Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №367/2858/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2858/25

Провадження №2/367/991/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Опанасенко А.А.,

представника позивача – Алексюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и в :

13 березня 2025 року Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позов обґрунтовує тим, що вночі з 10.11.2024 на 11.11.2024 нарядом поліції на вулиці було виявлено неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та влаштовано в Ірпінську міську дитячу лікарню.

10.11.2024 поліцейським СРПО відділення поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області на матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - громадянку ОСОБА_2 складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника, серія АА № 519042.

Крім того, 11.11.2024 на громадянку ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАЛ.

Вказує, що з пояснень ОСОБА_2 з`ясовано, що між нею та донькою вночі виник конфлікт, в результаті чого вона отримала заборонний припис.

Позивач стверджує, що після закінчення терміну заборонного припису вона відмовляється забирати дитину з медичного закладу та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки.

Батько дитини ОСОБА_1 в телефонній розмові повідомив, що фактично проживає на території рф, забрати дитину до себе відмовився.

Відповідно до наказу Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради від 09.12.2024 № 261 неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 16.12.2024 дитину тимчасово влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де вона перебуває по теперішній час.

Позивач зазначає, що за час перебування дитини в дитячому будинку сімейного типу мати її не відвідувала, не спілкувалася, матеріально не допомагала та взагалі не виконувала своїх батьківських обов`язків. Із заявою про повернення дитини додому до відділу служби у справах дітей вона також не зверталася. З батьками-вихователями громадянка ОСОБА_2 зв`язку не підтримує, про стан доньки не цікавиться.

Крім того, зазначає, що працівниками відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради спільно з фахівцями із соціальної роботи КНП «Бучанський центр соціальних послуг та психологічної допомоги» Бучанської міської ради неодноразово проводилися профілактичні бесіди з неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її матір`ю ОСОБА_2 щодо налагодження стосунків, однак вони категорично відмовлялися від спільного проживання.

Позивач стверджує, що на засідання комісії з питань захисту прав дитини Бучанської міської ради, яке відбулося 31.01.2025, громадянка ОСОБА_2 не з`явилася, була запрошена належним чином. У телефонній розмові повідомила, що не зможе бути присутньою на засіданні комісії, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та просить слухати питання за її відсутності.

Таким чином, рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 04.02.2025 № 345 було затверджено висновок органу опіки та піклування Бучанської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 квітня 2025 року відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2025 року витребувано із Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України на в`їзд/виїзд громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та з Міністерства соціальної політики України інформацію щодо відповідача ОСОБА_1 з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовну заяву, просила її задовольнити.

У судове засідання відповідачі не з`явилися, правом на подання відзиву не скористалися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, в тому числі через оголошення на сайті «Судова Влада України», а тому відповідно до вимогст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні було заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_3 , яка пояснила, що батько ніколи не цікавився її життям, а мати постійно виганяла з дому та принижувала. Коли почалася війна батько виїхав до Німеччини, після чого припинив будь-яке спілкування з донькою та не піклується про неї. Бабуся також виїхала та наразі перебуває на тимчасово окупованій території у м. Лисичанськ. У листопаді 2024 року мати у стані алкогольного сп`яніння вкотре вигнала її з дому, у зв`язку з чим на місце події прибули працівники поліції та доставили її до медичного закладу. Наразі вона проживає у гуртожитку разом із патронатною сім`єю та з матір`ю не спілкується.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , про що складено актовий запис № 745 від 27 серпня 2008 року, батьками, якої зазначені: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 .

Згідно з актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 11.11.2024, 11 листопада 2024 року о 03 годині 11 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено дитину жіночої статі — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зі слів дитини вдалося встановити, що її мати перебувала у стані алкогольного сп`яніння та вчинила домашнє насильство психічного та економічного характеру стосовно неї. Дитину доставлено до Ірпінської міської дитячої лікарні.

10 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис серії АА519042 від 10.11.2024, згідно якого остання вчинила домашнє насильство відносно доньки ОСОБА_3 .

Із копії пояснень ОСОБА_2 від 13 листопада 2023 року на ім`я завідуючого сектору відділу ССД ЦСС УСП БМР Кучеренко А. вбачається, що між нею та донькою вночі виник конфлікт, в результаті чого вона отримала заборонний припис. Після закінчення терміну заборонного припису вона відмовляється забирати дитину з медичного закладу та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки.

Відповідно до копії наказу Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради від 09.12.2024 № 261 неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до копії наказу про взяття на облік дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах від 16 грудня 2024 року №266, наказано неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , поставити на облік як дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Як вбачається із копії наказу № 265 від 16 грудня 2024 про тимчасове влаштування неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказано тимчасово влаштувати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишену без батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області № 345 від 04.02.2025 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до листа, наданого юридичним департаментом Міністерства соціальної політики України від 01 серпня 2025 року, вбачається, що згідно з відомостями, внесеними до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, станом на 30.07.2025, відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з інформацією, наданою 23 липня 2025 року Державною прикордонною службою України, ОСОБА_1 21 січня 2022 року перетнув кордон України на виїзд, відомості про його в`їзд на територію країни відсутні.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідач, залишивши територію України 21 січня 2022 року та не повернувшись до теперішнього часу, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо своєї доньки — не бере участі у її вихованні, не забезпечує її утримання та не виявляє жодного інтересу до умов її життя і розвитку.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орган опіки та піклування Бучанської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Враховуючи вказані вище обставини, суд погоджується із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20) ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 58, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13192/19-ц (провадження № 61-2237св21).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

За встановлених обставин, оцінюючи надані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідачі без поважних причин та свідомо не виконують своїх батьківських обов`язків з виховання дитини та її утримання, не проявляють інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, що свідчить про їхнє нехтування покладеними на них правами та обов`язками з виховання та утримання власної дитини.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що слід позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 180 та ч. 1 ст. 183 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю міжними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовійі (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ст. ст. 181, 182 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначені розміру аліментів суд, враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини в розмірі по 1/4 частині (з кожного) з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь особи під опікою якої буде перебувати дитина.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання та утримання своєї неповнолітньої доньки, не цікавляться долею дитини, не відвідують її, не піклуються про фізичний і духовний розвиток, свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками, а тому є передбачені законом підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно їхньої неповнолітньої дитини.

Крім того, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як батьки, кошти на її утримання не надають в добровільному порядку, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства»,статтями 150, 155, 164, 170СКУкраїни,статтями ст.4, 12, 76-81, 137, 141, 247, 263-268, 282-284, 352, 354 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов Органу опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття на користь державного виховного закладу, прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів/піклувальників, у родину яких буде влаштовано дитину.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 березня 2025 року до досягнення дитиною повноліття на користь державного виховного закладу, прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів/піклувальників, у родину яких буде влаштовано дитину.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір на користь держави в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір на користь держави в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук