Вирок від 28 жовтня 2025 р. у справі №761/40757/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40757/25

Провадження № 1-кп/761/4079/2025

В И Р О К

іменем України

29 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6 ,,

в ході підготовчого провадження розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100130005552 від 15.09.2025, щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Василькова Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одружного, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2016 та 2025 року народження, заступника командира механізованої роти з психологічної підтримки персоналу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Заступник командира реактивної артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_5 всупереч вимог ст. ст. 11, 16, 17, 49, 115, 116 Статуту, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військовослужбовець повинен свято і беззаперечно суміму чся К нетитуваї України і законів Ук, вік, в васькової присяти обов?язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України, на виконання усного наказу командира реактивної артилерійської батареї капітана ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел щодо невиконання дій, які за своїми службовими обов?язками повинні бути виконані, з метою отримання для себе та інших військовослужбовців особового складу ракетної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди, яка нараховується за виконання бойових (спеціальних) завдань, достовірно знаючи, що він, а також інші окремі військовослужбовці реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 не виконували бойові (спеціальні) завдання на підставі бойових розпоряджень на території АДРЕСА_2 упродовж з 12.08.2024 по 30.09.2024, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності в частині недотримання вимог нормативно-правових (відомчих) актів в частині нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі до 30 000 гривень, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 01.10.2024 (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), перебуваючи в розташуванні військової частини, за адресою: АДРЕСА_3 , підготував проекти 3 рапортів про виплату упродовж серпня-вересня 2024 року додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щодо всього особового складу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 , та які були надані на підпис командиру батареї капітану ОСОБА_8 .

У подальшому, т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_9 , який не був обізнаний про факт злочинної бездіяльності заступника командира реактивної артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_5 , відповідно до рапортів, які зареєстровані 01.10.2024 за вх. N? 34599, N? 34601 та N? 34602 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) N? 306 від 18.10.2024, на підставі якого наступним військовослужбовцям реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 безпідставно виплачено додаткову винагороду: солдату ОСОБА_10 , солдату ОСОБА_11 , прапорщику ОСОБА_12 , солдату ОСОБА_13 , солдату ОСОБА_14 , молодшому лейтенанту ОСОБА_15 , сержанту ОСОБА_16 , старшому солдату ОСОБА_17 , солдату ОСОБА_18 , сержанту ОСОБА_19 , солдату ОСОБА_20 , солдату ОСОБА_21 , солдату ОСОБА_22 , солдату ОСОБА_23 , старшому лейтенанту ОСОБА_24 , солдату ОСОБА_25 , солдату ОСОБА_26 , солдату ОСОБА_27 , старшому лейтенанту ОСОБА_28 .

Надалі, т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_9 , який не був обізнаний про факт злочинної недбалості командира реактивної артилерійської батареї капітана ОСОБА_8 , на підставі рапортів останнього, видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) N? 306 від 18.10.2024, на підставі якого вказаним вище військовослужбовцям реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 безпідставно виплачено додаткову винагороду, чим завдано збитків військовій частині НОМЕР_1 на загальну суму 891 580 грн. 66 коп. (вісімсот дев?яносто одна тисяча п?ятсот вісімдесят гривень шістдесят шість копійок), що відповідно до п. 2 примітки до ст. 425 КК України є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив інше умисному невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов?язками повинна була виконати, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 426 КК України.

В ході досудового розслідування між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_29 було укладено угоду про визнання винуватості 16.09.2025 в межах кримінального провадження № 62025100130005552 від 15.09.2025.

Відповідно до умов вищезазначеної угоди від 16.09.2025, обвинувачений ОСОБА_30 у присутності захисника ОСОБА_29 та прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_31 за спільною ініціативою та обопільною згодою у відповідності до ст.ст. 468, 469, 472 КПК України уклали дану угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч ч. 4 ст. 426 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, беззаперечне визнання ОСОБА_5 своєї винуватості в інкримінованому йому злочині, а також узгодили призначення покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 426 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, із звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього додаткових обов`язків, відповідно ст. 76 КК України.

Перевіривши вищевказану угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, оскільки вона містять всі необхідні реквізити, визначені статтею 472 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, узгоджене покарання та згода сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди, дата її укладення та підписи сторін.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_32 , кожен окремо, підтвердили суду, що угоду про визнання винуватості між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник ОСОБА_4 просив задовольити угоду про визнання винуватості.

Представник потерпілого у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення угоди про визнання винуватості.

Дослідивши угоду про визнання винуватості укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_31 , в присутності захисника ОСОБА_29 , вислухавши доводи сторін, суд вважає, що укладена між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника, угода, відповідає вимогам КПК України, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення та також кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 426 КК України, як інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов?язками повинна була виконати, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану.

При цьому, суд враховує, що умови угод не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, оскільки обвинувачена не заперечує щодо погодженої міри покарання та затвердження угоди, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

При призначенні покарання суд вважає за необхідне врахувати відповідно до ст. 66 КК України, обставини що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , а саме те що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та добровільно відшкодував завдану шкоду.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.

А тому ОСОБА_5 слід призначити покарання за ч. 4 ст. 426 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

У даному випадку суд вважає за можливе наявані підстави для застосування ст. 69 КК України.

Враховуючи, що судом призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, а також те, що виправлення ОСОБА_5 можливе без золяції від суспільства його слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком, на підставі ст. 75 КК України із покладенням певних додаткових обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що укладена між обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_29 та прокурора ОСОБА_33 угода про визнання винуватості, підлягає затвердженню.

Підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 16 вересня 2025 року, що укладена у кримінальному провадженні за № 62025100130005552 від 15.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України, між прокурором у кримінальному провадженні - Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_31 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_29 - затвердити.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання, за ч. 4 ст. 426 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини, у якій ОСОБА_5 проходить військову службу, повідомляти командира військової частини, у якій ОСОБА_5 проходить військову службу про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини, у якій ОСОБА_5 проходить військову службу.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1