відповідачами жодним доказом.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

У частині першій статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до положень статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у спільному майні.

При цьому боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 1 статті 544 ЦК України).

Верховний Суд у своїй практиці вказав, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Співвласники у разі бажання упорядкувати свої обов`язки зі сплати комунальних платежів мають право звернутись до підприємств, які надають комунальні послуги, особисто та надати необхідні правовстановлюючі документи для укладення відповідних договорів на погоджених сторонами умовах та відкриття окремих особових рахунків, якщо укладення такого договору є можливим відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють надання конкретних-житлових послуг. Так як оплата житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору про надання таких послуг, то відкриття окремих особових рахунків для оплати житлово-комунальних послуг здійснюється відповідною організацією після укладення з кожним із співвласників окремого договору.

У квартирі, до якої позивачем надано послуги, наявний один особовий рахунок № НОМЕР_1 , частки власників не виділені в натурі, особові рахунки не розділено, відповідно заборгованість за надані послуги нараховуються виходячи зі встановлених тарифів та загальної площі приміщення, тому відсутні підстави для поділу заборгованості на підставі частки у праві спільної часткової власності відповідача і іншої особи.

Стягнення з відповідачів у рівних частинах суми заборгованості за спожиті послуги не позбавляє їх права в подальшому в порядку статті 544 ЦК України вимагати від іншого співвласника відшкодування понесених витрат за наявності відповідних правових підстав.

При цьому наявність у даній квартирі частки у праві власності зобов`язує власника утримувати своє майно незалежно від проживання в ньому.

Отже, враховуючи, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг не виконали за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості у розмірі 42924 грн. по 17827,82 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, а також по 2172,60 грн – інфляційні втрати, та по 1461,58 грн – 3% річних, з кожного з відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Із змісту позовної заяви убачається, що позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідачів судових витрат у розмірі 2512,02 грн, до яких він відносить сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб у розмірі 89,62 грн. Крім того просить стягнути поштові витрати.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідачів на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2422,40 грн судового збору та 50,00 грн підтверджених поштових витрат, по 1211,20 грн судового збору та 25,00 грн поштових витрат з кожного з відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У стягненні 89,62 грн, витрат, пов`язаних із розглядом справи, суд відмовляє у зв`язку з відсутністю у справі підтверджуючих видаткових документів (їх копій) про здійснення відповідних витрат – оплату таких послуг.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь КП «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ: 31557119) заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 по 17827 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 82 копійки за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, а також по 2172 (дві тисячі сто сімдесят дві) гривні 60 копійок – інфляційні втрати та по 1461 (одній тисячі шістдесят одній) гривні 58 копійок – 3% річних, з кожної особи.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь КП «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ: 31557119) судові витрати по 1211 (одній тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору з кожного та 25 (двадцять п`ять) гривень 00 копійок поштових витрат, з кожної особи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ЄДРПОУ: 31557119, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11 (представник позивача - Лещенко Сергій Олександрович).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Є. Серпутько