Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №420/5893/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5893/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, Овідіопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання відмови протиправною щодо видачі паспорта у формі книжечки

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 03.03.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Овідіопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20100901-04511 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України (відповіді за №Г-810-26/5100.4.1/78-26 від 05.02.2026 безпідставно надано ГУ ДМС України в Одеській області) щодо відмови вжити заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №20100901-04511 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

3. Зобов`язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20100901-04511 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

4. Визнати протиправними дії Овідіопольського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Г-14/6/5140-25/5140/338-25 від 24.12.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

5. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року ми у грудні 2025 року зверталися до Овідіопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, ГУ ДМС України в Одеській області, а також до Державної міграційної служби України з приводу знищення унікального номеру запису у реєстрі - УНЗР. Однак у видачі паспорта громадянина України моїй дитині було відмовлено, про що свідчать відповіді №Г-14/6/5140-25/5140/338-25 від 24.12.2025, №Г-810- 26/5100.4.1/78-26 від 05.02.2026, № Г-881/6/5101-25/5100.4.1/7-26 від 06.01.2026, незважаючи на те, що дитина має законне право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Позитивної відповіді по суті поставлених питань ми так і не отримали, лист містив перелік нормативно-правових актів та цитував окремі їх норми, що не вирішує проблеми з отримання на законних підставах паспорта громадянина України у формі книжечки. Безпідставним є посилання органів ДМС України щодо того, що оскільки надано згоду на збір та обробку персональних даних дитини та їй присвоєно номер (УНЗР №20100901-04511) за результатами оформлення та отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дитина не має, начебто, право на оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Отже, органи ДМС України не діяли законно при внесенні інформації про персональні дані дитини, тому мають знищити (видалити, анулювати її персональні дані з Єдиного Державного демографічного реєстру, оскільки ми відкликали згоду на збір та обробку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та дитині всупереч релігійних переконань присвоєно УНЗР. Однак паспорт у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року не видано, УНЗР не знищено (не видалено, не анулювано).

Ухвалою судді від 05.03.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків позову, шляхом надання до суду

- доказів сплати 3993,60 грн судового збору або доказів про звільнення позивача від сплати судового збору;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин;

- додаткові обґрунтування та докази протиправності дій Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі ОСОБА_2 .

13.03.2026 від позивача надійшла заява (вх. №27805/26) про приєднання квитанції №1567849297 від 11.03.2026 про сплату судового збору у сумі 3993,60 грн, а також висловлена незгода з ухвалою судді від 05.03.2026 щодо решти недоліків, без обгрунтування дійсних причин пропуску звернення до суду.

Ухвалою судді від 19.03.2026 постановлено продовжити позивачу строк на 5 днів для усунення недоліків позовної заяви.

27.03.2026 від позивача надійшла заява (вх. №ЕС/33950/26), в якій позивачка пояснила, що про порушення прав та інтересів у спірних правовідносинах позивач дізналася з відповіді Овідіопольського відділу ГУ ДМС України в Одеській області №Г-14/6/5140-25/5140/338-25 від 24.12.2025, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

31.03.2026 суддя ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву; відкрити провадження у адміністративній справі; розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.04.2026 до суду від Головного управління ДМС в Одеській області та від Державної міграційної служби України надійшли відзиви на позовну заяву у яких відповідачі проти позовних вимог заперечують.

01.05.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій заявник на позовних вимогах наполягає.

Розглянувши наявні по суті справи докази на обґрунтування заявлених вимог, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

10.12.2025 ОСОБА_1 та неповнолітня дитина ОСОБА_2 звернулись до Овідіопольського відділу Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою про отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки (а.с.35-40).

Овідіопольський відділ Головного управління ДМС України в Одеській області скерував на адресу заявника лист від 24.12.2025 №Г-14/6/5140-25/5140/338-25 (а.с.16-18) у якому зазначив, що за результатами розгляду заяви повідомлено, що заявником не дотримано порядку подання заяви про оформлення та видачу паспорта громадянина України, а саме заяву подано без надання відповідного переліку документів, крім того дитина вже була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та її персональні дані внесені до ЄДДР і присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР.

Головне управління ДМС в Одеській області на адресу позивача скерувало листи від 06.01.2025 та від 05.02.2026 (а.с.40-47), у яких зазначило про відсутність підстав для видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки з огляду на те, що він має паспорти громадянина України для виїзду за кордон, персональні його дані внесені до Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР), який є єдиним та присвоюватись повторно не буде.

Окрім іншого, матеріали справи містять паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформленого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата видачі: 18.04.2023. дата закінчення строку дії: 18.04.2027 (а.с.28).

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.48-49), ОСОБА_2 присвоєно унікальний номер запису на підставі заяви-анкети №24285294 від 05.04.2023 його законного представника (а.с.50).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України», постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України, згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З 06.12.2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних.

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з п. а) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Законом №1474-VIII від 14 липня 2016 року частину 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» викладено в такій редакції: Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі – Порядок №302).

Згідно з пунктами 1-3 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт (пункт 5 Порядку №302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 46 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року по справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року по справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року по справі №240/575/20.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що неповнолітній син позивачки вже був документований паспортом для виїзду за кордон.

При оформленні вказаного паспорта для виїзду за кордон позивачем було надано згоду на обробку персональних даних, а дані про її сина внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і йому було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР).

Тобто, на підставі аналізу викладеного, суд враховує, що позивачем добровільно надавалась згода на обробку персональних даних під час оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, у зв`язку з чим її сину вже було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі. Крім того, суд критично оцінює повідомлені позивачем доводи щодо своїх релігійних переконань, оскільки такі переконання, як матері ОСОБА_2 , не можуть обмежувати останнього у реалізації своїх конституційних прав.

Також суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові по справі №160/1/21 від 21 грудня 2022 року, по справі №380/5977/21 від 08 червня 2023 року у подібних правовідносинах констатував відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено також у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21.

Додатково, суд звертає увагу, що окрім вказаних обставин позивач не надав до заяви про оформлення паспорта у формі книжечки жодного документу, передбаченого вимогами законодавства для його оформлення, про що було вказано у листах відповідачів. Позивачем не обґрунтовано та не надано жодного доказу щодо спростування вказаних обставин.

Суд наголошує, що використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя.

Таку правову позицію сформулював Верховний Суд у своїй постановах від 08.06.2023 по справі № 380/5977/21 та від 22.03.2024 у справі № 540/4500/21.

Також, Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 260/99/19 дійшов висновку, що законна і добровільна видача паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних».

Щодо застосування до спірних правовідносин висновків, викладених Великою Палатою в постанові по справі №806/3265/17 від 19.09.2018 року, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 указано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Відповідно до п.п. 21, 22 ч. 1 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що у вказаній зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. Однак, у спірних правовідносинах обробка персональних даних відбулась під час оформлення біометричного паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі згоди на таку обробку. У зв`язку із викладеним, суд вважає, що відсутні підстави для віднесення даної справи до типової відносно зразкової справи №806/3265/17.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання позивачки на її бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки на підставі релігійних переконань, як на правомірну підставу її відмови від отримання паспорта у вигляді ID-карткиї, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 , та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

При цьому, вимоги позивача щодо знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі щодо ОСОБА_2 не підлягають задоволенню також з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про обробку персональних даних» встановлено, що цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про обробку персональних даних» суб`єкт персональних даних має право, зокрема, пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про обробку персональних даних» персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Статтею 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» про ЄДДР визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру врегульовано ст. 10 Закону про ЄЄДР.

Згідно з ч.3 ст.10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, крім іншого, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до обставин даної справи, судом встановлено, що позивач вже надавала згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною копією заяви анкети у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в якому мітиться відмітка про присвоєння УНЗР та підпис отримувача документу. Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних ОСОБА_2 суд не виявив, а позивач не надав жодних підтверджуючих доказів на підтвердження обґрунтувань позову. Таким чином, доводи позивача щодо протиправності присвоєння унікального номеру запису у реєстрі є безпідставним та необґрунтованим.

Суд також звертає увагу, що спірні правовідносини регламентовані Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із реєстру.

Вказані правові висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 21.12.2022 у справі № 160/1/21, від 08.12.2022 у справі №380/6916/20.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було фактичних та правових підстав для видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, оскаржувані у цій справі дії відповідача щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії з мотивів, викладених у позовній заяві, слід відмовити.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal).

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, Овідіопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання відмови протиправною щодо видачі паспорта у формі книжечки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній);

Відповідачі:

- Державна міграційна служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470);

– Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384);

-Овідіопольський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (67801, Одеська область, м. Овідіополь, вул. Берегова, буд. 9).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.