Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №705/5240/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5240/25

2-а/705/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі

головуючого судді Піньковського Р.В.

секретаря судового засідання Романової О.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кушнеренко Т.В. звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 26.08.2025 за №1105.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно оскаржуваної постанови 15.08.2025 близько 12:00 години ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет 4/1 для уточнення військово-облікових даних та з`ясування обставин оголошення в розшук.

Згідно даних з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 взятий на облік військовозобов`язаних з 05.03.1998, з 31.07.2025 знаходиться в активному розшуку по причині не проходження військово-лікарської комісії.

Перебуваючи в кабінеті №4/1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 надав документ, який підтверджує, що військово-лікарську комісію пройшов 12.08.2025, користується правом на відстрочку.

04.03.2025 ОСОБА_1 за рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 був визнаний «тимчасово непридатним» терміном на 3 місяці. Вказані вимоги ОСОБА_1 не виконав, висновок військово-лікарської комісії в особливий період воєнний стан до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав.

Таким чином, порушивши вимоги: абзацу 3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», ч.10 ст.1 «Про військовий обов`язок та військову службу», пп.4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначених у Додатку №2 постанови КМУ №1487 від 30.12.2022, під час дії особливого періоду, воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та під час дії. Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст.210 КУпАП.

Проаналізувавши зміст вказаної постанови, мінімум з 31.07.2025 представники ІНФОРМАЦІЯ_2 вважали ОСОБА_1 особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, через що як зазначено в постанові він перебував в активному розшуку. Що стосується розшуку як такого, то діючим законодавством передбачено підстави та умови оголошення особи в розшук. Вчинення адміністративного правопорушення не є такою підставою. Проте, в будь-якому випадку викладені в оскаржуваній постанові твердження свідчать про те, що станом на 31.07.2025 року встановили той факт, що начебто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення у вигляді непроходження ВЛК.

Звертає увагу, що поза увагою представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , які складали вказаний протокол та розглядали справу про адміністративне правопорушення залишилось те, що відповідно частини 2 ст.254 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Натомість протокол про адміністративне правопорушення складений 15.08.2025.

При цьому, 08.08.2025 ОСОБА_1 відвідав ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав направлення на проходження ВЛК, яке й пройшов, що підтверджується Довідкою №2025-0812-1553-1233-0 від 12.08.2025.

Тобто, як мінімум 08.08.2025 представники ІНФОРМАЦІЯ_2 мали можливість скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 під час самостійного відвідування ним ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В даному ж випадку протокол складено з істотним пропуском строків на його складання. Вказана обставина сама по собі є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова не містять дати вчинення правопорушення, а тому їх зміст не відповідає вимогам КУпАП.

Окрім того, оскаржувана постанова та протокол не містять інформації про те, коли та за яким номером ОСОБА_1 видано направлення на проходження ВЛК, яке він начебто не пройшов, не вказано у який сааме період він мав пройти таке ВЛК, тобто яка мала бути кінцева дата його проходження. Таким чином, вказана постанова є неконкретизованою, не обґрунтована належним чином.

Враховуючи викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_2 від 26.08.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі17000 грн.

Ухвалою судді адміністративний позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку передбаченому ст.162 КАС України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений законом строк відзив на позовну заяву до суду не подав, будь яких заяв або клопотань не заявляли.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами ст. ст. 72, 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цідані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №1105 від 26.08.2025, відповідно до якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Згідно зазначеної постанови 15.08.2025 близько 12.00 годин громадян ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №4/1 для уточнення військово-облікових даних та з`ясування обставин перебування у розшуку. Згідно інформації

з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 , взятий на облік військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 05.03.1998 року, перебуває в картотеці «Вільні залишки» та під картотеці «Підлягають призову на військову службу під час мобілізації»; військово-лікарську комісію проходив 04.04.2025 року при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний «Тимчасово непридатним до військової служби до 04.04.2025», знаходиться в активному розшуку з 31.07.2025 року по причині не проходження військово-лікарської комісії, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Перебуваючи в кабінеті №4/1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , пояснив, що ВЛК проходив 12.08.2025 при ІНФОРМАЦІЯ_3 і користується правом на відстрочку.

Причиною притягнення до відповідальності вказано, що не проходження ВЛК та не уточнення (не оновлення) облікових даних ОСОБА_1 є порушенням правил військового обліку визначених абзац 3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»;ч.1-3 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», пп.4) п.1 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, Указ Президента України №69/2022 від 24.02.2022 та №69/2022 від 24.02.2022.

Відповідно до протоколу №1105 від 15.08.2025 про адміністративне правопорушення 15.08.2025 року близько 12.00 годин громадян ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №4/1 для уточнення військово-облікових даних та з`ясування обставин перебування у розшуку. Згідно інформації з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 взятий на облік військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 05.03.1998, перебуває в картотеці «Вільні залишки» та під картотеці «Підлягають призову на військову службу під час мобілізації»; військово-лікарська комісія відсутня; зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Враховуючи перелічене вище, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП (а саме не проходження ВЛК та не уточнення (не оновлення) облікових даних).

ОСОБА_1 надано пояснення та зауваження до протоколу, а саме: «Заброньований на підприємстві, під час бронювання жодних направлень на проходження ВЛК не видавалось ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

На ім`я ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 08.08.2025 видане направлення №2/3813 на ВЛК для визначення придатності до військової служби, яке відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КНП «Уманська центральна міська лікарня» УМР.

Довідка ВЛК «2025-0812-1553-1233-0 від 12.08.2025 засвідчує, що ОСОБА_3 , проведено медичний огляд 12.08.2025.

Відповідно до копії військово-облікового документу з додатку Резерв+, що сформований станом на 28.08.2025 – ОСОБА_1 дані уточнив вчасно 04.03.2025; дата проходження ВЛК 12.08.2025: має відстрочку до 17.02.2026; тип відстрочки – бронювання.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжено.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року N 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації. Положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

В п. 1 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" зазначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до пп.4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначених у Додатку №2 постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Відповідно до пп.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7.1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до пп.10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Відповідно приписів ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП, встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтями 33, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.08.2025 за №1105 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, що полягає у не проходженні ним ВЛК та ненадання відповідного висновку ВЛК в особливий період воєнний стан.

Пунктом 74 вказаного Порядку встановлено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Військовозобов`язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Отже, проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність, однак військовозобов`язаний може пройти ВЛК на збірних пунктах районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я, але за наявності направлення на військово-лікарську комісію.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені правові положення, встановлено, що проходження ВЛК не право, а обов`язок військовозобов`язаного, тому для його проходження уповноваженим органом ІНФОРМАЦІЯ_2 надається відповідне направлення з зазначення часу та закладу, де буде відбуватись медичне обстеження.

Судом встановлено, що під час винесення постанови №1105 від 26.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не зазначено підстав, які б вказували на наявність обов`язку ОСОБА_1 проходження ВЛК, оскільки відсутнє відповідне направлення, видане ІНФОРМАЦІЯ_3 , що і слугувало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Суд враховує, що 08.08.2025 ОСОБА_1 отримав направлення №2/3813 від 08.08.2025, видане начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 на проходження ВЛК і в строки передбачені Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а саме 12.08.2025 отримав довідку ВЛК №2025-0812-1553-1233-0, згідно якої придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Також в постанові значено, що ОСОБА_1 не оновив військово-облікові дані вчасно, зазначене спростовується даними, що містяться у за стосунку Резерв+ , доступ до яких має ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час винесення постанови посадовою особою, яка здійснювала розгляд справи не враховано, що приміткою до ст. 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Як свідчать надані дані витягу з електронного кабінету системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» позивачем дані оновлено 26.05.2024 року, тобто з дотриманням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.

Таким чином, за наявності вказаних недоліків та суперечностей, які містяться в матеріалах справи та є взаємовиключними, встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а отже винесення постанови №1105 від 26.08.2025 та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є передчасним та необґрунтованим.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не було надано належних та допустимих доказів, які спростовують наведені позивачем факти порушення порядку прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

За вказаних обставин в діях ОСОБА_1 , які прийняті до уваги службовою особою при винесенні оскаржуваної постанови як підстави для притягнення до відповідальності, не міститься достатніх ознак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

У ч.1 ст.8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1ст.129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що постанова №1105 від 26.08.2025 відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню з одночасним закриттям справи про адміністративне правопорушення за ознаками ч.3 ст.210 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн., отже, з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись, ст. ст. 7, 9, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення №1105від 26.08.2025, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 02.03.2026.

Суддя: Р. В. Піньковський