Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №704/1579/25 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Єдиний унікальний номер:704/1579/25

Номер провадження 2/704/124/26

30 квітня 2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: судді Москаленко І.В., за участю секретаря Рябошапки Н.В., в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тальному в порядку загального позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 04.09.2025 року у справі № 704/955/25 (яке набрало законної сили 07.10.2025 року) шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Перебував у полоні рф та був звільнений, а саме: з довідки Служби Безпеки України від 11.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 з 13.06.2023 року по 24.05.2025 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. За період перебування позивача у полоні грошове забезпечення з 01.06.2023 року по 30.04.2025 року отримувала дружина ОСОБА_2 . Так, за вищезазначений період дружина отримала грошове забезпечення військовослужбовця у розмірі 455597,56 грн., дохід у вигляді додаткової грошової винагороди у розмірі 2 094 776,67 грн., та дохід у вигляді одноразових видів грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 84620,28 грн. Загальна сума отриманого відповідачкою грошового забезпечення складає 2 634 994 51 грн. Враховуючи, що зазначені грошові кошти отримані відповідачем у період шлюбу позивача з відповідачем, а остання відмовляється компенсувати 1/2 частину коштів, а саме суму у розмірі 1 317 497,25 грн., позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просять стягнути з відповідачки грошові кошти в сумі 1 317 497,25 грн., пояснили, що сторони не мають спільного нерухомого чи рухомого майна, такого як будинок, квартира чи автомобіль, також не мають спільних дітей, а тому за час перебування позивача в полоні ОСОБА_2 витрачала отримані кошти не на потреби сім`ї, а на наркотичні засоби, оскільки є наркозалежною. Після звільнення позивача з полону при проходженні ним реабілітації в лікувальному закладі в нього були відсутні кошти на лікування, а ОСОБА_2 , на той час його дружина, ніяким чином не допомагала йому, два рази відвідала його, проте не привезла ні ліків, ні продуктів харчування, ні грошових коштів. Це спонукало його розірвати шлюб з останньою та звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності суду не подавала.

Позивач та його представник не заперечили щодо заочного розгляду справи.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду представника позивача на розгляд справи за відсутності відповідачки, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши подані докази, приходить до таких висновків.

Судом об`єктивно встановлено, що згідно рішення Тальнівського районного суду від 04.09.2025 року №704/955/25 шлюб, який був укладений у Тальнівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 08.09.2022 р., актовий запис № 179 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.12).

Згідно сповіщення сім`ї №3/4495 від 14.12.2023 року ОСОБА_2 повідомлено, що її чоловік ОСОБА_1 13.06.2023 року під час виконання бойового завдання виконуючи конституційний обов`язок щодо оборони України та захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, перебуваючи в Донецькій області потрапив у полон (а.с.16).

Відповідно до довідки №34/к-1438д від 11.06.2025 СБ України ОСОБА_1 з 13.06.2023 року по 24.05.2025 року перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України (а.с.15).

Згідно довідки №9366 від 25.06.2025 року про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_1 та про нараховані/виплачені належні суми грошового забезпечення членам їх сімей ОСОБА_2 зараховано на картковий рахунок з червня 2023 по грудень 2023 року включно 100 відсотків щомісячного грошового забезпечення на загальну суму 148085,49 грн., з січня 2024 року по грудень 2024 року включно 100 відсотків щомісячного грошового забезпечення на загальну суму 254624,38 грн., за січень 2025 року 100 відсотків щомісячного грошового забезпечення в сумі 21155,07 грн., та з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно 31732,62 грн., що становить 50 відсотків щомісячного грошового забезпечення. Також згідно даної довідки вбачається, що за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно 31732,59 грн. зараховано на депонований рахунок ОСОБА_1 , що становить 50 відсотків щомісячного грошового забезпечення.

Крім того, згідно даної довідки на картковий рахунок ОСОБА_2 нараховані та виплачені доходи у вигляді 100 відсотків додаткової грошової винагороди з червня 2023 року по грудень 2023 року включно на суму 666516,67 грн., 100 відсотків додаткової грошової винагороди з січня 2024 року по грудень 2024 року включно на суму 1182000,00 грн., у вигляді 100 відсотків додаткової грошової винагороди за січень 2025 року в сумі 98500,00 грн., у вигляді 50 відсотків додаткової грошової винагороди з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно на суму 147750,00 грн. Також згідно даної довідки вбачається, що за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно 147750,00 грн зараховано на депонований рахунок ОСОБА_1 , що становить 50 відсотків додаткової грошової винагороди.

Також, згідно даної довідки на картковий рахунок ОСОБА_2 нараховані та виплачені 100 відсотків доходів у вигляді одноразових видів грошового забезпечення (грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) за 2023-2024 роки в розмірі 84620,00 грн.(а.с.17-18)

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення в порядку поділу спільного майна подружжя грошових коштів нарахованих йому як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 у вигляді грошового забезпечення перерахованих на банківську картку відповідачки в період коли він перебував у полоні рф у розмірі 1317497,25 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Положеннями ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (.4 ст. 263 ЦПК України).

Тлумачення ст. 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20 (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19 (пункт 63)).

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Ч.1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у ч.2 ст. 372 ЦК України.

Як роз`яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивач та відповідачка у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.09.2022 року, а 04.09.2025 року рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області шлюб між ними розірвано.

Також із матеріалів справи встановлено, що позивач у справі проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . І відповідно до довідки №34/к-1438д від 11.06.2025 СБ України ОСОБА_1 з 13.06.2023 року по 24.05.2025 року перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що на картковий рахунок ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до положень ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884, проводилися нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 , який потрапив у полон у розмірі всього 2634984,51 грн, що підтверджується довідкою №9366 від 25.06.2025 року про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_1 та про нараховані/виплачені належні суми грошового забезпечення членам їх сімей.

Відповідно до ч.1 ст.69 дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно до якої - «До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення», а також ч.6 цієї ж статті згідно до якої «За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.»

Таким чином суд доходить висновку, що нараховані військовою частиною НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 2634984,51 грн. є заробітною платою позивача.

Проте, суд враховує і той факт, що з червня 2023 року по січень 2025 року включно дані кошти перераховувались відповідачці з лютого 2025 року по квітень 2025 року у відсотковому виразі – 100%, а з лютого 2025 року по квітень 2025 року включно – у розмірі 50%, оскільки в зв`язку із змінами в законодавстві решта 50% коштів були зараховані на депонований рахунок ОСОБА_1 – т.з. «заморожений» рахунок, на якому накопичуються кошти (грошове забезпечення та додаткові винагороди) у разі, якщо військовий зник безвісти або потрапив у полон.

А отже спільним майном подружжя є кошти, які перераховувались у розмірі 100% в період з червня 2023 року по квітень 2025 року включно на загальну суму 2455501,92 грн. (432864,97 грн. щомісячного грошового забезпечення + 1947016,67 грн. доходів у вигляді додаткової грошової винагороди + 84620,28 грн. доходів у вигляді одноразових видів грошового забезпечення: грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань).

Разом із тим, суд враховує і ті обставини, що на час їх нарахування позивач перебував у полоні, сторони як подружжя спільного майна на утримання якого необхідно було витрачати кошти не мали, дітей також не мали, тому вирішення питання щодо витрат вище вказаних коштів як спільного майна подружжя згідно до ч. 1 ст. 65 СК України потребувало згоди іншого із подружжя.

Також, суд враховує, що сторони у справі після повернення позивача із полону припинили спілкування як подружжя і розірвали шлюб.

Однак при розгляді справи не було встановлено, що позивач, за обставин перебування його в полоні, надавав відповідачці право на розпорядження вказаним майном, тому суд доходить висновку, що позивач згідно до ст. 61, 69 ч.1 СК України має право на отримання від відповідачки однієї другої частини нарахованої йому заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця), яке було зараховано на її картковий рахунок, що становить 1227750,96 грн (2455501,92 грн.:2 ).

Позивачка відзив до суду не подала, не спростувала суму заборгованості та не надала доказів на таке спростування

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає до задоволення однієї другої частини нарахованої йому заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця), яке було зараховано на її картковий рахунок, що становить 1227750,96 грн.

З врахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Оскільки позов було задоволено у процентному відношенні на 93,19 %, то відповідно і сума стягнення судового збору на користь позивача має бути зменшена на цю різницю, що становить 12277,75 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1227750 грн. 96 коп. (один мільйон двісті двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят грн. 96 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі - 12277 грн. 75 коп. (дванадцять тисяч двісті сімдесят сім гривень 75 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Шевченко Олег Анатолійович, РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , адреса для листування: 18001, м.Черкаси, а/с 182.

Людмила Михайлівна, РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя І.В. Москаленко