Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №537/429/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/70/2026

Справа № 537/429/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мартишевої Т.О.,

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Ульянової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ульянов Руслан Анатолійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, про визнання недійсними договорів дарування,

встановив:

До Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В., про визнання недійсними договорів дарування, у якій позивач зазначив, що він та відповідач ОСОБА_2 були співвласниками нерухомого майна, а саме: - приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ; - будівель та споруд продбази, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; - об`єкта незавершеного будівництва з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 1000 квадратних метри з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, розташованих за адресою АДРЕСА_3 . Як стало відомо, на підставі договорів дарування відповідач ОСОБА_2 відчужила належні їй частки в зазначеному нерухомому майні на користь відповідача ОСОБА_3 шляхом укладення з останньою договорів дарування.

Вважає, що ці договори слід визнати недійсними з таких підстав. Відчуження часток в нерухомому майні відбулось під час існування судових заборон на відчуження майна. Так, ухвалою Автозаводського районного суду від 02 квітня 2021 року у справі № 524/2035/21 було забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом накладення заборони на відчуження зазначеного вище майна. Станом на день укладення оспорюваних договорів дарування ця заборона була чинною. Крім того, ухвалою Автозаводського районного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 524/7180/16-ц відносно цього майна також були вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене вище майно та забороною усім органам та установам, а також посадовим особам, нотаріусом, які повноважні посвідчувати угоди та реєструвати право власності на рухоме та нерухоме майно здійснювати будь-які дії відносно реєстрації, перереєстрації майна. Зазначена ухвала також була чинною станом на 15 листопада 2024 року – на день укладення оспорюваних договорів дарування, оскільки після винесення судом ухвали від 26 березня 2024 року про скасування таких заходів забезпечення позову, на останню була подана 04 квітня 2024 року апеляційна скарга, яка не була розглянута апеляційним судом станом на 15 листопада 2024 року. При цьому у відповідності до ст. 153 ч.12 ЦПК оскарження ухвали про скасування забезпечення позову зупиняє виконання цієї ухвали. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Вчинення правочинів з відчуження часток в нерухомому майні під час дії судової заборони на здійснення відповідних правочинів, є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Також, вважає, що зазначені правочини є фраудаторними. Відповідач ОСОБА_2 була співвласником відповідного майна та повинна була нести витрати на його утримання, про що їй достовірно було відомо, оскільки рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 червня 2022 року у справі № 524/2035/21 з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 суму 136520,18 грн та судові витрати в сумі 2633,94 грн в якості відшкодування коштів, які витратив ОСОБА_1 на утримання відповідного майна. Також в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа № 524/166/24 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_4 грошової суми в 54915.85 гривень. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року були вжиті заходи до забезпечення цього позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти ОСОБА_2 . Про відповідну справу відповідачу ОСОБА_2 було достовірно відомо, оскільки на ухвалу від 22 липня 2024 року представник ОСОБА_2 подавав апеляційну скаргу. Крім того, станом на листопада 2024 року за відповідачем ОСОБА_2 існує борг щодо відшкодування позивачу безпідставно збережених за рахунок останнього коштів на утримання спірного майна в сумі понад 190 000 гривень, що убачається з копії позовної заяви у справі № 524/15177/24 та доданих до неї документів про понесені позивачем витрати. Відповідачка ОСОБА_2 є пенсіонеркою та не має ні відповідних доходів, ні відповідних збережень щоби мати можливість виконати перед позивачем грошові зобов`язання щодо відшкодування останньому коштів, які він змушений був витрачати протягом 2020-2024 років самостійно на утримання їх спільного нерухомого майна. Усвідомлюючи ту обставину, що вона зобов`язана сплатити ОСОБА_1 кошти, які вона зберегла за його рахунок, оскільки не несла витрат на утримання майна, хоча достовірно знала про те, що зобов`язана утримувати відповідне майно, відповідачка ОСОБА_2 , з метою спричинення ОСОБА_1 майнової шкоди та уникнення майнової відповідальності перед ним, уклала 15 листопада 2024 року договори, за якими безоплатно - відчужила нерухоме майно на користь другої відповідачки – ОСОБА_3 .

Приймаючи до уваги викладене, позивач просить суд визнати недійсними договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2194, видавник приватний нотаріус О.В. Ганночка щодо частки в 50% в магазині промислових товарів по АДРЕСА_1 , договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2195, видавник приватний нотаріус О.В. Ганночка щодо частки в 50% в частині будівель та споруд промбази по АДРЕСА_2 та договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2193, видавник приватний нотаріус О. Ганночка щодо дарування частки в 50% незавершеного житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів дарування, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання. Одночасно вирішено питання про витребування додаткових доказів за клопотанням сторони позивача. Зобов`язано відповідачів у порядку статті 93 ЦПК України надати відповіді на зазначені запитання позивача не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання.

29 вересня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Рудницької А.В., згідно якого зазначено про невизнання позовних вимог відповідачем.Зазначено, що позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві вказує що йому стало відомо, що на підставі договорів дарування відповідач ОСОБА_2 відчужила належні їй частки в нерухомому майні на користь відповідача ОСОБА_3 шляхом укладення з останньою договорів дарування. Вказані договори вважає слід визнати недійсними з таких підстав:

- Відчуження часток в нерухомому майні відбулось під час існування судових заборон на відчуження майна, а саме ухвали Автозаводського районного суду від 02 квітня 2021 року у справі № 524/2035/21 та ухвали Автозаводського районного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 524/7180/16-ц. При цьому Позивач не надав жодного доказу який би вказував на існування заборон на відчуження майна ОСОБА_2 на час вчинення правочинів. Слід зазначити, що ухвали суду на які посилається Позивач в своїй позовній заяві стосуються майна ОСОБА_5 , і жодним чином не мають відношення до ОСОБА_2 . Так, 02 квітня 2021 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі № 524/2035/21 було накладено заборону відчуження на майно ОСОБА_5 . 24 квітня 2017 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі № 524/7180/16-ц було накладено арешт та заборону усім органам та установам, а також посадовим особам, нотаріусом, які повноважні посвідчувати угоди та реєструвати право власності на рухоме та нерухоме майно здійснювати будь-які дії відносно реєстрації, перереєстрації майна належного ОСОБА_5 . Тобто, Позивач посилається на рішення суддів які стосуються заборон відчуження майна ОСОБА_5 , та не надав жодного рішення, яким була би встановлена заборона відчуження майна належного ОСОБА_2 . Звертає увагу на те, що з 23 лютого 2017 року ОСОБА_5 подарувала своїй матері ОСОБА_2 , шляхом укладення договорів дарування наступне майно: - приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою АДРЕСА_4 ; - приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ; - будівлі та споруди продбази, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; - об`єкт незавершеного будівництва з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 1000 квадратних метри з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, розташованих за адресою АДРЕСА_3 . Не погодившись з вказаними договорами дарування ОСОБА_1 також звертався до суду з позовною заявою при визнання таких договорів недійсними. 08.06.2022 року Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5846/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року залишено без змін, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.

- Укладенні правочини є фраудаторними, а саме існує рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 червня 2022 року у справі № 524/2035/21 з відповідача ОСОБА_6 , яким було стягнуто на користь ОСОБА_7 суму 136520,18 грн та судові витрати в сумі 2633,94 грн в якості відшкодування коштів, які витратив ОСОБА_8 на утримання відповідного майна. Зокрема в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа № 524/166/24 за позовом ОСОБА_7 про стягнення з відповідача ОСОБА_6 грошової суми в 54915.85 гривень, а також станом на листопада 2024 року за відповідачем ОСОБА_9 існує борг щодо відшкодування позивачу безпідставно збережених за рахунок останнього коштів на утримання спірного майна в сумі понад 190 000 гривень, що убачається з копії позовної заяви у справі № 524/15177/24 та доданих до неї документів про понесені позивачем витрати. Дійсно, 29.06.2022 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області було прийнято заочне рішення по цивільній справі №524/2035/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених на утримання спільного майна, яким позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_5 витрати, понесені на утримання спільного майна в сумі 390267,51 грн та судові витрати в сумі 2633,94 грн. та з ОСОБА_2 витрати, понесені на утримання спільного майна в сумі 136520,18 грн та судові витрати в сумі 2633,94 грн. Вказане рішення було залишено без змін Постановою Полтавського апеляційного суду у справі №524/2035/21 від 28 травня 2024 року. 14.10.2022 приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем було відкрито виконавче провадження № 70086420 з примусового виконання виконавчого листа № 524/2035/21 виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на утримання спільного майна в сумі 136520,18 грн. та судові витрати в сумі 2633,94 грн. 11.12.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем було винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме: передано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 524/2035/21 від 01.09.2022, що видав Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, суддя - Обревко Л. О. 1/2 частина нежитлового приміщення вбудованого магазину промислових товарів загальною площею 93,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 840177753104, за ціною третього електронного аукціону: 646 800,00 грн. що належала боржниці: ОСОБА_2 . 11.12.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем було винесено постанову про зняття арешту з коштів у зв`язку з відсутністю заборгованості відповідно до виконавчого документу № 524/2035/21 . Тобто, будь яка заборгованість у справі № 524/2035/21 у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 відсутня. Зокрема, погашення заборгованості, виниклої за рішенням суду у справі № 524/20235/21, відбулось за рахунок передачі нерухомого майна, належного ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , вартість якого перевищувала в п`ять разів суму заборгованості. Щодо справи, яка знаходиться на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси №524/166/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 54 915,85 грн, зазначає що рішення по суті справи станом на 29.09.2025 рік не прийнято. Щодо наявності заборгованості понад 190 000 гривень, як зазначає Позивач, що убачається з копії позовної заяви у справі № 524/15177/24 та доданих до неї документів про понесені позивачем витрати, зазначає, що дійсно, рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.09.2025 року у справі № 524/15177/24 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на суму 18557,31 грн та судові витрати в сумі 186.55 грн, а не як зазначав позивач 190000,00 гривень. Станом на дату написання відзиву, вказане рішення не набрало законної сили, а тому, відсутні підстави вважати про наявність заборгованості у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 . Більш того, вказане судове рішення після його набрання ним законної сили ОСОБА_2 виконає в добровільному порядку. Відсутність заборгованостей у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 вказує на відсутність такої кваліфікаційної ознаки фраудаторного договору як наявність непогашеної заборгованості. 15.11.2024 року ОСОБА_2 подарувала гарній знайомій та подрузі ОСОБА_3 частину наступного майна: - приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ; - будівель та споруд продбази, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; - об`єкта незавершеного будівництва з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 1000 квадратних метри з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, розташованих за адресою АДРЕСА_3 . Така дія пояснюється тим, що ОСОБА_2 проживає в США разом з донькою ОСОБА_5 більше 10 років, що достовірно відомо Позивачу. Ці обставини ускладнюють можливість володіти, користування та утримувати належне вищевказане майно. Позивач не надав жодного достовірного та допустимого доказу , який би свідчив про намір ОСОБА_2 завдати йому майнової шкоди. Укладення договорів дарування відбулося за добровільним волевиявленням ОСОБА_2 , без будь якого тиску зі сторони ОСОБА_3 , підстави для визнання їх недійсними відсутні, тому позовні вимоги ОСОБА_1 просять суд залишити без задоволення.

30 вересня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Ульяновим Р.А., до суду через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, та притягнення відповідачів до відповідальності за не надання відповіді на заяви про опитування їх в якості свідків та зобов`язати їх ухвалою суду надати відповідні відповіді в установлений строк.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ульянова Р.А., про залишення відзиву без розгляду відмовлено.

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ульянова Р.А., про притягнення відповідачів до відповідальності за не надання відповіді на заяви про опитування їх в якості свідків, зобов`язання відповідачів ухвалою суду надати відповідні відповіді в установлений строк, відкладення розгляду справи для забезпечення виконання вимог ухвали щодо проведення опитування відповідачів в якості свідків задоволено частково. Зобов`язано відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в порядку статті 93 ЦПК України надати відповіді на зазначені запитання позивача у строк до 22 жовтня 2025 року.

20 жовтня 2025 року до суду надійшла заява свідка ОСОБА_3 на виконання ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.09.2025 року у справі № 537/429/25 щодо надання відповідей на поставлені запитання позивача.

20 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла заява свідка ОСОБА_2 на виконання ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.09.2025 року у справі № 537/429/25 щодо надання відповідей на поставлені запитання позивача.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 листопада 2025 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2026 року вирішено питання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ульянової Ю.А., про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, залучено до участі у судовому розгляді цивільної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночку О.В. У справі призначено підготовче засідання, запропоновано третій особі подати до суду письмові пояснення щодо позову.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Ульянова Ю.А., позовні вимоги підтримано в повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Рудницька А.В., в судове засідання не з`вилася, повідомлялась належним чином про дату та час його проведення, звернулася до суду із клопотанням про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, повідомлялась належним чином про дату та час його проведення, відзиву від відповідача до суду не надходило.

Третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В., у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату та час його проведення, письмових пояснень від третьої особи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами по справі, суд встановив такі факти та вілдповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу частини будівель та споруд промбази від 07 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3801, зареєстрованого у Кременчуцькому міському БТІ 23 квітня 2009 року за р/№ 511, в книзі ОН-3, ОСОБА_1 купив частину будівель та споруд помбази, розташованих по АДРЕСА_2 , що в цілому складається з: складу літ.Б, площею 283,6 кв.м, складу літ.Б?, площею 133,4 кв.м, які знаходяться на земельній ділянці площею 0,1986 га, яка знаходиться в оренді згідно договору оренди землі, укладеного між продавцем та Кременчуцькою міською радою і посвідченого 18 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за р.№ 18192. У власність покупця переходить: приміщення № 8 складу літ.Б, площею 119,9 кв.м, приміщення № 3 складу літ.Б?, площею 13,5 кв.м, загальною площею 133,4 кв.м (т.1 а.с. 7-8).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 24 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), що діє згідно ст. 65 СК України за згодою його дружини ОСОБА_12 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1660, зареєстрованого у Кременчуцькому міському БТІ 11 травня 2007 року за р/№ 1322, в книзі 2, ОСОБА_1 купив - об`єкт незавершеного будівництва з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , який в цілому складіється з: літньої кухні літ. «Б», гаража літ. «В», огорожі №1.2, - земельну ділянку площею 1000,00 кв.м по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с. 32-33).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 09 жовтня 2014 року у справі № 1601/9434/12 (провадження № 22-ц/786/2366/14) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зістрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, первісний та зустрічний позови задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 право власності за кожним по частині, у тому числі, приміщення будованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 5; об`єкту незавершеного будівництва з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 1000 кв.м з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до копії договору дарування від 15 листопада 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 (дарувальник), від імені якої по довіреності діє ОСОБА_13 , та ОСОБА_3 (обдаровуваний), посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2193, дарувальник передав безоплатно у власність обдаровуваному майно – (одну другу) частку незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що в цілому складіється з: літньої кухні літ. Б, гаража літ. В, огорожі №1,2, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840135953104, розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266 (т.1 а.с. 144-145).

Відповідно до копії договору дарування від 15 листопада 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 (дарувальник), від імені якої по довіреності діє ОСОБА_13 , та ОСОБА_3 (обдаровуваний), посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2194, дарувальник передав безоплатно у власність обдаровуваному майно – (одну другу) частку приміщення вбудованого магазину промислових товарів, загальною площею 29,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840104753104 (т.1 а.с. 146-147), що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 406651839 від 04.12.2024 (т.1 а.с. 23).

Відповідно до копії договору дарування від 15 листопада 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 (дарувальник), від імені якої по довіреності діє ОСОБА_13 , та ОСОБА_3 (обдаровуваний), посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2195, дарувальник передав безоплатно у власність обдаровуваному майно – (одну другу) частку будівель та споруд промбази, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 /, що в цілому складається з: приміщення № 8 складу літ. Б?, площею 119,9 кв.м, приміщення № 3 складу літ.Б?, площею 13,5 кв.м, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840202353104 (т.1 а.с. 148-149), що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 406653811 від 04.12.2024 (т.1 а.с. 29).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав щодо актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень № 407655732 від 11 грудня 2024 року: - номер запису про обтяження: 20242921 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: 03 травня 2017 року; вид обтяження: арешт нерухомого майна, на підставі ухвали Автозаводського суду м. Кременчука, справа № 524/7180/16-ц, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_14 , зміст, характеристика обтяження: накладено арешт на частину земельної ділянки, площею 1000 кв.м, по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); - номер запису про обтяження: 42021463 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: 19 травня 2021 року; вид обтяження: арешт нерухомого майна, нежитлове приміщення-вбудованого магазину промислових товарів, на підставі постанови Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), індексний номер 58219871 від 19.05.2021, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_5 , тип об`єкту: нежитлове приміщення-вбудованого магазину промислових товарів, адреса: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 69).

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач ОСОБА_1 зазначив, що відповідач ОСОБА_2 , як співвласник відповідного нерухомого майна, повинна була нести витрати на його утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення витрат по утриманню нерухомого майна, оплати комунальних послуг. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 червня 2022 року у справі № 524/2035/21 з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 суму 136520,18 грн та судові витрати в сумі 2633,94 грн в якості відшкодування коштів, які витратив позивач на утримання відповідного майна. У подальшому позивач звертався до суду із суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення інфляіійних втрат та 3% річних у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання (т.1 а.с. 12-17, 210-212).

Згідно із інформацією про виконавче провадження № 70086420 станом на 09 серпня 2024 року, з примусового виконання виконавчого листа № 524/2035/21 від 01 вересня 2022 року, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат понесених на утримання спільного майна в сумі 136520,18 грн. та судових витрат в сумі 2633,94 грн, стан виконавчого провадження - відкрито, постанова приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про відкриття виконавчого провадження від 14 жовтня 2022 року.

11 грудня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме: передано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 524/2035/21 від 01.09.2022, що видав Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, 1/2 частину нежитлового приміщення вбудованого магазину промислових товарів загальною площею 93,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 840177753104, - стягувач скористався своїм правом залишити за собою нереалізоване майно боржника в рахунок погашення заборгованості та надав відповідну заяву (т.1 а.с. 200-205).

30 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. у ВП № 70086420 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 524/2035/21 від 01 вересня 2022 року, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т.1 а.с. 244-245).

За даними позову у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа № 524/166/24 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошової суми в 54915,85 гривень. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року у справі № 524/166/24 заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гонтар В.М., про забезпечення позову у цивільній справі було задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах, в межах суми позовних вимог 54915,85 грн. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідача та заборони відповідачі та особам, які мають право на вчинення реєстраційних дій вчиняти будь-які дії щодо реєстрації та/або перереєстрації права власності на майно та кошти до розгляду справи – відмовлено. Вказана ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року у справі №524/166/24 постановою Одеського апеляційного суду від 05.06.2025 залишена без змін.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 30 жовтня 2025 року у справі № 524/166/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46 376,79 грн інфляційних втрат та 8539,06 грн – 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦПК України, 605,60 грн витрат за звернення з заявою про забезпечення позову (т.2 а.с. 49-51).

29 листопада 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 до Приморського районного суду м. Одеси подано заяву про перегляд заочного рішення від 30 жовтня 2025 року у справі № 524/166/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, яка прийнята до розгляду ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року, заяву призначено до розгляду (т.2 а.с. 99-100).

Станом на теперішній час судовий розгляд заяви про перегляд заочного рішення у справі № 524/166/24 триває.

Також, 03 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених за рахунок позивача коштів на утримання спірного майна в сумі 190 714, 75 гривень (т.1 а.с. 24-28). На підтвердження доводів позову позивачем до суду подано докази на підтвердження понесених витрат по утриманню спірного нерухомого майна, а саме податку на нерухоме майно за період 2018-2024 р.р., послуг водопостачання за період 2020-2024 р.р., послуг з фізичної охорони об`єкту нерухомості за період 2020-2024 р.р., послуг з централізованої охорони майна в житлових приміщеннях за період 2021-2024 р.р., послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період 2020-2024 р.р., пожежного спостереження за період 2021-2024 р.р., тощо (т.1 а.с. 34-56).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі № 524/15177/24 від 09 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у рахунок повернення сплачених позивачем коштів на утримання спільного майна в сумі 18557,31 грн та судові витрати в сумі 186,55 грн (т.1 а.с. 213-222).

Згідно із копією платіжної інструкції на переказ готівки № 2.337562605.1 від 03 жовтня 2025 року, платником ОСОБА_2 на користь отримувача ОСОБА_1 сплачено у загальному розмірі 21 662, 86 грн, призначення платежу: на виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 вересня 2025 року справа № 524/15177/24 в сумі 18 557,31 грн та 186,55 грн судові витрати, та додаткового рішення суду від 01 жовтня 2025 року справа № 524/15177/25 у сумі 2919 грн. витрати на правничу допомогу (т.2 а.с. 31).

З наведеного вбачається, що на час укладення спірних договорів дарування відповідач ОСОБА_2 не мала існуючих боргових зобов`язань перед позивачем ОСОБА_1 , доказів на підтвердження іншого стороною позивача не надано та у ході судового розгляду цивільної справи не здобуто.

Судом досліджено інформацію з державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 за період з січня 2020 року по грудень 2024 року (т.1 а.с. 139-141).

ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, надано відповідь на письмове опитування у порядку ст. 93 ЦПК України, зазначено, що вона несла витрати на утримання майна, що є предметом оскаржуваних в цій справі договорів дарування від 15 листопада 2024 року в період з 01 січня 2021 року по день укладення договорів дарування. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 червня 2022 року у справі №2 524/2035/21 з неї - ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 суму 136520,18 грн та судові витрати в сумі 2633,94 грн в якості відшкодування коштів, які витратив ОСОБА_1 на утримання відповідного майна. З даним рішенням вона не погоджувалася, оскільки фактично ОСОБА_1 здійснював свою підприємницьку діяльність у вказаних приміщеннях, повністю користувався спільним майном і фактично скористався тим, що вона перебуває за межами України подав відповідний позов зокрема до неї. На жаль, отримати справедливе рішення не вдалось. Під час примусового виконання рішення суду 14.10.2022 приватним виконавцем Скрипником В.Л. було винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме: передано ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 524/2035/21 від 01.09.2022, що видав Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, суддя - Обревко Л.О., 1/2 частину нежитлового приміщення вбудованого магазину промислових товарів загальною площею 93,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 840177753104, за ціною третього електронного аукціону: 646 800,00 грн. що належало їй на праві спільної часткової власності з ОСОБА_1 11.12.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. було винесено постанову про зняття арешту з коштів у зв`язку з відсутністю заборгованості відповідно до виконавчого документу № 524/2035/21.

Також є рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.09.2025 у справі № 524/15177/24 та додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01.10.2025 у справі №2 524/15177/24, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задоволено частково та стягнуто з неї на користь ОСОБА_1 кошти у рахунок повернення сплачених позивачем коштів на утримання спільного майна в сумі 18557,31 грн та судові витрати в сумі 186.55 грн. , та витрати на правничу допомогу. Вказані рішення виконані нею добровільно 03.10.2025 року, про що є відповідна квитанція.

Також, в Приморському районному суді м. Одеси №524/166/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 54 915,85 грн, рішення по суті справи станом на 14.10.2025 року не прийнято.

Вона, ОСОБА_2 , була ініціатором укладення договорів дарування від 15 листопада 2024 року, які оскаржуються в цій справі.

При укладенні спірних договорів дарування щодо неї не було фізичного або психологічного примусу щодо їх укладення.

ОСОБА_3 або будь-яка особа, що діє в її інтересах, не передавала їй (безпосередньо або через представника) або її родичам першого ступеня споріднення, матеріальні, електронні або нематеріальні активи в обмін на дарування майна, що відображене в оскаржуваних договорах дарування від 15 листопада 2024 року.

Вона не намагалась продати майно, що є предметом оскаржуваних в цій справі договорів дарування від 15 листопада 2024 року.

Вона керувалась виключно своїми внутрішніми переконаннями, кола прийняла рішення саме подарувати, а не продати, навіть за заниженою ціною, майно, що є предметом оскаржуваних договорів дарування від 15 листопада 2024 року.

Майно, яке є предметом договорів дарування від 15 листопада 2024 року, було подароване саме ОСОБА_3 , бо ОСОБА_3 вона давно знає, вона є подругою її доньки ОСОБА_15 . Онук ОСОБА_2 і син ОСОБА_16 були однокласниками. Вона дуже хороша людина, має велику сім`ю. Так як ОСОБА_2 , її онук і донька тривалий час проживають за кордоном та фінансово забезпечені, вона вирішила саме ОСОБА_3 таким чином допомогти. На її глибоке переконання дружба цінніша за гроші та квадратні метри нерухомості.

ОСОБА_3 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, надано відповідь на письмове опитування у порядку ст. 93 ЦПК України, зазначено, що ініціатором укладення договорів дарування від 15 листопада 2024 року, була виключно ОСОБА_2 , мами її подруги ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 не передавала ОСОБА_2 або її представнику або її родичам першого ступеня споріднення сама або через довірену особу матеріальні, електронні або нематеріальні активи в обмін на дарування майна, що відображене в оскаржуваних договорах дарування від 15 листопада 2024 року. Звертає увагу суду, що після укладення договорів дарування вона жодного разу не перешкоджала користуватися майном ОСОБА_1 , при тому що він користується ним в 100% співвідношені, тобто користується ї її часткою майна. Можливо по цій причині, він і не звертається до неї з питань відшкодуванням витрат на комунальні послуги. Зазначила, що їй відомо про неприязні відносини ОСОБА_1 зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_5 та її мамою ОСОБА_2 , з тих причин, що ОСОБА_17 була ініціатором розірвання шлюбу, з нею проживає їх спільний син та періодично проживає ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_17 та її мами, ОСОБА_1 всіляко намагався відсудити майно, постійно ініціює позови відносно них, знаючи, що фізично їх тут немає і вони не можуть користуватися ним.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачка ОСОБА_2 , за якою існує борг щодо відшкодування безпідставно зебережених за рахунок позивача коштів на утримання спірного майна, є пенсіонеркою та не має ні відповідних доходів, ні відповідних збережень щоб мати можливість виконати перед позивачем грошові зобов`язання щодо відшкодування останньому коштів, які він змушений був витрачати протягом 2020-2024 років самостійно на утримання їх спільного нерухомого майна. Усвідомлюючи ту обставину, що вона зобов`язана сплатити ОСОБА_1 кошти, які вона зберегла за його рахунок, оскільки не несла витрат на утримання майна, хоча достовірно знала про те, що зобов`язана утримувати відповідне майно, відповідачка ОСОБА_2 , з метою спричинення ОСОБА_1 майнової шкоди та уникнення майнової відповідальності перед ним, уклала 15 листопада 2024 року договори, за якими безоплатно - відчужила нерухоме майно на користь ОСОБА_3 .

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 ЦК України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19, провадження № 61-1272св20).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав взагалі).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20, провадження № 61-2612св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20, провадження № 61-2612св23).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-17511св19).

У постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засідання у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Також у постанові від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 Верховний Суд вказав, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

З огляду на наведені норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, для кваліфікації оспорюваного договору як фраудаторного суд має оцінити сукупність обставин його вчинення, зокрема: момент укладення правочину щодо часу виникнення боргу та початку судового спору; характер договору (оплатний чи безоплатний); наслідки такого відчуження для платоспроможності боржника; а також те, чи призвів правочин до унеможливлення або істотного ускладнення задоволення вимог кредитора. Верховний Суд виходить із того, що правочин, учинений боржником після виникнення зобов`язання та спрямований на зменшення його платоспроможності, підлягає особливо ретельній перевірці на відповідність засадам добросовісності та недопустимості зловживання правом.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи позову про те, що станом на листопад 2024 року за відповідачем ОСОБА_2 існували несплачені борги щодо відшкодування витрат на користь позивача ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Так, судом було встановлено, що виконавче провадження № 70086420 з примусового виконання виконавчого листа № 524/2035/21 від 01 вересня 2022 року, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми 136520,18 грн та судових витрат в сумі 2633,94 грн в якості відшкодування коштів, які витратив позивач на утримання відповідного майна, на що посилався позивач у своєму позові, було закінчене 30 жовтня 2024 року у зв`язку із фактичним виконанням.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі № 524/15177/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, з яким позивач звернувся до суду 03 грудня 2024 року, було ухвалене 09 вересня 2025 року, та у подальшому виконане відповідачкою 03 жовтня 2025 року шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Також, цивільна справа справа № 524/166/24 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошової суми в 54915,85 гривень на час укладення спірних договорів дарування перебувала у провадженні Приморського районного суду м. Одеси, на стадії судового розгляду.

Разом із цим суд зауважує, що для застосування конструкції фраудаторного правочину не важливо щоб кредитору належало суб`єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги). Суд неодноразово аналізував конструкцію фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису.

Тому необов`язково для застосування вказаної конструкції, щоб існувало судове рішення про стягнення зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника.

У постанові від 27 листопада 2024 року у справі №686/25886/22 (провадження №61-3937св24) Верховний Суд зробив висновок про те, що для визнання недійсним правочину спрямованого на перехід права власності з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів із боржника не мають юридичного значення відсутність на день укладення договору дарування судового спору позивача з боржником.

Також, у цій справі судом установлено, що на час укладення договорів дарування від 15 листопада 2024 року щодо спірних об`єктів нерухомого майна було застосовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій.

Так, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі № 524/7180/16-ц (провадження № 2-з/524/39/17) було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт, у тому числі, на: - частину об`єкту незавершеного будівництва з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_3 та частину земельної ділянки, площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_3 , кадастровий № 5310436100:06:001:0266, цільове призначення якої – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - частину приміщення вбудованого магазину промислових товарів за адресою АДРЕСА_1 ; - частину будівель та споруд продбази, розташованих по АДРЕСА_2 , що в цілому складається зі складу літ. «Б», приміщень № 8 та № 3, складу літ. «Б1», та заборонено усім органам та установам, а також посадовим особам, нотаріусом, які повноважні посвідчувати угоди та реєструвати право власності на рухоме та нерухоме майно здійснювати будь-які дії відносно реєстрації, перереєстрації майна належного ОСОБА_5 .

26 березня 2024 року Автозаводським районним судом м. Кременчука у справі № 524/7180/16-ц було постановлено ухвалу про задоволення заяви предстаника ОСОБА_5 – ОСОБА_18 , та скасовано заходи забезпечення позові, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі № 524/7180/16-ц (провадження № 2-з/524/39/17).

Вказана ухвала про скасування заходів забезпечення позову була оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Гонтар В.М., 15 липня 2024 року ухвалою Полтавського апеляційного суду у справі № 524/7180/16-ц апеляційну скаргу було залишено без руху, 12 листопада 2024 року було відкрито апеляційне провадження у справі та ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року справу було призначено до розгляду в приміщенні апеляційного суду з повідомленням учасників на 05 лютого 2025 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 524/7180/16-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гонтар В.М. було залишено без задоволення, ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 березня 2024 року – залишено без змін.

Таким чином, ухвала Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 березня 2024 року про скасування заходів забезпечення позову у справі №524/7180/16-ц набрала законної сили 05 лютого 2025 року, що вбачається з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, та арешт спірного нерухомого майна був чинним на час укладення договорів дарування від 15 листопада 2024 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 4-5 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Згідно із ч. 12 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Окрім того, з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 квітня 2021 року у справі № 524/2035/21 за позовом ОСОБА_1 а до ОСОБА_5 про відшкодування витрат було частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено заборону відчуження на майно ОСОБА_5 , а саме на частину: - об`єкта незавершене будівництво та земельна ділянка кадастровий номер 5310436100:06:001:0266 Площа (кв.м): 1000, Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 ; -нежитлового приміщення - вбудованого магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 ; -будівель та споруд продбази за адресою: АДРЕСА_2 , тощо.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 02 квітня 2021 року по справі 524/2035/21 у виді заборони відчуження на вищезазначене нерухоме майно, за заявою ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_2 було ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 листопада 2024 року.

З урахуванням установлених обставин у їх сукупності суд приходить до висновку, що укладаючи договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2194, щодо частки магазину промислових товарів по АДРЕСА_1 , договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2195, щодо частки частини будівель та споруд промбази по АДРЕСА_2 та договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2193, щодо дарування частки незавершеного житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., відповідачі у справі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами, та оспорювані договори дарування є такими, що вчинені на шкоду кредитору, а тому підлягають визнанню недійсними.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, серед інших, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 969 грн, який у зв`язку із висновком суду про задоволенням позовних вимог необхідно стягнути в рівних частках з відповідачів на користь позивача.

При розгляді справи представником позивача зроблено заяву щодо розподілу судових витрат після ухвалення судового рішення по справі, які будуть складатися з витрат позивача на правову допомогу.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2-5, 12-13, 76-80, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Ульянов Руслан Анатолійович (адреса: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Софіївська, будинок 2/50, кімната 10), до ОСОБА_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (місце поживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович (адреса: Полтавська обл., м. Кременчук, 39600, вул. Соборна, 32/29), про визнання недійсними договорів дарування - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування (однієї другої) частки незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що в цілому складіється з: літньої кухні літ. Б, гаража літ. В, огорожі №1,2, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840135953104, розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Олександром Вікторовичем, зареєстрований у реєстрі за № 2193.

Визнати недійсним договір дарування (однієї другої) частки приміщення вбудованого магазину промислових товарів, загальною площею 29,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840104753104, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Олександром Вікторовичем, зареєстрований у реєстрі за № 2194.

Визнати недійним договір дарування (однієї другої) частки будівель та споруд промбази, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 /, що в цілому складається з: приміщення № 8 складу літ. Б?, загальною площею 119,9 кв.м, приміщення № 3 складу літ.Б?, площею 13,5 кв.м, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840202353104 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Олександром Вікторовичем, зареєстрований у реєстрі за № 2195.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 50 копійок, з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 27 квітня 2026 року. Повний текст рішення суду виготовлений 01 травня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева