Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №754/11581/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/210/26

Справа №754/11581/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хілько А.В. через «Електронний суд» звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВ «Мастер Бургер» про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.09.2021 між ТОВ «Мастер Бургер» та ОСОБА_2 було укладено договір позики №13/09/2021-1, відповідно до умов договору, позивач, зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов`язується використати її для потреб ТОВ «Мастер Бургер» та повернути її у строк до 10.09.2022. Відповідно до умов п. 1.2. договору, позика (фінансова допомога) надається у розмірі 1342500,00 коп., шляхом внесення коштів на поточний банківський рахунок відповідача р/р НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ». Відповідно до умов договору, до закінчення строку, тобто до 10.09.2022, відповідач зобов`язується повернути позику (фінансову допомогу), шляхом видачі грошових коштів з поточного рахунку відповідача. На виконання умов договору позивач перерахував кошти на рахунок відповідача 01.10.2021 суму 500000,00 грн, та 05.10.2021 - 842000,00 грн, суму, обумовлену у договорі позики коштів, яку відповідач згідно укладеного між ними договору, зобов`язувався повернути до 10.09.2022. Відповідач в зазначені строки умови договорів не виконав, кредитні кошти у встановлені строки не повернув, а відтак позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21.07.2025 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявні заяви, з яких вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Сторона відповідача ТОВ «Мастер Бургер» в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.09.2021 між позичальником ТОВ «Мастер Бургер» та позикодавцем ОСОБА_1 було укладено договір позики №13/09/2021-1.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, позивач, зобов`язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов`язується використати її для потреб ТОВ «Мастер Бургер» та повернути її у строк до 10.09.2022.

Відповідно до умов п. 1.2. договору, позика надається у розмірі 1342500,00 грн, шляхом внесення коштів на поточний банківський рахунок відповідача НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ».

Відповідно до умов п. 1.4. договору, позика надається строком на дванадцять місяців з дати внесення позивачем коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до умов п. 1.5. договору, до закінчення строку, вказаного в п.1.4. цього договору, тобто до 10 вересня 2022 року, відповідач зобов`язується повернути позику (фінансову допомогу) шляхом видачі грошових коштів з поточного рахунку відповідача.

На виконання умов договору від 13.09.2021 № 13/09/2021-1, позивач 01.10.2021 на рахунок відповідача перерахував кошти в сумі 500 000,00 грн та 05.10.2021 суму 842500,00 грн.

Отримання від позивача коштів в сумі 1342500,00 грн., квитанцією №74268971 від 01.10.2021 та платіжною інструкцією №39224253-2 від 05.10.2021.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Судом достовірно встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором позики виконав у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що товариство на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за яким є відповідач.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до умов договорів позики відповідач зобов`язаний був повернути позику у строк до 10.09.2022.

При цьому, відповідач не надав суду докази, які б підтверджували виконання зобов`язання щодо повернення позики у строк встановлений законом.

Отже вимоги про стягнення суми позики в сумі 1342500,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо підстав стягнення штрафних санкцій, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до умов п. 4.1. Договору, за порушення умов даного Договору чи вимог чинного законодавства, сторони несуть що передбачена чинним законодавством.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Так, 15 березня 2022 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року.

Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Верховний Суд розгляд питання застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)) і зробив такі висновки:

"Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При ухваленні рішення у справі суд враховує також аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07 серпня 2024 року у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13 березня 2024 року у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на дію спеціальної норми Перехідних положень ЦК України, яка звільняє позичальників за договором позики від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань під час воєнного стану, позивач не зможе вимагати стягнення з боржника додаткових коштів у вигляді інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану, тобто за період з 24 лютого 2024 року та протягом 30 днів після його закінчення.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 391783,67 грн та 3 % річних у розмірі 110011,44 грн, що нараховані за період з 11.10.2022 по 04.07.2025.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10740,00 грн. судових витрат (1342500,00 грн. х 14754,36 грн. : 1844295,11 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 623, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 1342500,00 грн., та сплачений судовий збір у розмірі 10740,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер Бургер», код ЄДРПОУ 43183443, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ореста Левицького, буд.9/21, кв.44.

Повний текст рішення складено - 30.04.2026.

Суддя: В.О.Сенюта