Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №755/24905/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/24905/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100030003417 від 12 грудня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 308, частиною другою статті 308 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04 жовтня 2021 року по 12 серпня 2025 року перебуваючи на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю в ТОВ «Деснянський наркологічний центр інтегрованих послуг», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 20, систематично отримував для прийому лікарський засіб «Tab.Methadoni 0,025 mg», що містить - метадон (відповідно до списку 1 таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ №770 від 06 травня 2000 року відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено). Достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, діючи умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 200 від 27 березня 2012 року у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 22 серпня 2022 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 діючи умисно з корисливих мотивів, перебуваючи по просп. Георгія Нарбута, 6, в м. Києві у відділенні замісної підтримувальної терапії № 3 КНП «Київська міська наркологісна лікарня «Соціотерапія» подав заяву на отримання наркотичних засобів та уклав угоду про надання медичних послуг.

Після чого, 30 січня 2025 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 перебуваючи у відділенні замісної підтримувальної терапії № 3 КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія» по просп. Георгія Нарбута, 6, в м. Києві, шляхом обману лікаря ОСОБА_7 незаконно отримав лікарський засіб в кількості 60 таблеток, що містить наркотичний засіб обіг якого обмежено - метадон «Tab.Methadoni 0,025 mg», загальною масою 1,5 г, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів, тим самим заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.

Крім того, ОСОБА_4 з 04 жовтня 2021 року по 12 серпня 2025 року, перебуваючи на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю в ТОВ «Деснянський наркологічний центр інтегрованих послуг», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 20, систематично отримував для прийому лікарський засіб «Tab.Methadoni 0,025 mg», що містить - метадон (відповідно до списку 1 таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ №770 від 06 травня 2000 року відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено). Достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, перебуваючи по просп. Георгія Нарбута, 6 в м. Києві у відділенні замісної підтримувальної терапії № 3 КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія» 09 лютого 2025 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, шляхом обману лікаря ОСОБА_7 , повторно незаконно отримав лікарський засіб, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон «Tab.Methadoni 0,025 mg», загальною масою 1,5 г, для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів, а саме у виді таблеток в загальній кількості 60 шт., тим самим повторно заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 308, частиною другою статті 308 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказані кримінальні правопорушення, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Повідомив суду, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Так, ОСОБА_4 пояснив, що він вже тривалий час вживає наркотичні засоби, а тому, розпочав лікування у медичній установі ТОВ «Деснянський наркологічний центр інтегрованих послуг» де був прийнятий на програму замісної підтримувальної терапії, під час якої, за призначенням лікаря почав отримувати для прийому Метадон. Оскільки йому не вистачало для власного вживання кількості вказаного наркотичного засобу, він також розпочав лікування ще й у медичній установі КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія», де за призначенням лікарів додатково його отримував, при цьому, не повідомляв лікарю про те, що він звертався до іншого медичного закладу, з метою призначення курсу лікування. Таким чином, у період часу, з жовтня 2022 року до лютого 2025 року, за обставин, викладених в обвинувальному акті, він отримував наркотичний засіб у різних медичних установах для власного вживання без мети збуту у більшій кількості, ніж було передбачено для його терапії, хоча розумів, що це незаконно. У скоєному щиро розкаюється, просив його суворо не карати та зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, місце скоєння ним кримінальних правопорушень, відповідають дійсності. Негативно оцінює свої дії, засуджує свою поведінку, жалкує з приводу вчиненого та більше так вчиняти не буде.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення статті 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 та тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів.

Аналізуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та його дії вірно кваліфіковані за частиною першою статті 308 КК України як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, частиною другою статті 308 КК України як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, вчинене повторно.

При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує відповідно до статей 65-67 КК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи розмір покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд також враховує, що останній вчинив кримінальні правопорушення, які у відповідності до статті 12 КК України є тяжкими злочинами, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дані, що характеризують особу винного, - раніше не судимий, перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом у лікаря нарколога з 11 липня 2019 року, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працює, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб його вчинення, стадію, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкцій частини першої статті 308 та частини другої статті 308 КК України у виді позбавлення волі.

Крім позбавлення волі від п`яти до десяти років, санкцією частини другої статті 308 КК України перебачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Щодо «позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю», то слід зауважити, що Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року в справі №404/2081/22 зазначила, що згідно з положеннями статті 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Тому, враховуючи дані про особу винного та характер обвинувачення за частиною другою статті 308 КК України, суд доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин, або їх аналогів.

При вирішенні питання про конфіскацію майна, суд враховує, що згідно положень частини другої статті 59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначене лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.

Кримінальне правопорушення, передбачене за частиною другою статті 308 КК України, відноситься до тяжких злочинів, за яке передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

Щодо такого застосування положень статті 59 КК України зазначено і у постановах Верховного Суду від 09 травня 2024 року у справі №754/8773/22, від 02 липня 2024 року у справа №686/12120/22.

Згідно висновків Верховного Суду у постановах від 07 грудня 2022 року (справа № 180/620/20) та від 21 лютого 2024 року (справа № 686/11385/21), у вищезазначених кримінальних провадженнях у діях засуджених осіб не було встановлено корисливого мотиву вчинення злочинів, у зв`язку із чим суд касаційної інстанції, посилаючись на вимоги статті 59 КК України, виключив додаткове покарання у виді конфіскації майна, - «застосування у цьому випадку додаткового покарання за частиною другою статті 307 КК у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї частини статті як обов`язкове додаткове покарання, є безпідставним, адже суперечить положенням Загальної частини цього Кодексу, зокрема указаним вище положенням статті 59 КК України, а тому колегія суддів вважає необхідним виключити з вироку апеляційного суду указане вище додаткове покарання.»

У цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування не було встановлено у діях ОСОБА_4 корисливого мотиву вчинення кримінального правопорушення, не було його встановлено і у судовому засіданні, тому суд доходить висновку про відсутність підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Згідно частини першої статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи положення статті 75 КК України, обставини кримінального правопорушення, кількість епізодів, наявність обставин, що пом`якшують покарання, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а також інші дані, що характеризують особу винного, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та звільнення його від основного покарання з випробовуванням, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків) та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у даному провадженні не обирався, клопотань про його обрання не надходило.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 308 та частиною другою статті 308 КК України та призначити йому покарання:

- за частиною першою статті 308 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за частиною другою статті 308 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин, або їх аналогів на строк 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин, або їх аналогів на строк 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 2 (два) роки.

Відповідно до статті 76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у цьому провадженні не обирався, клопотань про обрання від прокурора не надходило.

Речові докази:

- медичні картки амбулаторного хворого № 82 (форма 025/о), заведену в ТОВ «Деснянський наркологічний центр інтегрованих послу» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернути ТОВ «Деснянський наркологічний центр інтегрованих послу»;

- медичну картку амбулаторного хворого № 32796 (форма 025/о), заведену в Київській міській наркологічній лікарні «Соціотерапія» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернути Київській міській наркологічній лікарні «Соціотерапія».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя Дніпровського районного суду

ОСОБА_8