Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №607/7995/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 Справа №607/7995/26 Провадження №3/607/2773/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

03.04.2026 о 00:00 в м. Тернополі, вул. Енергетична, 2, ОСОБА_1 керував легким персональним транспортом засобом, призначеним для перевезення людей, а саме електросамокатом марки «Vevi», в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alсotest Drager 7510 ARLM-0400 (повірка дійсна до 20.11.2026). Результат огляду становить 0,53 проміле, що підтверджується тестом 900 від 03.04.2026. З результатом огляду на стан алкоголю сп`яніння згідний, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні правопорушення визнав за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Просив розстрочити виплату призначеного штрафу строком на 5 місяців.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку:

згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження водіями огляду на такий стан врегульований ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

Згідно з п.п. 2, 3 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я) (п.п. 6, 7 Розділу І Інструкції).

Аналогічні положення містяться також у ст. 266 КУпАП, у якій визначена процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння.

Керуючись наведеними положеннями, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630592 від 03.04.2026, у якому викладено обставини вчинення правопорушення та міститься підпис ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП;

- відеозаписом з реєстратора службового автомобіля, на якому зафіксовано рух транспортного засобу марки «Vevi», який було зупинено працівниками поліції;

- відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано: виявлення за кермом електросамокату марки «Vevi» ОСОБА_1 ; озвучення йому причини зупинки транспортного засобу; озвучення працівниками поліції виявлених в особи ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; повідомлення ОСОБА_1 про вживання одного пива напередодні; пропозиція поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, з якою ОСОБА_1 погодився; проходження зазначеного огляду, результат якого склав 0,53%о, з яким ОСОБА_1 погодився та відмовився проїхати в медичний заклад з метою проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; повідомлення особі про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП; оголошення змісту протоколу;

- роздруківкою тесту приладу «Drager Alcotest 7510» від 03.04.2026, відповідно до якої результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння склав 0,53%о;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому відображено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, назву газоаналізатора та результат огляду на стан сп`яніння (проба позитивна –0,53%о). З результатами ОСОБА_1 згоден, що підтверджується його підписом;

- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки – газоаналізатора «Alcotest 7510 OIML» №ARLM-0400 № П 51 QM 2200 103 25, чинне до 20.11.2026;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.04.2026;

- рапортом поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП О.Леськіва від 03.04.2026;

- довідкою, виданою 03.04.2026 УПП в Тернопільській області ДПП, згідно з якою ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

За вказаних обставин приходжу до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП беру до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за вчинене правопорушення, а тому приходжу до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами (оскільки у матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія).

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Окрім того, беручи до уваги заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про розстрочку штрафу у зв`язку з фінансовими труднощами, керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», вважаю, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити та розстрочити виплату штрафу рівними частинами на строк п`ять місяців.

Керуючись ст.ст. 7, 33, 40-1, 130 ч. 1, 221, 251, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, який стягнути в дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Розстрочити ОСОБА_1 виплату суми штрафу строком на 5 (п`ять) місяців зі сплатою рівними частинами по 3400 (три тисячі чотириста) гривень щомісячно.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

СуддяН. П. Воробель