Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №525/1441/25 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

525/1441/25

2/532/602/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2026 року з Великобагачанського районного суду Полтавської області до Кобеляцького районного суду Полтавської області за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.02.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3443021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами кредитного договору, сума кредиту складає 5000,00 гривень. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало належним чином, надавши відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . Відповідач здійснював часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Останній платіж відповідач здійснив 21.04.2023 року в сумі 10,00 гривень.

ОСОБА_1 не виконував належним чином свої зобов`язання за кредитним договором № 3443021 від 06.02.2023 року, в зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 26069,94 гривень, з яких: 4999,00 гривень - тіло кредиту, 21069,95 гривень - нараховані проценти.

26.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК Профіт» було укладено договір факторингу № 26102023. 09.09.2025 року між ТОВ «ФК Профіт» і ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» було укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, згідно якого, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3443021 від 06.02.2023 року в розмірі 26069,94 гривень.

Таким чином, представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 3443021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.02.2023 року в розмірі 26069,94 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 гривень.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 91 грудня 2025 року передано цивільну справу за підсудністю до Кобеляцького районного суду Полтавської області (а.с.14).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2026 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.21-22).

Представник позивача ТОВ «ФК «Сіті Колект» Варшавський К.А. подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не подав. У матеріалах справи наявна від нього заява про те, що позов не визнає.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом установлено, що 06.02.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 3443021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.31-40).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно пункту 1.2 Договору, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000,00 гривень.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 (пункт 2.1 Договору).

Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 06.02.2023 або 07.02.2023 (пункт 2.2 Договору).

Строк кредитування: 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (пункт 1.3 Договору).

Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4 Договору).

Стандартна процентна ставка становить 2,00 % у день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору (пп. 1.4.1 п. 1.4 Договору).

Знижена процентна ставка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах (пп. 1.4.2 п. 1.4 Договору): якщо клієнт до 08.03.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Розділом 3 Договору встановлений порядок обчислення (нарахування) процентів.

Проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та в році, тобто метод «факт/факт».

База для розрахунку процентів: залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту.

Порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п. 3.2 Договору» помножити на процентну ставку, вказану в п. 1.4 цього Договору, яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов Договору.

До періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У пункті 9.7.1 Договору визначено, що він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що створений шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Судом установлено, що договір № 3443021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.02.2023 року, а також Паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е582 (а.с.40-42).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір № 3443021 від 06.02.2023 року між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Підписавши кредитний договір № 3443021 від 06.02.2023 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 засвідчив, що він погодився на отримання кредиту саме на умовах, що визначені в договорі. Сторони узгодили всі істотні умови надання кредиту, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Таким чином, кредитний договір № 3443021 від 06.02.2023 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало взяті на себе зобов`язання та 06.02.2023 року за допомогою ТОВ «Пейтек Україна» на підставі укладеного між ними договору про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 від 21.02.2022 року перерахувало на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , вказану ним при укладенні кредитного договору, кошти в розмірі 5000,00 гривень (а.с.46-зворот).

Відповідач не надав суду доказів на спростування отримання та повернення кредитних коштів.

Оскільки всі вихідні дані для отримання кредиту зазначались відповідачем, суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 5000,00 гривень.

Відповідач частково виконував свої зобов`язання за спірним кредитним договором. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна», відповідач здійснив оплату на загальну суму 145,01 гривень, з яких: 0,01 гривень зараховані банком на погашення тіла кредиту, 145,00 гривень - на погашення відсотків (а.с.42-зворот-46).

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14- ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

У встановлений кредитним договором строк відповідач не повернув кредит, не сплатив проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 26069,94 гривень, з яких: 4999,00 гривень - тіло кредиту, 21069,95 гривень - нараховані проценти (а.с.42-зворот-46).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості ґрунтуються на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідача були враховані. Штрафні санкції не застосовувалися.

Нарахування процентів за користування кредитом відбувалося в межах визначеного сторонами строку кредитування, виходячи з процентної ставки, передбаченої умовами договору.

На день розгляду справи в суді заборгованість не погашена, розмір такої заборгованості відповідачем не спростований.

26.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» (кредитор) і ТОВ «ФК Профіт» (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги № 26102023 (а.с.50-51).

09.09.2025 року між ТОВ «ФК Профіт» (клієнт) і ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» (фактор) було укладено договір факторингу № ДО-20250909/001 (а.с.52-54).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025 року, до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3443021 від 06.02.2023 року в розмірі 26069,94 гривень, з яких: 4999,00 гривень - тіло кредиту, 21069,95 гривень - нараховані проценти (а.с.55-56).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 612 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі викладеного вище, оскільки відповідач отримав кредитні кошти за договором № 3443021 від 06.02.2023 року, які в порядку та на умовах договору повністю не повернуто позивачу, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» необхідно стягнути заборгованість у розмірі 26069,94 гривень, з яких: 4999,00 гривень - тіло кредиту, 21069,95 гривень - нараховані проценти.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями частин 1-3 ст. 137 ЦПК визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано договір № 25 про надання правової допомоги від 17.10.2025 року, додаток № 1 до договору № 25 про надання правової допомоги від 17.10.2025 року, заявку на надання правової допомоги № 741 від 25.11.2025 року, витяг з акту про надання правової допомоги № 741, платіжну інструкцію № 711 від 01.12.2025 року (а.с.64-67).

З даних документів вбачається, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» поніс витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Бацюк О.М., у розмірі 9000,00 гривень за складання позовної заяви про стягнення боргу.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Оскільки відповідач не визнає позов, суд вважає за можливе зменшити витрати на правничу допомогу, так як заявлений позивачем розмір 9000,00 гривень є завищеним, не відповідає критерію розумності, не є співрозмірним зі складністю виконаної роботи.

Так, уже неодноразово була висловлена думка Верховного Суду в аналогічних справах, тобто фактично сформована судова практика за спорами такої категорії, а тому для професійних досвідчених адвокатів дана категорія справ не становить надмірної складності, не потребує значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.

Також суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною). Представник позивача не здійснював власних розрахунків по заборгованості.

На підставі викладеного вище, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором № 3443021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.02.2023 року в розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, юридична адреса: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, приміщення 321.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя