Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №169/177/26 — Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/177/26

Провадження № 1-кп/169/88/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Туричани Турійського району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2025 року у справі № 159/55/25, яка набрала законної сили 25 лютого 2025 року, визнаним винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та позбавленим права керування транспортними засобами на строк один рік, а також будучи визнаним винним постановою Турійського районного суду Волинської області від 13 лютого 2025 року у справі № 169/59/25, яка набрала законної сили 26 лютого 2025 року, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та позбавленим права керування транспортними засобами на строк п`ять років, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду та усвідомлюючи, що позбавлений права керування транспортними засобами, з метою невиконання вказаних постанов суду, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, з мотивів явної неповаги до суду, в порушення частини першої статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, вчинив дії щодо умисного невиконання зазначених судових рішень.

Так, 26 січня 2026 року приблизно о 12.00 годині ОСОБА_4 всупереч постановам суду, якими він позбавлений права керування транспортними засобами, керував автомобілем марки «Opel Vectra», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по вулиці Луцька у селищі Турійськ Ковельського району Волинської області, був зупинений працівниками патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1(с-ще Турійськ) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та показав, що 26 січня 2026 року о 12.00 годині керував автомобілем марки «Opel Vectra», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Луцька в селищі Турійськ, де був зупинений поліцейськими. Знав, що він позбавлений права керування транспортними засобами. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати та призначити покарання із застосуванням статей 75,76 КК України.

Таким чином, наведені вище показання обвинуваченого ОСОБА_4 є детальними, чіткими та послідовними і в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Не маючи підстав сумніватися у добровільності позиції, а також показань обвинуваченого, суд, відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Тому, всесторонньо проаналізувавши матеріали кримінального провадження та ті обставини, що були встановлені в судовому засіданні, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, і кваліфікує такі його дії як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно до вимог статті 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень статті 12 КК України, є нетяжким злочином, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, оскільки кримінальне правопорушення припинене працівниками поліції, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 є особою молодого віку, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває і за допомогою до них не звертався, має постійне, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання, за яким характеризується позитивно, вперше притягається до кримінальної відповідальності, однак притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху та має заборгованість по оплаті штрафів за вчинені адміністративні правопорушення, на цей час не працевлаштований і коштів на оплату штрафу не має.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень в цьому випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, із застосуванням статей 75,76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Керуючись частиною третьою статті 349, статтями 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий