Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №161/1096/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1096/26

Провадження № 1-кп/161/604/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 01 травня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030580002864, що надійшов з Луцької окружної прокуратури, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Глибока Глибоцького району Чернівецької області, громадянина України, українця, фізичної особи-підприємця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину 2025 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02.10.2020 за ст. 395, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців, 31.03.2023 звільнений по відбуттю строку покарання,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою (досудове розслідування щодо якої виділено в окреме провадження), у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, узгодили свої дії щодо незаконного заволодіння, шляхом обману, брухтом та відходами алюмінію (алюмінієвими банками та дисками).

20 листопада 2025 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), невстановлена досудовим розслідуванням особа знайшовши на інтернет-ресурсі «DELLA™ Вантажні перевезення» оголошення про необхідність здійснення перевезення металу, використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зателефонувала на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_6 , представившись перевізником, чим ввів останнього в оману щодо своїх справжніх намірів та повідомив неправдиві відомості про намір надати транспортні послуги.

У подальшому, потерпілий, будучи введений в оману та не ставлячи під сумнів надану інформацію, домовився з вищевказаною особою про здійснення перевезення брухту та відходів алюмінію (алюмінієвими банками та дисками).

Невстановлена особа перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, при невстановлених органом досудового розслідування обставинах організовував перевезення брухту та відходів алюмінію (алюмінієвими банками та дисками) з пункту завантаження - АДРЕСА_3 , до пункту розвантаження - АДРЕСА_4 , транспортним засобом марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_3 , водієм якого являється ОСОБА_7 .

21 листопада 2025 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), невстановлена особа, продовжуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, вжила заходів щодо зміни адреси пункту розвантаження, а саме: використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 зателефонувала на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , та повідомила завідомо неправдиву інформацію останньому щодо необхідності зміни обумовленого маршруту до іншого місця призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 .

У подальшому, ОСОБА_4 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , за попередньою змовою з вищевказаною невстановленою органом досудового розслідування особою (досудове розслідування щодо якої виділено в окреме провадження), маючи прямий умисел на незаконне заволодіння чужим майном, розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, шляхом обману, під приводом отримання металу, повторно, заволодів брухтом та відходами алюмінію (алюмінієвими банками) масою 457 кілограм, вартість яких згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 43/26 від 09 січня 2026 року на момент вчинення злочину складала 31 076 гривень 00 копійок, брухтом та відходами алюмінію (алюмінієвими дисками) масою 3 756 кілограм, вартість яких згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 43/26 від 09 січня 2026 року на момент вчинення злочину складала 371 844 гривні 00 копійок, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди у великих розмірах, а саме на загальну суму 409 920 гривень 00 копійок.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, мотив і мету, а також форму вини, суду дав показання, що дійсно він перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом обману, під приводом отримання металу, заволодів брухтом та відходами алюмінію, за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Не заперечив кваліфікацію кримінального правопорушення, а також те, що він своїми діями завдав потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 409 920 гривень 00 копійок.

На даний час збитки потерпілому ОСОБА_6 відшкодовано шляхом повернення майна.

У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки, просив суворо його не карати та, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.

Показання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повністю підтвердив обставини кримінального правопорушення, які вказані в обвинувальному акті, завдані йому збитки відшкодовано шляхом повернення майна, просив призначити обвинуваченому суворе покарання. Окрім цього, потерпілий ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Під час судових дебатів прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.

Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про особу винного.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує, що він раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, відбував реальну міру покарання у виді позбавлення волі, тому суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, думки потерпілого, який просив призначити обвинуваченому суворе покарання, що сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, наявності обставини, що пом`якшує покарання, та наявності обставини, що його обтяжує, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 190 КК України, в межах санкції частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк.

Разом з цим, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 , на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України, оскільки дійшов до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що висновок про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без відбування покарання ґрунтується на тих відомостях, які суд оцінював на час ухвалення вироку, а саме відомостях про вчинений злочин, його характер, тривалість протиправної діяльності і розмір шкоди, яка відшкодована шляхом повернення майна потерпілому.

Крім цього, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням має те, що ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, бажання стати на шлях виправлення та усвідомлення незаконності вчинених ним дій, в судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання та засуджував свою поведінку, запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень, тяжких наслідків не настало, так як майно повністю повернуто потерпілому ОСОБА_6 , має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2025 року народження, є фізичною особою-підприємцем, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Проаналізувавши саме такі обставини, з огляду на думку прокурора, який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, позаяк є переконаним, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Водночас, на переконання суду, іспитовий строк у даному випадку, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, необхідно встановити максимальною тривалістю, передбаченою ч. 4 ст. 75 КК України.

Підсумовуючи, суд зауважує, що дане покарання із застосуванням норм ст. 75 КК України, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи)

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, а його індивідуалізація ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення, що власне і має місце в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення при застосуванні в т.ч. норм ст. 75, 76 КК України.

При цьому, у даному випадку, на думку суду, призначення покарання без звільнення від його відбування, сприймалося б, як непропорційне до вчиненого діяння.

На думку суду, вказане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 та попередження вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Разом з цим, на думку суду, відносно ОСОБА_4 слід змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши обов`язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Окрім цього, ч. 5 ст. 72 КК України визначено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні застосовувалося попереднє ув`язнення.

Із відомостей, що містяться в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22.11.2025 вбачається, що ОСОБА_4 затримано 22.11.2025.

Отже, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує ОСОБА_4 у строк покарання термін попереднього ув`язнення з дня його фактичного затримання по день звільнення з-під варти у зв`язку із зміною запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а саме з 22.11.2025 по 01.05.2026 включно, із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Речові докази, згідно з ст. 100 КПК України, відповідно, повернути за належністю законним володільцям, залишити за належністю законним володільцям.

Процесуальні витрати, згідно з ст. 124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Арешт, накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, - скасувати.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили змінити застосований відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши обов`язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України:

-прибувати на виклик до суду у попередньо визначений та погоджений час на протязі терміну розгляду кримінального провадження, а в разі неможливості з`явитись через поважні причини - завчасно повідомити про це зазначену посадову особу;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи/служби;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України (в разі наявності).

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти із зали суду негайно.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з дня його фактичного затримання по день звільнення з-під варти у зв`язку із зміною запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а саме з 22.11.2025 по 01.05.2026 включно із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy», темно-синього кольору, із сім карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_5 ; транспортний засіб марки «Opel» модель «Kadet», д.н.з. НОМЕР_6 - повернути за належністю законним володільцям;

-транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter 313 CDI», д.н.з. НОМЕР_7 , 2005 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 та ключі запалювання; транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «LT», д.н.з. НОМЕР_9 , 2002 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії № НОМЕР_10 та ключі запалювання; алюмінієвий брухт у вигляді алюмінієвих дисків, різного діаметру, загальною вагою 3 756 кг; алюмінієвий брухт у вигляді стиснутих алюмінієвих банок, загальною вагою 457 кг - залишити за належністю законним володільцям.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь судового експерта ОСОБА_8 420 (чотириста двадцять) грн. 00 коп. судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи № 43/26 від 10.01.2026.

Арешт майна, відповідно до ухвал слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2025 (справа № 161/24159/25, провадження № 1-кс/161/6989/25), від 25.11.2025 (справа № 161/24157/25, провадження № 1-кс/161/6987/25) та від 25.11.2025 (справа № 161/24158/25, провадження № 1-кс/161/6988/25) - скасувати

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1