Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №541/4972/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4972/25

Номер провадження 2/541/520/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 травня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2025 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19620 грн 04 коп. та судових витрат.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 25 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 488472-КС-003, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 25 червня 2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 488472-КС-003. 25 червня 2024 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту № 488472-КС-003, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4080, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 25 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 488472-КС-003, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15407143 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 01 грудня 2025 року утворилась заборгованість за договором про надання кредиту № 488472-КС-003, в розмірі 19620,04 грн, що складається з: 6963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 12656,07 грн - суми прострочених платежів по процентах.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003 в розмірі 19620,04 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 січня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз`яснено право та порядок такого подання.

03 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила позовні вимоги задовольнити частково у розмірі 2437,06 грн - залишок основного боргу, врахувавши здійснені нею платежі у загальному розмірі 4562,94 грн як такі, що спрямовані виключно на погашення тіла кредиту, а також звільнити її від відшкодування витрат зі сплати судового збору з огляду на наступне. ОСОБА_1 не заперечує факту отримання коштів у розмірі 7000,00 грн та у частині стягнення тіла кредиту позов частково визнає. Зазначила, що її чоловік - ОСОБА_2 , є учасником бойових дій, і, з огляду на положення п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вона користується відповідними пільгами щодо не нарахування процентів за кредитом. Також відповідач зазначила, що черговість зарахування часткового погашення заборгованості прямо суперечить її інтересам та ігнорує її спеціальний правовий статус, який передбачає повне звільнення від сплати процентів та комісій з моменту виникнення підстав, визначених законом, та просила зарахувати 4562,94 грн у рахунок погашення тіла кредиту. Відповідач підкреслила, що нарахована позивачем плата за користування коштами перевищує саму суму позики майже у 1,8 раза за період трохи більше року. Відповідно до розрахунку позивача, щоденна ставка у розмірі 1,154% призводить до швидкого накопичення боргу. Проте, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Позивач же продовжив нарахування навіть після закінчення строку дії договору, маскуючи це під «прострочені платежі». У розрахунку заборгованості фігурує сума комісії у розмірі 1050,00 грн, яка була повністю сплачена відповідачем за рахунок здійснених нею платежів. Проте встановлення такої комісії за надання або обслуговування кредиту у договорах споживчого кредитування часто визнається судами неправомірним, якщо вона не відповідає фактично наданим послугам. Згідно з Директивою 93/13/ЄЕС, умови договору є несправедливими, якщо вони створюють значний дисбаланс у правах та обов`язках сторін на шкоду споживачеві. Стягнення комісії у розмірі 15% від суми кредиту лише за сам факт його видачі є непропорційним і несправедливим. Також просила звільнити її від відшкодування судових витрат позивачу з огляду на те, що вона є особою з інвалідністю ІІІ групи та має скрутне матеріальне становище. Крім того у даній справі вона виступає як споживач фінансових послуг, права якого порушуються несправедливими умовами договору та який, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору.

04 лютого 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача з огляду на те, що відповідач не заперечує наступних юридичних фактів: укладення кредитного договору з позивачем; отримання кредитних коштів за кредитним договором; здійснення платежів за кредитним договором; наявність заборгованості за кредитним договором. У всіх редакціях Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які були чинними протягом строку дії кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем, ч. 15 ст. 14 цього закону не містила згадку про те, штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються дружинам та чоловікам військовослужбовців. Також сторона відповідача не надала суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме чоловік відповідачки перебував на військовій службі саме протягом строку дії кредитного договору, а саме з 05.11.2024 по 22.04.2025. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. А обов`язок відповідача сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його видачу прямо передбачений умова кредитного договору, укладання якого відповідач не заперечує.

02 березня 2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наполягала на обґрунтованості доводів, висловлених нею у відзиві на позов.

03 березня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач доводив безпідставність вимог відповідача щодо списання заборгованості за відсотками, комісією за видачу кредиту та зарахування часткового погашення заборгованості саме до тіла кредиту.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності (а.с. 8 на звороті).

Відповідач та її представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились (а.с. 168-169, 209, 216).

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 25 червня 2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір (оферта) № 488472-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит в електронній формі).

25 червня 2024 року відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, що підтверджується її електронним підписом.

ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4080 на номер телефону, що зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, який відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 25 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 488472-КС-003, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7000,00 грн строком на 24 тижні до 10 грудня 2024 року, зі стандартною фіксованою процентною ставкою - 1,5 % в день, зі зниженою фіксованою процентною ставкою - 1,15 % в день, орієнтовною реальною річною процентною ставкою - 19 745,22 процентів, орієнтовною загальною вартістю кредиту - 20 761,61 грн, та комісією за надання кредиту у розмірі 1050,00 грн.

25 червня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу кошти в розмірі 7000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань по вчасному поверненню кредитних коштів, станом на 01 грудня 2025 року відповідач має заборгованість за кредитом в розмірі 19620,04 грн, що складається з: 6963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 12656,07 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що 25 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 488472-КС-003 і відповідач отримала кредит в розмірі 7000,00 гривень.

Однак, відповідач умови договору порушила, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19620,04 грн, що складається з: 6963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 12656,07 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 6963,97 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення суми прострочених платежів по процентах суд приходить до наступних висновків.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов стверджувала, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який є учасником бойових дій, у зв`язку з чим просила застосувати пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», станом на дату укладення договору про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003, був викладений у такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.».

Однак, у провадженні судді Городівського О.А. також перебуває кримінальна справа № 541/567/20 провадження № 1-кп/541/8/2026, з матеріалів якої вбачається, що солдат ОСОБА_3 , відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі пункту другого частини четвертої, звільнений з військової служби.

Згідно з витягом із наказу командира Окремої президентської бригади (по особовому складу) від 06 травня 2024 року № 140-РС, старшого солдата ОСОБА_3 звільнено з військової служби.

З огляду на вищенаведене, а також те, що відповідачем не надано суду доказів проходження її чоловіком ОСОБА_3 військової служби під час строку кредитування з 25 червня 2024 року по 10 грудня 2024 року, суд не вбачає підстав для застосування пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100 %, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 % (п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживе кредитування»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки договір про надання кредиту № 488472-КС-003 між сторонами було укладено 25 червня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», нарахування відсотків, має здійснюватися відповідно до положень статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Таким чином, згідно з Законом України «Про споживче кредитування», розмір відсоткової ставки за вищезазначеним кредитним договором мав становити: у період з 25 червня 2024 року до 20 серпня 2024 року (57 днів) - не більше 1,5%, з 21 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року (112 днів) - не більше 1%.

Таким чином, у період з 25 червня 2024 року по 20 серпня 2024 року нарахування відсотків за договором про надання кредиту № 488472-КС-003 відбувалось у межах розмірів денної відсоткової ставки, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» на відповідний період.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 01 грудня 2025 року, загальний розмір заборгованості за нарахованими кредитодавцем процентами складає 12656,07 грн, які позивач просив стягнути з відповідача при зверненні до суду.

Однак, судом було проведено розрахунок заборгованості за процентами по договором про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003 з урахуванням вищенаведених положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно з яким розмір заборгованості за нарахованими відсотками за період з 21 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року склав 7799 грн 65 коп.: 6963,97 грн х 1 % х 112 днів = 7799,65 грн.

Як вбачається з вищезазначеного розрахунку заборгованості, відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості за нарахованим процентами у сумі 3476,91 грн (15 липня 2024 року - 1211,85 грн; 26 липня 2024 року - 1131,06 грн; 13 серпня 2024 року - 1134,00 грн).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму прострочених платежів по процентах у розмірі 8924 грн 83 коп. (1125,18 грн + 7799,65 грн = 8924,83 грн), до якої враховано часткове погашення заборгованості.

Щодо законності встановлення комісії за видачу кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Пунктом 2.5 договору про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003 встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 1050,00 грн.

Відповідно до пп. 14 п. 2.1 правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджених наказом директора ТОВ «БІЗПОЗИКА» від 02 квітня 2024 року № 9-ОД, комісія за видачу кредиту - грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування кредитом. Комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умовами договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту.

Згідно з п. 6.5 правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), комісія за видачу кредиту позичальнику є іншою складовою плати за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Комісія за видачу кредиту нараховується, а позичальник повинен сплатити комісію за видачу кредиту, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Отже, умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо розміру, порядку нарахування та сплати комісії за надання кредиту не суперечатьЗакону України «Про споживче кредитування». Доводи відповідача у частині неправомірності встановлення комісії та необхідності перерозподілити грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягають повному задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003, станом на 01 грудня 2025 року, у розмірі 15888,80 грн, з яких: 6963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 8924,83 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 16 грудня 2025 року № 21317 на суму 2422,40 грн. (а.с. 10).

Водночас відповідачем заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору з огляду на наявність ІІІ групи інвалідності, статус члена сім`ї військовослужбовця та скрутне матеріальне становище, що характеризується наявністю одного джерела доходу - пенсії, сума якої за 2025 рік становить 39190,00 гривень.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Отже, за змістом статті 5 Закону України «Про судовий збір» пільг щодо сплати судового збору для інвалідів ІІІ групи, не встановлено.

Пунктом першим частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.

Аналіз пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що відповідачі у справі не є суб`єктами, на яких поширюється дія цієї правової норми, оскільки вона стосується лише позивачів.

Таким чином, ОСОБА_4 як відповідач у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором не є особою, до якої можуть бути застосовані положення п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Водночас суд роз`яснює відповідачеві, що, згідно зі статтею 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, Закон України «Про судовий збір» не передбачає жодних пільг для членів сімей військовослужбовців.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1961,66 грн (80,98%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 62, 81, 141, 258, 264, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про надання кредиту від 25 червня 2024 року № 488472-КС-003, станом на 01 грудня 2025 року, в розмірі 15888 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 80 копійок, з яких: 6963,97 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 8924,83 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) гривні 66 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. А. Городівський