Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №556/2247/25 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2247/25

Номер провадження 2/556/140/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.,

при секретарі - Соловей Г.С.,

за участю представника позивача – адвоката Волощука П.С.

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Кругліцької В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином,-

Встановив:

ОСОБА_2 звернулася до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2024 року в справі №556/2289/24 (провадження №1-кп/556/263/2024) у кримінальному провадженні №12024181230000182 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

З вироку вбачається, що Відповідачі 30 червня 2024 року діючи в умовах воєнного стану введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану», за попередньою змовою групою осіб з метою викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно та протиправно, шляхом відчинення вхідних дверей, незаконно проникли до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , звідки здійснили крадіжку товарно-матеріальних цінностей.

За частиною 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

В силу ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Свою господарську діяльність Позивач, як фізична особа-підприємець відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис №2010350000000252567 від 20.01.2023 року, здійснювала в орендованому нежитловому приміщенні АДРЕСА_1 на підставі договору №6 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2023 року.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були найманими працівниками у Позивача на підставі трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 17.05.2024 року (договір між Позивачем та ОСОБА_3 ) та від 16.05.2024 року (договір між Позивачем та ОСОБА_1 ) та працювали в орендованому приміщенні АДРЕСА_1 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на посадах продавців продовольчих товарів.

30 червня 2024 року відповідачі, за попередньою змовою групою осіб, з метою викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно та протиправно завдали Позивачу матеріальної шкоди шляхом викрадення товару в сумі 41324.78 гривень, що підтверджується результатами проведеної з 11 червня 2024 року по 04 липня 2024 року інвентаризації – копії документів додаються.

Крім того, в наслідок незаконних дій Відповідачів 30 червня 2024 року, що виразились у відключенні останніми під час вчинення злочину від електромережі холодильного обладнання, де зберігались продукти харчування для продажу у приміщенні магазину, Позивачу також було завдано матеріальну шкоду, оскільки, стали не придатними до споживання, продажу та були списані продукти харчування на загальну суму 53214.58 гривень, що підтверджується актом списання товару з магазину №25 від 02.07.2024.

Таким чином, Відповідачі, своїми злочинними діями в загальному завдали матеріальної шкоди Позивачу на суму 94539.36 (Дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 36 копійок, що підтверджується належними, допустимими і достатніми доказами, які надані суду разом з позовною заявою.

Жодного відшкодування завданої шкоди від відповідачів ОСОБА_2 не отримала по даний час, а тому така сума матеріальної шкоди має бути відшкодована Відповідачами солідарно в повному обсязі на користь Позивача в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір моральної шкоди Позивач виходила з самого факту втрати майна, яке використовувалось для отримання доходу, дій Відповідачів, що призвели до непридатності товару, який мав бути проданий з метою отримання доходу Позивачем.

Позивачем оцінено розмір перенесених моральних і душевних страждань в наслідок вчиненого Відповідачами злочину, наслідком якого було розірвання договору оренди нежитлового приміщення, зіпсуття та зміну виробничих відносин з орендодавцем, втрата ділової репутації, закриття магазину і неможливість провадження господарської діяльності в селищі Володимирець, в розмірі 50 000 гривень з кожного з Відповідачів, що в загальному становить 150000 (Сто п`ятдесят тисяч) гривень солідарно з Відповідачів.

Такий розмір моральної шкоди на думку Позивача є розумним, не призведе до збагачення Позивача та матиме наслідком адекватної компенсації зі сторони Відповідачів завданих Позивачу та пережитих останньою моральних страждань.

На підставі вищевикладеного просить стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 94539.36 (Дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 36 копійок. Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 150000.00 (Сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Вказаний позов надійшов до суду – 24 липня 2025 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

14.10.2025 представником відповідачки ОСОБА_1 – адвокатом Кругліцькою В.М. подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказав, що внаслідок протиправних дій відповідачів 30.06.2024 відбулося відключення від електромережі холодильного обладнання, що спричинило псування товару на загальну суму 53214,58 гри згідно акту списання 02.07.2024.

Крім того, позивачка вказує, що відповідачами фактично здійснено викрадення товарів на загальну суму 41324.78 грн.

Однак, згідно вироку суду від 09.10.2024 відповідачами викрадено майна на загальну суму 5701,38 грн.

Позивачка, як потерпіла у кримінальному провадженні, не подавала заяву про викрадення матеріальних цінностей на різницю суми 41324,78 - 5701,38 грн. Матеріалами кримінального провадження, в яких відповідачка ОСОБА_1 є обвинуваченою, не підтверджено факту здійснення крадіжки солідарно на суму 35 623,40 грн.

Одночасно, слід звернути увагу, що жодними доказами не доведено та не встановлено, що відключення холодильного обладнання відбулося внаслідок протиправних дій відповідачів, зокрема ОСОБА_1 ..

Акт списання товару від 02.07.2024 не підтверджує прямого та однозначного причинного зв`язку між відключенням електропостачання та псуванням саме зазначеної у ньому великої суми товару. Позивачем не наведено доказів того, що весь товар був придатним до споживання на момент відключення, а його псування є виключно наслідком дій Відповідачів.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди на суму 150000,00 грн. зазначає наступне.

Обгрунтовуючи розмір заданої моральної шкоди (150000,00 грн.) позивачка вказує на факт розірвання договору оренди нежитлового приміщення. Проте, це є виключно господарська діяльність позивачки, та слід звернути увагу на те, що угоду про розірвання договору оренди укладено за погодженням сторін, добровільно. Вплив на розірвання договору оренди з боку відповідачів жодними доказами не підтверджено.

Крім того, позивачка вказує на втрату ділової репутації, неможливість провадження господарської діяльності в селищі Володимирець внаслідок дій відповідачів. Змістом позовної заяви та доданими доказами не наведено підстав для стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 в розмірі 50 000,00 грн. Вказана сума визначена позивачкою без надання жодних конкретних розрахунків чи висновків спеціаліста/експерта у цій галузі, є суб`єктивною оцінкою позивача та вираженням її особистих міркувань та не підкріплена належними доказами.

На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Належним чином повідомлені відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилися, причину неявки суду не повідомили. Відзив на позовну заяву не подали. Клопотань не заявлено.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Волощук П.С. підтримав заявлені вимоги, надав пояснення в межах пред`явленого позову. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 перебували у трудових відносинах з позивачкою, мали доступ до приміщення, де було вчинено злочин. Даний факт заподіяння майнової шкоди підтверджується доданими матеріалами проведеної інвентаризації, актом списання товару, іншими доказами. А тому просять стягнути з відповідачів солідарно 94539,36 грн. матеріальних збитків та 150 000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Кругліцька В.М. позовні вимоги не визнала. Пояснила, що згідно вироку Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.10.2024, відповідачі вчинили крадіжку товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 5701,38 грн. Вимоги позивачки про стягнення матеріальних збитків в розмірі 94539,36 грн. не доведені належними та допустимими доказами.

В обгрунтування розміру моральної шкоди, позивачка вказує на факт розірвання договору оренди нежитлового приміщення, однак це є виключно господарська діяльність останньої. Сума моральної шкоди визначена позивачкою без надання жодних конкретних розрахунків чи висновків спеціаліста, не підкріплена належними доказами. А тому просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідачки Муравинець М.М., дослідивши письмові документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).

Згідно вироку Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.10.2024, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 30.06.2024, близько о 22 години 09 хвилин, діючи в умовах воєнного стану, веденого указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента №133/2022 від 14.03.2022 №259/2022 від 18.04.2022 №341/2022 від 17.05.2022 №573/2022 від 12.08.2022 №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024 №271/2024 від 06.05.2024, за попередньою змовою групою осіб з метою викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно та протиправно, шляхом відчинення вхідних дверей, незаконно проникли до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , звідки здійснили крадіжку товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого заподіяли ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 5701 гривень 38 копійок.

У даному кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченими укладено угоди про визнання обвинуваченими винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. При цьому потерпіла дала письмову згоду прокурору на укладення угод. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Суд ухвалив затвердити угоди про визнання винуватості від 31.07.2024. ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і призначити покарання, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України – 5 років позбавлення волі, з однорічним іспитовим строком.

Даний вирок набрав законної сили – 11.11.2024.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За п.3 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 644/1546/23 зазначив, що відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права не охоплюється межами обвинувачення у кримінальному провадженні, а розмір компенсації визначається в межах заявленого цивільного позову та доводиться позивачем за правилами цивільного судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України), тому не обов`язково збігається з розміром шкоди, наведеним в обвинуваченні.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.10.2024, встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 вчинили крадіжку товаро-матеріальних цінностей на загальну суму – 5701.38 грн. Потерпіла погодилась з даним обвинуваченням та розміром заподіяної шкоди, дала згоду на укладення угод про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими. Доказів, які б спростовували ці обставини у межах даної справи не подано.

А надані позивачем докази у підтвердження матеріальної шкоди в сумі 94539,36 грн. – інвентаризація товарів №8217 від 11.06.2024, інвентаризація товарів №8218 від 11.06.2024 року, інвентаризація товарів №8312 від 04.07.2024 року, інвентаризація товарів №8311 від 04.07.2024 року, інвентаризація товарів №8310 від 04.07.2024 року, інвентаризація товарів №8309 від 04.07.2024 року, інвентаризація товарів №8308 від 03.07.2024 року, акт списання товару з магазину №25 від 02.07.2024 року, договір №6 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2023 року, угода №1 про розірвання договору оренди від 31.07.2024, акт повернення з оренди нежитлового приміщення від 31.07.2024, не підтверджують, що саме протиправними діями відповідачів завдано шкоду позивачці на вказану суму, що саме з їх вини відбулось відключення від електроенергії холодильного обладнання і псування продуктів харчування.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає, що надані позивачем документи, як підтвердження завданих збитків не відповідають основним положенням про докази, передбаченими ст.ст.76-80, 95 ЦПК України. ОСОБА_2 не доведено факт спричинення збитків у зазначеному розмірі, не обгрунтовано їх розмір, не доведено причинний зв`язок між кримінальним правопорушенням та заподіянням збитків і розміром відшкодування, на якому наполягає позивач.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі - 5701.38 грн.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно дост.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року , «Науменко проти України» від 10 лютого 2004 року).

У пунктах 4, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у пункті 52 постанови від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49).

Визначаючи розмір відшкодування суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (§ 62 рішення від 12 липня 2007 року в справі «Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01).

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20) зазначено, що «згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб захисту в національному органі. Європейський суд з прав людини у винесених рішеннях неодноразово, зокрема у справах «Атлан проти Сполученого Королівства» від 19 червня 2001 року, «Перна проти Італії» від 25 липня 2001 року тощо, визнавав в резолютивній частині рішення, що виходячи з обставин справи, сам факт правопорушення, вчиненого відносно потерпілого, становить спосіб захисту порушеного права і може становити достатньо справедливу компенсацію моральної шкоди.

Щодо доводів представника відповідача, що у справі про відшкодування моральної шкоди позивач мав би надати висновок експерта про заподіяння такої шкоди, суд приходить до таких висновків.

В Постанові Верховного Суду від 07квітня 2020 року у справі №572/3209/17 (провадження № 6448км 19) суд зазначив «.. щодо аргументів про те, що розмір завданої потерпілим немайнової шкоди мав визначити експерт під час проведення психологічної експертизи, то вони не узгоджуються зі змістом наведених вище положень ч. 3 ст. 23 ЦК, відповідно до яких саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від визначених законом критеріїв.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права.

Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

Таким чином, призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, таке визначення виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду, про що наголошено в постанові КСЦ ВС від 09.11.2022 № 462/6463/16-ц.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних потерпілій моральних страждань, характер та об`єм її душевних страждань, в зв`язку з заволодінням її майном, втрата ділової репутації, істотність змін у її життєвих та виробничих стосунках.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з урахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивачки 30 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивачка, як потерпіла, переживала протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору.

Позивачка при подачі позову до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі – 244 539,36 грн.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.

Отже, оскільки судом задоволено позовні вимоги на суму – 35701,38 грн., що становить – 14,60 % від ціни позову, а тому з кожного відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 119,01 грн., що становить 14,60 % від 1% судового збору в розмірі 2445,39 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1177 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 265, 280-284 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , солідарно на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі - 5701 (п`ять тисяч сімсот одна) гривні 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 солідарно на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 30 000.00 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 01 копійка.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 травня 2026 року.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає – АДРЕСА_2 ;

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді з ЄДДР: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді УДМС України в Рівненській області: АДРЕСА_3 .