Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №120/11653/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11653/25

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

01 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства закордонних справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяви від 06.12.2024 та зобов`язати відповідача повторно її розглянути.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Також, апелянт зазначив, що судом першої інстанції неповно та не всебічно з`ясовано обставини, надана неналежна оцінка доказам, не досліджено докази позивача у відповіді на відзив.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 06.12.2025 звернувся до Міністерства закордонних справ України із заявою, у якій просив усунути перешкоди щодо реалізації права громадянина ОСОБА_2 на звернення до дипломатичної служби шляхом зобов`язання Консульства України міста Порто надати доступ у робочий час та день до дипломатичної будівлі, а також призначити дату для вчинення нотаріальної дії та повідомивши про таку дату її за поштовою адресою, або за номером телефону, який доступний консульству України.

Відповідач листом від 06.01.2025 за № 71/19-091-1108 повідомив позивача, що за інформацією Консульства України в Порту, з огляду на те, що у заброньований час прийому до Консульства України в Порту звернулася третя особа, яка не змогла надати документів, щодо представлення позивачем її інтересів, їй було роз`яснено можливість запису до електронної черги та вимоги до документів, які надаються для вчинення консульських дій.

Листами МЗС від 01.07.2024 № 71/19-091-89175 та № 71/19-091-65928 від 15.05.2024 позивачу повідомлено про причини впровадження електронної черги, способи авторизації в ній та роз`яснення про коректне користування системою.

З урахуванням того, що до звернення позивача не було додано документів про представлення інтересів заявниці, інші обставини її прийому та взаємодії з Консульством залишено без розгляду.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяви, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п. 6 Розділу І Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві закордонних справ України, його представництвах на території України та закордонних дипломатичних установах України, затвердженого Наказом Міністерства закордонних справ України 24 грудня 2019 року № 605, звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому законодавством порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Водночас, п. 16 Розділу ІІ Порядку № 605 передбачено, що повторні звернення з одного й того самого питання, якщо перше вирішено по суті, а також скарги, подані з порушенням строків, передбачених статтею 17 Закону, розгляду не підлягають.

Так, відповідь на звернення позивача від 06.12.2024 надано відповідачем листом від 06.01.2025, до того ж на попередні звернення, які надходили на адресу МЗС від 17.04.2024 та від 29.05.2024, які також стосувались запису на прийом іноземної громадянки ОСОБА_2 , позивачу вже було роз`яснено, що на питання, порушені в його зверненнях і стосуються запису на прийом третьої особи, вже надавались відповіді.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вказав, що заява позивача розглянута відповідно до вимог Закон України "Про звернення громадян", позивачу надана змістовна та обґрунтована відповідь, а наведені позивачем у позовній заяві доводи про неналежний розгляд його заяви свідчить лише про незадоволення позивачем із змістом отриманої на свою заяву відповіддю, що не є тотожним неналежному розгляду заяви.

Встановлені судом першої інстанції обставини виключають можливість встановлення факту допущеної відповідачем бездіяльності, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що відсутні підстави для задоволення основної вимоги, не підлягають задоволенню похідні вимоги, які залежать від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). З урахуванням вказаного, суд першої інстанції зазначив, що вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.12.2024 задоволенню не підлягає.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову.

Колегія суддів частково не погоджується з мотивами суду першої інстанції, які лягли в основу висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюється Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.

Згідно з ст.1 Закону № 393/96-ВР громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст.3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Як передбачено ст.5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону № 393/96-ВР забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Як передбачено ч.2, 3 ст.8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Згідно з ч.1, 4 ст.16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу.

Як передбачено ст.18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, має право, зокрема: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст.19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Разом з цим, як вбачається з звернення позивача (а.с.2), останній зазначив дві вимоги:

1. Негайно усунути перешкоди щодо реалізації права громадянина ОСОБА_2 на звернення до дипломатичної служби шляхом зобов`язання Консульства України в місті Порто надати доступ у робочий час та день до дипломатичної будівлі, а також призначити дату для вчинення нотаріальної дії та повідомивши про таку дату її за поштовою адресою, або за номером телефону, який доступний консульству України.

2. Прошу призначити мені особистий прийом з керівником МЗС України.

Щодо першого питання вказаного звернення, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи №120/11653/25 та справи №120/10431/24, 22.04.2024 до Міністерства закордонних справ України надійшла скарга ОСОБА_1 у якій останній просив негайно та невідкладно розглянути його скаргу відносно бездіяльності Консульства України в місті Порту, яка полягає у неналежному виконання своїх обов`язків.

Листом від 15.05.2024 №71/19-091-65928 позивача повідомлено, що докладні роз`яснення щодо причин впровадження електронної черги, а також відповіді на поширені запитання оприлюднені на порталі МЗС: "Поширені питання щодо проблематики з доступом до консульських послуг / Міністерство закордонних справ України (mfa.gov.ua)".

Також вказано, що вимога використання електронного цифрового підпису для авторизації в Е-Черзі пов`язана з протидією зловживанням з боку не доброчесних користувачів та покликана забезпечити усім заявникам рівний доступ до отримання послуг.

Зазначено, що з огляду на те, що у заброньований час прийому до Консульства звернулася третя особа, яка не змогла надати документів щодо представлення інтересів, їй було роз`яснено можливості для запису до електронної черги та вимоги до документів, які надаються для вчинення консульських дій.

Крім того, з урахуванням того, що до звернення не було додано документів про представлення інтересів заявниці, інші обставини прийому та взаємодії з Консульством залишено без розгляду.

Надалі, 04.06.2024 до відповідача надійшла інша скарга позивача у якій просив невідкладно розглянути скаргу від 17.04.2024 та надати обґрунтовану відповідь.

Листом від 01.07.2024 №71/19-091-89175 позивача повідомлено, що листом №71/19-091-65928 надавалась відповідь із зазначенням причин впровадження електронної черги та відсутності будь-яких доказів щодо підтвердження факту представництва інтересів третіх осіб, що суперечить порядку вчинення консульських дій.

Відтак, відповідач надав позивачу відповідь щодо порушених питань у скаргах від 17.04.2024 та від 29.05.2024 направивши їх на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Питання належності електронної адреси встановлено в межах справи №120/10431/24.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції в скарзі від 17.04.2024 позивач просив:

"1. На яких та з яких підстава, громадяни своєї країни та іноземні громадяни не можуть потрапити до дипломатичної будівлі в робочі час та дні консульства України місто Порто для вчинення тих чи інших дій?

2. Чому, для того щоб потрапити до Консульства України місто Порто, існують штучно створені Консульством України перешкоди для звернення до Консульства?

3. Чи є обов`язком громадянина записуватися через мережу інтернет щоб потрапити до Консульства України?

Якщо так прошу вказати чітко де це вказано.

4. Якими нормативно правовими актами передбачений прямий обов`язок громадянина щоб потрапити до дипломатичної установи, записуватися через мережу інтернет та через різні веб-сторінки МЗС України?

5. Чому консульство України не піднімає слухавки коли громадяни намагаються зателефонувати до Консульства з тих чи інших питань.

Я вважаю, що такими діями консульство України демонструє перед іншими країнами свою бездарність, та безвідповідальність.

Зокрема, за такої бездіяльності до державного бюджету не потрапляють кошти які вкрай необхідні для України.

А тому, виходячи з вище наведеного, вимагаю негайно та невідкладно, розглянути мою скаргу відносно бездіяльності Консульства України, яка полягає у неналежному виконанні свої обов`язків та притягнути до відповідальності.

Також, зобов`язати Консульство України міста Порту призначити дату прийому ОСОБА_2 для вчинення нотаріальних дій та повідомити про дату місце вчинення нотаріальної дії."

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що звернення позивача від 06.12.2024 та скарга позивача від 17.04.2024 не є тотожними.

Разом з цим, відповідач надаючи відповідь на звернення позивача, листом від 06.01.2025 за № 71/19-091-1108, зазначив, що за інформацією Консульства України в Порту, з огляду на те, що у заброньований час прийому до Консульства України в Порту звернулася третя особа, яка не змогла надати документів, щодо представлення позивачем її інтересів, їй було роз`яснено можливість запису до електронної черги та вимоги до документів, які надаються для вчинення консульських дій.

Листами МЗС від 01.07.2024 № 71/19-091-89175 та № 71/19-091-65928 від 15.05.2024 позивачу повідомлено про причини впровадження електронної черги, способи авторизації в ній та роз`яснення про коректне користування системою.

З урахуванням того, що до звернення позивача не було додано документів про представлення інтересів заявниці, інші обставини її прийому та взаємодії з Консульством залишено без розгляду.

Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до п. 6 Розділу І Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві закордонних справ України, його представництвах на території України та закордонних дипломатичних установах України, затвердженого Наказом Міністерства закордонних справ України 24 грудня 2019 року № 605, звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому законодавством порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Разом з цим, в даному випадку відсутні підстави вважати, що звернення позивача від 06.12.2024 та скарги позивача від 14.04.2024 та 29.05.2024 стосуються тих самих питань, оскільки хоча в межах даних звернень наявний один причино-наслідковий зв`язок, питання заявлені в них не є тотожними. А тому, суд першої інстанції при зазначенні, що вказане звернення є повторним зверненням з одного й того самого питання, а тому розгляду не підлягає, є помилковим.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що в даному випадку звернення подане особою ОСОБА_1 . Проте, звернення в частині першого питання стосується прав особи ОСОБА_2 .

Документів, які підтверджують право представництва вказаної особи ОСОБА_1 до вказаного звернення не долучив, на що звернув увагу відповідач надаючи відповідь на вказане звернення листом від 06.01.2025 за № 71/19-091-1108.

З урахуванням вказаної обставини, відповідач в межах своїх повноважень та з урахуванням вимог законодавства надав ОСОБА_1 відповідь, що ОСОБА_2 було роз`яснено можливість запису до електронної черги та вимоги до документів, які надаються для вчинення консульських дій та вказано, що ОСОБА_1 листами МЗС від 01.07.2024 № 71/19-091-89175 та № 71/19-091-65928 від 15.05.2024 було повідомлено про причини впровадження електронної черги, способи авторизації в ній та роз`яснення про коректне користування системою.

Отже, в цій частині, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції, що заява позивача розглянута відповідно до вимог Закон України "Про звернення громадян", позивачу надана змістовна та обґрунтована відповідь, а наведені позивачем у позовній заяві доводи про неналежний розгляд його заяви свідчить лише про незадоволення позивачем із змістом отриманої на свою заяву відповіддю, що не є тотожним неналежному розгляду заяви.

Разом з цим, колегія суддів частково не погоджується з мотивами суду першої інстанції в цій частині, отже з урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції.

Щодо другого питання звернення позивача від 06.12.2024 (Прошу призначити мені особистий прийом з керівником МЗС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст.22 Закону № 393/96-ВР керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян зобов`язані проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Порядок прийому громадян в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, об`єднаннях громадян визначається їх керівниками. За їхнім рішенням особистий прийом громадян може бути призупинено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Порядок особистого прийому громадян у Міністерстві закордонних справ України, передбачений Наказом Міністерства закордонних справ України від 19.03.2018 № 119 (далі - Порядок №119).

Відповідно до п.2, 3 Порядку №119 посадові особи МЗС, які здійснюють особистий прийом громадян, у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про звернення громадян», «Про державну службу», Указом Президента України від 07 лютого 2008 року № 109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», Положенням про Міністерство закордонних справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 281, іншими нормативно-правовими актами.

Особистий прийом громадян Міністром закордонних справ України, першим заступником Міністра, заступником Міністра з питань європейської інтеграції, заступниками Міністра, Державним секретарем МЗС здійснюється лише за попереднім записом у дні та години, визначені графіком особистого прийому громадян, затвердженим в установленому порядку.

Згідно з вимогами п.9 Порядку №119 запис громадян на прийом до Міністра закордонних справ України проводиться у разі, якщо питання, порушене громадянином, не вирішено після особистого прийому першим заступником Міністра, заступником Міністра з питань європейської інтеграції, заступниками Міністра, Державним секретарем МЗС.

Попередній запис на особистий прийом до керівництва МЗС здійснюється Управлінням не пізніше ніж за сім днів до дня прийому за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 2. Попередній запис може здійснюватися за телефонами: (044) 238 17 47, НОМЕР_1 в робочий час.

Як передбачено п.10-13 Порядку №119 під час попереднього запису на особистий прийом з`ясовуються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, зміст порушеного питання, до яких посадових осіб чи державних органів він звертався і яке було прийнято рішення, визначається посадова особа чи державний орган, до компетенції яких належить вирішення питання, порушеного заявником, вивчаються документи, інші матеріали, що подаються громадянином для обґрунтування своєї заяви (клопотання), скарги або пропозиції (зауваження).

Не допускається з`ясування відомостей про особу громадянина, що не стосуються його звернення.

Управління складає списки громадян, які виявили бажання потрапити на особистий прийом до керівництва МЗС, та подає матеріали, викладені у зверненнях громадян, що увійшли до цього списку, для вивчення та опрацювання до структурних підрозділів апарату МЗС, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, відповідно до їх компетенції не пізніше ніж за сім днів до прийому.

Структурні підрозділи апарату МЗС надають службову записку за підписом їх керівників про результати опрацювання наданих матеріалів за зверненнями громадян до Управління не пізніше ніж за три дні до прийому.

За два дні до прийому списки громадян, які виявили бажання потрапити на особистий прийом, подаються посадовій особі, яка здійснюватиме особистий прийом.

У записі на особистий прийом може бути відмовлено з таких підстав:

1) повторне звернення одного й того самого громадянина з питання, що вже надавалося ним до МЗС для розгляду та опрацювання й було вирішено по суті;

2) звернення особи, визнаної судом недієздатною (за винятком випадків, коли від імені особи діє офіційно призначений представник, повноваження якого оформлені в порядку, встановленому чинним законодавством).

Забороняється відмова громадянинові в записі на особистий прийом з підстав ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Про відмову в записі та причини відмови громадянинові надаються відповідні роз`яснення.

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що в частині другого питання звернення позивача від 06.12.2024, ОСОБА_1 не дотримався вимог Порядку №119 щодо належного запису на особистий прийом Міністра закордонних справ України, а саме позивач не звернувся до Управління за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 2 та/або за телефонами: (044) 238 17 47, (044) 238 16 79 в робочий час та з урахуванням інших особливостей Порядку №119 ("Запис громадян на прийом до Міністра закордонних справ України проводиться у разі, якщо питання, порушене громадянином, не вирішено після особистого прийому першим заступником Міністра, заступником Міністра з питань європейської інтеграції, заступниками Міністра, Державним секретарем МЗС" та інших).

Отже, хоча Міністерство закордонних справ України в даному випадку і не надало відповідь позивачу на його прохання щодо призначення особистого прийому, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, таке питання не повинно розглядатись саме Міністерством закордонних справ України, а відповідно до порядку делеговане Управлінню генерального секретаріату.

В свою чергу, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 звертався за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 2 та/або за телефонами: (044) 238 17 47, НОМЕР_1 в робочий час.

Крім того, колегія суддів зауважує, що статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перекликається з статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з цим, Верховний Суд в постанові від 25 листопада 2021 року, в справі №580/3199/19, зазначив, що при вирішенні кожної справи слід першочергово надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу. Така оцінка здійснюється на підставі аналізу як доводів позивача про наявність у нього порушеного права, які дають підстави ініціювати позов, так і встановлених судом в ході судового розгляду фактичних обставин справи, що дають підстави для висновку про наявність порушеного права.

Ініціюючи позов, особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність дійсно протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин повинен здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій чи бездіяльності. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, передбаченими зокрема статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність протиправних дій з боку відповідача (в цій частині звернення ОСОБА_1 від 06.12.2024), оскільки фактично позивачем порушено процедуру запису на особистий прийом Міністра закордонних справ України.

Проте, в цій частині, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку даному питанню, хоча й в цілому дійшов вірного висновку, а тому суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з мотивів викладених в даній постанові.

Щодо доводів апелянта по суті питання щодо ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що суд в межах даних правовідносин (в межах справи №120/11653/25) не досліджує питання щодо відвідування та/або можливості відвідування (запису на прийом) особою ОСОБА_2 . В межах даної справи, суди надають оцінку зверненню позивача від 06.12.2024 та правомірності відповіді на вказане звернення, в межах законодавства.

Щодо доводів апелянта в частині необхідності з`ясувати, як ОСОБА_1 без довіреності від Головко І.М має представляти її інтереси, якщо консульство безпідставно не видає вказану довіреність, колегія суддів зазначає, що дане питання не стосується правомірності дій відповідача чи їх протиправності в контексті відповіді на звернення позивача від 06.12.2024.

З урахуванням зазначеного вище, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в даній постанові.

В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.