Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №398/2267/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2267/26

провадження №: 3-зв/398/3/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" травня 2026 р. м.Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Москалик В.В., за участю секретаря судового засідання Ситник І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (єдиний унікальний номер судової справи №398/2267/26, номер провадження № 3/398/538/26).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 вказану справу розподілено судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_2.

10.04.2026 суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 заявлено самовідвід у даній справі.

Заява про самовідвід обґрунтована тим, що 07.06.2024 за вих. № 02/15/2024 нею повідомлено Вищу раду правосуддя про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на створеному ним каналі YouTube ІНФОРМАЦІЯ_1, викладає відео де висвітлює судові процеси з зображенням мене та інших суддів Олександрійського міськрайонного суду. В коментарях до цих відео ОСОБА_1 висловлює заклики та погрози вчинити розправу зі мною, як суддею, що створює реальну загрозу суддівській незалежності та авторитету правосуддя. 25.07.2024 Вища рада правосуддя вирішила звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо перевірки у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, обставин, зазначених у повідомленні судді ОСОБА_2 про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя. 09.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42024120000000147 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.376 КК України. В жовтні 2025 року її визнано потерпілою у вказаному кримінальному провадженні. Статтею 75 КПК України, встановлено обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі п.1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (рішення у справі «Білуха проти України», «Бочан проти України», «Газета «Україна-центр» проти України» та ін.) Консультативна рада європейських суддів у п.12 Висновку №1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.Сумніви в незалежності відсутні, коли у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі «Кларк проти Сполученого Королівства»). Навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві (справи «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії»). Відповідно до ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. Оскільки вищевикладені обставини можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді ОСОБА_2 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , з метою усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суду, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75 КПК України заявляє собі самовідвід у справі №398/2267/26, номер провадження № 3/398/538/26.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 року вказану справу розподілено судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Москалик В.В.

Заявник, суддя ОСОБА_2 та інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали заяви про самовідвід, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.

Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розміні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом визначені і у статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КпАП України).

Ураховуючи викладене, а також вимоги статті 9 Конституції України та частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, суд вважає, розгляд заяви про відвід (самовідвід) судді в рамках справи про адміністративне правопорушення можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом, незважаючи на прогалину в Кодексі України про адміністративні правопорушення в даному питанні.

Оскільки діючим КУпАП не передбачено норм щодо відводу чи самовідводу судді, суд вбачає підстави для застосування аналогії права, а саме норм Кримінального процесуального Кодексу України.

Статтею 75 цього Кодексу встановлений перелік підстав для відводу слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Серед таких підстав законодавець зазначає, зокрема, особисту заінтересованість вказаних осіб або їх близьких родичів чи членів сім`ї в результатах провадження або існування інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в їх неупередженості.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Окрім того, Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Суд встановив, що 07.06.2024 року суддею ОСОБА_2 було повідомлено Вищу раду правосуддя та Офіс Генерального прокурора про втручання ОСОБА_1 в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.

25.07.2024 Вища рада правосуддя вирішила звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо перевірки у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, обставин, зазначених у повідомленні судді ОСОБА_2 про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.

09.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42024120000000147 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.376 КК України.

В жовтні 2025 ОСОБА_2 визнано потерпілою у вказаному кримінальному провадженні

Згідно з п.1 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі п.1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (рішення у справі «Білуха проти України», «Бочан проти України», «Газета «Україна-центр» проти України»).

Консультативна рада європейських суддів у п.12 Висновку №1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.

Сумніви в незалежності відсутні, коли у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі «Кларк проти Сполученого Королівства»). Навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві (справи «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії»).

Отже, з огляду на встановлені обставини, доводи заяви про самовідвід та зважаючи на вищевикладені обставини можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді ОСОБА_2 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , з метою усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суду, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75 КПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви судді про самовідвід задля забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у її безсторонності.

Керуючись статтями 9, 55 Конституції України, статями 2, 7, 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статтями 1, 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», статтями 75, 80, 81 Кримінального процесуального Кодексу України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Заяву судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 про самовідвід - задовольнити.

Відвести суддю Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 від розгляду справа № 398/2267/26 (провадження № 3/398/538/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173КУпАП.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Москалик