Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №380/6092/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/6092/25 пров. № А/857/32289/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року (судді Мричко Н.І., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі № 380/6092/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 року №133950017088 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 02.03.2025 року (дня що настає за днем досягнення 50 річного віку ) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213- VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 №133950017088 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213- VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років та прийняти рішення, з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 05.03.2025 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

12.03.2025 ГУ ПФУ у Донецькій області прийняло рішення №133950017088 про відмову у призначенні пенсії. Таке рішення обґрунтоване тим, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: - період роботи електромонтером на дільниці ВГЕ з 16.12.2009 по 17.06.2014, згідно пільгової довідки №29 від 10.02.2025, оскільки в довідці не зазначено характер зайнятості робіт за професією електромонтер, як то передбачено Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1.1а постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, (далі Постанова №36) Згідно Постанови №36 до розділу І підрозділу 1 пункту 1.1а відносяться електромонтери диспетчерського устаткування та телеавтоматики, зайняті в кар`єрах та розрізах, електромонтери з ремонту повітряних ліній електропередачі, зайняті в кар`єрах, розрізах і на відвалах; електромонтери з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування, зайняті в кар`єрах, розрізах і на відвалах; електромонтери контактних мереж, зайняті в кар`єрах, розрізах і па відвалах; електромонтери лінійних споруд телефонного зв`язку та радіофікації, зайняті в кар`єрах, розрізах і на відвалах. Зазначений період було включено до загального страхового стажу; - період роботи з 27.11.2019 по 15.12.2019, згідно пільгової довідки №56 від 19.02.2025, оскільки була перерва в атестації робочих місць. Зазначений період було включено до загального страхового стажу.

Страховий стаж особи становить 31 рік 3 місяці 9 днів, пільговий стаж за Списком 2 складає 10 років 6 місяців 16 днів.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі – Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), відповідно до статті 62 якого основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Зазначеній статті 62 Закону №1788-ХІІ кореспондуються положення пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону України № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 114 Закону України № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом “б” статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “б” статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 03.11.2024 у справі № 360/3611/20.

Судом встановлено, що після досягнення 50 річного віку позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Відповідач прийняв рішення №133950017088 від 12.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З оскарженого рішення видно, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 було відсутність необхідного пільгового стажу внаслідок не зарахування до такого стажу періоду роботи позивача: - з 16.12.2009 по 17.06.2014, згідно пільгової довідки №29 від 10.02.2025, оскільки в довідці не зазначено характер зайнятості робіт за професією електромонтер, як то передбачено Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1.1а постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, (далі Постанова №36) Згідно Постанови №36 до розділу І підрозділу 1 пункту 1.1а відносяться електромонтери диспетчерського устаткування та телеавтоматики, зайняті в кар`єрах та розрізах, електромонтери з ремонту повітряних ліній електропередачі, зайняті в кар`єрах, розрізах і на відвалах; електромонтери з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування, зайняті в кар`єрах, розрізах і на відвалах; електромоігіери контактних мереж, зайняті в кар`єрах, розрізах і па відвалах; електромонтери лінійних споруд телефонного зв`язку та радіофікації, зайняті в кар`єрах, розрізах і на відвалах. Зазначений період було включено до загального страхового стажу; - період роботи з 27.11.2019 по 15.12.2019, згідно пільгової довідки №56 від 19.02.2025, оскільки була перерва в атестації робочих місць. Зазначений період було включено до загального страхового стажу, з приводу чого суд зазначає таке.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 18.11.2005 за № 383 затвердило Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2).

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Суд встановив, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач працювала, зокрема: з 16.12.2009 по 17.06.2014 електромонтером по дільниці ВГЕ у ВП «Шахта «Межирічанська» та з 30.07.2015 по 04.01.2024 машиністом скреперної лебідки 3 розряду, відповідач не заперечив.

Щодо не зарахування до такого стажу періоду роботи позивача з 16.12.2009 по 17.06.2014, згідно пільгової довідки №29 від 10.02.2025, оскільки в довідці не зазначено характер зайнятості робіт за професією електромонтер, як то передбачено Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1.1а постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, (далі Постанова №36) Згідно Постанови №36 до розділу І підрозділу 1 пункту 1.1а відносяться електромонтери диспетчерського устаткування та телеавтоматики, зайняті в кар`єрах та розрізах, електромонтери з ремонту повітряних ліній електропередачі, зайняті в кар`єрах, розрізах і на відвалах; електромонтери з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування, зайняті в кар`єрах, розрізах і на відвалах; електромонтери контактних мереж, зайняті в кар`єрах, розрізах і па відвалах; електромонтери лінійних споруд телефонного зв`язку та радіофікації, зайняті в кар`єрах, розрізах і на відвалах. Зазначений період було включено до загального страхового стажу, суд зазначає таке.

Відповідно до Довідки про №29 від 10.02.2025 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_2 працювала повний робочий день на шахті шахта №8 «Великомостівська» за період з 07.06.2008 по 13.09.2009 виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією електрослюсар (слюсар) черговий по ремонту обладнання дільниці ВТБ, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1пункт 1.1а, за період з 16.12.2009 по 17.06.2014 виконувала гірничі роботи на поверхні шахти електромонтер на дільниці ВГЕ, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1пункт 1.1а, в період з 07.08.2008 по 13.09.2009 та з 16.12.2009 по 17.06.2014 на підприємстві докорінно не змінилися умови і характер праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах.

Підстава видачі: Накази по шахті: № 53-ВК від 06.06.2008, №74-ВК від 11.09.2009, №112-ВК від 28.12.2009, №33-вк від 17.06.2014, особова картка форми П2, особові рахунки за весь період. Відпустки без оплати не брала, прогулів не скоїла.

Як вказувалось вище за правилами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, у яких має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, найменування списків, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки).

Однак, чинне законодавство, яке врегульовує питання призначення особам пенсії на пільгових умовах, виокремлює окрему категорію працівників, що мають право на пенсію за вислугу років, у разі, якщо такі особи були зайняті на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, право на пенсію за вислугу років пов`язане саме із характером виконуваної роботи.

В оскарженому рішенні зазначено, що не зараховано до пільгового стажу періоду роботи позивача з 16.12.2009 по 17.06.2014, згідно пільгової довідки №29 від 10.02.2025, оскільки в довідці не зазначено характер зайнятості робіт за професією електромонтер.

Разом з тим колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що довідка містить інформацію щодо характеру та особливостей роботи №29 від 10.02.2025, а саме ОСОБА_2 працювала повний робочий день, виконувала гірничі роботи на поверхні шахти електромонтер на дільниці ВГЕ, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1пункт 1.1а, в період з 07.08.2008 по 13.09.2009 та з 16.12.2009 по 17.06.2014 на підприємстві докорінно не змінилися умови і характер праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах.

Суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження трудової діяльності на підприємстві, установі чи організації, видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку № 637, а тому не можна вважати неправильне заповнення в трудовій книжці чи у довідці, та зазначення в даних документах неточної інформації, підставою для не призначення пенсії за вислугу років. Отже, позивач має всі підстави для зарахування пільгового стажу період роботи з 16.12.2009 по 17.06.2014.

Надаючи оцінку зазначеній в оскарженому рішенні підставі для не зарахування періоду роботи позивача період роботи з 27.11.2019 по 15.12.2019, згідно пільгової довідки №56 від 19.02.2025, оскільки була перерва в атестації робочих місць суд зазначає, що особа, яка працює на посаді віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена правами, повноваженнями чи обов`язками які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком # 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-ХІІ.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Не проведення, або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств, або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

За таких підстав не проведення, або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства, не може бути підставою для відмови особі у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції, що позивачка станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досягла 50-річного віку, мала необхідний пільговий стаж та страховий стаж, тобто у відповідності пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-IV набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тобто у відповідності пункту 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-IV набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому рішення відповідача від 12.03.2025 року №133950017088 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 10.12.2020 у справі № 372/403/17, від 12.11.2025 у справі № 160/25181/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №380/6092/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська

Повне судове рішення складено 30.04.26