Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №379/61/25 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/61/25

Провадження № 1-кп/379/10/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження №12024111290000258, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2024, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тараща Таращанського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, розлученого, на утриманні має малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця, не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

У С Т А Н О В И В :

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

ОСОБА_4 достовірно знаючи, що на території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжено, востаннє відповідно до Указу Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, вирішив вчинити кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 15 листопада 2024 року приблизно о 12 годині ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав разом з батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , та в цей час у нього виник протиправний умисел на таємне викрадення особистого майна його матері.

Відразу після цього, реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку ювелірного виробу, а саме: золотого ланцюжка 585 проби, вагою 5.39 грам, що знаходився в кармані халату, який знаходився в шафі в кімнаті матері. Після цього ОСОБА_4 викраденим ювелірним виробом розпорядився на власний розсуд, а саме 15.11.2024 здав до ломбарду ПТ «Ломбард «Сейф» ТОВ «Карат-Кредит» і компанія», за що отримав 10036 грн.

Таким чином, протиправними діями ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 спричинено майнову шкоду на загальну суму 13465 гривень 41 копійка.

Крім того, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що на території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжено, востаннє відповідно до Указу Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, вирішив повторно вчинити кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так 03.12.2024 приблизно о 12 години ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав разом з батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , та в цей час у нього виник протиправний умисел на таємне викрадення особистого майна його матері.

Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, повторно, шляхом вільного доступу до шафи, яка перебуває в кімнаті матері з карману халата, здійснив крадіжку ювелірних виробів, а саме: золотого кулону, 585 проби, який має загальну вагу 2.18 грам та золотої обручки 585 проби, вагою 2.94 грам. Після цього ОСОБА_4 викраденими ювелірними виробами розпорядився на власний розсуд, а саме продав ОСОБА_8 за кошти в сумі 8200 гривень.

Таким чином, протиправними діями ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 спричинено майнову шкоду на загальну суму 12777 гривень 31 копійка.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в обсязі пред`явленого йому обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю та надав показання про те, що він дійсно двічі вчинив викрадення золотих ювелірних прикрас своєї матері ОСОБА_5 : обручки, ланцюжка та кулончика, які продав, а отримані кошти використав на власні потреби. Крадіжки він вчинив за обставин, наведених у обвинувальному акті. Після того, в січні 2025 року він був мобілізований та на даний час є військовослужбовцем - учасником бойових дій. Він вибачився перед матір`ю і вона його пробачила, спричинену їй шкоду він відшкодував, запевняє, що більше такого не допустить, щиро розкаявся та просив призначити мінімальне можливе покарання.

Потерпіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в судовому засіданні підтвердила, що її син ОСОБА_4 в кінці 2024 року викрав належні їй золоті прикраси, а саме ланцюжок, кулончик та каблучку. На даний час ОСОБА_4 їй відшкодована повністю спричинена шкода. Цивільного позову не заявляла. Син попросив у неї вибачення і вона його пробачила та примирилась з ним. З приводу міри покарання проохала не карати сина суворо.

Таким чином, обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України визнав, повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та щиро розкаявся у вчиненому. Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Пунктом 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» визначено, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) «Девеер проти Бельгії» (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Відтак, за погодженням з усіма учасниками судового провадження, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

3. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Кримінальний кодекс України, частина 4 стаття 185: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, на 30 діб із подальшим продовженням воєнного стану на 30 днів відповідно до Указу Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024.

Відтак, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України:

за першим епізодом, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;

за другим епізодом за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, а також наявність статусу учасника бойових дій.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

5. Мотиви призначення покарання

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Потерпіла ОСОБА_5 просила суворо не карати її сина ОСОБА_4 ..

Обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнаючи себе винуватим у скоєному злочині, каявся та просив його суворо не карати.

За п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно з ст. 65 КК України враховує межі, установлені санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до скоєного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Суд, зокрема, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; за формою вини умисним; ставлення обвинуваченого до скоєного, що полягає у повному визнанні винуватості; особу винного, який раніше не судимий, має повну середню спеціальну освіту, розлучений, але має на утриманні малолітнього сина, є військовослужбовцем – учасником бойових дій, не перебуває на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. Судом враховується наявність декількох пом`якшуючих і однієї обтяжуючої покарання обвинуваченого обставин. Також судом враховується повне відшкодування потерпілій завданої злочином шкоди та позиція потерпілої, яка просила суворо не карати обвинуваченого.

Згідно із досудовою доповіддю про обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеною Білоцерківським районним сектором №3 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 30.04.2026, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; рівень ризику його небезпеки для суспільства – середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

За змістом ч. 1 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.

Така доповідь для суду має рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень.

Санкцією частини 4 статті 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 мінімальне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відсутні.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень статей 69 чи 69-1 КК України суд не вбачає.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Судом установлено, що ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався і, враховуючи позицію учасників кримінального провадження, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_5 завдана майнова шкода на загальну суму 26242,72 гривні, яка повністю відшкодована. Цивільний позов не заявлено.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 75, 76, ч. 4 ст. 185 КК України, ст.ст. 100, 318, 322, 349, 368, 371, ч.2,3 ст. 373, 374, 376, 392-395, КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не застосовувати.

Речові докази: золотий кулон 585 проби вагою 2,18 г, золоту обручку 585 проби вагою 2,94 г після набрання вироком законної сили повернути за належністю власнику - потерпілій ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з обмеженнями, передбаченими ч. 2 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Таращанський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію повного тексту вироку негайно після проголошення його резолютивної частини в порядку ч. 15 ст. 615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам судового провадження.

Вирок проголошено 01.05.2026 негайно після виходу суду з нарадчої кімнати о 14:25.

Головуючий суддя ОСОБА_1