Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №541/1148/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1148/26

№ провадження 1-кп/541/206/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Миргородського міськрайонного суду Полтавської області обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170550001312 від 28 грудня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Буди Харківського району Харківської області, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, який не працює, утриманців не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,

встановив:

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (з останніми змінами, внесеними Указом від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX) в Україні введено воєнний стан. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 вересня 2024 року № 245, солдат ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця третього відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 і є представником влади - службовою особою, наділеною спеціальними повноваженнями щодо оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, які підлягають призову на військову службу за мобілізацією, відповідно до своїх функціональних обов`язків. На ОСОБА_4 , як військовослужбовця, розповсюджується дія Статутів Збройних Сил України.

З 08 год 00 хв. 28 грудня 2025 року протягом дня група у складі військовослужбовців Збройних сил України - стрільця третього відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_4 , стрільця першого відділення цього ж військового підрозділу рядового ОСОБА_6 та начальника СВГ ВП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_7 в складі автопатруля виконувала свої функціональні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в тому числі, діючи і відповідно до письмового наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про організацію роботи спільних груп оповіщення, груп розшуку та перевірки військо-облікових документів від 27 грудня 2025 року № 913, тобто здійснювали свою службову діяльність, пов`язану з патрулюванням шодо оповіщення населення під час мобілізації.

При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебували у форменому військовому однострої Збройних сил України, а поліцейський ОСОБА_7 у форменому однострої працівника поліції, кожен із шевронами і відповідними знаками розпізнання, а територією міста Миргорода Полтавської області вони пересувалися, діючи у межах своїх службових повноважень, що як і окремо так і в цілому дозволяло стороннім особам усвідомлювати, що вище вказані особи є військовослужбовцями Збройних сил України та працівником поліції відповідно та вказувало на те, що вони перебувають при цьому на службі.

О 12 год 00 хв. 28 грудня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 було доставлено ОСОБА_9 для перевірки військово-облікових документів. О 12 год 30 хв. ОСОБА_9 вийшов на подвір`я палити сигарети, в результаті чого швидко вибіг із території ІНФОРМАЦІЯ_4 і направився у бік АДРЕСА_3 , де його на автомобілі чекав батько - ОСОБА_5 . ОСОБА_9 сів в салон зазначеного автомобіля та зачинив зсередини двері. В цей час біля даного автомобіля вже перебували працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . На неодноразову вимогу ОСОБА_4 до ОСОБА_9 вийти з автомобіля з метою встановлення та перевірки військово-облікових документів ОСОБА_9 не реагував.

В цей час у ОСОБА_5 , який перебував за кермом легкового автомобіля марки Опель Астра, реєстраційеий номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 26 листопада 2021 року, виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 у зв`язку із виконанням ним своїх функціональних обов`язків як службової особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння шкоди здоров`ю військовослужбовцю Збройних сил України у зв`язку із його службовою діяльністю, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо допускаючи та бажаючи припинення його законної діяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, ОСОБА_5 , діючи умисно, почав рухатись на автомобілі, в результаті чого, повалив ОСОБА_10 передньою частиною бампера на капот та провіз в такому положенні близько 100 метрів по вулиці Ламаній, що в м. Миргороді. ОСОБА_4 не втримався та впав на ґрунтове покриття дороги. В результаті умисних дій ОСОБА_5 ОСОБА_4 відповідно до висновку експерта від 16 березня 2026 року № 67 отримав тілесні ушкодження у виді розриву медіального та латерального менісків лівого колінного суглобу, що відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили тривалий розлад здоров`я.

Своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.

31 березня 2026 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про примирення відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 471, 473 КПК України.

Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 350 КК України. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання.

Сторони угоди погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за вчинення ним кримінального правопорушення покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі; на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном, тривалість якого буде встановлено судом, та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, вид яких буде визначено судом.

Отримана згода обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_4 на призначення запропонованого виду покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти укладення угоди про примирення, зазначив, що претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого він не має.

Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин, просив затвердити угоду про примирення і призначити узгоджену в ній міру покарання.

Прокурор зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджену в угоді міру покарання.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 469 КПК України за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 350 КК України, яке відповідно до положень ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Потерпілий також розуміє наслідки затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Також судом встановлено, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам КПК України та КК України, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення є правильною; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб; відсутні підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.

Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про примирення, відповідає санкції ч. 2 ст. 350 КК України.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 та призначення узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не завдана.

Цивільний позов не пред`являвся.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив :

Затвердити угоду про примирення від 31 березня 2026 року, укладену між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 К України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді 3 (трьох) років обмеження.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України потерпілий має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом відповідно до ст. 389-1 КК України.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

СуддяОСОБА_1