Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №932/9722/23 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/9722/23

Провадження № 2-а/932/289/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря Христюк М. В.

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Анохін В. О.

відповідач: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції

представники відповідача: Марченко А. О., Кучер Л. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад вимог позивача та заперечень відповідача

Постановою ЕАС № 7189532 від 18.06.2023 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 425 гривень. За змістом постанови позивач, керуючи транспортним засобом «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 , 18.06.2023 о 20.52 год. рухався вулицею Титова, 6 у м. Дніпрі та не користувався засобами пасивної безпеки та під час перевірки не надав документи, перелічені в п. 2.4, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач не згоден з вказаною постановою з наступних підстав. Інспектор повідомив, що причиною зупинки було те, що він не користувався пасками безпеки та їхав з вимкненими фарами, але не відповідає дійсності, він їхав з пристебнутими пасками безпеки, а фари були ввімкнені. Щодо пасок безпеки, то інспектор не міг бачити, чи пристебнутий він, оскільки у нього тоноване лобове скло і з тієї відстані, коли його зупиняли, це було не видно, тим більш у вечірній час.

Його вимогу надати докази правопорушення, інспектор проігнорував. Заволодівши його даними, інспектор почав нібито розгляд справи. Час дату та місце розгляду справи не назвав, докази не надав та не дослідив, свідків не залучив, а також перешкоджав у поданні клопотання про перенесення розгляду справи. Постанова була складена, він попросив ознайомитися з нею, зокрема й з метою залишення свого підпису і примітки про те, що не згоден з постановою. Але інспектор не надав можливість з нею ознайомитись, забрав її у свій автомобіль, він не зміг її прочитати, поставити свій підпис та отримати копію.

Під час розгляду справи була порушена ст. 268 КУпАП.

У зв`язку з викладеним, просить дії патрульного визнати протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідач надав відзив на позовну, де вказав, що постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015. Для виконання поліцейськими покладених на них обов`язків, їм надається право відповідно до законодавства зупиняти і перевіряти у водії транспортних засобів документи, перелік яких наведено у п. 2.1 Правил дорожнього руху. Водій не зобов`язаний передавати свої документи поліцейським, достатньо їх пред`явити для ознайомлення, тобто поліцейський повинен мати змогу роздивитися особисті дані водія і технічні дані транспортного засобу. Поліцейський розглянув справу з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху та зупинки транспортного засобу, поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини, роз`яснені його права. При розгляді справи поліцейським було ознайомлено з матеріалами справи, а саме відеозаписом з автомобільного реєстратора. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. В основу прийнятого інспектором рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності були фактичні дані у вигляді відеозапису з фіксацією вчиненого позивачем порушення Правил дорожнього руху. Зазначають, що на відео зафіксовано інкриміноване позивачу правопорушення, а саме відмова останнього пред`явити документи згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху на неодноразову законну вимогу інспектора. Причина зупинки була те, що позивач не користувався засобами пасивної безпеки під час керування транспортним засобом «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 . Поліцейський не повинен пред`являти докази ймовірного правопорушення під час перевірки документів, так як пунктом 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія до адміністративного правопорушення. Інспектор мав інформацію про вчинення позивачем правопорушення згідно п. 2.3 в) Правил дорожнього руху, що підтверджується відеозаписом з камери «Безпечне місто». Отже, вина позивача в скоєнні адміністративного правопорушення повністю доведена. Законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку і позивач не зазначає у позові, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у порядку передбаченому КАС України.

Також разом у позовній заяві вказано клопотання про поновлення строку звернення до суду де позивач вказав, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2023 його позовну заяву залишено без руху. Ним були усунені недоліки, проте не в повному обсязі. Дані недоліки виникли внаслідок відсутності у нього юридичної освіти. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2023, його позовну заяву повернуто. У зв`язку з цим просить визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до КАС України, у відзиві зазначено про розгляд цієї справи без участі представника відповідача.

Представником позивача подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпра від 13.11.2023, відкрито позовне провадження у даній справі, розгляд справи по суті призначено на 05.01.2024.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, ухвалою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпра від 26.08.2024, справа прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У зв`язку з увільненням судді Кондрашова І. А. від роботу, ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06.06.2025, відкрите спрощене позовне провадження у даній справі, розгляд справи по суті призначено на 14.08.2025.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 14.08.2025 у відповідача витребуваний оптичний ДВД-диск з відеозаписом, що був покладений в основу прийнятого інспектором рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

18.06.2023 капітаном поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Гургенідзе Т. З. було прийнято постанову серії ЕАС № 7189532 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 425 гривень. За змістом вказаної постанови, позивач, керуючи транспортним засобом «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 , 18.06.2023 о 20.52 год. рухався вулицею Титова, 6 у м. Дніпрі та не користувався засобами пасивної безпеки та під час перевірки не надав документи, перелічені в п. 2.4, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Підпису позивача на постанові немає.

Також судом досліджений відеозапис, наданий відповідачем, з камери «Безпечне місто», де зафіксовано проїзд позивача на автомобілі «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 та відеозапис з бодікамери поліцейського.

V. Оцінка суду

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1322 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскаржувана постанова є постановою по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Доказів, що позивач отримав копію постанови від 18.07.2023 на місці, матеріали справи не містять.

Відповідно до системи документообігу Шевченківського районного суду міста Дніпра, позивач звернувся до суду щодо оскарження спірної постанови 29.06.2023. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2023 (справа № 932/6129/23), позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та наданий строк для виправлення недоліків. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2023 позовна заява повернута позивачу внаслідок невиконання вимог ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2023. Ухвала від 06.09.2023 внесена до ЄДРСР 28.09.2023.

16.10.2023 позивач звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи № 932/6129/23 та надання копії ухвали суду.

З повторним позовом по цій справі позивач звернувся 30.10.2023. Оскільки позивачу не була вручена копія оскаржуваної постанови на місці скоєння правопорушення, а також відсутності доказів отримання ним ухвали суду від 06.09.2023 за його заявою від 16.10.2023, суд вважає, що пропущений позивачем строк підлягає поновленню. При цьому суд враховує постанову КАС ВС по справі № 686/28291/19 від 12.06.2020.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до вказаного Закону встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями) (далі – ПДР).

Відповідно до пункту 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За змістом ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 52 Закону України «Про дорожній рух» закріплюють, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Позивачу закидається вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме, не користувався засобами пасивної безпеки та під час перевірки не надав документи, перелічені в п. 2.4 ПДР України.

Щодо користування засобами пасивної безпеки то суд вважає, що вказане правопорушення не знайшло свого підтвердження з огляду на таке.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем наданий відеозапис з камери «Безпечне місто», де начебто позивач не застосовує пасок безпеки, особливо у порівнянні з наступним автомобілем, де пасок безпеки чорного кольору та його чітко видно на водієві.

Однак, пасок безпеки може бути й світлого кольору і якщо на водієві світлий одяг, що підтверджено відеозаписом з бодікамери, то відсутність паска безпеки буде припущенням, оскільки чітко цього видно не буде.

Між тим, вказана обставина, на думку суду, є підставою для зупинення водія для його перевірки на причетність до адміністративного правопорушення.

Згідно п.п. а) п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою настання адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За змістом ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем п.п. а) п. 2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що поліцейським був зупинений позивач, який на неодноразові вимогі поліцейського надати документи, передбачені п.п. а) п. 2.4 ПДР, вказані документи не надав, аргументуючи це тим, що поліцейський спочатку повинен надати докази вчинення ним правопорушення.

Суд вважає, що вказані доводи позивача щодо відмови надання поліцейському документів, не ґрунтуються на Законі.

Поліцейським був проведений розгляд справи, роз`яснені позивачу його права та оголошено рішення по справі.

Позивачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи, але жодних підстав для цього позивачем не наведено. Тому суд вважає, що вказане клопотання є необґрунтованим.

Також з наданого відеозапису судом встановлено, що поліцейським була складена оскаржувана постанова, але позивачу вона вручена не була.

Сам факт того, що позивачу не вручена постанова на місці скоєння правопорушення, не спростовує її зміст і факт скоєння самого адміністративного правопорушення, а саме відмову у наданні документів, передбачених п.п. а) п. 2.4 ПДР.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Абз. 1 ч. 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, відповідачем доведено правомірність складання постанови серії ЕАС № 7189535 від 18.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме, під час перевірки не надав документи, перелічені в п. 2.4 ПДР та накладання на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 425 грн.

Між тим, правопорушення щодо відсутності користування засобами пасивної безпеки підлягає виключенню.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, вимога позивача щодо визнання дій інспектора протиправними задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на законі.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 23, 126, 245, 251, 258, 280, 287-289, 293 КУпАП та керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 242-244, 250, 268, 286, 293 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження за адресою: вул. Троїцька, 2А, Шевченківський р-н м. Дніпра, 49000 про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити частково.

Виключити з постанови серії ЕАС № 7189532 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП обвинувачення щодо не користування засобами пасивної безпеки.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя І. В. Петунін