Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №367/1611/23 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1611/23

Провадження №2/367/680/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого – судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Опанасенко А.А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні, –

в с т а н о в и в:

09 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні.

Обґрунтовуючи позов, зазначає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Договору дарування 2/9 часток житлового будинку від 25 травня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шурпіновим Василем Івановичем, зареєстрованого в реєстрі за № 89, є власником 2/9 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вказує, що частка 2/9 подарована ОСОБА_4 попереднім власником ОСОБА_5 , який в свій час набув право власності на дану частку майна на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2014 року, серія то номер: 3-21, від ОСОБА_6 .

Стверджує, що ОСОБА_6 (первісний власник 2/9 будинку) набула права власності на дану частку майна на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 квітня 2002 року № 2601, від померлого власника цілого будинку ОСОБА_7 .

Позивач зазначає, що він, на підставі Договору дарування 7/9 часток житлового будинку від 22 жовтня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Ничепоренком Олександром Вікторовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 450, є власником 7/9 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вказує, що частка 7/9 подарована йому попереднім власником цієї частки ОСОБА_8 , яка в свій час набула право власності на дану частку майна на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 квітня 2002 року № 2603, від померлого власника цілого будинку ОСОБА_7 .

Стверджує, що відповідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , будинок складається з: приміщення 1 - веранда площею 7,3 кв.м., приміщення 2 - кухня площею 4,3 кв.м., приміщення 3 - передпокій площею 12,0 кв.м., приміщення 4 - житлова кімната площею 19,3 кв.м., приміщення 5 - житлова кімната площею 5,2 кв.м., приміщення 6 - житлова кімната площею 9,5 кв.м., приміщення І - веранда площею 5,3 кв.м., приміщення ІІ - кладова площею 2,9 кв.м., приміщення III - тамбур площею 2,0 кв.м., всього загальною площею 67,8 кв.м.; з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, які складаються з: літня кухня (літери «Б, б»), сарай (літери «В, Д, Ж»), сарай (літери «З, И»), навіс (літери «К, Л, О»), убиральня (літера «Г»), літній душ (літера «Е»), № 1 - колодязь, № 2-4 - огорожа, № 5 - вигрібна яма.

Зазначає, що ні ОСОБА_4 , ні попередній власник ОСОБА_5 , ні первісний власник 2/9 частки житлового будинку ОСОБА_6 не проживають та ніколи не проживали в даному будинку, своєю часткою (2/9) не користуються та ніколи нею не користувалися.

Вказує, що в будинку відсутні будь-які індивідуальні та особисті речі співвласника ОСОБА_4 чи попереднього власника ОСОБА_5 .

Стверджує, що ОСОБА_4 все життя проживала за іншою адресою.

Звертає увагу суду на те, що він та ОСОБА_4 не є членами однієї сім`ї, а також що між ними відсутні родинні зв`язки.

Зазначає, що після набуття у власність 7/9 частин будинку, він запропонував ОСОБА_4 виплатити грошима вартість її частки в квартирі, оскільки остання постійно проживає в іншому місці, спільну власність взагалі не використовує.

Вказує, що ні ОСОБА_4 , ні попередній власник ОСОБА_5 не приймають та не приймали участі у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті обов`язкових платежів.

Позивач стверджує, що лише він несе витрати пов`язані зі збереженням спільного майна, сплачує обов`язкові платежі, комунальні послуги та енергоносії.

Зазначає, що на даний час в спірному будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди постійно проживає попередня власниця 7/9 частки будинку ОСОБА_8 , яка продовжує утримувати будинок та сплачувати всі обов`язкові платежі та комунальні витрати.

Вказує, що зважаючи на те, що частка 7/9 будинку, яку він набув у власність знаходилася в дуже занедбаному стані, він вимушений був за власні кошти зробити в будинку поточний ремонт, відремонтувати вікна та двері, пофарбувати стелю, реставрувати підлогу, привести весь будинок в придатний для проживання стан.

Наголошує на тому, що частка ОСОБА_4 є незначною і не може бути виділена в натурі, так як з даного приводу є висновок судової експертизи щодо неможливості поділу та виділення її частки в окремий об`єкт.

Стверджує, що припинення права власності ОСОБА_4 не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, так як майно було їй подаровано, крім того, ОСОБА_4 має зареєстроване та фактичне місце проживання за іншою адресою, у спірному житловому будинку не проживає, правом спільної власності не користується та ніколи ним не користувалася, а її індивідуальні речі у вказаному будинку відсутні.

Вказує, що згідно звіту про оцінку від 17 жовтня 2022 року, вартість 2/9 частини будинку та надвірних будівель і споруд складає 77 600 гривень 00 копійок, що не є істотним розміром, вираженим у грошовому еквіваленті.

Зазначає, що відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21 вересня 2015 року, проведеної по цивільній справі № 367/1653/15-ц за позовом ОСОБА_5 (попередній власник 2/9 частини будинку) до ОСОБА_8 (попередня власниця 7/9 частини будинку) про поділ будинку у натурі, що є у спільній частковій власності, виділити реально 2/9 частини будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_5 не вбачається можливим, виділити в окрему квартиру приміщення 1-1 площею 7,3 кв.м., 1-2 площею 4,3 кв.м., 1-3 площею 12,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 в натурі не вбачається можливим.

Стверджує, що про неможливість поділу даного будинку в два окремі об`єкти та виділу частки ОСОБА_4 (2/9) в натурі свідчить також те, що ОСОБА_4 та попередній власник ОСОБА_5 декілька разів звертались до суду з цього приводу і позовні заяви не були задоволені, а саме: у справі № 367/1653/15-ц за позовом ОСОБА_5 (попередній власник 2/9 будинку) до ОСОБА_8 (попередній власник 7/9 будинку) ухвалою від 22 червня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з її відкликанням; у справі № 367/3998/21 за позовом ОСОБА_4 (новий власник 2/9 будинку) до ОСОБА_8 (попередній власник 7/9 будинку) ухвалою від 03 червня 2021 року позовну заяву повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ЦПК України; у справі № 367/4015/21 за позовом ОСОБА_4 (новий власник 2/9 будинку) до ОСОБА_8 (попередній власник 7/9 будинку) ухвалою від 16 листопада 2021 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з її відкликанням; у справі № 367/9497/21 за позовом ОСОБА_4 (новий власник 2/9 будинку) до ОСОБА_8 (попередній власник 7/9 будинку) ухвалою від 16 грудня 2021 року позовну заяву повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ЦПК України; у справі № 367/9510/21 за позовом ОСОБА_4 (новий власник 2/9 будинку) до ОСОБА_8 (попередній власник 7/9 будинку) ухвалою від 23 грудня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з її відкликанням; у справі № 367/362/23 за позовом ОСОБА_4 (новий власник 2/9 будинку) до ОСОБА_1 (новий власник 7/9 будинку) ухвалою від 26 січня 2023 року позовну заяву повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ЦПК України.

Вказує, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та всі надвірні будівлі та споруди оцінювались наступним чином: 250 231 гривня 00 копійок у справі № 367/1653/15-ц (висновок судової експертизи); 508 500 гривень 00 копійок у справах № 367/3998/21, № 367/4015/21, № 367/9497/21, № 367/9510/21, 367/362/23 (звіт про оцінку від 25 травня 2021 року); у договорі дарування від 25 травня 2021 року 2/9 частини будинку оцінено в 113 000 гривень 00 копійок; у договорі дарування від 22 жовтня 2022 року 7/9 частини будинку оцінено в 271 600 гривень 00 копійок.

Зазначає, що оскільки самий актуальний за датою звіт про оцінку даного майна виконано 17 жовтня 2022 року (при даруванні 7/9 частки будинку 22 жовтня 2022 року), то актуальна вартість 2/9 частини будинку складає 77 600 гривень 00 копійок.

Позивач стверджує, що грошові кошти у розмірі 77 600 гривень 00 копійок він згоден сплатити ОСОБА_4 в якості компенсації вартості 2/9 частки житлового будинку та надвірних споруд.

Вказує, що між ним з ОСОБА_4 немає ніякого конфлікту чи неприязні, разом з чим немає і ніякого розуміння та єдиної позиції щодо спільного користування майном, з огляду на те, що ні ОСОБА_4 , ні попередній власник ОСОБА_5 , ні попередня власниця ОСОБА_6 ніколи там не проживали та проживати планів не мали.

Зазначає, що частка 2/9 (що складає 23 % всього майна), яка була подарована ОСОБА_4 попереднім власником має сприйматися виключно як доля (частка) яку потрібно виплатити в грошовому еквіваленті, і не передбачає користування та проживання на цій частці, через дуже малу житлову площу.

Враховуючи вищевикладене, просить: припинити право власності ОСОБА_4 на 2/9 частини житлового будинку, надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 275955932109); виплатити грошову компенсацію ОСОБА_4 у вигляді грошових коштів, які будуть внесені на депозитний рахунок суду в розмірі 77 600 (сімдесят сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/9 частини житлового будинку, надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 275955932109).

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 17 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

16 червня 2023 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви з підстави неможливості усунення недоліків позову у встановлений строк.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 20 червня 2023 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні, встановлений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2023 року.

01 липня 2023 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 11 серпня 2023 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

05 червня 2024 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_4 являється власницею 2/9 частин об`єкту житлової нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване на підставі договору дарування № 89 від 25 травня 2021 року.

Вказує, що до складу об`єкту житлової нерухомості входять будинок загальною площею 67,8 кв.м., надвірні будівлі та споруди – літні кухні «літери Б, б», сараї «літери В, Д, Ж, З, И», навіси «літери К, Л, О», убиральня «літера Г», літній душ «літера «Е», колодязь № 1, огорожа № 2, хвіртка № 3, ворота № 4, вигрібна яма № 5.

Стверджує, що ОСОБА_1 свою частку 7/9 набув у власність на підставі договору дарування № 450 від 22 жовтня 2022 року, тобто через півтора року після набуття права власності ОСОБА_4 , а тому, отримуючи в дар частку 7/9 був обізнаний в тому, що власність є спільною частковою.

Зазначає, що у позовній заяві ОСОБА_1 не обґрунтовує належним чином, з яких саме підстав він дійшов висновку, що частка в розмірі 2/9 об`єкту житлової нерухомості є незначною, при цьому посилаючись на зазначену частку 2/9, останній має на увазі лише частку житлового будинку, так, наприклад, у висновку про вартість майна від 17 жовтня 2022 року, об`єктом оцінки є лише житловий будинок загальною площею 67,8 кв.м.

Вказує, що висновок № 8297 ОСОБА_1 бере до уваги лише в тій частині яка є для нього вигідною, водночас залишаючи поза увагою інші його положення, зокрема, на сторінці 7 зазначеного висновку вказано, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1469 кв.

м, у тому числі: під будинком - 82 кв.м., під господарськими будівлями - 76 кв.м., під двором - 482 кв.м., під садом - 829 кв.м. Крім того, експерт у цьому ж висновку зазначає, що оскільки споруди, розташовані на земельній ділянці разом з будинком складають одне домоволодіння, мають певну вартість та на них також поділяється право власності, то вони також враховуються при подальших розрахунках.

Стверджує, що з урахуванням наявності надвірних будівель та споруд, а також земельної ділянки на якій знаходиться домоволодіння, частка ОСОБА_4 не є незначною.

Зазначає, що на підтвердження обставини неможливості здійснення поділу будинку ОСОБА_1 долучено копію висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 8297 від 21 вересня 2015 року, виконаного у межах судового провадження № 367/1653/15-ц, однак ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_4 не є сторонами зазначеного судового провадження, а тому не відомо чи дійсно долучений документ відповідає оригіналу та які саме документи були направлені до експерта для вирішення спору.

Вказує, що можливість поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не обговорювалась та не вирішувалась у судовому порядку.

Стверджує, що ОСОБА_4 не чинила та не чинить жодних перешкод у володінні чи користуванні своїм майном ОСОБА_1 .

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 також ніколи не проживав та не проживає у спірному майні, більш того останній безперешкодно здає в оренду як свою частину будинку так і частину ОСОБА_4 , отримує від цього дохід, а орендар ОСОБА_8 ще й несе витрати по утриманню будинку.

Зазначає, що жодних позовів до ОСОБА_4 щодо усунення перешкод у користуванні не було подано, а позови які подані ОСОБА_4 до попередніх власників не були розглянуті, оскільки було досягнуто порозуміння.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 379414127, ОСОБА_4 не має у власності іншого житла, натомість ОСОБА_1 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 381441216.

Вказує, що таким чином, у випадку задоволення позовних вимог, ОСОБА_4 буде завдана істотна шкода, оскільки вона може бути позбавлена єдиного належного їй житла, а компенсація, яка запропонована ОСОБА_1 не може забезпечити в повній мірі можливість ОСОБА_4 придбати житло, що є недопустимим, у розумінні гарантованого Конституцією України права особи на житло.

Стверджує, що копія Висновку про вартість майна не містить об`єктивну оцінку спірного будинку, оскільки вона охоплює оцінку лише житлового будинку без надвірних будівель і споруд, не враховує що споруди, які розташовані на земельній ділянці разом з будинком складають одне домоволодіння, мають певну вартість, на них також поділяється право власності.

Зазначає, що у позовній заяві наведено декілька різних версій щодо вартості майна, проте жодної належної та допустимої оцінки вартості домоволодіння станом на дату подання позову до суду не надано.

Вказує, що відповідно до Довідки про оцінку вартості об`єкту нерухомості, вартість всього об`єкту складає 3 374 136 гривень 02 копійки, а тому внесення на депозит суду грошових коштів в розмірі 77 600 гривень 00 копійок не може бути прийнято судом, оскільки ця сума не відповідає дійсній вартості об`єкту нерухомості.

Враховуючи зазначене вище, представник просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні відмовити у повному обсязі.

18 вересня 2024 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якому представник зазначає, що згідно Акту проживання за адресою депутата Ірпінської міської ради ОСОБА_9 від 08 липня 2024 року, ні ОСОБА_4 , ні попередній власник 2/9 частини будинку не проживають та ніколи не проживали у спірному домоволодінні.

Вказує, що згідно інформаційною довідкою з Єдиного реєстру від 28 червня 2024 року, отриманою за запитом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 володіє та володіла іншим майном, у тому числі нерухомим, зокрема будинком в місті Буча та земельною ділянкою, якими вона розпорядилася, що спростовує твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_4 немає де жити та у неї немає іншого майна.

Стверджує, що доводи про те, що на території знаходиться не лише будинок, а й гаражі та інші приміщення вже були предметом дослідження експерта під час проведення експертизи щодо можливості поділу об`єкта нерухомості та детально відображені у звіті.

Зазначає, що земельна ділянка під будинком та навколо нього не сформована, їй не присвоєно кадастровий номер, у зв`язку з чим така земельна ділянка належить до земель комунальної власності Ірпінської громади та не може вважатися об`єктом приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Вказує, що питання щодо неподільності будинку вже давно вирішено у Висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 8297 від 21 вересня 2015 року, виконаного в судовому провадженні по справі № 367/1653/15-ц.

Наголошує на тому, що твердження про те, що питанняможливості поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обговорювалося та не вирішувалося у судовому порядку, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_4 5 разів зверталась до суду з аналогічними позовними заявами внаслідок чого були зареєстровані та розпочаті судові справи № 367/3998/21, № 367/4015/21, № 367/9497/21, № 367/9510/21, 367/362/23.

Стверджує, що жодних витрат по утриманню будинку ОСОБА_4 не покриває, за жодні комунальні послуги не платить.

Вказує, що твердження про те, що позови, подані ОСОБА_4 до попередніх власників не були розглянуті, оскільки було досягнуто порозуміння, не відповідає дійсності та є маніпуляцією, жодного порозуміння з попередньою власницею досягнуто не було.

Крім того, зазначає, що твердження про те, що ОСОБА_4 не має у власності іншого житла спростовується інформаційною довідкою від 28 червня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 мала майно та розпоряджається ним.

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви вибрано саму дорогу оцінку домоволодіння, яка була в усіх справах.

Враховуючи вищезазначене, просить позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні задовольнити.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 15 травня 2025 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовну заяву підтримали та просили задовольнити її.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2022 року між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено Договір дарування 7/9 частки житлового будинку, який посвідчено приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ничепоренком Олександром Вікторовичем та зареєстровано в реєстрі за № 450.

Згідно з п. 1 Договору дарування 7/9 частки житлового будинку від 22 жовтня 2022 року, ОСОБА_8 подарувала (безоплатно передала у власність), а ОСОБА_1 прийняв в дар (безоплатно прийняв у власність) 7/9 частку будинку за номером АДРЕСА_3 часток будинку, що відчужуються за цим договором, розташовані на земельній ділянці, площею 0,1200 га, земельна ділянка – під забудову, яка знаходиться у комунальній власності на підставі рішення Виконавчого комітету Києво-Святошинської райради депутатів трудящих від 10 грудня 1951 року за № 1393. Житловий будинок 7/9 частка якого відчужується має наступні характеристики: будинок позначений на плані літерою «А», має загальну площу 67,8 кв.м., житлову площу 34,0 кв.м., надвірні будівлі та споруди – літні кухні літери: «Б», «б», сараї літери: «В», «Д», «Ж», «З», «И», навіси літери: «К», «Л», «О», убиральня літера «Г», літній душ літера «Е», колодязь № 1, огорожа № 2, хвіртка № 3, ворота № 4, вигрібна яма № 5.

Відповідно до п. 3 Договору дарування 7/9 частки житлового будинку від 22 жовтня 2022 року, за домовленістю цей дар 7/9 частки житлового будинку сторони оцінюють в 271 600 (двісті сімдесят одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок.

Згідно з п. 3.1. Договору дарування 7/9 частки житлового будинку від 22 жовтня 2022 року, експертна оцінка житлового будинку, згідно висновку про вартість майна, виданого суб`єктом оціночної діяльності – Товариством з обмеженою відповідальністю «АН ДІОН ВЕСТ» (сертифікат ФДМУ № 498/2022 від 09 жовтня 2022 року), станом на 17 жовтня 2022 року, становить 349 200 (триста сорок дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, вартість 7/9 частки житлового будинку становить 271 600 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 313068138, 22 жовтня 2022 року на підставі договору дарування 7/9 часток житлового будинку, серія та номер: 450, виданого 22 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ничепоренком Олександром Вікторовичем, за ОСОБА_1 було зареєстровано право спільної часткової власності на 7/9 частки житлового будинку загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 34 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Договором дарування 2/9 часток житлового будинку від 25 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_10 , який на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Погребищенського районного нотаріального округу Вінницької області Заболотною Тетяною Миколаївною 25 травня 2021 року за реєстровим № 327, діє в інтересах ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шурпіновим Василем Івановичем, зареєстрованого в реєстрі за № 89, ОСОБА_5 , обізнаний про безоплатність цього правочину, без будь-якого примусу, насильства або якихось погроз подарував, а ОСОБА_4 прийняла у дар 2/9 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 Договору дарування 2/9 часток житлового будинку від 25 травня 2021 року, будинок, 2/9 частки якого дарується, має наступну характеристику: загальна площа – 67,8 кв.м., житлова площа – 34,0 кв.м.

Згідно з п. 4 Договору дарування 2/9 часток житлового будинку від 25 травня 2021 року, дар сторони оцінюють у 113 000 (сто тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 258268940, 25 травня 2021 року на підставі договору дарування 2/9 часток житлового будинку, серія та номер: 89, виданого 25 травня 2021 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шурпіновим Василем Івановичем, за ОСОБА_4 було зареєстровано право спільної часткової власності на 2/9 частки житлового будинку загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 34 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 315977077 від 24 листопада 2022 року, 7/9 частки житлового будинку загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 34 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування 2/9 часток житлового будинку № 450 від 22 жовтня 2022 року виданого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ничепоренком Олександром Вікторовичем, номер запису про право власності / довірчої власності: 48212808; 2/9 частки житлового будинку загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 34 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 89 від 25 травня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шурпіновим Василем Івановичем, номер запису про право власності / довірчої власності: 42135522.

Відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного на замовлення ОСОБА_5 25 травня 2021 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 , ринкова вартість об`єкту оцінки (без урахування вартості земельної ділянки) становить 508 000 (п`ятсот вісім тисяч) гривень 00 копійок, ринкова вартість 2/9 часток об`єкту оцінки (без урахування вартості земельної ділянки) становить 113 000 (сто тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно з Висновком про вартість майна, виконаного на замовлення ОСОБА_8 17 жовтня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АН ДІОН ВЕСТ», що діє на підставі сертифіката оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України № 498 від 09 жовтня 2022 року, ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 67,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 349 200 (триста сорок дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, вартість 7/9 часток будинку становить 271 600 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до технічного паспорта (інвентаризаційна справа № 870) на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 11 жовтня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ «ЛІГА ПРОФЕСІОНАЛІВ», нерухоме майно складається з житлового будинку (літера «А») загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 34,0 кв.м., а саме: веранди (1) площею 7,3 кв.м., кухні (2) площею 4,3 кв.м., вітальні (3) площею 12,0 кв.м., житлової кімнати (4) площею 19,3 кв.м., житлової кімнати (5) площею 5,2 кв.м., житлової кімнати (6) площею 9,5 кв.м., веранди (І) площею 5,3 кв.м., кладовки (ІІ) площею 2,9 кв.м., тамбура (ІІІ) площею 2,0 кв.м., а також відповідної частини надвірних будівель і споруд, а саме: літньої кухні (літери «Б», «б»), сараїв (літери «В», «Д», «З», «Ж», «И»), навісу (літери «К», «Л», «О», «Р»), вбиральні (літера «Г»), літнього душу (літера «Е»), колодязя (№ 1), огорожі (№ 2–4), зливної ями (№ 5).

Згідно з Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20240603-0007876022 від 03 червня 2024 року, оціночна вартість житлового будинку загальною площею 67,80 кв.м., житловою площею 34,00 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:088:6699, площею 1469 кв.м., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), складає 3 374 136 (три мільйони триста сімдесят чотири тисячі сто тридцять шість) гривень 02 копійки.

Відповідно до акту не підтвердження проживання за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_9 від 08 липня 2024 року, встановлено, що ні теперішня співвласниця 2/9 частини будинку в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 ні попередній власник 2/9 частини будинку ОСОБА_5 не проживають та ніколи не проживали в зазначеній частині будинку та не користувалися нею.

Згідно з Висновком № 8297 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21 вересня 2015 року, проведеного на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2015 року по справі № 367/1653/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про поділ будинку у натурі, що є у спільній частковій власності, виділити реально 2/9 частини будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_5 не вбачається можливим. Виділити в окрему квартиру приміщення 1-1 площею 7,3 кв.м., 1-2 площею 4,3 кв.м., 1-3 площею 12,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 в натурі не вбачається можливим. Зазначені приміщення становлять 87/250 частку від всього будинку. Дійсна (ринкова) вартість вказаних приміщень з урахуванням земельного компоненту станом і в цінах на момент проведення дослідження становить 250 231 (двісті п`ятдесят тисяч двісті тридцять одна) гривня 00 копійок.

Судом також досліджено: реєстр квитанцій, які підтверджують сплату ОСОБА_1 за спожитий газ по адресі: АДРЕСА_1 , а саме: копія платіжної інструкції № 0.0.2724817089.1 від 30 жовтня 2022 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3332696317.1 від 30 листопада 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.2804278099.1 від 05 січня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.2810237362.1 від 11 січня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.2824161131.1 від 19 січня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.2867557219.1 від 19 лютого 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.2899750702.1 від 13 березня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.2925851522.1 від 30 березня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3020991048.1 від 28 травня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3108579845.1 від 20 липня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3135699021.1 від 08 серпня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3285219161.1 від 03 листопада 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3430540545.1 від 22 січня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3472778940.1 від 15 лютого 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3547501927.1 від 23 березня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3594004478.1 від 17 квітня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3661010102.1 від 21 травня 2024 року; реєстр квитанцій, які підтверджують сплату ОСОБА_1 за електроенергію по адресі: АДРЕСА_1 , а саме: копія платіжної інструкції № 0.0.2724624110.1 від 30 жовтня 2022 року, копія платіжної інструкції № 0.0.2754217430.1 від 24 листопада 2022 року, копія платіжної інструкції № 0.0.2804281001.1 від 05 січня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.2810231978.1 від 11 січня 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3332696318.1 від 30 листопада 2023 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3504425328.1 від 02 березня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3661010097.1 від 21 травня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3807146719.1 від 08 серпня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3936343283.1 від 11 жовтня 2024 року; реєстр квитанцій, які підтверджують сплату ОСОБА_1 за розподіл газу по адресі: АДРЕСА_1 , а саме: копія платіжної інструкції № 0.0.3434987819.1 від 24 січня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3472778942.1 від 15 лютого 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3547501929.1 від 23 березня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3594004479.1 від 17 квітня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3661010099.1 від 21 травня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3807146725.1 від 08 серпня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3925747877.1 від 06 жовтня 2024 року, копія платіжної інструкції № 0.0.3936343286.1 від 11 жовтня 2024 року.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, що, по суті, є правом двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Згідно з ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника, визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Згідно з ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз чинного законодавства дає змогу дійти висновку, що законодавство захищає право власності осіб на їх майно в тому числі і право власності особи на частку у спільному майні від будь-яких посягань на нього та встановлює принцип недоторканності такого майна. Стаття 365 ЦК України передбачає випадки припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Однак підстави такого припинення є чітко визначені у вказаній статті та мають суворо враховуватись судом при розгляді такої категорії справ, а їх перелік розширенню не підлягає.

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №125/2157/19 (провадження№ 14-40цс21) вказано, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Та обставина, що відповідач та її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зроблено висновок, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Таким чином, у справі для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1ст. 365 ЦК України, тобто чи є відповідна частка незначною і не може бути виділена в натурі, або річ неподільною, або спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Так, позивач ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах зазначає, що припинення права власності на 2/9 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , для відповідача ОСОБА_4 істотної шкоди не завдасть, а також вказує на неможливість виділу в натурі зазначеної частки будинку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Виходячи з положень ст. 77-80 ЦПК України, докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно з ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, як площу спірного житлового будинку, так і право власності за кожним із його співвласників.

Позивач у позовній заяві зазначає про неможливість спільного з відповідачем володіння та користування спірним майном, а також вказує, що припинення права власності відповідача на частку у цьому майні не завдасть останній істотної шкоди, оскільки вона не проживає у спірному житловому будинку та не здійснює його утримання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що позивач зобов`язаний був належним чином довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги в частині неможливості спільного з відповідачем здійснення права володіння та користування спірним майном, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем надано не було.

Позивачем не доведено існування обставин, які перешкоджають або в значній мірі ускладнюють спільне здійснення ним та відповідачем права володіння та користування спірним майном. Доказів вчинення відповідачем ОСОБА_4 будь-яких перешкод позивачу ОСОБА_1 у користуванні належною йому часткою у спільному майні суду також не надано.

Обставини фактичного непроживання відповідача у спірному житловому будинку суд оцінює у сукупності з усіма іншими обставинами справи та вважає, що зазначені обставини не вказують на неможливість для сторін спільно володіти та користуватися спірним майном.

Доводи позивача, що відповідач не несе будь-яких витрат на утримання майна, не є підставою для припинення її права власності на 2/9 частини у спірному майні.

Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Тобто, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є в спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Виходячи зі змісту цих норм, у разі ухилення співвласника від участі у витратах на утримання спільної власності, інший співвласник може здійснити їх самостійно й вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сукупність наявних у матеріалах справи доказів не підтверджує існування підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, а саме неможливості спільного здійснення сторонами права володіння та користування спірним майном.

Крім того, позивач зазначає, що припинення права власності відповідача на частку у спірному майні не завдасть останній істотної шкоди, обґрунтовуючи це фактичним непроживанням відповідача у спірному житловому будинку, невиконанням нею обов`язків щодо його утримання, а також наявністю іншого об`єкта нерухомого майна, придатного для проживання.

На підтвердження наявності у відповідача іншого об`єкта нерухомого майна позивачем долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 384870071 від 28 червня 2024 року.

Однак зміст вказаної довідки спростовує доводи позивача в цій частині, оскільки з неї вбачається, що станом на момент розгляду справи за відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано виключно право спільної часткової власності на спірний житловий будинок, тоді як усі інші об`єкти нерухомого майна нею відчужено. Отже, наданий позивачем доказ не лише не підтверджує його доводів, а й свідчить про протилежне – відповідач не має у власності жодного іншого об`єкта нерухомого майна, придатного для проживання. За таких обставин задоволення позовних вимог неминуче призведе до позбавлення відповідача єдиного наявного у неї об`єкта нерухомого майна, що беззаперечно завдасть їй істотної майнової шкоди.

Правовий режим спільної часткової власності ґрунтується на засадах забезпечення справедливого балансу інтересів усіх її учасників та в силу приписів чинного законодавства виключає можливість обмеження або припинення прав одних співвласників на користь інших у спосіб, що не відповідає підставам і умовам, прямо передбаченим законом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 3,4 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Проте, позивачем не проведено експертної оцінки реальної вартості спірного майна станом на день розгляду справи судом, остання наявна у матеріалах справи оцінка здійснена станом на 17 жовтня 2022 року, тобто не відображає актуальної вартості об`єкта нерухомості на час вирішення спору. Клопотань про призначення судової експертизи щодо визначення вартості спірного майна позивачем у встановленому законом порядку заявлено не було, а визначена ним вартість будинку заперечується відповідачем.

Слід зауважити, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, лише за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі №6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі №6-68цс12, від 24 лютого 2016 року у справі №6-2784цс15 та від 23 листопада 2016 року у справі №6-1943цс16, що свідчить про усталеність відповідної судової практики застосування статті 365 ЦК України.

Виходячи із встановлених у справі обставин та керуючись необхідністю забезпечення балансу інтересів усіх співвласників при вирішенні спору, суд вирішує питання щодо наявності або відсутності правових підстав вважати, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду завдасть істотної шкоди інтересам відповідного співвласника.

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності в порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, підлягають дослідженню з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» та рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до правових висновків яких втручання у право власності може бути визнано правомірним виключно за одночасного дотримання таких умов: здійснення такого втручання з метою врегулювання спору в суспільних інтересах з урахуванням права власності іншого співвласника; наявності належної правової підстави, передбаченої законом; дотримання принципів співмірності та пропорційності між застосованими заходами і переслідуваною метою.

Позивач, на якого ч. 1 ст. 81 ЦПК України покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не довів наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України, зокрема не довів відсутність істотної шкоди інтересам відповідача у разі припинення її права на частку у спільному майні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши надані суду письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду позивачем не доведено умов, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за наявності яких можливе примусове припинення права відповідача на частку у спільній власності.

Посилання позивача на незначний розмір частки відповідача у спільному майні не може слугувати самостійною та достатньою правовою підставою для припинення права власності відповідача на зазначену частку, оскільки задоволення позовних вимог у цій частині призведе до порушення конституційного права відповідача на житло, гарантованого ст. 47 Конституції України, оскільки відповідач буде позбавлена єдиного наявного у неї об`єкта нерухомого майна, придатного для проживання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 30 квітня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравчук