Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №541/143/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/143/26

Номер провадження 2/541/660/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 квітня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначила, що у АДРЕСА_1 . Зазначений будинок на праві власності належав їй та її сину - ОСОБА_3 .. На праві спільної сумісної власності їм також належала земельна ділянка площею 0.25 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0366, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за цією ж адресою. За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким належні йому: 1/2 частку вищезазначеного житлового будинку та 1/2 частку приватизованої земельної ділянки заповів своєму синові ОСОБА_2 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті батька у приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Карбана Є.О. ОСОБА_2 отримав Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 . У видачі свідоцтва про право власності на частку земельної ділянки, яка належала спадкодавцю, нотаріус відмовив, оскільки не визначений розмір частки, яка належала померлому. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31.10.2025 року (справа №541/2925/25) припинено право спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, площею 0,25 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки. Оскільки зазначеним вище рішенням суду право спільної сумісної власності на земельну ділянку було скасовано, в грудні 2025 року позивачка звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, з метою зареєструвати за собою право власності на свою 1/2 частку земельної ділянки площею 0.25 га, з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державним реєстратором відмовлено позивачці у проведенні реєстраційних дій мотивуючи тим, що надані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно. При цьому в усному порядку було роз`яснено, що реєстрація належної їй 1/2 частки земельної ділянки можлива лише за рішенням суду, оскільки на даний час право спільної сумісної власності на земельну ділянку припинено, а право власності за позивачкою не визнано. Просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0.25 га, з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, цільове призначення -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. В позовній заяві просив слухання справи проводити за його відсутності.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Від представника відповідача – ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони відповідача, позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 березня 2016 року № 56144382, земельна ділянка, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0366, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 11 липня 2025 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбаном Є.О., ОСОБА_2 успадкував після смерті батька ОСОБА_3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на приватизованій земельній ділянці, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0366 (а.с. 11).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31.10.2025 у справі №541/2925/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на земельну ділянку припинено право спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, площею 0,25 га та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 , зареєстрованим: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , право власності на частку земельної ділянки площею 0.25 га, з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

05 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, з метою зареєструвати за собою право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0.25 га, з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366 (а.с.15).

Державним реєстратором відмовлено позивачці в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (а.с.16).

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно ч. 4, 5 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК У країни.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31.10.2025 у справі №541/2925/25 припинено право спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366 та визнано за ОСОБА_2 право власності на частку згаданої земельної ділянки, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею право власності на 1/2 частку вищевказаної земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки, площею 0,25 га, з кадастровим номером 5323281001:01:008:0366, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: О. М. Дністрян