Рішення від 03 грудня 2025 р. у справі №466/4374/21 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 466/4374/21

Провадження № 2/761/447/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Мальцева Д.О.,

секретаря судового засідання - Губенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми на лікування згідно полісу страхування цивільної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми на лікування згідно полісу страхування цивільної відповідальності, відповідно до якого з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просили:

-Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 42 139,01 грн.

-Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 85 000,00 грн.

-Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 травня 2018 року близько 19:00 год. на 37 кілометрі +850 метрів автомобільної дороги М-09 Тернопіль-Львів -Рава Руська, поблизу с. Метенів, Зборівського району, відбулося зіткнення автомобіля марки «ГАЗ 3102», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 та автомобіля марки «AUDIA6», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого пасажири обох автомобілів отримали тілесні ушкодження та доставлені в лікувальні заклади.

Вищевказана дорожньо-транспортна подія сталася з вини водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки «ГАЗ 3102», д.н.з. НОМЕР_1 , що належав на праві приватної власності третій особі, цивільна відповідальність якого, як власника транспортного засобу, була застрахована у страховій компанії відповідача, що вбачається, що вбачається із полісу про обов`язкове страхування цивільної відповідальності №АК 19830025 (оригінал якого знаходиться у відповідача).

Укладений страхувальником та страховиком вищевказаний поліс про обов`язкове страхування цивільної відповідальності №АК 19830025 передбачає граничний розмір страхових виплат, який становить 200 тис. грн. Таким чином, звернувшись до відповідача було розпочато відповідні справи, яким присвоєно №47849 та №48941.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи від 20.05.2018 року №840, отримали середнього ступеню важкості тілесні ушкодження, а в подальшому згідно висновку МСЕК нас було визнано інвалідами 2-ї групи, що підтверджуються довідкою до акту огляду медико- соціальною експертною комісією, виданою ОСОБА_1 від 04.12.2018 та посвідченням ОСОБА_2 від 16.11.2018 про встановлення 2 групи інвалідності.

Вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 16.09.2019 ОСОБА_3 було визнано винним та засуджено.

Звернувшись після набрання вироком законної сили до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши усі наявні матеріали на вимогу відповідача позивачами, позивачами у справі було отримано страхове відшкодування у розмірі:

- ОСОБА_1 - 157 641,44 грн;

- ОСОБА_2 - 91534,06 грн;

Проте, вказаної суми страхових виплат виявилось недостатньо для відновлення здоров`я, ушкодженого внаслідок вчинення щодо позивачів злочину. Позивачам необхідно терміново перенести цілу низку хірургічних операцій тощо.

Звернення позивачі до відповідача з намаганням мирного позасудового врегулювання відносини до вирішення ситуації не призвели. Відповідач, по -суті, ухиляється від виплат в користь позивачів у межах граничних розмірів страхових виплат передбачених страховим договором, у зв`язку з чим позивачі змушені звернутись до суду із вказаним позовом.

Представник відповідача у своєму відзиві заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні з підстав недоведеності та необґрунтованості. Зазначив, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатило потерпілим страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням, моральну шкоду та шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у наступних розмірах : 172 094,69 грн - страхове відшкодування для ОСОБА_1 102 425,62 грн. - страхове відшкодування для - ОСОБА_5 . Крім того, оскільки, ОСОБА_5 надав страховику довіреність НОІ 646468, якою уповноважив ОСОБА_1 отримувати належне йому страхове відшкодування, тому безпосередньо на рахунок ОСОБА_5 було виплачено частину страхового відшкодування у сумі 79 410,15 грн., а інша належна йому частина відшкодування (23015,47грн.) була перераховано на рахунок ОСОБА_1 . Однак, частина заявлених вимог щодо компенсації витрат на лікування не підлягала задоволенню, оскільки заявниками не було надано документального підтвердження із закладу охорони здоров`я щодо необхідності їх придбавання для здійснення лікування. Також, страховиком, при визначенні розміру страхового відшкодування, не було взято до уваги копії чеків, які є нечитабельними, оскільки немає ніякої можливості оцінити, які ліки придбавалися потерпілими та, відповідно з`ясувати чи призначалися вони лікарем. ПрАТ «СК ПЗУ Україна», також не було включено до розміру страхового відшкодування витрати на лікування в іноземній державі, оскільки потерпілі, в порушення вимог абзацу 2 п. п.24.1. ст.24 Закону, не узгодили із страховиком їх здійснення. Таким чином, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було правомірно розраховано і виплачено суму страхового відшкодування потерпілим. Також, твердження позивачів, що страховик провів виплату страхового відшкодування не в повному обсязі та безпідставно витребовує додаткові документи, а саме: виписний епікриз з детальним призначенням лікаря і рецепти та медикаменти, оригінали/ завірені копії фіскальних чеків на придбання медикаментів та медичних засобів є не обґрунтованими. Оскільки без надання виписного епікризу /консультаційного висновку потерпілими не видається можливість встановити, які препарати/медикаменти були призначенні для проведення лікування, а, отже, і відсутня можливість встановити необхідність і обґрунтованість здійснення витрат на їх придбавання та наявність підстав для компенсації таких витрат. Щодо вимог про стягнення інфляційного збільшення та пені представник відповідача зазначає, що позивачами при поданні позовної заяви не надано розрахунку ні інфляційного збільшення, ні розрахунку пені, що унеможливлює перевірку обставин, на які посилаються позивачі. Враховуючи, що страховик виплатив потерпілим страхове відшкодування у повному обсязі, а тому вимоги щодо сплати пені, інфляційних втрат є безпідставними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 18.05.2021 року справу №466/4374/21 розподілено до розгляду судді Донченко Ю.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 04.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

29.06.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти неї.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова Донченко Ю.В. від 09.07.2021 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Рибаку М.А.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Рибака М.А. від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

09.12.2021року від представника позивачів на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

29.12.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти неї.

На підставі розпорядження № 01-08-518 від 20.06.2023 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 466/4374/21 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 року матеріали справи передані на розгляд судді Макаренко І.О.

На підставі розпорядження № 01-08-2208 від 30.07.2025 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 466/4374/21 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025, матеріали справи передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.

01.08.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

15.08.2025 року від представника відповідача через систему «Еектронний суд» надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти неї.

23.10.2025 року від позивачів наійшла заява про зміну розміру позовнихх вимог.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду від 30.10.2025 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Позивачі у судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши матеріали справи доказами, суд встановив, що 19 травня 2018 року близько 19:00 год. на 37 кілометрі +850 метрів автомобільної дороги М-09 Тернопіль-Львів -Рава Руська, поблизу с. Метенів, Зборівського району, відбулося зіткнення автомобіля марки «ГАЗ 3102», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 та автомобіля марки «AUDIA6», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого пасажири обох автомобілів отримали тілесні ушкодження та доставлені в лікувальні заклади.

Вищевказана дорожньо-транспортна подія сталася з вини водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки «ГАЗ 3102», д.н.з. НОМЕР_1 , що належав на праві приватної власності третій особі, цивільна відповідальність якого, як власника транспортного засобу, була застрахована у страховій компанії відповідача, що вбачається, що вбачається із полісу про обов`язкове страхування цивільної відповідальності №АК 19830025 (оригінал якого знаходиться у відповідача).

Укладений страхувальником та страховиком вищевказаний поліс про обов`язкове страхування цивільної відповідальності №АК 19830025 передбачає граничний розмір страхових виплат, який становить 200 тис. грн. Таким чином, звернувшись до відповідача було розпочато відповідні справи, яким присвоєно №47849 та №48941.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи від 20.05.2018 року №840, отримали середнього ступеню важкості тілесні ушкодження, а в подальшому згідно висновку МСЕК нас було визнано інвалідами 2-ї групи, що підтверджуються довідкою до акту огляду медико- соціальною експертною комісією, виданою ОСОБА_1 від 04.12.2018 та посвідченням ОСОБА_2 від 16.11.2018 про встановлення 2 групи інвалідності.

Вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 16.09.2019 ОСОБА_3 було визнано винним та засуджено.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1. ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно п. 24.2. ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Відповідно до п. 24.3. ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Положеннями ст. 26-1 Закону визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Окрім вищевказаного, положеннями ст.26 Закону визначено, що Страховик відшкодовує шкоду пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За результатами розгляду заявлених вимог ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатило потерпілим страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням, моральну шкоду та шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у наступних розмірах : 172 094,69 грн - страхове відшкодування для ОСОБА_1 102 425,62 грн. - страхове відшкодування для -

ОСОБА_5 надав страховику довіреність НОІ646468, якою уповноважив ОСОБА_1 отримувати належне йому страхове відшкодування, тому безпосередньо на рахунок ОСОБА_5 було виплачено частину страхового відшкодування у сумі 79 410,15 грн., а інша належна йому частина відшкодування (23015,47грн.) була перераховано на рахунок ОСОБА_1 . На підтвердження вищевказаного надано до суду платіжні доручення.

Як зазначалося вище, витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я (абзац 3 п.24.1. ст. 24 Закону).

Однак, частина заявлених вимог щодо компенсації витрат на лікування не підлягала задоволенню, оскільки заявниками не було надано документального підтвердження із закладу охорони здоров`я щодо необхідності їх придбавання для здійснення лікування.

Підстави для відшкодування витрат на придбання ОСОБА_5 медичних препаратів згідно чеків: № 0089682 на суму 215,50, №0193208 на суму 41,20грн, №1159927 на суму 23,00грн., №0187033 на суму 50,40грн., №0089661 на суму 11,10 грн., №0187035 на суму 64,20грн., №0100172 на суму 97,20 грн., №1159928 на суму 221,00грн., №1148712 на суму 1550,00грн., №0196695 на суму 185,60грн., №0052867 на суму 478,30грн., №267436 на суму 109,80 грн. - відсутні, оскільки препарати, які придбавалися не призналися ОСОБА_5 його лікуючим лікарем. Перелік препаратів, які були призначені лікарем, є зазначений у консультативних заключеннях і є вичерпним.

Підстави для відшкодування витрат на придбання ОСОБА_1 медичних препаратів згідно чеків: №60280 на суму 285,22грн., №0193204 на суму 50,00 грн., №3000231245 на суму 178,30 грн., №0089670 на суму 291,80 грн., №98400131738 на суму 50,30 грн., №0193206 на суму 98,40 грн., №77012 на суму 65,99грн., №0191974 на суму 219,60грн., №0187937 на 94,20грн., №1143759 (позиція №3) на суму 260,00грн., №1169822 (позиція №2) на суму 250,00 грн. - відсутні, оскільки препарати, які придбавалися не призналися ОСОБА_1 її лікуючим лікарем. Перелік препаратів, які були призначені лікарем, є зазначений у консультаційних заключеннях і є вичерпним.

Також, судом, при визначенні розміру страхового відшкодування, не було взято до уваги копії чеків, які є нечитабельними, оскільки немає ніякої можливості оцінити, які ліки придбавалися потерпілими та відповідно з`ясувати чи призначалися вони лікарем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачі в порушення вимог абзацу 2 п. п.24.1. ст.24 Закону, не узгодили із страховиком витрати, пов`язані з лікуванням потерпілих в іноземній державі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що спричинена позивачам в дорожньо-транспортній пригоді шкода, пов`язана з лікуванням, була повністю відшкодована відповідачем, а тому вимоги про її стягнення є необґрунтованими.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 частини невиплаченого страхового відшкодування в сумі 42 139,01 грн., а також стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 частини невиплаченого страхового відшкодування в сумі 85 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційного збільшення та пені судом встановлено наступне.

На переконання позивачів страховик не належним чином виконав зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування, що є підставою для стягнення інфляційного збільшення та пені у сумі:- 1862,09 грн. на користь ОСОБА_1 , де 1455,45грн. - інфляційне збільшення, 406,64грн. - пеня.- 4768,18грн. на користь ОСОБА_5 , де 3726,91грн.- інфляційне збільшення, 1041,27грн. - пеня.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Керуючись частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Однак, позивачами при поданні позовної заяви не надано розрахунку ні інфляційного збільшення, ні розрахунку пені, що унеможливлює перевірку обставин, на які посилаються позивачі.

Крім того, оскільки вимога щодо стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат є похідною від основної вимоги щодо стягнення страхового відшкодування, в її задоволенні слід також відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід відмовити у стягненні судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми на лікування згідно полісу страхування цивільної відповідальності.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: