Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №711/4516/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/4516/26

Номер провадження 1-кп/711/411/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травняя 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42026252010000040 від 05.03.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, розведеного, депутатом, учасником бойових дій, інвалідом не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , згідно із судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/10170/24 від 30.12.2024, зобов`язаний виплачувати на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 07.03.2035.

Однак, ОСОБА_2 , маючи прямий умисел направлений на злісне ухилення від сплати аліментів, достовірно знаючи про покладений на нього обов`язок щодо сплати аліментів, ухилився від повного та своєчасного виконання рішення суду, будучи працездатною особою та не маючи об`єктивних причин не працювати, не прийняв заходів для офіційного працевлаштування, в центр зайнятості населення не звертався, будучи належним чином ознайомлений з порядком сплати аліментів, коштів встановлених рішенням суду на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не сплачував без поважних причин, внаслідок чого станом на березень 2026 року утворилась заборгованість у сумі 80 812 гривень 69 копійок, що сукупно складає суму більше ніж за три місяці відповідних платежів.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Під час досудового розслідування ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку визнав повністю, щиро розкаявся.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

У поданому прокурором обвинувальному акті зазначене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні відповідно до положень ч. 1 ст. 302 КПК України, оскільки підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Також, відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового слідства, у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 надав заяву, в якій зазначив, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У доданій до обвинувального акта заяві ОСОБА_2 захисником ОСОБА_5 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Отже, обвинувачений не оспорює обставини, встановлені під час дізнання та викладені в обвинувальному акті, що вказує на правильне розуміння ним змісту цих обставин, і відсутність сумнівів у добровільності та істинності його позиції.

Крім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Ураховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не викликають сумніву у їх об`єктивності та не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), доведена повністю.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.

Обставиною, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , є щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.

Обставиною, яке обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

Як відомості, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що на спеціальному обліку у лікаря психіатра та нарколога ОСОБА_2 не перебуває, не працевлаштований, не є особою з інвалідністю.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує, що вчинене правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, найменш тяжким в ієрархії кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є особою працездатного віку, однак не працює, офіційних джерел доходу не має, а тому для його виправлення не доцільно застосовувати найсуворіше покарання у вигляді обмеження волі, оскільки даний вид покарання не створить відносно обвинуваченого належного виховного впливу.

Враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням того, що ОСОБА_2 щиро розкаявся, суд призначає йому покарання за ч.1 ст.164 КК України у виді пробаційного нагляду з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 59-1 КК України, що сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, а саме виправленню обвинуваченого ОСОБА_2 та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст.69, 69-1 КК України судом не встановлено.

Призначення ОСОБА_2 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК, суд-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.ч. 2,3 ст. 59-1КК України покласти на засудженого наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу порядку, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1