Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №752/29864/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/29864/25

Провадження № 2/752/2503/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

23 квітня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням індексації та пені за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому, неодноразово уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість зі сплати аліментів з урахуванням індексації в розмірі 17 463,65 грн та 274 899,00 грн пені за прострочення сплати аліментів.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона та відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з нотаріально посвідченим договором між батьками про визначення місця проживання дитини, сплату аліментів на утримання дитини, участь у вихованні та додаткових витратах на дитину, укладеним 10.11.2018 року між нею та відповідачем, ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати аліменти в сумі 5 000,00 грн (але не менше 25 % від його заробітної плати) до 15 числа кожного місяця з індексацією раз на пів року, що здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Однак, з 2022 року відповідач не виконує належним чином свої зобов`язання за вказаним договором і участі у вихованні та утриманні спільної дитини не приймає.

Позивач зауважує, що з березня 2022 року вона разом з дитиною перебуває за межами України, про що відомо ОСОБА_2 , проте зв`язку ні з нею, ні з дитиною не підтримує з літа 2022 року, а з грудня 2022 року аліменти відповідачем не сплачуються, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 18.12.2025 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 31).

Ухвалою від 10.02.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд по справі (а.с. 60).

Позивач у судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку, направила заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд, вважає, за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно договору між батьками про визначення місця проживання дитини, сплату аліментів на утримання дитини, участь у вихованні та додаткових витратах на дитину, укладеним 10.11.2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , останній зобов`язався сплачувати аліменти в сумі 5 000,00 грн (але не менше 25 % від його заробітної плати) до 15 числа кожного місяця з індексацією раз на пів року на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття.

Вказаний договір посвідчено державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Дубенко А.О., зареєстровано в реєстрі № 5-639.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданим позивачем, а також з урахуванням неодноразово поданих нею уточнень стану заборгованості з огляду на здійснення відповідачем платежів після пред`явлення вказаного позову і порядку зарахування їх ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 існує заборгованість за період з 15.01.2022 року по 15.11.2025 року зі сплати аліментів з урахуванням індексації в розмірі 17 463,65 грн та пеня за прострочення сплати аліментів в сумі 274 899,00 грн.

При цьому, станом на день звернення до суду із вказаним позовом, сума заборгованості відповідача за період з 15.01.2022 року по 15.11.2025 року зі сплати аліментів з урахуванням індексації становила 288 001,00 грн, а сума пені за прострочення сплати аліментів становила 274 899,00 грн.

За нормами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом.

У силу ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст. 184 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Частиною 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Нормами чинного законодавства передбачено, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 року в справі № 334/7702/16).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 року в справі №661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч.1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд вказує, що в разі стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі), цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. А тому, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність божника у виді неустойки (пені), в даному випадку до 15 числа кожного місяця (п. 6.1. договору від 10.11.2018 року).

Неустойка (пеня) може бути стягнута з особи, яка є винною в ухиленні (простроченні) сплати аліментів. Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання.

Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць множиться на кількість днів заборгованості та на 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року в справі №333/6020/16-ц.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.01.2022 року в справі №711/679/21 зазначив, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється втому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме ст. 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

У цій же постанові Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць, оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» (в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України) означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

За розрахунком позивача, за період з 15.01.2022 року по 15.11.2025 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів з урахуванням індексації становить 17 463,65 грн, яка визначена після погашення відповідачем частини суми боргу під час розгляду вказаної справи в загальному розмірі 290 000,00 грн, частина з яких пішла також на погашення пені, а пеня за прострочення сплати аліментів в кінцевому розрахунку становить 274 899,00 грн.

Вказані розрахунки відповідачем не спростовані.

Отже, судом з`ясовано, що всупереч встановленим умовам договору, відповідач не виконав свої зобов`язання та несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював платежі на користь позивача.

На момент подання вказаної позовної заяви вищевказаний договір 10.11.2018 року не розірвано та/або не визнано недійсним у встановленому порядку.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 923,63 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 137, 141, 258, 263-265, 270-279, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням індексації та пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів з урахуванням індексації в розмірі 17 463,65 грн (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят три гривні 65 копійок) та 274 899,00 грн (двісті сімдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 00 копійок) пені за прострочення сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2 923,63 грн (дві тисячі дев`ятсот двадцять три гривні 63 копійки) судового збору.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко