Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №541/1147/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1147/26

№ провадження 1-кп/541/205/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026170570000028 від 08.01.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, особи з інвалідністю 2-ої групи, не працює, не одружений, раніше не судимого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -

В с т а н о в и в :

30 грудня 2025 року, в денний час, ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Миргород Полтавської області, більш точного місця достеменно не встановлено, домовившись в ході телефонної розмови зі своїм знайомим – мешканцем м. Лубни Полтавської області, на прохання та з метою збуту останньому, у одного з наркозалежних мешканців міста Миргорода, за грошові кошти в сумі 150 гривень, придбав дві з половиною таблетки, що містять метадон – наркотичний засіб, обіг якого обмежено, здійснивши тим самим незаконне придбання наркотичного засобу з метою його подальшого збуту.

Незаконно придбаний таким чином наркотичний засіб, ОСОБА_5 з метою подальшого збуту почав незаконно зберігати при собі, переміщуючись територією міста Миргорода Полтавської області.

У подальшому, ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне пересилання та збут наркотичного засобу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, о 16 год. 48 хв. 30 грудня 2025 року через відділення №4 ТОВ «Нова Пошта», розташованому за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 137/8, до поштомату №40294 ТОВ «Нова Пошта», розташованому біля будинку за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Василенкове Поле (кол. – Ватутіна), 37, під поштовим відправленням № 59001542045261, здійснив адресоване ОСОБА_6 заздалегідь підготовленою посилкою пересилання прихованих у пакунку для парфумів двох з половиною наркомістких таблеток, що містять метадон – наркотичний засіб, обіг якого обмежено, здійснивши тим самим їх незаконне пересилання з метою збуту та незаконний збут.

31 грудня 2025 року в період часу з 18 год. 21 хв. до 18 год. 36 хв., в ході проведення огляду місця події поблизу будинку за адресою: м. Лубни, вул. Василенкове Поле, 37, у ОСОБА_6 виявлено та вилучено: картонну коробку «Нова Пошта» з маркуванням «№59001542045261», порожню скляну ємність для парфумів з приклеєним фрагментом блістера, в якому знаходилося дві з половиною таблетки білого кольору, котрі відповідно до висновку експерта №СЕ-19/117-26/279-НЗПРАП від 06.01.2026 містять метадон, який віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, масою 0,061 г.

Вищевказаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, масою 0,061г, який містився у двох з половиною таблетках, ОСОБА_5 незаконно придбав, зберігав, пересилав з метою збуту та незаконно збув, чим довів свій злочинний умисел до кінця.

Умисні дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 1 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу.

У даному кримінальному провадженні 31 березня 2026 року між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468,469,472 КПК України.

Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 , за участю його захисника ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч.1 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу. Обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні і зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні.

Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання ОСОБА_5 за ч.1 ст. 307 КК України – у виді позбавлення волі на строк чотири роки, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Крім того, прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо, умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України, КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на те, що вона відповідає інтересам його підзахисного.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Абзацом 5 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 307 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав. Встановлено, що укладення угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості є добровільним. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення в підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_4 , і призначення йому узгодженої сторонами міри покарання.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 31 березня 2026 року про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- десять капсул, які запаковані після експертного дослідження до спеціального пакету 3741516, та направлені на зберігання до камери зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавські області за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Якова Усика, 34 (квитанція від 30.03.2026р № 2016) – знищити;

- куртку синього кольору, яка запакована до полімерного пакунку жовтого кольору, опечатаному биркою, та направлена на зберігання до камери зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавські області за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Якова Усика, 34 (квитанція від 30.03.2026р № 2016) – повернути за належністю ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_1