Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №377/73/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/73/26

Провадження №2/377/217/26

30 квітня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Малишенко Т.О., за участі секретаря судового засідання – Приліпко К.М., сторони відсутні, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року до суду в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій представник позивача, посилаючись на ст. ст. 84,180,191 СК України, ст.ст. 3,4,174,175 ЦПК України просить розірвати шлюб укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 який зареєстровано 29 квітня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 195, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 7000 гривень та по оплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що після реєстрації шлюбу подружжя проживало разом однією сім`єю, підтримувало добрі сімейні стосунки, вело спільне господарство та бюджет, разом відпочивали, проводили вільний час і виховувало дітей. Однак, починаючи з середини 2023 року, між сторонами почали виникати суперечки та непорозуміння. З`явилися розбіжності щодо подальших планів на майбутнє, різні погляди на побут, відпочинок, розпорядження часом та виховання спільних дітей. Конфлікти набули постійного характеру, а розбіжності у поглядах лише поглиблювалися». За таких обставин шлюбні стосунки між подружжям фактично припинилися влітку 2024 року: сторони припинили вести спільне господарство, мають роздільні бюджети, стали проживати окремо. Позивач вважає, що шлюб вичерпав себе, а подальше відновлення сімейних відносин та спільного життя є неможливим. Позивач прийняла остаточне рішення про розірвання шлюбу і в подальшому проживати з Відповідачем однією сім`єю не планує.

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області суду від 15.04.2026 року, після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В призначене судове засідання 30 квітня 2026 року сторони не з`явились.

Позивач ОСОБА_4 та її представник адвокат Якобчук О.М. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. До суду направили заяву, в якій просили розглянути справу за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, за адресою реєстрації. На електронну адресу суду надіслав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнав, просив розірвати шлюб.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 29 квітня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29 квітня 2014 року зареєстрували шлюб, про що зроблено актовий запис № 195. Після державної реєстрації шлюбу прізвища: чоловіка – ОСОБА_7 , дружини – ОСОБА_7 .

Від шлюбу сторони мають двоє дітей, доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2558253 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 до 28.12.2024 року.

Як вбачається із змісту позовної заяви, спільне життя у сторін не склалося, шлюбні відносини фактично припинені через різні погляди на життя і сімейні стосунки. Спільне господарство не ведеться, спільний бюджет відсутній. На час розгляду справи спірні питання про поділ майна та утримання дітей сторони не мають.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Із статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно ч.2 ст.18, п.3 ст.51, ч.3 ст.56, ч.1 ст.110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові один до одного між сторонами втрачено. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливо.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч.2 ст.110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Як вбачається із змісту позовної заяви, спірних питань утримання, місця проживання дітей та розподілу спільного майна на час розгляду даної справи у суду відсутні.

У відповідності до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивач просила залишити набуте прізвище, то суд вважає, що після розірвання шлюбу необхідно залишити позивачу прізвище - « ОСОБА_10 ».

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у пункті 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору про надання правничої допомоги №2 від 26.01.2026; ордер АА № 1670812, попередній розрахунок, акт приймання-передачі наданих послуг.

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом правової допомоги за договором про надання юридичних послуг № 2 від 26.01.2026.

Згідно з правовим висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсної вартості та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання зазначених послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має враховувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Отже, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат ( відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або необов`язкові ( не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

У п.135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення витання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суди мають враховувати, що згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має врахувати як відповідно до пункту 4 частини 3 статті 137 ЦПК України ( у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу ( у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, оцінюючи обсяг робіт, що зазначений в акті приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг №2, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн. є завищеним з огляду на складність справи (ціну позову, предмет спору, тривалість розгляду), принципи співмірності та розумності судових витрат та доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4500,00 грн.

З урахуванням наведеного, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Також відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано 29 квітня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 195.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище - « ОСОБА_10 ».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати – зі сплати судового збору у розмірі 1064 гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати –на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення направити сторонам для ознайомлення.

Рішення виготовлено 30 квітня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Представник позивача – адвокат Якобчук Олег Миколайович, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Л. Руденко, б.6а.

Відповідач: ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. О. Малишенко