Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №712/16787/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/16787/25

Провадження № 2а/712/29/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Токової С.Є.,

при секретарі – Васильєвої Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Просить суд скасувати постанову від 30.05.2025 року № 2651/М/2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.05.2025 він був зупинений в м. Черкаси працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з працівниками поліції. На вимогу працівників ТЦК та поліції було пред`явлено військово-обліковий документ та мобільний застосунок Резерв+, копії яких прикладено до позовної заяви. З даних мобільного застосунку Резерв+ він взятий на військовий облік військовозобов`язаних та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначив, що після пред`явлення військово-облікового документа, а саме військового квитка серія НОМЕР_1 та QR-коду з мобільного застосунку Резерв+, працівники ТЦК здійснили незаконне його затримання та відвезли за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , де було складено протокол №2651/М/2025 про адміністративне правопорушення від 23.05.2025 року за ст. 210-1 ч.3 КУпАП за непред`явлення військово-облікового документу на вимогу ТЦК.

На підставі указаного вище протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП №2651/М/2025 від 30.05.2025 року та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає до скасування.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові. Посилаючись на те, що усі доводи позивача, наведені у позові, зводяться до його незгоди з діями відповідача під час складання протоколу та оскаржуваної постанови. Крім цього, твердження позивача про нездійснення фото та відеофіксації уповноваженим предстаником ІНФОРМАЦІЯ_2 не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами. Відповідно до Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затверженої Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року N 532, під час спілкування з позивачем велася відеофіксація.

Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно дост. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами КУпАП.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, а саме: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом п. 7 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя.

Судом встановлено, що старшим солдатом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 23.05.2025 складено протокол № 2651/М/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку з тим, що 23.05.2025 о 08-20 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що гр. ОСОБА_1 не має при собі військово-облікового документу військовозобов`язаного та не пред`явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене діяння є порушенням вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII зі змінами та абз. 3 п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. В графі пояснення та зауваження міститься рукописний текст: «пред`являв представникам при затриманні».

Постановою №2651/М/2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 30.05.2025 на позивача накладено адміністративне покарання у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови убачається, що 23.05.2025 о 08-20 год відносно гр. ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Вважаючи, що оскаржувана постанова винесена протиправно, позивач звернувся до суду з даним позовом

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, ч. 6 ст. 22 цього закону передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стаття 210-1 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

-в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

-у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Одним із основних завдань Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (ст. 2 Закону).

Аналіз указаних норм дає підстави стверджувати про те, що положення ч.6 ст.22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідних підзаконних нормативних актів щодо обов`язку в період проведення мобілізації мати при собі військово-обліковий документ мають безумовну дію.

Водночас, примітка до ст. 210 КУпАП визначає, що за певних обставин (дані є у Реєстрі і в особи, яка здійснює перевірку є можливість їх перевірити через Реєстр) діяння не є правопорушенням, передбаченим ст. 210, 210-1 КУпАП.

Разом із тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) неможливо було отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Оскільки суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які спростовують твердження позивача, зокрема, докази того, що під час перевірки документів здійснювалась фото- і відеофіксацію процесу, таким чином всі сумніви стосовно доведеності вини повинні тлумачитися на користь особи, стосовно якої вирішувалося питання щодо притягення до адміністративної відповідальності.

Статтею 283 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог ст. 290, 283 КУпАП.

Оскільки суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 605,50 грн.

Також суд приходить до висновку, що позивачем пропущений десятиденний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки оскаржувану постанову він отримав лише 26.11.2025 року, а з позовом звернувся до суду 08.12.2025, а тому такий строк підлягає поновленню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 210-1, ст. ст. 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 76-79, 90, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду з указаним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 № 2651/М/2025 від 30 травня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.Є. Токова