Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №200/3869/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Справа№200/3869/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2022 року по день фактичної виплати 9 квітня 2025 року;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2022 року по день фактичної виплати 9 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 2 червня 2025 року відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому порядку; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву.

24 липня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.

Позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) від 15 травня 2024 року № 430-ОС позивача виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби, а саме: у період з червня 2022 року по травень 2023 року, ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ).

За період проходження позивачем служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (Військовій частині НОМЕР_1 ) посадовий оклад та оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення нараховувались та виплачувались ОСОБА_1 виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2018 року.

Виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, у вказаний період нарахування та виплата позивачу інших постійних та одноразових видів грошового забезпечення здійснювалось у неналежному розмірі.

ОСОБА_1 оскаржив до суду нарахування та виплату йому відповідачем грошового забезпечення із врахуванням з прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суд від 5 листопада 2024 року у справі № 240/13861/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, було визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні грошового забезпечення позивача в період з 1 червня 2022 року по 19 травня 2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного (2022, 2023) календарного року та зобов`язано відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 1 червня 2022 року по 19 травня 2023 року із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного (2022, 2023) календарного року.

9 квітня 2025 року НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24 здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення на загальну суму 142 321,79 грн.

Разом із цим під час виплати позивачу вказаної суми донарахованого грошового забезпечення відповідач не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з липня 2022 року по день її фактичної виплати заборгованості (по 9 квітня 2025 року).

Позивач вважає бездіяльність відповідача з нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків донарахованого грошового забезпечення протиправною та просить позов задовольнити (а.с. 1-4).

У відзиві на позов Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заперечення наступним.

Питання виплати компенсації за втрату частини доходів врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі – Закон 2050-ІІІ), та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

За приписами ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць […].

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 слідує, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, в тому числі на виконання судового рішення.

При цьому присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку із несвоєчасним виконанням рішення суду.

Отже, визначальною обставиною для нарахування та виплати компенсації є дата нарахування та фактичної виплати вказаних доходів – якщо суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку із умисним несвоєчасним виконанням рішення суду.

Виходячи з вищевикладеного, в діях Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) відсутнє умисне порушення строків виплати коштів позивачу.

Також відповідач просить суд врахувати, що в/ч НОМЕР_1 , яка відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну прикордонну службу України» входить до структури Державної прикордонної служби України, переведена на воєнний стан і залучена разом з Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями до забезпечення оборони України, стримання та відсічі окупаційних військ російської федерації, захисту безпеки населення у районі ведення бойових дій, військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 розосередженні у вздовж району ведення бойових дій на сході України.

Враховуючи наведене, військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 не перебувають у місцях своєї постійної дислокації, не виконують службові обов`язки у штатному (довоєнному) режимі, відсутні (не працюють) штатні засоби зв`язку, відсутні належні умови для відпрацювання документів встановленим порядком , при цьому, переважна більшість військовослужбовців (в тому числі ті, які надають відпрацьовують інформацію чи документи) залучені до стримання та відсічі окупаційних військ російської федерації.

Відповідач наполягає, що в його діях відсутній умисел стосовно порушень встановлених строків виплати позивачу донарахованого та виплаченого грошового забезпечення, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог (а.с. 25-27).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) є громадянином України, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; є особою з інвалідністю ІІ групи відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 26 серпня 2024 року та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 668194; відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_5 від 4 квітня 2015 року є учасником бойових дій (а.с. 15, 17).

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (надалі – в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_2 прикордонний загін, відповідач), код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 16, 25, https://www.facebook.com/Kramatorskdpsu/).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період по 16 травня 2024 року проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, в тому числі у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/122807076).

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, полковника ОСОБА_2 , від 15 травня 2024 року № 430-ОС полковника ОСОБА_1 , звільненого у запас наказом Голови Державної прикордонної служби України від 10 травня 2024 року № 804-ОС за пп. «б» (за станом здоров`я […] з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 16 травня 2025 року (а.с. 16).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24, яке набрало законної сили 17 березня 2025 року:

- визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 1 червня 2022 року по 19 травня 2023 року (включно) посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: не визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_1 ) провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 1 червня 2022 року по 19 травня 2023 року (включно) належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, Законом України від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122807076).

9 квітня 2025 року відповідачем здійснено виплату позивачу нарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24 грошового забезпечення за період з 1 червня 2022 року по 19 травня 2023 року на загальну суму 142 321,79 грн (а.с. 2, 11, 10).

9 квітня 2025 року представник позивача, адвокат Каверін С.М., звернувся до НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24 та надати детальні помісячні розрахунки нарахувань та утримань з нарахованих на виконання судового рішення сум (а.с. 6).

Листом від 10 квітня 2025 року (вих. № 09/4775-58-Вих) начальник НОМЕР_2 прикордонного загону, полковник ОСОБА_3 , повідомив адвокатові, що виплата згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24 ОСОБА_4 була нарахована та виплачена встановленим порядком в квітні 2025 року (а.с. 11).

До листа було додано: розрахунок нарахованих та виплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24 сум (а.с. 12-14).

Будучи не згодним із тим, що під час виплати йому нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року суми грошового забезпечення, відповідач не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення, за весь час затримки такої виплати - з липня 2022 року по день її фактичної виплати (по 9 квітня 2025 року), позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частиною ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.ст. 1 - 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Як встановлено судом, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24 в/ч НОМЕР_1 було здійснено нарахування (донарахування) ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 червня 2022 року по 19 травня 2023 року на суму 142 321,79 грн; зазначена сума була перерахована (сплачена) позивачеві 9 квітня 2025 року (а.с. 2, 10, 11).

Статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (надалі - Порядок № 159).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 2050-ІІІ (в редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: […] заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; […].

Згідно зі ст.ст. 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період не виплати доходу; виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні приписи містяться і у 5 Порядку № 159, в якому зазначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Тобто, розрахунок та виплата компенсації здійснюється одночасно при виплаті заборгованості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 березня 2020 року у справі № 140/1547/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 521/21718/16-а, від 4 березня 2021 року у справі № 520/34/17, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, від 11 серпня 2023 року у справі № 380/103/22.

У постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 161/4656/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 521/21718/16-а, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 12 вересня 2024 року у справі № 240/18489/23 Верховний Суд також зазначив, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таким чином, і станом на час розгляду даної справи, і станом на час виникнення спірних правовідносин компенсації втрати частини грошових доходів відповідно до приписів Закону № 2050-ІІІ підлягає також і несвоєчасно сплачене грошове забезпечення.

Як наслідок, у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення, а у відповідача виник обов`язок здійснити таке нарахування та виплату.

При цьому і Закон № 2050-ІІІ і Порядок № 159 покладають обов`язок щодо нарахування компенсації на працедавця.

Враховуючи наведене вище, суд висновує, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача в частині не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів при виплаті на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24 донарахованої суми грошового забезпечення.

Щодо посилань відповідача на те, що в умовах воєнного стану військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 не перебувають у місцях своєї постійної дислокації, не виконують службові обов`язки у штатному (довоєнному) режимі, відсутні (не працюють) штатні засоби зв`язку, відсутні належні умови для відпрацювання документів встановленим порядком, при цьому, переважна більшість військовослужбовців (в тому числі ті, які відпрацьовують та надають інформацію чи документи) залучені до стримання та відсічі окупаційних військ російської федерації, - суд зазначає, що наведені обставини не можуть позбавляти особу на отримання належних відповідно до чинного законодавства виплат.

Згідно із п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується […] щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; […].

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2022 року по день фактичної виплати (9 квітня 2025 року) – підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2022 року по день фактичної виплати 9 квітня 2025 року, суд виходить з такого.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Керуючись наведеними приписами, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача і в цій частині.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із п.п. 9, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2-4, 12, 72-78, 90, 132, 134, 139, 244-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) з нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з липня 2022 року по 9 квітня 2025 року у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної службу України (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з липня 2022 року по 9 квітня 2025 року (включно) у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з червня 2022 року по 19 травня 2023 року, виплаченого 9 квітня 2025 року на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року по справі № 240/13861/24.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна