Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №320/11414/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Київ Cправа №320/11414/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1) Військової частини НОМЕР_1 , 2) Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань)), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, за період з 19.05.2022 по 20.05.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань)), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” за період з 19.05.2022 по 20.05.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу з 19.05.2022 по 18.03.2024 в Військовій частині НОМЕР_1 , з 18.03.2024 по 17.12.2024 в Військовій частині НОМЕР_3 .

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 17.12.2024 №354 позивача, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 13 грудня 2024 №187-РС відповідно до пункту 2 частини 4 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу” у запас підпунктом “б” (за станом здоров`я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), з 17 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення зі сніданку 18 грудня 2024 року.

Позивач вказує, що йому стало відомо про те, що під час проходження військової служби за період з 19.05.2022 по 20.05.2023 відповідачем -1 визначався та виплачувався посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військового звання позивача, згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови №704. Внаслідок неправильного визначення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням був також неправильно визначений розмір інших складових грошового забезпечення – надбавки за вислугу років, премій, надбавки за особливості проходження служби, а також розмір одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому просить суд задовольнити його позовні вимоги.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.03.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.09.2025 залучив до участі у справі другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ). Витребував від відповідачів: відомості про отримання позивачем грошового атестату під час припинення служби в військовій частині НОМЕР_2 , НОМЕР_1 докази на підтвердження цієї обставини, а також його копію.

Відповідач -1 (Військової частини НОМЕР_1 ) проти позову заперечує з огляду на таке.

Так, відповідач-1 входить до структури Міністерства Оборони України, він зобов`язаний діяти у спосіб, що встановлений зокрема і відомчими нормативно-правовими актами, які були діючими на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідач -1 вказує, що правова норма, на яку посилається позивач як на підставу для перерахунку грошового забезпечення не відновила своєї дії і не є чинною.

Тому, виходячи з приписів наведених у нормативно-правових актів відповідач-1 нарахував грошове забезпечення виключно в законний спосіб, на підставі чинних нормативно-правових актів, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач-2 правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд”, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням “Діловодство спеціалізованого суду”.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Позивач проходив військову службу з 19.05.2022 по 18.03.2024 в Військовій частині НОМЕР_1 , з 18.03.2024 по 17.12.2024 в Військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується військовим квитком та витягом з наказу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивача звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 13 грудня 2024 №187-РС відповідно до пункту 2 частини 4 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу” у запас та з 17 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу частини.

У спірні періоди позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, зокрема посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за особливі умови проходження служби, премія, грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік (в листопаді), допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік (в грудні), з урахуванням з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (п. 1 ст. 9).

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення (п. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (п. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (п. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Пункт 1 розділу II Наказу № 260 від 07.06.2018 посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 (зі змінами).

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

Своєю чергою, застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у якій вказано з-поміж іншого, таке: «на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Разом з цим, колегія суддів наголосила на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому колегія суддів зазначила, що пунктом 8 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також ураховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз. 1 п. 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018).

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (абз. 1 п. 7 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018).

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз. 3 п. 7 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018).

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Застосовуючи вищезазначені норми права до спірних правовідносин суд вважає, що дії відповідача-1 з обрахування та виплати в спірні періоди грошового забезпечення, зокрема, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, не ґрунтуються на положеннях законодавства, що призвело до порушення прав позивача.

Суд зауважує, що позивач просить провести перерахунок по 20.05.2023.

Окремо, суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» (далі - Постанова 481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними.

Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Таким чином, починаючи з 20.05.2023 у відповідача-1 були наявні правові підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, виходячи саме з розрахункової величини 1762 грн, а не із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Отже, необхідно визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 19.05.2022 по 19.05.2023 без урахування під час його розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року відповідно законами України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” та “Про Державний бюджет України на 2023 рік”.

Водночас, розглядаючи питання визначення належного суб`єкта виплати недоотриманих сум, суд дійшов до такого.

Проходження військової служби врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до п. 242 Положення № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Проаналізувавши законодавство в сфері проходження військової служби, суд приходить до висновку, що під час її проходження правовідносини виникають не між військовослужбовцем і конкретною військовою частиною, а між ним і державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління відповідного військового формування України.

З цього слідує, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено зі служби, фіксуючи в грошовому атестаті розміри всіх належні військовослужбовцю виплат.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду на спори щодо проходження публічної служби поширюються положення трудового законодавства.

При цьому, у зв`язку з відсутністю спеціального правового регулювання застосовуються приписи ч. 1 ст. 116 КЗпП, згідно яких при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Оскільки позивач звільнений з військової служби з Військової частини НОМЕР_3 , суд дійшов висновку, що саме їй належить здійснення остаточний розрахунок з позивачем.

Одже необхідно визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 19.05.2022 по 19.05.2023 без урахування під час його розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року відповідно законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення остаточного розрахунку при звільненні з військової служби в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 19.05.2022 по 19.05.2023 з урахуванням під час його розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року відповідно законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 19.05.2022 по 19.05.2023 із застосуванням при його розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року відповідно законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 19.05.2022 по 19.05.2023 без урахування під час його розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року згідно з законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

3. Визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення остаточного розрахунку при звільненні з військової служби в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 19.05.2022 по 19.05.2023 з урахуванням під час його розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року згідно з законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, за період з 19.05.2022 по 19.05.2023 із застосуванням при його розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року відповідно законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сас Є.В.