Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №378/562/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/562/26

Провадження № 3/378/221/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., за участю представника органу опіки і піклування Виконавчого комітету Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Даценка В. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ст. ст. 173-2 ч. 2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.04.2026 о 22 год. 00 хв., знаходячись в АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2011 року народження, домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що виразилось в завданні стусанів та вживанні нецензурної лексики, що могло завдати шкоди фізичному та психологічному здоров`ю останнього, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

За протоколами про адміністративні правопорушення від 17.04.2026 серії ВАД № 331625, серії ВАД № 331623, ВАД № 331626, ВАД № 331622 ОСОБА_1 16.04.2026 о 22 год. 00 хв., знаходячись в АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2011 року народження, вищевказане домашнє насильство у присутності неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , 2014 року народження, дочки ОСОБА_4 2017 року народження, дочки ОСОБА_5 2015 року народження, сина ОСОБА_6 2010 року народження, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою від 30 квітня 2026 року відповідно до ст. 36 КУпАП об`єднано в одне провадження справи: ЄУН 378/562/26, провадження № 3/378/221/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, ЄУН 378/564/26, провадження № 3/378/222/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, ЄУН 378/565/26, провадження № 3/378/223/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, ЄУН 378/566/26, провадження № 3/378/224/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, ЄУН 378/567/26, провадження № 3/378/225/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер 378/562/26, провадження № 3/378/221/26.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, суду пояснив, що 16.04.2026 повернувшись ввечері після роботи додому в АДРЕСА_1 , ліг спати. Проснувся від гучної музики та пісень на російській мові, у зв`язку з чим зробив зауваження сину ОСОБА_2 , 2011 року народження, який на його зауваження не реагував, тому між ними виник конфлікт, під час якого він дійсно дав останньому легкого стусана та вживав нецензурну лексику. Інші неповнолітні діти в цей час знаходились в інших кімнатах. У вчиненому кається.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до положень ст. 1 розділу І Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIIІ, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства за протоколом ВАД № 331624 від 17.04.2026 року підтверджується:

- даними протоколу про адміністративні правопорушення серії ВАД № 331624 від 17.04.2026 року, який складений уповноваженою особою, а їх зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол був підписаний особою, яка їх склала, та зазначено, що ОСОБА_1 від підпису відмовився,

- поясненнями ОСОБА_1 в суді, згідно яких 16.04.2026 ввечері, повернувшись після роботи додому в АДРЕСА_1 , ліг спати. Проснувся від гучної музики та пісень на російській мові, у зв`язку з чим зробив зауваження сину ОСОБА_2 , 2011 року народження, який на його зауваження не реагував, тому між ними виник конфлікт, під час якого він дійсно дав останньому легкого стусана та вжив нецензурну лексику. Інші неповнолітні діти в цей час знаходились в інших кімнатах,

- письмовими поясненнями неповнолітнього ОСОБА_2 , 2011 року народження від 16.04.2026, відповідно до яких 16.04.2026 він ввечері з роботи додому, де батько після вечері пішов спати та прокинувся через те, що він слухав музику, через що почав сваритись, завдав йому стусана, виражався нецензурною лайкою,

- даними відеозапису з боді-камер поліцейських (на оптичному диску), на якому зафіксовано пояснення ОСОБА_2 , наданими ним працівникам поліції, в яких останній підтвердив обставини, викладені в його письмових поясненнях,

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 16 квітня 2026 року, якою визначено ОСОБА_2 як постраждалу особу, а ОСОБА_1 як кривдника, відповідно до якого працівником поліції встановлено, що ОСОБА_1 вчиняв раніше психологічне насильство щодо постраждалої особи.

Вищенаведені докази на переконання суду є належними, допустимими та достовірними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за протоколом серії ВАД № 331624, від 17.04.2026 року.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Відносно ОСОБА_1 складено також протоколи серії ВАД № 331625, ВАД № 331623, ВАД № 331626, ВАД № 331622 від 17.04.2026, відповідно до яких 16.04.2026 о 22 год. 00 хв., знаходячись в АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2011 року народження, домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що виразилось в завданні стусанів та вживанні нецензурної лексики, що могло завдати шкоди фізичному та психологічному здоров`ю останнього, у присутності чотирьох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , 2014 року народження, дочки ОСОБА_4 2017 року народження, дочки ОСОБА_5 2015 року народження, сина ОСОБА_6 2010 року народження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень, крім протоколів, були надані вищевказані докази.

З матеріалів справи слідує, що орган, який ініціював процедуру притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за протоколами серії ВАД № 331625, ВАД № 331623, ВАД № 331626, ВАД № 331622 від 17.04.2026 обвинувачує останнього у тому, що він у присутності неповнолітніх дітей вчинив відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 домашнє насильство. При цьому вказані протоколи про адміністративне правопорушення не містять в описі суті вчиненого адміністративного правопорушення дій ОСОБА_1 саме стосовно інших чотирьох дітей, як про це зазначено у ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, тобто, не вказано, які дії стосовно них було вчинено ОСОБА_1 , внаслідок чого могла бути завдана шкода їх фізичному та психологічному здоров`ю.

Натомість Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024 було внесено зміни до ст. 269 КУпАП («Потерпілий»), відповідно до якої якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Тобто, якщо правопорушення вчинено не відносно неповнолітньої дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина визнається потерпілою і у працівників поліції не має необхідності складати окремий протокол, так як жодних дій по відношенню до дитини вчинено не було.

Як слідує з матеріалів справи, неповнолітні ОСОБА_4 2017 року народження, ОСОБА_5 , 2015 року народження, ОСОБА_3 2014 року народження, ОСОБА_6 , 2010 року народження є свідками вчинення домашнього насильства відносно їх брата ОСОБА_2 , 2011 року народження, так як безпосередні дії не були направлені на них.

Отже, вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 в присутності дітей не може свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за протоколами серії ВАД № 331625, ВАД № 331623, ВАД № 331626, ВАД № 331622 від 17.04.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суд вважає, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП слід закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173- 2 КУпАП за протоколом серії ВАД № 331624, від 17.04.2026 року, враховуючи дані про особу останнього, суд дійшов висновку, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно із ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України"Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання т апротидію домашньому насильству» № 2229-VIIІ запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП одночасно із вирішенням питання про накладення стягнення за вказане правопорушення вирішується питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство на проходження Типової програми для кривдників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2018 № 1434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2018 за № 1222/32674.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIIІ програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 8 розділу 1 Типової програми для кривдників, кривдника може бути направлено на проходження цієї Типової програми на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Порядок направлення на проходження програми для кривдника визначено пунктом 3.3.Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім`ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім`ї, затвердженої Наказом Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України 07.09.2009 № 3131/386, згідно з якою, у разі вчинення особою насильства в сім`ї, служба дільничних інспекторів поліції або кримінальна поліція у справах дітей видає цій особі під розписку направлення на проходження корекційної програми та в триденний строк надсилає до відповідного кризового центру повідомлення про направлення особи на проходження корекційної програми.

З урахуванням викладеного, обставин вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу ОСОБА_1 , на виконання приписів ч. 5 ст. 283 КУпАП, суд дійшов висновку щодо відсутності необхідності направлення правопорушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 КУпАП, з мотивів того, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності; на останнього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 665.60 гривень.

Керуючись ст. ст. 36 ч. 2, 40-1, 173-2 ч. 2, 245, 280, 283-285, 287 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за протоколом серії ВАД № 331624 від 17.04.2026 року, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень,

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за протоколами серії ВАД № 331625, ВАД № 331623, ВАД № 331626, ВАД № 331622 від 17.04.2026 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя Н. М. Марущак