Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №752/29865/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/29865/25

Провадження № 2/752/2455/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 квітня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,00 кв. м, житловою площею 18,90 кв. м.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 16.06.2012 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. і зареєстровано в реєстрі № 895.

Позивач зауважує, що після укладення вказаного договору вона отримала в продавця ключі від вказаної квартири, заселилась до вказаного житлового приміщення і до цього часу в ній проживає, але за відсутності юридичних знань не зареєструвала договір в Бюро технічної інвентаризації.

Також вказує, що під час повномасштабного вторгнення рф вона, переїжджаючи в безпечне місце, втратила оригінал договір купівлі-продажу від 16.06.2012 року та не може його знайти, в зв`язку з чим позбавлена можливості здійснити реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

При цьому, через те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. припинила свою діяльність, позивач звернулася до іншого нотаріуса, яка здійснила запит до КП «Київське МБТІ» та отримала інформаційну довідку в якій зазначено, що квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована за відповідачем.

Посилаючись на викладене, та з огляду на положення ст. 392 ЦК України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 10.12.2025 року відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 25).

Ухвалою від 11.02.2026 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 39).

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Представник позивача - ОСОБА_3 подав суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Вказані обставини вбачаються з копії договору купівлі-продажу від 16.06.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстровано в реєстрі за № 895.

Згідно з інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське БТІ» КВ-2025 № 39539 від 17.10.2025 року, яка надана на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тріфонової Т.А., квартира АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 .

З технічного паспорта від 16.10.2025 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 43,5 кв. м, кількість житлових кімнат 1, належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого в реєстрі 895, виданий 16.06.2012 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Також відповідний позов подається, коли відсутні інші механізми (позасудові) для оформлення права власності.

За змістом ст. 53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа.На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи приватного нотаріуса.

При цьому, згідно з п. п. 1,2.1., 2.2. гл. 1 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, посвідчення правочинів щодо відчуження або застави житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також майна, на яке поширено режим нерухомої речі, управління нерухомим майном, а також правочинів щодо відчуження та застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину. Письмові правочини, що посвідчуються нотаріально, виготовляються нотаріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у матеріалах нотаріальної справи. Усі примірники підписуються учасниками правочину та мають силу оригіналу, у тому числі примірник, який зберігається у справах нотаріуса.

Відповідно до пп. 1.1. п. 1, 2 гл. 22 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом, дублікат утраченого або зіпсованого документа видається нотаріусом за місцем його зберігання.

Поряд із цим, неможливість оформлення та реєстрації права власності позивачем на наведене нерухоме майно в позасудовому порядку в процесі судового розгляду не встановлено.

Зокрема, в справі відсутні дані про вчинення позивачем або нотаріусом дій щодо отримання документів (в тому числі дублікатів) стосовно нерухомого майна, не надано жодних відомостей щодо відсутності в приватного нотаріуса, яка посвідчувала правочин її примірника договору купівлі-продажу (оригіналу правовстановлюючого документа), а також ні одного доказу відмови ОСОБА_1 в наданні цього документа (його дубліката) чи неможливості його отримання.

Також позивачем не надано підтверджень про припинення діяльності нотаріуса, яка посвідчувала договір купівлі-продажу квартири від 16.06.2012 року.

При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 4 ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України), до того ж як імперативно визначено ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5, визначено, що справи нотаріальних документів та архів приватного нотаріуса передаються до нотаріального архіву тільки у разі припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса (у тому числі у зв`язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю).

Однак, підтверджень того, що ОСОБА_1 в зв`язку з неможливістю здійснення видачі дубліката документа суб`єктом, який видав такий документ, зверталася до нотаріального архіву з вимогою видачі дубліката втраченого документа, чи у неї наявні перешкоди в його отриманні, або ж такий документ відсутній в нотаріальному архіві, також не містять матеріали справи.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи та наведених вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено, що оригінал документа втрачено і неможливо фізично його отримати, в тому числі, що видача дубліката правовстановлюючого документа (другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал), не може бути здійснена суб`єктом, який видав такий документ, чи правонаступником відповідного суб`єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву), а тому позивачем не вичерпано усі можливості вирішення питання щодо оформлення (реєстрації) права власності на нерухоме майно, саме тими посадовими особами, на яких покладено обов`язок посвідчувати (реєструвати) такі права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші дії, передбачені законом.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно необхідно відмовити, адже в даній конкретній справі не встановлено таких виняткових обставин, які перешкоджають відповідним установам належним чином виконати свої обов`язки, пов`язані із оформленням нерухомого майна позивачу.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко