Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №534/1103/20 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/1103/20

Провадження №2/534/305/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

в складі суду: головуючого судді Морозова В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Костюченко О.А.,

представника відповідача Гончарука О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

16.11.2020 року заочним рішенням Комсомольського суду Полтавської області (нині - Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області) вказаний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.04.2018 у розмірі 39237,67 грн. та судові витрати в сумі 2102 грн.

Відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просить суд поновити пропущений процесуальний строк звернення із заявою від 02.03.2026 року про перегляд заочного рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 16.11.2020 року по справі №534/1103/20. Скасувати заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 16.11.2020 року по справі №534/1103/20, для надання можливості Відповідачу надати обґрунтовані заперечення та участі у справі і призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.03.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких представник просить суд відмовити у перегляді вказаного вище заочного рішення.

Ухвалою суду від 05.03.2026 заяву прийнято та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 16.03.2026 заяву ОСОБА_1 , позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», про перегляд заочного рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Заочне рішення у справі № 534/1103/20 від 16 листопада 2020 року за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

Припинено примусове виконання заочного рішення у справі № 534/1103/20 від 16 листопада 2020 року.

Призначено новий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

30.03.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд позовні вимоги задовольнити частково на суму на суму 11 119,82 грн., в іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал банк».

Представник позивача про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні відзив на позовну заяву підтримав повністю та просив суд задовольнити позов частково.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів , з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, як зазначив представник позивача у позовній заяві в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 15.04.2018 між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (Акціонерне товариство «Універсал банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Універсал банк» відповідно до статуту зат. 20.12.2018 року) та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету – заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 17500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.

Також представник позивача зазначає, що у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним вище кредитним договором станом на 17.03.2020 утворилась заборгованість в розмірі 39237,67грн., яка складається із заборгованості 31506,67 грн. - загальний залишок за наданим кредитом (за тілом кредиту); 7731 грн. - за пенею та комісією.

Суд погоджується з доводами представника відповідача та звертає увагу на той факт, що онбординг (верификація клієнта) відбувається очно, тобто фізично в паперовому вигляді у відділенні банку або іншому обладнаному місці для співробітника банку, дистанційна верифікація була впроваджена лише з травня 2020 року.

Так Позивач вважає, щомає право вимоги за кредитним договором у формі анкети-заяви від 15.04.2018 року (тобто верифікація та підписання документів відбувались очно у працівника банківської установи) до Договору про надання банківських послуг, то у Позивача повинні бути наявні належні і допустимі докази існування заборгованості у заявленому розмірі, щодо яких досягнуто згоди та отримано згоду Відповідача.

Таким чином Позивач просить стягнути з Відповідача суму заборгованості в загальному розмірі 39 237,67 грн., яка складається з наступного: 31 506,67 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту, тобто без відсотків, виключно сума кредитних коштів, яку була надано за твердженням Позивача Відповідачеві) та 7 731,00 грн.- заборгованість за пенею та комісією.

Позивач стверджує, що надав Відповідачу грошові кошти у кредит в розмірі 31 506,67 грн., проте належні та допустимі докази видачі такого кредиту-відсутні та не додані.

На підтвердження видачі кредиту в розмірі 31 506,67 грн., домовленостей про можливість нарахування пені та комісії, наявності заборгованості – Позивачем долучено: розрахунок заборгованості; копія заяви позивальника; витяг з «тарифів Банку» (без підпису та погодження ОСОБА_1 ); витяг з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи» (без підпису та погодження ОСОБА_1 )

Виходячи з доводів Позивача, сторони досягли всіх істотних умов шляхом підписання анкети-заяви від 15.04.2018 року.

Так, ОСОБА_1 підписав 15 квітня 2018 року анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank».

Анкета- заява до договору про надання банківських послуг від 15 квітня 2018 року містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу.

Проте в анкеті-заяві та будь-яких інших документах не зазначена погоджена сума/ ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 отримав платіжну картку, строк дії цієї картки (Позивачем наводяться тарифи без будь-яких погоджень та підпису).

Отже, підписана ОСОБА_1 анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обраних ним певних банківських послуг, а тому суд не бере її до уваги.

Також вказана анкета не містить даних про розмір наданих кредитних коштів, а тільки прохання про встановлення кредитного ліміту на суму, зазначену у додатку.

АТ «Універсал Банк» предявив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом (тілом), посилаючись, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, також на витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, витяг з тарифів за карткою monobank,

Так, Паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, як невід`ємну частину укладеного договору.

Однак доказів того, що вказані документи підписані та погоджені підписом ОСОБА_1 не додані, а також не має підтверджень того, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився «очно» та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.

Суд доходить висновку, що зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно із ст. ст. 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України. Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

Так, Позивачем на підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитом не долучено жодних документів, передбачених ст. ст. 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

Також, суд зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

А тому суд доходить висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25 травня 2021 року.

Однак, позивачем АТ Універсал Банк не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка , як стверджує позивач, а відповідач ці кошти отримав.

Також суд враховує правові висновки викладені у Постанові від 18.05.2022 року по справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за позовом АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості, де, серед іншого зазначено наступне «головуючого - Крата В.І. (суддя-доповідач), «У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.»

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так вбачається, що згідно анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 15.04.2018 року, Відповідач просив: відкрити поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні встановити кредитний ліміт на суму вказану в додатку, а розмір наданого для позичальника ліміту становить 17 500,00 грн. Інших істотних та домовленостей між Позивачем та Відповідачем умов анкета-заява не містить.

При цьому з виписки про рух грошових коштів вбачається, що Позивач здійснював списання відсотків та інших платежів, які не були узгоджені та передбачені анкетою від 15.04.2018 року.

Таким чином Позивач заявив до стягнення безпідставно нараховані відсотки та інші платежі, які включив до тіла кредиту, хоча їх правова природа не є тілом кредиту, а визначення та погодження відсотків не було погоджено та визначено сторонами.

Так, згідно банківської виписки руху коштів по картці від 16.12.2025 р. за період з 15.04.2018 року по 15.12.2025 року (остання операція 01.12.2025 року), вбачається, що баланс на початок періоду: 17 500.00 UAH Баланс на кінець періоду: -27 552.16 UAH.

Позивачем було здійснено списання відсотків, таким чином використання коштів Відповідача, які ним були внесені на свій рахунок, було знівельовано та штучно сформовано заборгованість начебто «тіла кредиту» яке ним не являється та відсутні підстави для здійснення таких нарахувань та списання коштів з Відповідача: 01.06.2018 року списання відсотків за травень в розмірі 822,05 грн.; 01.07.2018 року списання відсотків за червень в розмірі 465,89 грн.; 01.08.2018 року списання відсотків за липень в розмірі 560,15 грн.; 01.09.2018 року списання відсотків за серпень в розмірі 563,35 грн.; 01.10.2018 року списання відсотків за вересень в розмірі 540,72 грн.; 01.11.2018 року списання відсотків за жовтень в розмірі 1 147,00 грн.; 01.12.2018 року списання відсотків за листопад в розмірі 313,14 грн.; 01.01.2019 року списання відсотків за грудень в розмірі 659,76 грн. - 5 075,06 грн. всього 01.02.2019 року списання відсотків за січень в розмірі 554,16 грн.; 01.03.2019 року списання відсотків за лютий в розмірі 530,77 грн.; 01.04.2019 року списання відсотків за березень в розмірі 570,39 грн.; 01.05.2019 року списання відсотків за квітень в розмірі 1 110,60 грн.; 01.06.2019 року списання відсотків за травень в розмірі 693,97 грн.; 01.07.2019 року списання відсотків за червень в розмірі 559,20 грн.; 01.08.2019 року списання відсотків за липень в розмірі 567,34 грн.; 01.09.2019 року списання відсотків за серпень в розмірі 560,26 грн.; 01.10.2019 року списання відсотків за вересень в розмірі 1 211,84 грн.; 01.11.2019 року списання відсотків за жовтень в розмірі 1 419,32 грн.; 01.12.2019 року списання відсотків за листопад в розмірі 1 550,82 грн. - 9 058,76 грн.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що АТ «Універсал банк» безпідставно здійснено нарахування фінансових санкцій, які не передбачені анкетою у наступні дати та сумах: 01.11.2018 року списання за прострочення кредиту 50,00 грн.; 01.05.2019 року списання за прострочення кредиту 50,00 грн.; 01.10.2019 року списання за прострочення кредиту 50,00 грн.; 01.11.2019 року списання за прострочення кредиту 100,00 грн.; 01.12.2019 року списання за прострочення кредиту 100,00 грн.; 01.01.2020 року списання за прострочення кредиту 100,00 грн.; 01.01.2020 року списання за прострочення кредиту 1 810,91 грн.; 01.02.2020 року списання за прострочення кредиту 100,00 грн.; 01.02.2020 року списання за прострочення кредиту 2 173,72 грн.; 01.03.2020 року списання за прострочення кредиту 100,00 грн.; 01.02.2020 року списання за прострочення кредиту 2 171,81 грн.

Суд сумуючи зазначені нарахування, загальна сума санкцій списаних Позивачем, яка підлягає відрахуванню від наявної на думку Позивача заборгованості складає 6 806,44 грн.

Окрім того, оскільки виписка про рух коштів охоплює період з 15.04.2018 по 15.12.2025, тому від загального обсягу підлягають виключенню списання після 17.03.2020 року (дата визначена позивачем у позовній заяві по розміру заборгованості): 01.11.2021 року списання за порушення грошового зобов`язання 1 199,39 грн.; 01.12.2021 року списання за порушення грошового зобов`язання 1 197,30 грн.; 01.01.2022 року списання за порушення грошового зобов`язання 1 275,03 грн.; 01.02.2022 року списання за порушення грошового зобов`язання 1 315,33 грн.; 07.03.2023 року списання нарахування судових витрат 2 102,00 грн, всього на загальну суму 7 089,05 грн.

Представник відповідача зазначає, що останнім внесено коштів на рахунок на загальну суму 53 459,72 грн., а витрати складають 98 511,88 грн. та включають безпідставно нараховані відсотки в сумі 14 133,73 грн., фінансові санкції за прострочення кредиту в сумі 806,44 грн., які підлягають відмінусуванню від суми витрат, як списані неправомірно.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що відмінусування також підлягають списання за порушення грошового зобов`язання на суму 7 089,05 грн., вчинені у 2021-2023 роках (після періоду та розгляду справи).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), постанові КЦС ВС від 21.01.2025 № 751/3052/23 (61-17991св23).

Таким чином, 98 511,88 грн.(загальна сума витрат по карті) - 14 133,73 грн. (сума відсотків нарахованих безпідставно списаних коштів ОСОБА_1 та включених до заборгованості тіла кредиту) - 53 459,72 (сума внесених ОСОБА_1 коштів) – 6 806,44 грн. (безпідставно списаних кошти ОСОБА_1 у формі санкцій за порушення грошового зобов`язання) - 7 089,05 грн. (нарахування за межами позову у 2021-2023 р.р) = 17 022,94 грн. - яка є орієнтовною заборгованістю за укладеною анкетою-заявою від 15.04.2018 року.

Таким чином, твердження Позивача про наявність заборгованості за тілом кредиту 31506,67 грн. є безпідставним та спростовується доданими доказами доказами.

Позивачем АТ «Універсал Банк» здійснювались списання відсотків (які не передбачені домовленостями та про їх стягнення не заявлено у позові) та зарахування їх до тіла кредиту, таким чином формуючи заборгованість Відповідача, без будь яких правових підстав.

Окрім того, з виписки руху коштів по рахунку вбачається, що Позивачем здійснювалися списання за кредитом «Розстрочка на витрати» в наступному періоді та розмірах: 03 вересня 2019 року на суму 529,15 грн.; 12 вересня 2019 року на суму 227,16 грн.; 03 жовтня 2019 року на суму 529,15 грн.; 12 жовтня 20189 року на суму 227,76 грн.; 03 листопада 2019 року на суму 529,15 грн.; 12 листопада 2019 року на суму 227,76 грн.; 03 грудня 2019 року на суму 529,19 грн.; 12 грудня 2019 року на суму 227,76 грн.; 30 грудня 2019 року на суму 208,00 грн.; 30 грудня 2019 року на суму 2 668,04 грн., а всього на загальну суму 5 903,12 грн. (529,15 грн + 227,16 грн. + 529,15 грн. + 227,76 грн. + 529,15 грн. + 227,76 грн. +529,19 грн. + 227,76 грн. + 208,00 грн. + 2 668,04 грн).

Отже заборгованість в сумі 5 903,12 грн., яка включена до загального розміру заборгованості заявленої у позовних вимогам, утворилася внаслідок списання коштів саме за кредитом «Розстрочка на витрати».

Позивач АТ «Універсал Банк» з вимогами про стягнення заборгованості по кредиту «Розстрочка на витрати» не звертався, тому зазначена сума не може бути включена до розміру заборгованості до стягнення, а її розмір становитиме 11 119,82 грн. та розраховується наступним чином:98 511,88 грн.(загальна сума витрат по карті) - 14 133,73 грн. (сума відсотків нарахованих та включених до заборгованості тіла кредиту) - 53 459,72 (сума внесених ОСОБА_1 коштів) - 6 806,44 грн. (безпідставно списаних санкцій за порушення грошового зобов`язання) - 7 089,05 грн. (нарахування за межами позову у 2021-2023 р.р) - 5 903,12 грн. (списання за кредитом «Розстрочка на витрати»).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати підставу та предмет позову. (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятої 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема - верховенство права.

Згідно із ст. 42 Конституції України - Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт. З урахуванням зазначеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вказаний вище позов слід задовольнити частково.

Позивач не спростував доводів Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов визнається частково - на суму 11 119,82 грн із 39237,67 грн, що становить 28,33%, в силу статті 141 ЦПК України із ОСОБА_1 в користь позивача також стягується 595,50 грн. (28,33% від 2102,00 грн.) сплаченого судового збору пропорційно позовним вимогам, що визнаються Відповідачем.

Керуючись ст. 12, 76-81, 141, 259, 263, 264 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.04.2018 у розмірі 11 119,82 грн. та судові витрати в сумі 595,50 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування позивача: акціонерне товариство «Універсал Банк», 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 2133352.

Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:

Повне ім`я відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ