Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №712/15199/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/15199/25

Провадження № 2/712/979/26

22 квітня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді – Марцішевська О.М.,

при секретарі судового засідання – Безрукової Д.О.

за участю:

представника позивача адвоката Шевченко О.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи

04 листопада 2025 року адвокат Шевченко Олег Анатолійович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 14.07.2025 року у справі № 712/4882/25 (яке набрало законної сили 14.08.2025 року) шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишено – ОСОБА_3 .

В період шлюбу, а саме 14.09.2006 року сторонами придбано транспортний засіб автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2.4, легковий, 2004 року випуску, об`єм двигуна 2378, дата реєстрації - 14.09.2022, який оформлений на колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт реєстрації вищезазначеного автомобіля підтверджується відомостями, які надані на адвокатський запит адвоката Олега Шевченка Головним сервісним центром МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях 24.09.2025 року. Згідно висновку експерта експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню середньої ринкової ціни транспортного засобу від 17.10.2025 року вбачається, що ціна автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2.4, легковий, 2004 року випуску, об`єм двигуна 2378, дата реєстрації - 14.09.2022 складає 229 000,00 грн.

Враховуючи, що зазначений транспортний засіб автомобіль, придбаний у період шлюбу позивача з відповідачем, а останній відмовляється компенсувати вартість частини автомобіля, а саме суму у розмірі 114500,00грн., а отже пред`являється даний позов.

Позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та повинні бути задоволенні повністю шляхом компенсації вартості частки у праві власності автомобіля у порядку поділу спільного майна подружжя.

Позивач просить суд у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2.4, легковий, 2004 року випуску, об`єм двигуна 2378, дата реєстрації - 14.09.2022 в сумі 114500,00грн. та сплачену суму судового збору.

26 березня 2026 року відповідач скерував до суду клопотання про відстрочення виконання рішення суду. Мотивує тим, що на даний момент не володіє достатніми грошовими коштами для негайної виплати суми компенсації в повному обсязі. Оскільки сторона Позивача відмовилася від пропозиції укладення мирової угоди, питання порядку реального виконання рішення потребує встановлення судом.

Відповідачем вже розпочато процес продажу автомобіля. Об`єкт виставлено на спеціалізованому ресурсі Auto.ria за посиланням: https://auto.ria.com/uk/auto_mitsubishi_outlander_39633005.html. Ціна продажу встановлена на рівні 6 000 USD, що за курсом ресурсу Auto.ria на момент публікації еквівалентно 265 020,00 грн. Вказана вартість є вищою за оціночну (229 000,00 грн), що з урахуванням ринкового торгу дозволить у повному обсязі та без затримок виплатити Позивачу справедливу компенсацію у розмірі 114 500,00 грн.

ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій щодо приховування майна, не передає його третім особам чи родичам та не намагається ухилитися від зобов`язань. Навпаки, відкритий продаж за ринковою ціною є єдиним способом забезпечити швидке отримання коштів Позивачем.

Примусове виконання рішення через органи Державної виконавчої служби призведе до реалізації автомобіля через систему електронних торгів (СЕТАМ), де початкова ціна може бути суттєво заниженою (на 20–30%). В такому разі Позивач отримає значно меншу суму компенсації, а на відповідача будуть покладені додаткові витрати у вигляді 10% виконавчого збору.

Враховуючи рік випуску автомобіля (2004) та стан ринку в умовах воєнного стану, пошук покупця, готового сплатити справедливу ціну, потребує певного часу 6 (шість) місяців.

Просить суд при ухваленні рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації у сумі 114 500,00 грн, встановити порядок його виконання шляхом надання відповідачеві відстрочення виконання рішення терміном на 6 (шість) місяців з дня набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Шевченко О.А. позов підтримав та просив задоволити.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував обов`язку сплатити компенсацію у заявленому розмірі та просив відстрочити виконання рішення з підстав, викладеній у поданій заяві.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, доходить таких висновків.

Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії

05 грудня 2025 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2026 року закрито підготовче провадження.

2. Мотивувальна частина

28 квітня 2018 року сторони зареєстрували шлюб у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 502.

14.09.2022 року на праві власності ОСОБА_1 був зареєстрований автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2.4, легковий, 2004 року випуску, об`єм двигуна 2378.

Згідно рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 14.07.2025 року у справі №712/4882/25, яке набрало законної сили 14.08.2025 року, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивача ОСОБА_3 .

Згідно висновку судового експерта автотоварознавця, оцінювача СПД ОСОБА_4 № 140 від 17.10.2025 року, середня ринкова вартість легкового автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER. 2004 року випуску, із бензиновим двигуном об`ємом 2378 см. куб. складає 229 000 грн. 00 коп. Таким чином, середньої вартості вказаного автомобіля – 114 500,00 грн.

3. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного та сімейного законодавства.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Ст. 61 ч.1 СК Українивстановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а, ч.1ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1 і 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя,за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

14.09.2006 року відповідачем придбаний автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2.4, легковий, 2004 року випуску, об`єм двигуна 2378 в період шлюбу та ведення спільного господарства. Відтак вказаний транспортний засіб є об`єктом спільної власності подружжя і при його поділі частки сторін суд виходить з рівності часток співвласників.

Згідно висновку судового експерта авто товарознавця, оцінювача СПД ОСОБА_4 № 140 від 17.10.2025 року, середня ринкова вартість легкового автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER. 2004 року випуску, із бензиновим двигуном об`ємом 2378 см. куб. складає 229 000 грн. 00 коп. Таким чином, середньої вартості вказаного автомобіля – 114 500,00 грн.

Суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки вимоги обґрунтовані на нормах сімейного законодавства.

Враховуючи, що після припинення шлюбних стосунків автомобіль залишився у одноосібному володінні відповідача, позивач має право на отримання грошової компенсації 114 500,00 грн.вартості 1/2 частини свого права власності на вказаний транспортний засіб, який є об`єктом спільної власності подружжя.

Дослідивши подану відповідачем заяву про відстрочення виконання рішення, суд пришов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Стаття 435 ЦПК України регулює питання відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення.

Так, відповідно до вказаної статті, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року (справа № 61-15140св18) зазначив, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Фактично чинне законодавством не містить вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки виконання рішення, тому суд у кожній конкретній справі з врахуванням всіх обставин справи, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.10, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Посилання заявника на складне матеріальне становище не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Тобто, відповідачем не надано суду належних доказів, виникнення виключних обставин у розумінні ст.435 ЦПК України, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають відстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Питання про судові витрати

Позивачкою сплачений судовий збір в розмірі 983,96 грн. згідно квитанції доданої до позову.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 983,96 грн.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 4, 7, 10, 81, 141, 263-266, 352-354 ЦПК України, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, 70, 71 СК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2.4, легковий, 2004 року випуску, об`єм двигуна 2378, дата реєстрації - 14.09.2022 в сумі 114500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору в розмірі 983,96 грн.

Відмовити у заяві ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складений 01 травня 2026 року