Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №357/5499/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5499/26

3/357/2073/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону № 1 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

26.03.2026, о 07 год. 30 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, шарпала за одяг, брала рукою за волосся, била кулаком по голові та палкою по тілу, внаслідок чого могла завдала шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілої, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Матеріали справи надійшли до суду 06.04.2026, судове засідання було призначено на 07.04.2026. Однак у вказане судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за адресою проживання та номером телефону, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, причини неявки суду не повідомила. У зв`язку з цим розгляд справи було відкладено на 30.04.2026.

Разом з тим, у судове засідання, призначене на 30.04.2026, ОСОБА_1 повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином за вказаними у матеріалах справи контактними даними, причини неявки суду також не відомі.

Суддя, виходячи з норм статтей 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутності. Її неявка навіть в одне судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, на теперішній час на офіційному сайті «Судова влада України» у режимі онлайн фіксуються дата і час кожного судового засідання всіх справ, які розглядаються судами України, за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.

Враховуючи відсутність імперативної заборони розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважаю за можливим здійснити розгляд справи без участі ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Так, до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який не може бути єдиним доказом на доведення вини особи, додано лише форму оцінки ризиків домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_3 , рапорт та диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.

Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують належним чином факту вчинення адміністративного правопорушення.

Так, у матеріалах справи відсутня заява заявниці, при цьому зі змісту матеріалів вбачається, що остання відмовилась від її подання. Свідки події відсутні та не допитані, їх пояснення до матеріалів справи не долучені.

Долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівників поліції фіксує події вже після ймовірного вчинення адміністративного правопорушення, а саме складання адміністративних матеріалів та спілкування з заявницею і не містить відомостей, які б безпосередньо підтверджували факт вчинення правопорушення.

Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї дочки ОСОБА_3 , внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої, та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Слід наголосити, що суддя розглядаючи справу про адміністративне правопорушення не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, оскільки на підтвердження факту вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 не додано належних та допустимих доказів та враховуючи те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності не може ґрунтуватись на припущеннях, тому відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 173-2, 247, 280, 283- 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ